Чи Християнство завмирає?

ЧИ ХРИСТИЯНСТВО вмирає, або чи воно вже цілком завмерло, так як дехто робить заключення? Якщо б ми рахували, що церкви так званого Християнства представляють правдиве Християнство, то переглянувши їхній стан, це здається буде підтверджувати таке поняття. Самуїл Каліян, автор і професор теології в Університеті Дюбвік, Айова, недавно сказав про священиків церков так званого Християнства:

“Хто в нашому суспільстві висловлює значні та пророчі заяви про епічні події за нашого часу? . . . по більшій частині, це не є священики. . . . Змучені, втомлені, не приготовлені, вони стали неясним голосом у світі, що шукає цілі та надії”.

І Вілям Л. Еделен, священик Першої Конґреґейшинал Церкви в Такома, Вашінґтону, признав:

“Церкву сьогодні . . . майже неможливо розрізнити від звичайної торговельної корпорації або політичної машини”.

Але з цього виринає дуже добре питання: Чи церкви так званого Християнства справді представляють Християнство, або чи їхня назва є лише фальшивий ярлик? Якщо б ви переглянули історію так званого Християнства, то чи воно справді просувало правдиве Християнство між своїми прихильниками?

Отже, тому що церкви не представляють правдивого Християнства, то може бути, що нам треба шукати його десь інше. Один суддя, що сам не був християнином, одного разу порадив провідників народу відносно апостолів Христа та їхнього проповідування: “І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями”.— Дії 5:38, 39.

Засновник правдивого Християнства дав пророчу притчу в якій показав, що правдиве Християнство справді є від Бога і що воно не завмре, але буде розквітати в першому столітті, так як дійсно сталося, і знову у нашому часі, якого Біблія називає “закінчення цього ладу”.— Мат. 24:3, 34; 13:40.

ХРИСТИЯНСТВО РОЗКВІТАЛО В ПЕРШОМУ СТОЛІТТІ

Ця притча про “таланти” знаходиться в Біблії в Матвія 25:14—30. Символічно Ісус порівняв Себе до чоловіка, який своїм від’їжджанням в довгу подорож, доручив свої гроші своїм слугам. Про їхню діяльність після його відходу, притча продовжає: “А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п’ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два — і він ще два інших набув”.— Вірші 16, 17.

Це було правда про учнів у першому столітті, коли апостоли з їхніми прихильниками, негайно взялися до роботи на день свята П’ятдесятниці 33 р. З.Д., лише десять днів після Христового вознесення до неба їхня праця не була накопичувати гроші, але побільшати число учнів, ревним трудом на обробленому полі, якого їхній Пан лишив для них, і таким чином поширювали правдиве Християнство. Тисячі було додано до християнського збору в дуже короткому часі і християнська вістка ‘родила плід і збільшалася по цілому світі’, і була “проповідувана всьому створінню під небом”.— Дії 2:41; 4:4; Кол. 1:6, 23.

ПЕРЕДСКАЗАНИЙ УСПІХ У НАШОМУ ЧАСІ

Як ця притча показала, що Християнство також буде процвітати в нашому часі, в нашому дні? Притча показала, що після довгої подорожі цей чоловік вернеться назад переглянути роботу його слуг і знайде, що двоє з трьох збільшили його “майно” на 100 процентів. Інші вірші в Біблії підтримують погляд, що ця частина притчи відноситься до Христового повороту після довгого часу, щоб “залагодити рахунки” з тими, що були помазані служити Йому.— 1 Пет. 4:17, 18; Кол. 3:24.

Також є ще інші причини сподіватися, що правдиве Християнство буде розквітати і збільшатися сьогодні. Одна з цих причин є, що це є час Христової невидимої присутності в силі, як Цар. “Призначені часи народів”, або “часи Поган”, вже закінчилися. Ці “часи” почалися у 607 р. перед З.Д., коли Вавилон повалив Боже представницьке царство на землі. А як довго ці “часи” мали тягнутися? Вони мали бути “сім часів”, або сім пророчих років з 360 днів у кожному, де один день представляв один рік. Це виносить 7 X 360, або 2.520 років. Це приводить нас до 1914 р. З.Д., коли Царство мало відновитися в руках Того, що “має законне право до нього”.— Луки 21:24; Дан. 4:17; Єзек. 4:6; 21:27.

Крім цього, обставини на землі після 1914 р. сходяться з тим, що Ісус передсказав для нашого дня, коли Він прийме Його силу у “закінченні цього ладу”.— Матвія, розділ 24; Марка, розділ 13; Луки, розділи 17, 21.

Тепер, цей поворот Христа в царській силі, в небесній славі, є час суду; перше тих помазаних представників Христа, а потім, світу. Люди мусять знати про цей суд. Отже, ця вістка про Царство повинна бути широко проголошена, по “всій залюдненій землі”, показуючи які є Божі наміри для людства. Бог завжди вживав Своїх слуг давати пересторогу перед виконанням суду на людей. Свідок Ной перестерігав людей перед потопом, пророки перестерігали Єрусалим перед його знищенням у 607 р. перед З.Д. і Ісус з Його учнями давали велику пересторогу перед тим, як римські війська знищили Єрусалим у 70 р. З.Д.

ПРАВДИВЕ ХРИСТИЯНСТВО ДУЖЕ РЕВНЕ ТЕПЕР

Хоч навіть церкви так званого Християнства розгниваються, то правдиве Християнство не завмирає. Це є дуже небезпечний час для всіх, бо вже знищення систем цього світу є близько. Отже можна сподіватися, що Христос піднесе більше “слуг” і доручить їм Свій “маєток”. Проте, в 1914 р., коли Христос прийняв Його царську силу, то на землі шаліла світова війна. Цю війну воювали головно війська так званих християнських народів.

З другого боку, тих кількох, що тоді старалися збільшати “маєток” свого Пана, практикуючи правдиве Християнство, дуже переслідували через воєнну пропаганду і воєнний запал. Їх брали до в’язниць, дуже били і виганяли з їхніх міст, сел через спотворений, упереджений погляд, якого самі священики так званого Християнства підбурили серед людей відносно праці цих “слуг” Ісуса Христа. Виглядало, що їхня робота буде розбита.

Одначе, по війні, до 1919 р., вірний гурток таки залишився, який бачив потребу проголошувати присутність Господа Ісуса Христа, щоб переглядати і судити. Господь підніс їх і надхнув їм великий запал та енергію, якої вороги вже більше ніколи не зможуть придушити! До 1922 р. вони зробили розпорядки проголошувати, що Цар Ісус Христос прийняв Свою силу на небесах і незабаром визволить людство від його гнобителів. Це мала бути робота світового масштабу. Через їхнє ревне проголошення правди, у 1925 р. зійшлося 90.434 осіб на щорічний Спомин смерти Ісуса Христа. Це показало, що “раби” справді робили те, що притча була наказала, а саме, набувати більше “талантів” або збільшати “маєток” свого Пана.

Сьогодні, менше як п’ятдесят років пізніше, майже все створіння вже чуло вістку про Царство, яку проповідувалося їм на “свідоцтво”. (Мат. 24:14) У 208 країнах світу, тепер більше як два мільйона вже почули і повірили цій вістці Христових “слуг” і взялися до тієї самої праці, помагаючи ще іншим чути її. Тому що тільки 144.000 осіб будуть складати ціле тіло вірних “слуг”, що мають царювати з Христом на небі, то більшість тих, що приймають цю вістку тепер мають надію пережити знищення цієї системи і жити на землі під урядом Царства Божого.— Об. 14:1, 4.

Ми зауважуємо, що у притчі кожна класа вірних слуг, класа, що дістала п’ять талантів і класа, що дістала два набули 100 процентове збільшення. Отже кожний зробив, що міг, і жоден не був кращий від іншого. Певна річ, вони не можуть хвалитися таким збільшенням, бо це Єгова, через Христа дає такий прибуток, так як апостол Павло сказав: “Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить”. (1 Кор. 3:6, 7) Христові “слуги” є лише знаряддя, яке Бог уживає, щоб придбати збільшення. Яку нагороду ці вірні “слуги” дістають у часі Господнього перегляду і суду?

У сповненню, зверніть увагу, що слуги представляють, не осіб, але класи осіб. Сучасно, то є неможливо вказати на якісь індівідуальні особи, що їх представляють класи з п’ять або двох талантів. Обидві однаково трудяться відповідальностями, більші чи менші, що є призначені їм.

ГОСПОДНЯ НАГОРОДА ВІРНИМ “РАБАМ”

Апостол Павло говорить про їхню нагороду в 1 Солунян 4:14—17:

“Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних. Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом”.

Апостол Павло показав, що ця нагорода є дійсна, жива надія, коли зараз перед його смертю, він написав до свого співпрацівника Тимофія: “Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив”.— 2 Тим. 4:7, 8.

У часі Господньої присутности, коли Він приходить переглядати і судити, Він перше звертає увагу на Свої “раби”, які вмерли від часу П’ятдесятниці в 33 р. З.Д., аж до Його приходу. Цих Він воскресає до небесного життя. Вони прилучуються до Нього, як Його групова “невіста”. (Об. 19:7; 21:9) Це, бувши небесне воскресення до духовного життя, то безперечно, ніхто на землі не може бачити його. Ті “слуги”, що ще залишаються на землі в часі Його присутности, коли вмирають, будуть “схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі”. Тобто, в часі Христової невидимої присутности, яку представляють хмари, вони прилучаються до тих, що вже воскресли. Відтоді вони завжди будуть із Господом.

Ці вірні, в часі їхньої смерти, зараз воскресають. Там вони “заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом”. (Об. 14:13) Вони дуже трудилися над Господнім “маєтком” з “талантами”, яких Він був доручив їм. Після їхнього воскресення вони є звільнені від трудних обставин на землі, але вони таки далі працюють по їхніх місцях небесної нагороди. Про їхню раптову зміну в часі смерти говориться в 1 Коринтян 15:50—54.

Але, що сказати про вірних “слуг”, коли вони ще залишаються на землі на якийсь час за присутності Царя? Вони втішаються нагородою тим, що входять у “радість” їхнього Господа. (Мат. 25:19—23) А хто є джерелом цієї “радости”? Це є Бог Єгова, Отець Ісуса Христа. Ісус дуже страждав через “радість, яка була перед Ним”. (Євр. 12:2) Коли Він узяв Свою довгу подорож Він пішов до Свого Отця, Джерела тієї “радости”, і дістав від Нього більші відповідальності, включаючи царську силу. Вірні “слуги” знаходять велику радість у проголошенню заснованого Царства. Також, як “народ для Його ім’я”, вони приймають ім’я Єгови великого Всесвітнього Суверена. По цілому світі вони називаються ‘свідки Єгови’. (Іс. 43:10—12) І тому що вони є “слуги” Христа, то вони є християнські свідки Єгови.

ВИ ТАКОЖ МОЖЕТЕ ПРАКТИКУВАТИ ПРАВДИВЕ ХРИСТИЯНСТВО

Ціль Єгови, у цьому часі перегляду, є зібрати до останку вірних “слуг” Христових, “великий натовп” інших людей. Тому що кінець цього ладу вже дуже близько, то ці особи переживуть знищення світу і стануть основою ‘нової землі, де праведність буде домувати’.— Об. 7:9—17; 2 Пет. 3:13.

Ці члени “великого натовпу” так скоро приходять товаришувати з свідками Єгови, що кожного року треба будувати сотки нових місць для зібрань, що називаються “Залі Царства”. В той час як церкви так званого Християнства стогнуть через зменшаюче членство і брак підтримки, то Залі свідків Єгови просто “переповнюються”. Десятки тисяч приймають хрещення щороку. І ці нові не стаються лише бездіяльними членами, але дієві вісники тієї самої вістки про Царство, яку “раб” класа проповідує.

Отже, Християнство, правдиве Християнство, не вмирає, але є живе, розквітає, збільшується числом, як і активністю. Якщо ви хочете його, то ви можете знайти і практикувати це Християнство. Приступайте до цієї справи з відкритим розумом і побачте самі, що Бог робить, щоб підтримувати і так дуже поширювати Християнство сьогодні. Залі Царства цієї щасливої групи є відчинені для вас і ви можете приходити на безплатні зібрання, коли хочете, і там ви не будете соромливо замішані через жебрання грошей, бо ніхто не подає тарілки на датки вам під ніс. Перегляньте віру цих людей, в що вони вірять, і що роблять, тоді самі вибирайте робити те, що ви думаєте є правильно, разом із тими, що вже чинять це. Це є єдиний спосіб для радости тепер і до життя в праведній системі речей, яка вже так дуже близько.

[Запитання для вивчення]

1-5. (а) Коли хтось вірить, що церкви так званого Християнства представляють правдиве Християнство, то до якого заключення він може прийти? (б) Чи церкви так званого Християнства представляють правдиве Християнство, або чи вони колись представляли його?

6, 7. (а) Чому ми можемо сподіватися, що правдиве Християнство є живе сьогодні? (б) У цьому відношенні, про що Ісус був дав притчу?

8, 9. Як учні за першого століття доповнили те, що Ісус

був сказав про класи, що дістали п’ять і два таланти?

10. Що Ісус сказав у притчі на доказ, щоб ми вірили, що правдиве Християнство буде розквітати сьогодні?

11. Який хронологічний доказ показує, що ми можемо сподіватися розріст правдивого Християнства в нашому дні?

12. Які інші докази ми маємо під руками, що вже живемо в часі ‘кінця цього ладу’?

13. Чому Божі християнські “слуги” мусять бути дієві сьогодні, і які приклади ми маємо?

14. Як у 1914 так зване Християнство доказувало, що воно не було Христові “раби”?

15. Який був стан Христових рабів протягом Першої Світової Війни?

16. Як, у 1919 р., Христові “раби” на землі почали сповняти останню частину Ісусової притчи, про класи, що дістали п’ять і два таланти?

17. Який доказ ми маємо, що правдиве Християнство є дуже дієве сьогодні?

18, 19. У сповненню притчи, чи класа, що дістала два таланти, менше старалася від класи, що дістала п’ять, і хто був дійсно відповідальний за прибуток “талантів”?

20, 21. Як апостол Павло показує, яку нагороду дається Христовим “рабам” в часі Христової присутности?

22. Як апостол висказував правдиву віру в цю надію в його власному стані?

23. (а) Яку нагороду Господь дає Своїм “рабам”, які повмирали перед Його присутністю в царській силі? (б) Як нагороджується тих “слуг”, що вмирають протягом Христової присутности?

24. Як Об’явлення 14:13 описує про нагороду, яку дається тим “рабам”, що вмирають в часі Христової присутности?

25. В яку нагороду або в “радість” входять вірні “раби”, що ще залишаються на землі в часі Христової присутности?

26. Хто, крім “раба” класи у притчі також збирається тепер?

27. Як цей “великий натовп” помагає доказувати, що правдиве Християнство не вмирає?

28. Що ті, які тепер шукають живого Християнства повинні робити?