Тримаючи зрівноважений погляд до виключених осіб
1, 2. (а) Чому християнський збір правильно виступає проти тих, що поширюють неморальний вплив у ньому, і хто має спеціальну відповідальність у цьому відношенні? (б) Які “подібні” небезпеки існують коли приходиться мати діло з такими справами?
ТРОШКИ розчини заквашує все тісто. Так само неморальний вплив може зіпсувати цілий збір. Отже збір правильно повинен хотіти хоронити себе проти такого впливу, а особливо старші у зборі повинні дуже старатися робити це.— 1 Кор. 5:6; Дії 20:28—30.
2 Бути недбалим у такій справі є великою небезпекою, так як збір у Коринті був недбалий до злочинців в ньому, і не брав відповідних кроків, щоб вичистити такий ‘розчинний’ вплив. Але в цьому є подібна небезпека. Яка? Щоб не поступати задалеко в другу сторону, тобто йти від недбалости до жорстокости і твердости.
3, 4. Що значать Павлові слова в 2 Коринтян 2:11?
3 Можна зауважити пересторогу апостола Павла в його другому листі до коринтян, очевидно (так як зміст показує) відносно грішника про якого він згадував у його першому листі, якого треба було ‘виключити з-поміж них’. (1 Кор. 5:1—5, 13) У цьому випадку злочинець очевидно покаявся. Після того як він сказав, щоб збір простив цьому за смуток, якого він був заподіяв йому, Павло продовжає: “Щоб нас Сатана не перехитрував,— відомі бо нам його задуми”. (2 Кор. 2:5—11) Що апостол тут має на думці?
4 “Задуми” Сатани є пожерати тих Божих слуг, яких він може, отже він ходить як “ричучий лев” стараючись добитися того наміру. (1 Пет. 5:8) Чоловіка, якого було виключено в Коринті ‘передалося’ Сатані у тому відношенні, що він був виключений зі збору і викинений у світ над яким Сатана панує. (1 Кор. 5:5; Дії 26:18; 1 Ів. 5:19) Так як “мала розчина” у всьому “тісті”, цей чоловік був “тіло” або тілесним елементом в зборі; і виключенням цього неморального чоловіка духовний збір знищив “тіло” з-поміж себе. Тепер, задум Сатани або намір є тримати таку жертву аж поки цілком не знищить такого чоловіка духовно. Якщо б збір, з добрим сумлінням, бувши задуже обережний і не хотів прийняти такого покаяного злочинця назад, або відкладав його відновлення, то цим догоджав би намірові Противника. (Порівняйте 2 Коринтян 2:7.) Отже, інші переклади 2 Коринтян 2:11 кажуть: “Бо Сатані не повинно дозволятися перемогти нас; бо ми добре знаємо його хитрощі”. (Нова Англійська Біблія) “Отже ми не дамося Сатані перехитрити нас — ми добре знаємо, які є його задуми [те за чим він побивається, переклад Ґудспід]”.— Єрусалимська Біблія (в англійській мові).
5, 6. (а) Яке неправильне відношення християнські старші і члени збору мусять обминати відносно виключених осіб? (б) Поясніть.
5 Старші в зборах, як і особисті члени, повинні вважати, щоб не розвивати такого відношення, якого жидівські рабини підбурювали проти поган, маючи їх за фактичних ворогів. Це правильно ненавидіти злочин, якого виключена особа вчинила, але то є неправильно ненавидіти ту особу і це не є правильно поводитися з такими в нелюдяний спосіб. Так як ми раніше згадали, деякі писання рабинів показували, що навіть у разі смерти неповинно помагатися поганам. Припустім, що член християнського збору, плаваючи човном по озері, бачив як човен виключеної особи перевернувся, кидаючи її у воду де вона змагалася за своїм життям. То чи християнин може ігнорувати її нещастям, відплисти і не відчувати вини перед Богом — лише тому, що особа в небезпеці була виключена, яку треба рахувати за “поганина”? Певно, що ні. Це було б жорстоко і нелюдяно. Ми не можемо уявити собі, щоб Христос зробив так; ані жид за першого століття, який мав зрівноважений погляд не поводився так до поганина або митника в подібному стані.
6 Але застановіться над менш крайнім прикладом. Припустім, що виключена жінка прийшла на зібрання в зборі й вийшовши з залі знайшла, що її ґумова шина в авті трісла. Чи ж мужеські члени збору, бачучи її стан, не повинні допомогти їй, можливо лишаючи, щоб якась світська особа прийшла і дала їй допомогу? Це також було б неправильно і нелюдяно. Одначе, такі випадки були, можливо з добрим сумлінням, але через брак зрівноваженого погляду.
7. Що ми можемо навчитися від прикладу самого Бога Єгови у цьому відношенні?
7 Якщо ми наслідуємо нашого небесного Отця, то будемо пам’ятати, що Він навіть показав добрість першій людській парі після того, як вони були виключені з Еденського саду, постачаючи їм одяг. (1 Мойс. 3:21) Це була незаслужена ласка до них. Так як Ісус пригадував Своїм учням, Бог Єгова “наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і неправедних”. (Мат. 5:45) Апостол Павло показав, що незважаючи на незалежний шлях поганських народів проти Божих способів, то Єгова таки “не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші”. (Дії 14:16, 17) Отже не “єднатися” з особою, або трактувати її як “поганина”, не значить, що ми не можемо бути добрі, ввічливі, ласкаві та людяні до них.
ЩО ДУХОВНА ДРУЖБА ВКЛЮЧАЄ
8. (а) Що грецьке слово “єднатися з”, так як апостол Павло вживає його в 1 Коринтян 5:9, 11, містить в собі? (б) Що це значить мати “дружбу” з особою? (в) Чи це значить, що ми маємо дружбу з злочинцями, якщо ми заохочуємо їх покаятися?
8 Грецький вислів, якого Павло вживає на “єднатися з” є дієслово syn·a·na·mi’gny·mi, що значить “мішати або змішуватися разом”. Основне дієслово (mi’gny·mi) вживається в Матвія 27:34, де говориться про змішання вина з гіркою миррою і в Луки 13:1, де говориться про Пилатове змішання крови з жертвами. Отже тут є включено дійсне змішання або сполучення або з’єднання. Для нас ‘мішатися’ з іншими буде натякати, що між нами існує дружба. Слово “дружба” значить “товаришувати; спілкувати; дружність”, де є “громадське [або загальна і взаємна спілка] зацікавлення, почуття, і т.п.” (The World Book Dictionary) Отже, товаришувати з кимось значить приймати його на рівні зі собою, цікавитися і приймати його погляди, ділитися з ними відкритим та приязним відношенням. Мати духовну дружбу з кимось значить мати духовний ‘добрий час’ разом. Але коли ми заохочуємо когось покаятися, то ми не єднаємося з ним дружнім з’єднанням; ми не ділимося взаємно якимось неправильним відношенням або почуттям, якого він можливо показував, але маємо справи з ним, як з особою, яку треба поправити.
9. (а) Що буде вирішувати чи це правильно для старшого збору заохочувати виключену особу, яку він зустрічає? (б) Чому це було б правильно старшому заохочувати виключену особу, яка не наслідує шлях про якого говориться в 2 Івана 7—11?
9 Що ж тоді, якби старший у зборі зустрів виключену особу, можливо при щоденній справі, або на вулиці, при світській роботі або в якомусь подібному стані? Чи ж старший не був би в гармонії з зборовим рішенням виключати якщо б він заговорив до такої особи, заохочуючи його або її ‘навернутися’ і знову примиритися зі своїм небесним Отцем? Це залежить від обставин. Певна річ, що якби виключений наслідував шлях тих фальшивих вчителів про яких говориться в 2 Івана 7—11, і навмисно старався впливати на інших, щоб вони приймали фальшиву науку або неморальні практики, то старший не повинен мати нічого до діла з таким. Але не всі, що згрішили стаються ‘обманщиками та антихристами’. Отже, коли хтось не є з тієї класи, то чи приклад Самого Бога Єгови не дозволяє старшому заохочувати виключеного знову шукати доброго стану з Богом? Замість не згоджуватися з виключенням, то його словами і заохоченням старший дійсно показує, що він підтримує його виключення, що воно було правильне і потрібне.
10-12. (а) Чи всі виключені особи далі виявляють знаки або шлях через який вони стали подібні до “розчини”? Поясніть, (б) Отже над якими обставинами треба застановитися коли рішається правильне відношення до виключених осіб? (в) Як притча про блудного сина показує таке розуміння?
10 Також можна зауважити, що в 1 Коринтян 5:11 апостол перестерігає, щоб не мішатися з тими, що “є” перелюбник або практикує якийсь інший серйозний злочин. Але, що сказати про когось, що був виключений за такий злочин, але пізніше, раніше чи пізніше, показував, що перестав чинити його? Чи можна сказати, що він або вона далі “є” перелюбник або яким-небудь іншим злочинцем через який він або вона сталися “розчиною” для збору?
11 Наприклад, молода особа виключена через розпусту може пізніше одружитися, родити дітей і жити чесним життям. Або хтось, кого виключили за п’янство може покинути таку практику, і коли п’є, то п’є тільки умірковано. Через такі зміни такі особи знову можуть заслужити пошану в громаді. Такі особи можливо ще не старалися вернутися назад до збору. Чи ж між цими, а тими, що далі чинять злочин, за який їх виключили, немає ясної різниці? Ті, що покинули неправильну практику можуть далі оціняти християнську правду, можливо навіть обороняють правдивий християнський збір, коли хтось говорить зло проти нього. Чи ж такі обставини не повинні впливати на наше відношення, як збору, до таких?
12 Певно, якщо б блудний син у притчі був вернувся до дому п’яний, можливо тягнучи зі собою розпусницю, то відношення батька не було б таке саме до його сина. Але батько мав причину вірити, що його син приступав до нього з правильним наміром, і замість підозрівати його, батько надіявся на найкраще і пішов назустріч своєму блудному сину.
13. (а) Який доказ покаяння є більший від слів, так як показують заяви Івана Хрестителя і апостола Павла? (б) Як цей принцип тоді можна пристосувати до виключеної особи?
13 Сьогодні, також, ми хочемо признати, що один з найкращих доказів покаяння не є лише формальними словами, але вчинками. (Порівняйте 1 Івана 3:18.) Отже, коли деякі приступили до Івана Хрестителя (який хрестив осіб на символ покаяння для прощення гріхів), Іван не вважав, що їхні колишні вчинки були найважніший фактор або все, що було потрібно. Навпаки, він сказав їм піти і “приносити плоди покаяння”, даючи їм приклад такого плоду або добрих вчинків, такі, як показувати благородну добрість, не шахрувати і не красти, не виснажувати нікого або стримувати від фальшивого свідоцтва. (Мат. 3:7, 8; Луки 3:7—14) Апостол Павло подібно заохочував людей, щоб “покаялися і навернулися до Бога, і чинили діла, гідні покаяння”. (Дії 26:20) Отже, коли виключена особа перестане чинити зло за яке збір виключив її немов “розчин”, то цю зміну можна вважати принаймні за якийсь знак, що вона ‘навертається’ і кається.— Дії 3:19.
14. Яким іншим способом виключений може виявляти ‘плід гідний покаяння’ і під якими обставинами старший може рішити чи йому було б добре приступати до такого?
14 Виключена особа також може показувати деякий знак, ‘плід гідний покаяння’, коли буде приходити на християнські зібрання на яких запрошується публіку. Знову, коли він або вона приходить сперечатися або оправдувати свій злий шлях і старається навертати інших до його небіблійного погляду, то такий є подібний до особи про яку говориться в 2 Івана 7—11. Але коли немає зусилля робити цього, то це було б у гармонії з Біблійною порадою для старшого приступити до такого (можливо зауваживши, що він або вона вже прийшла на кілька зібрань) і заохочувати з наміром духовно зцілити і відновити таку особу знову стати похваленим членом збору.— Як. 5:19, 20.
15. Коли б виключеному було б тяжко приходити на зібрання, то що було б властиво зробити?
15 У деяких випадках виключеним може бути тяжко приходити на християнські зібрання, хоч вони мають бажання до того. Місце в якому зібрання вібувається може бути далеко і там може немає публічного транспортування. Або через якісь інші особисті або фізичні обставини хтось не зможе приходити на зібрання. В одному випадку, виключена жінка платила вісім доларів за таксі, щоб приїхати на одно зібрання. Вона повідомила старших, що хотіла приходити на зібрання, але не могла через великий кошт. Одної неділі вона навіть показала щирість свого бажання, коли прийшла на зібрання пішки. Якщо б члени збору бачили, що особа йде пішки таку далеку віддаль на зібрання і мали місце в своїм авті, то чи ж оказати допомогу не було б людяно?
16. Чому в таких розпорядках треба бути обережному, отже чиєї поради було б добре перше шукати?
16 Певна річ, що коли немає доказу “плодів гідні покаяння” і є відомо, що особа далі ходить неморальним шляхом, то це є інша справа, тому що постачати такому транспортування або давати якусь подібну допомогу, громада мала б причину докоряти зборові. З тієї причини коли члени збору знають про якусь виключену особу, яка очевидно потребує допомоги і бажає приходити на зібрання, то було б добре перше порадитися з старшими збору перед тим ніж вони будуть давати допомогу таким.— 1 Пет. 2:12; 3:16.
У РОДИНІ
17. Які Біблійні обов’язки і споріднення далі залишаються в родині всупереч того, що хоч хтось є виключений?
17 Тому що виключення збором не розпускає подружнє і родинне споріднення, то стан у родині вимагає спеціальної уваги. Жінка„ якої чоловік є виключений, не є звільнена від Біблійної вимоги шанувати його мужеське головування над нею; тільки смерть або через Біблійний розвід від чоловіка вона може бути звільнена. (Рим. 7:1—3; Марка 10:11, 12) Так само чоловік не є звільнений від вимоги любити свою дружину, як “одно тіло”, навіть якби вона була виключена. (Мат. 19:5, 6; Ефес. 5:28—31) Подібно родичі мають обов’язок ‘далі виховувати своїх дітей в дисципліні і розумовому-регулюванні Єгови’, навіть хоч ці хрещені недолітки є виключені. (Ефес. 6:4) І сини та доньки, без різниці якого віку, залишаються під обов’язком ‘шанувати їхніх батьків і матерей’, навіть хоч один родич або й обидвоє є виключені. (Мат. 15:4; Ефес. 6:2) Це не тяжко зрозуміти, коли ми подумаємо, що так як Писання показують, християни мусять віддавати належну пошану навіть політичним провідникам цього світу.— Рим. 13:1, 7.
18. Як родичі можуть виконувати свої обов’язки виховувати своїх дітей в дисципліні і розумовому регулюванні Єгови й однак шанувати рішення збору виключати?
18 Члени родини можуть виконувати ці Біблійні обов’язки в родині й однак залишатися в згоді з зборовим виключенням. Вони роблять це коли не будуть духовно товаришувати з виключеною особою. Але як родичі можуть сповнити свій обов’язок дисциплінувати своїх дітей в гармонії з Божим Словом, коли якась дитина є виключена? Вони далі можуть вживати Слово Боже або якісь інші видавництва, що говорять про Біблію навчати сина або доньку, але вони вживають їх у поправний спосіб, а не, щоб мати духовний ‘добрий час’, так як можна робити з іншими дітьми. Родичі мусять рішати як вони будуть робити це. Це не значить, що треба ставати неласкавим, але вони не можуть мати духовного споріднення з таким сином або донькою так, як з іншими дітьми. Виключеного сина або доньку треба заохочувати приходити на родинну студію Біблії, щоб діставати “розумового регулювання Єгови”.
19. Як подружений християнин може помагати його або її виключеному партнері і залишитися в згоді з рішенням збору виключенням?
19 Подібно, коли одно з подружжя, чоловік чи жінка є виключена, то невинна особа, як “одно тіло” з виключеним, може правильно робити те, що він або вона може, щоб довести такого до покаяння і відновлення його до збору. Стримуватися від духовної дружби не значить, що не можна вживати Біблії або видавництва, що пояснюють Біблію, бо так як ми вже бачили, дружба містить в собі взаємність почуття і погляду, товаришську рівність. Якщо невиключена особа вживає Боже Слово або видавництва засновані на ньому, щоб лише поправляти і відновляти, то це не буде становити таку дружбу. Таким чином чоловік, який планував читати якийсь Біблійний матеріал може заохочувати свою виключену дружину слухати його читання. Або дружина може запросити свого виключеного чоловіка слухати, як вона буде читати. Певна річ, що з такого читання можуть виринати дискусії. Якщо так, то духовну дружбу можна стримати, коли особа не буде похвалювати неправильне почуття або відношення, якого виключена особа може виявляти і не приймати або похвалювати злий вчинок, який довів його або її до виключення. (Побачте книгу Організація для Проповідування Царства і Творення Учнів, ст. 173, в англійській мові).
20. (а) Чи дозвіл виключеному недолітньому синові чи дочці вернутися назад до дому значить, що батька треба відпускати від його обов’язків у зборових відповідальностях? Що тут є включено? (б) Через що можна сумніватися чи він є кваліфікований далі служити в такій відповідальній посаді?
20 У деяких випадках неповнолітній син або донька можуть бути виключені за якусь неморальність і виберуться з дому. Пізніше такий може передумати і просити дозволу вернутися назад до дому. Чи таким дозволиться вернутися чи ні, то це родичі мусять рішити, а особливо батько. Коли син або донька висловлює бажання шанувати головування родичів, то батько може вирішити прийняти такого назад і використати таку нагоду знову відбудовувати свого сина або доньку. Якщо батько є старший або службовий слуга, то це не завжди треба відпускати його від цих обов’язків так довго, як він має пошану збору. Певна річ, що коли син або донька хочуть вернутися і далі практикувати свою неморальність, яка довела їх до виключення, то батько не доглядав би духовних справ своєї родини, коли б дозволив такому джерелові духовного забруднення вернутися назад у його родину. Тоді можна покласти сумнів відносно того чи він є кваліфікований займати відповідальну посаду в зборі.— 1 Тим. 3:4, 5, 12.
21. Хто може правильно рішати до якої міри будеться товаришувати з виключеними родичами, що не живуть вдома? Коли старші збору будуть втручатися в таку справу?
21 Щодо виключених родинних членів (повнолітні сини або доньки), які не живуть з родичами, то кожна родина мусить рішати до якої міри вона буде товаришувати з такими. Це не є справа, яку старші збору можуть рішати для них. Те, що старші повинні пильнувати є те, щоб через духовне товаришування та “розчина” не ввійшла у збір з тим, якого треба було виключити як “розчину”. Отже, коли виключений родич піде відвідати сина або доньку або внука і йому дозволяється входити в християнський дім, то це не є справа старших. Такий має природне право відвідувати своїх родичів і дітей. Подібно, коли сини або доньки шанують виключених родичів, коли відвідують довідатися про їхнє фізичне здоров’я або взнати, які потреби вони мають, то це саме в собі не становить духовну дружбу.
22. Крім недолітніх синів або дочок, чому інших виключених членів родини часами треба приймати назад жити вдома, і з ким таке рішення спочиває?
22 У деяких випадках, коли виключений родич є старий або в поганому здоров’ю і його треба доглядати, то син або донька можуть рішити взяти такого родича до свого дому, щоб сповнити свої синівські обов’язки. Подібно християнські родичі виключеного дорослого сина або доньки можуть рішити взяти такого назад до дому через якусь серйозну проблему з здоров’ям, або будучи поранений у випадку або через якийсь нужденний грошовий стан. Це є людяні рішення, яких християнські родини мусять робити і старші збору не повинні втручатися коли немає явного доказу, що цим чином знову вводиться зіпсутий вплив у збір.
23. Під якими обставинами навіть членам родини не буде правильно дозволяти відвідувати християнський дім?
23 Навіть у родинному спорідненню, проте, коли виключений вживає його або її родинні споріднення вести справу про яку говориться в 2 Івана 7—11, то його християнські родичі мають право заборонити такому входити в їхній дім, повідомляючи виключеного, щоб він або вона не приходили, тому що ціль їхніх відвідин є поширювати злу віру або поводження.— Юди 3, 4; порівняйте 5 Мойсея 13:6—8.
24. Коли немає тілесного споріднення, то з ким члени збору повинні лишати такі справи відновляти виключених?
24 Коли немає тілесного споріднення, то було б добре членам збору оціняти пораду, щоб старші, як пастирі стада, мали головний обов’язок заохочувати виключеного з наміром відбудувати його, який ще може бути ‘далеко’ так, як вертаючий блудний син, але однак постачає доказ, що хоче ходити правильним шляхом. У деяких випадках старші відчувають, що дехто в зборі міг би допомогти відбудовувати виключеного, можливо тому, що він допоміг йому прийти до пізнання Біблійної правди.
КОРИСТІ З ЗРІВНОВАЖЕНОГО ПОГЛЯДУ
25. (а) Що поможе нам тримати зрівноважений погляд до виключених? (б) Як це є, що когось ‘передається Сатані на погибіль тіла, щоб спасти духа’, так як показує 1 Коринтян 5:5?
25 Триматися Писання, не применшувати, що вони кажуть, і не вичитувати в них того, чого вони не кажуть, поможе нам тримати зрівноважений погляд до виключених. Ми все повинні пам’ятати причину на виключення, а саме, тримати збір чистим і в доброму стані перед Богом, щоб у ньому не було псуючого впливу. Через таку “розчину”, то все “тісто”, збір, може ‘закваситися’ духовно або ‘зіпсуватися’. Отже збір в дійсності “нищить” цей грішний тілесний вплив з-поміж себе, коли виключає непокаяного злочинця, викидаючи його в світ над яким Сатана панує, щоб зберегти “дух”, пануючий погляд, почуття і спонуки збору.— 1 Кор. 5:5.
26. (а) Над чим зрівноважений погляд поможе членам збору задумуватися, і як це може дуже корисно й сердечно впливати на осіб, які хочуть вернутися назад до збору? (б) Що старші тепер можуть відчувати було б добре зробити з деякими виключеними особами, що мешкають на території збору?
26 Разом з тим зрівноважений погляд поможе нам з’єднано відбивати божественні риси нашого небесного Отця, Який є праведний і милосердний. Ті, що є виключені, але яких серця щиро спонукують їх вернутися назад, ніколи не будуть відчувати причину стримуватися або сумніватися як їхнє зусилля вернутися будуть прийняті. Вони не будуть боятися, що їм будуть холодно і байдужо відмовляти поворот до збору. Вони будуть бачити, що їхній стан не є безнадійний і що старші в зборі будуть помагати їм бачити, що вони мусять робити, щоб знову набути доброго стану в зборі Божих людей і вповні втішатися всіма його користями. Коли старші мають дійсну причину вірити, що деякі виключені особи, живучи в їхній території, не знають про такі розпорядки, то вони можливо вирішають передати їм цю інформацію.
27. (а) Що є потрібне для когось вернутися до похваленого стану у зборі? (б) Чому ті, що хочуть вернутися до збору, повинні виявляти цю рису і брати потрібні кроки, на потіху всієї Божої родини на небі та на землі?
27 Правда, щоб набути похваленого стану в зборі, то виключений мусить показати свою правдиву покірність. (Іс. 57:15; Як. 4:8—10) Але саме життя стоїть на карті й тому що ‘приймальний час’ Божої доброзичливости і терпіння вже дуже короткий, то певно, що такі не повинні дозволяти гордості стримувати їх вернутися до небесного Отця, шукати доброго стану з Ним і повної дружби з Його духовними дітьми або майбутніми дітьми у веселому родинному спорідненню. (2 Кор. 6:1, 2) Вони будуть вдячні, що Бог зробив такі милосердні розпорядки на прощення і відновлення і признають, що ця риса, ‘Божа добрість провадить їх до покаяння’.— Рим. 2:4.