Стійкість, навіть хоч народи хитаються

ЦЕ СТОЛІТТЯ було видатне тим, що бачило розпуск великих колоніальних імперій. Сильне бажання незалежности між людьми, разом із ослабленням колоніальних сил, відірвало колоній від їхніх “материнських” урядів. Сьогодні такі великі сили, як Сполучені Штати і Росія вживають інші способи. Замість колоніальної контролі, вони стараються панувати над меншими державами через економічні і політичні способи.

Ця практика, яку називають “ніоколоніалізм”, принесла проблеми. І навіть назагал багато менших держав дістали більшу політичну незалежність, то обставини між людьми під їхніми незалежними урядами, в багатьох випадках є такі самі, як раніше. Навіть ці народи хитаються.

НАРОДИ “ХИТАЮТЬСЯ” ЧЕРЕЗ СПІРНУ СПРАВУ ПРО СУВЕРЕНІТЕТ

Великою проблемою між народами є суверенітет: Хто буде панувати над місцевою країною або великою частиною землі, навіть над цілою?

Отже те, що найбільше потрясає народи є виклик відносно їхнього суверенітету. Заздрісно вони охороняють свій суверенітет проти інших людей і народів, навіть проти Бога. Вони не хочуть признати Божого суверенітету права володіти землею, бо не хочуть підкорятися принципам, яких Біблія поміщає.

Отже, проголошення, що час вже прийшов для царства Божого володіти, потрясає народи. Може виглядає, що цей вислів не має основи. Але застановіться над порівнянням Біблійного пророцтва з дійсними світовими подіями.

У 1914 році закінчилися “призначені часи народів”. Тобто, закінчився час для людських урядів володіти без виклику або перешкоди від Божого уряду. Від того часу, як усунулося останнього царя Давидової родини з престолу в Єрусалимі в 607 р. перед З.Д., то Бог не мав уряду, що володів би в Його Ім’я. (Луки 21:24; Єзек. 21:26, 27) Але Він передсказав, що царство небесне заволодіє особою спадкоємця Давидового, Ісусом Христом. (Іс. 11:1, 2; Дан. 7:13, 14) У 1914 р. час прийшов для Христа прийняти невидиму царську силу над світом. (Дан. 4:32)a У той час християни широко проголошували цей факт. Це повідомлення, що Боже небесне царство буде перешкоджати людському суверенному володінню землі, ‘потрясло’ народи.— Ог. 2:6.

Дехто може казати: Як таке проголошення, хоч його далі дуже поширюють, може ‘потрясти’ народами? Ну, та ми всі знаємо, що того року почалася Перша Світова війна, війна, щоб запанувати над світом. Ми не можемо всього бачити, що відбувається в світових справах, але Біблія показує нам трохи з цих подій. Вона говорить про проголошення, яке мали звіщати при закінченні “призначених часів народів”. Пророчо вона показує тих, що є на небесах і бачать, що відбувається на землі, зауважуючи як це впливає на народи, кажучи: “Дяку складаємо Тобі, Господи [Єгово], Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював”. А що ці небесні голоси кажуть стається на землі через те, що Бог зацарював на небесах? “Але погани (народи) розлютилися”. Вони виявили свій гнів, коли вживали воєнні обставини, щоб придушити тих, що проголошували Боже царство. (Об. 11:17, 18) В багатьох країнах провісників царства фальшиво обвинувачували підбуренням, що вони старалися ніби валити чи перекидати існуючі уряди.

Але позаді всього цього є причина чому народи так потряслися. Самі народи не бачать цієї причини. Видіння в Об’явленні далі пояснює. Воно описує про ‘народження’ Божого Месіанського царства в руках Його Сина Ісуса Христа. Воно показує, що на небі відбулася війна, і що Диявол, який завжди ставив виклик проти Божого суверенітету, був скинений до землі. Наслідком цього, є сказано: “Горе землі та морю, до вас бо Диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має”.— Об. 12:5—12.

Диявол, якого називається “князь світу цього” і “бог цього ладу” підбурив народи до всесвітньої війни. (Ів. 12:31; 2 Кор. 4:4, НС) Якби він міг позбутися земних вісників і їхнього проголошення Царства Божого, то не було б більше виклику проти його панування (так він думав собі) від тих земних вісників. І якщо б Сатані вдалося зробити це, то тоді коли б царство Боже нарешті перебрало б цілковиту контролю при кінці “короткого часу” Сатани на землі, то воно не мало б земних підданців, не було б нікого підтримувати Божий суверенітет.

НАРОДИ МАЮТЬ ЦІЛКОМ ПОХИТАТИСЯ

Отже Бог Єгова ‘трясе’ народами, і Він буде збільшати це трясіння. Проголошення про Царство постійно збільшується і поширюється. Більш диктаторські народи дуже сильно реагують на ‘трясіння’, стараючись як можуть заглушити проголошення Царства.

А як далеко ‘трясіння’ або ‘хитання’ народів ще піде? І тимчасом, чи ті, що противляться цьому проголошенню придушать провісників? Може виглядати, що з всією їхньою силою і політичним знаряддям, народам удалося зробити це. Але хоч комуністичні уряди накидають жорстоку контролю, то добру новину про царство таки далі проголошується по їхніх країнах. А який буде наслідок?

СЕРЙОЗНІСТЬ СТАНУ ХРИСТИЯНІВ

Писатель листа до єврейських християнів, який загально вірять був апостол Павло, відповідає на те питання, показуючи, що трясіння і дальше проголошення Царства не перестане. Але перше він показує християнам серйозність їхнього стану, кажучи:

“Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч ангелів, і до збору первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і духів удосконалених праведників, і до Посередника нового заповіту, до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева”.— Євр. 12:22—24, НС.

Павло щойно закінчив говорити про минулий надхнений досвід, якого ізраїльтяни мали при горі Сінай коли їх було заведено під Закон угоду. (Євр. 12:18—21) Гора тряслася і задимилася так, що сам Мойсей тремтів. Але, християни тепер стоять, не лише перед збором десяток тисяч ангелів, але також перед Богом Єговою, і Ісусом Христом праворуч Нього, Якого жертва узаконила нову угоду. Він, бувши досконалий чоловік і віддав своє життя у жертву, то Його кров має багато більшу цінність від будь-якого іншого недосконалого чоловіка, між якими були такі, як праведний Авель. Крім цього, духовні брати Ісуса Христа на землі не є осуджені грішники, так як були ті стародавні євреї при горі Сінай, але вони є очищені й визнані за праведних. Направду, що це є більш поважний стан і відповідальність. Чи ці християни зможуть продовжати стояти перед Богом? (Луки 21:36) Тоді апостол каже до них:

“Не відвертайтеся від Того, хто промовляє. . . . що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: ‘Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом’. ‘А ще раз’ визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний. Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й страхом. Бо наш Бог, то ‘палючий огонь’ ”.— Євр. 12:25—29.

Те “створене” іншими руками від Божих — цей лад з його фальшивою релігією, яка звела і завела в блуд мільйони людей, його самолюбною комерцією і його урядами, яких Біблія зображає як звірі — не зможе встояти те хитання. Навіть злі “небеса” зникнуть. А що встоїть? Апостол каже нам, що: Боже царство.— Дан. 8:20—25.

Тому що Месіянське царство Боже залишиться, його прихильники і вісники також залишуться, і не перестануть проголошувати його аж до цілковитого знищення теперішнього ладу.— Дан. 2:44.

Тому що лише ті, що тримаються Царства, в часі цього трясіння залишуться живими, то апостол перестерігає, який їхній шлях повинен бути, кажучи: “Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб ‘не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою’, і щоб багато-хто не опоганились тим. Щоб не був хто блудник чи безбожник”.— Євр. 12:14—16.

Отже, правдиві християни мусять правдиво представляти Ім’я Єгови перед усіма людьми. Вони не тільки мусять проголошувати Царство, але також жити згідно його високими принципами. Вони дістають ласку і благословенство, їхня побожна посвята дає гарні наслідки “в теперішньому житті” і має обітницю “майбутнього”. (1 Тим. 4:8) Яка серйозна є річ вчинити щось нечистого, ганебного, і прийняти суд від живого Бога, Який спалює всяку нечистоту немов огнем!

Отже певно, що християни не хочуть “стримуватися” від “того, що промовляє з небес”. (Євр. 12:25) І ті, що тепер ще не є правдиві християни, віддаючи Богові їхню посвяту, повинні слухати добру новину, бо вона і їм може дати велике щастя у житті тепер і в тому, що ще прийде вірним особам.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

1, 2. Що сталося з великими колоніальними імперіями в цьому ‘столітті?

3, 4. Як можна розказати про велику спірну справу над якою народи стали дуже заздрісні?

5, 6. Яке проголошення дуже ‘потрясає’ народами, і чому?

7. Як ми знаємо, що проголошення про народження Царства дуже потрясло народи?

8, 9. (а) З якої “прикритої” причини народи хитаються через проголошення про Царство? (б) Чому Сатана підбурив народи до гніву в часі народження Царства?

10, 11. Що народи роблять як “трясіння” збільшується, і чи їм удається добитися свого наміру?

12, 13. Як писатель листа до Євреїв говорить про серйозність стану християнів?

14. Як стан християнів сьогодні порівнюється з станом ізраїльтянів, коли їх було заведено під Закон Угоду?

15. Яку пересторогу апостол дає?

16, 17. Що буде цілком знищено, і що залишиться?

18. Тому що так має статися, то який шлях апостол наказує християнам вибирати?

19. Який є обов’язок християнина, і який буде наслідок невірности або вірности?

20. Чому ті, що не є правдиві християни повинні слухати “Того, що промовляє з небес”?