Призначені урядовці в теократичній організації

1. Які питання підносить 1 Петра 5:1—3 відносно чи всі члени собору є “старші”?

ДЕСЬ від 62 до 64 р. З.Д. апостол Петро перебуваючи в Вавилоні, в Месопотамії мав щось написати про “старших”. Він каже: “Тож благаю між вами пресвітерів [старших], співпресвітер та свідок Христових страждань, співучасник слави, що повинна з’явитись: пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно, не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір”. (1 Пет. 5:1—3) Отже, якщо б ціле “стадо Боже” рахувалося як “старші”, то чому б тоді Петро мав писати “між вами пресвітерів”? І знову, як можна було б казати, “пасіть стадо Боже, що у вас”, себто під опікою “старших”? Як же вони могли “пасти стадо” якщо б ціле стадо було “старшими” і всі були пастирями?

2. Чому ті до яких Петро тут пише мусять бути офіціально “старші”, і скільки “старших” було в Єрусалимському соборі на свято П’ятдесятниці 33 р. З.Д.?

² Апостол Петро клясує себе як “старшим” разом із “старшими” до яких він писав. Отже, якщо Петро був “старший” в офіціальному розумінні, то ті до яких він писав також мусіли бути офіціально “старші”. Певно, що апостол Ісуса Христа повинен бути офіціально “старший”. Отже, коли християнський собор був заснований в день свята П’ятдесятниці 33 р. З.Д., у ньому було двадцять офіціальних “старших” чоловіків, а саме, дванадцять апостолів Ісуса Христа. (Дії 1:13 до 2:37) Усі ті апостоли були так, як Петро, “свідки Христових страждань”, тому що вони товаришували разом з ним від часу Ісусового хрещення до його вознесення на небо. (Дії 1:21, 22; 1 Пет. 5:1) Як офіціальні “старші” ті апостоли “ревно працювали в слові й науці”, від свята П’ятдесятниці 33 р. З.Д.— 1 Тим. 5:17; Дії 2:37—42; 4:33; порівняйте 2 Івана 1 і 3 Івана 1.

“СТАРШІ”— ЯК ВОНИ СТАВАЛИ НИМИ

3. (а) Як дванадцять апостолів ставали “старшими”? (б) Згідно з Дії Апостолів, 14-ий розділ, в якому зв’язку ми довідуємося як “старші” були вибрані до тодішніх соборів?

³ Тих одинадцятеро вірних апостолів Ісуса Христа були його учнями, деякі ще більше як рік перед тим, як він призначив їх на апостолів. (Ів. 1:35 до 2:2; Мат. 4:12—22; 10:1—4; Луки 6:12—16) Отже вони стали “старшими” (пресвітері) коли Ісус призначив їх до цієї посади. Пізнішого дванадцятого апостола на ім’я Маттій вибрали жеребком після Ісусового вознесення на небо, і тому його призначення не було від людини. (Дії 1:15—26) А як же вибирали пізніших “старших” до посад в Єрусалимському соборі, а також “старших” по соборах засновані після свята П’ятдесятниці 33 р. З.Д.? Відповідь до цього знаходимо в Дії Апостолів, в чотирнадцятому розділі. Апостол Павло взяв свою першу місіонерську подорож із Варнавою і зайшов так далеко як Дербе, Іконії, Лістри й Антіохії в Пісидії, у Малій Азії, і там розпочинав собори. По дорозі назад вони відвідували ці нові собори.

4. Як вибиралося “старших” до соборів, яких відвідували Павло і Варнава, і як цей спосіб був теократичний?

⁴ А як же ці нові собори діставали своїх “старших” чоловіків? Дії 14:22, 23 показує як, кажучи, що Павло і Варнава ходили “душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити в Боже царство. І рукопоклали їм пресвітерів (старших) по церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві (Єгові), в Якого ввірували”. Ясно, що собори не наставляли своїх “старших” з-поміж своїх членів голосуванням або виборами. Цей спосіб не можна називати “демократичний” спосіб призначати “старших”. Ісус Христос вибрав Павла на апостола і він і Варнава були післані на цю місіонерську подорож з Антіохії під інструкціями Божого святого духа. Отже їхнє призначення “старших” по соборах було теократичне.— Дії 13:1—4.

5. Що Павло писав Титові робити про собори в Кріті, і яких вимог Тита мусів дотримувати?

⁵ Роки пізніше, десь від 61 до 64 р. З.Д., після Павлового звільнення з першого ув’язнення в Римі, він написав листа до свого співслуги Тита, який в той час служив на острові Кріт. Павло сказав: “Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів (старших) настановив по містах, як тобі я звелів”. (Тита 1:5) Тоді Павло виставляє вимоги для тих, яких призначалося на “старших”, додаючи: “Коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність. Бо надзиратель (єпископ) мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п’яниця, не заводіяка, не корисливий, але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий, що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці і переконувати противних”.— Тита 1:6—9, НС.

6. Як Павло тут уживав вислови “старші” і ‘надзирателі’, і як це показується?

⁶ Тому що Павло починає дискусію про вимоги для призначення “старших” і тоді каже, що “надзиратель мусить бути бездоганний, і так далі, то він показує, що “старший” також є “надзирателем” (є·піʹско·пос, по-грецьки). Отже в тому самому разі, коли Тита мав призначати “старших”, то він також мав призначати надзирателів по соборах. Таким чином Павло тут уживає слова “старші” і “надзирателі” синонімічно або однозначно, маючи однакове розуміння, яких можна замінювати. Отже надзиратель мусить бути “старший”, а “старший” мусить виконувати обов’язки надзирателя. Павло показує це в Мілеті.

7. З Мілету за ким Павло післав, щоб вони прийшли з Ефесії, і що він наказував їм робити?

⁷ Ми читаємо: “А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів (старших) церкви. І, як до нього вони прибули, він промовив до них: ‘ . . . Пильнуйте себе та всієї отари, в якій святий дух вас поставив надзирателями [е·піʹско·пі, по-грецьки], щоб пасти церкву Божу, яку власною кров’ю набув Він”.— Дії 20:17—28.

8. Як Павлові гості ставали “старші”, яку службу вони були під обов’язком виконувати, і перед ким вони були головно відповідальні?

⁸ Згідно з цими словами, то ті “старші” не були вибрані до посади якимось демократичним голосуванням або виборами, але призначенням від Божого святого духа, який діяв через видиму урядову установу над усіма соборами. Бувши призначені на “старших” (пресвітерів) в такий спосіб їх одночасно призначалося на “надзирателів” і служба надзирателя зобов’язувала їх ставати пастирями стада, Божого собору. Вони є відповідальні, не перед урядовою установою, але перед Великим Надзирателем, Богом Єговою. (1 Пет. 2:25; Іс. 53:6) Павлові слова до “старших” в Ефесії годяться з словами апостола Петра, коли він наказує “старшим між вами” пасти Боже стадо.— 1 Пет. 5:1,2.

НАДЗИРАТЕЛІ І СЛУЖБОВІ СЛУГИ

9. (а) Як показується, що апостоли були “надзирателі”, коли вибиралося когось на місце невірного Юди? (б) З кількома “надзирателями” почався Єрусалимський собор на свято П’ятдесятницю в 33 р. З.Д.?

⁹ Апостол Петро разом із іншими одинадцятьма апостолами, були не лише “старші”, але також “надзирателі”. Це стає ясно в часі коли Петро радив соборові в Єрусалимі назначити когось на місце невірного апостола Юди. Вимагаючи цього, Петро цитував Псалму 109:8, кажучи: “Бо написано в книзі Псалмів, . . . ‘А служіння його забере нехай інший’ ”. (Дії 1:20) Єврейське слово на “служіння” у грецькому Септуагінт Перекладі переводиться словом е·піʹско·пе, що відноситься до посади надзирателя (е·піʹско·пос, по-грецьки). Логічно, що посада апостола була посада надзирателя, і що апостоли були надзирателями назначені Ісусом Христом. З цієї причини, на день свята П’ятдесятниці в 33 р. З.Д., Єрусалимський собор із коло сто й двадцять членів почався з дванадцятьма надзирателями. (Дії 1:15 до 2:43) Після цього як “старші” були призначені доглядати розростаючий собор, там було більше як дванадцять надзирателів.

10. (а) Коли Павло подорожував із Мілету до Ефесії, то як наглядалося над собором в Ефесії? (б) Згідно з Филип’ян 1:1, як служилося соборові в Филипії?

¹⁰ Десь двадцять три роки після того свята П’ятдесятниці, коли Павло подорожував до Єрусалиму і по дорозі зайшов до Мілету, то в недалекому соборі в Ефесії було кілька надзирателів, бо всі “старші”, яких він покликав до себе були надзирателями. (Дії 20:17—28) Чотири або п’ять років пізніше собор у Филипії в Македонії мав кілька надзирателів, як і кілька службових слуг за помічників надзирателям. Тому то Павло, коли писав із Риму, почав свого листа до собору в тому місті, кажучи: “Павло і Тимофій, раби Христа Ісуса, до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Филипах, з надзирателями [е·піʹско·пі] і службовими слугами [ді·аʹко·ні, по-грецьки]’”.— Фил. 1:1, НС.

11. Вживаючи собор у Филипії за взірець, як слуги по всіх інших соборах були призначені, у протилежності пізнішій системі “єпископів”?

¹¹ З цього ми можемо бути певні, що в Филип’янському соборі було більше, як один надзиратель, як і більше, як один службовий слуга (ді·аʹко·нос). Правдоподібно такий стан був у всіх християнських соборах у першому столітті в яких було досить здібних осіб бути надзирателями і службовими слугами для їхніх потреб. Мати лише одного надзирателя в соборі або над кількома соборами в деякій частині розвилося пізніше після смерти апостолів”.a

“УРЯДОВА УСТАНОВА СТАРШИХ” (“ПРЕ-СВІ-ТЕ’РІ-ОН”)

12. Так як показує 1 Тимофія 4:14, що соборна група “старших” будуть становити, і як вони рівнялися один із одним щодо ранги?

¹² Група надзирателів у соборі мала становити “урядову установу старших” або “пресвітерію” (Уповноважений Переклад; Американський Стандард Переклад), або “старші, як тіло” (Нова Англійська Біблія), так як ті про яких апостол Павло згадує в 1 Тимофія 4:14. (Порівняйте Луки 22:66; Дії 22:5 щодо “збору старших”.) Члени такої “установи [або збору] старших”, усі були рівні, маючи однаковий офіціальний стан, і ні один із них не був найважнішим, найславнішим, найсильнішим членом собору. Кожний член радо приймав свою частину відповідальности надзирати над цілим собором.

13. Згідно з 1 Тимофієм 3:1, чим бажаючий хотів стати і що він хотів робити?

¹³ Згідно з цим, то що апостол Павло мав на думці, коли він писав у 1 Тимофія 3:1, НС? Там він сказав Тимофієві: “Коли хто сягає за посадою надзирателя [е·піʹско·пе, по-грецьки], доброго діла він прагне”. Він не мав на думці, щоб такий християнський чоловік старався бути найважнішим, найвідповідальнішим, найславнішим або найсильнішим чоловіком у соборі, як його єдиний надзиратель, щось такого, як “єпископ” так званого Християнства, який царює над частиною (єпархія) в якій є кілька соборів. (1 Тим. 3:1, АД; АС; Поправлений Стандард Переклад; Дуя Переклад; Нова Американська Біблія) Ні, але цей чоловік лише хоче мати участь разом із іншими надзирателями собору, в обов’язках наглядати над духовним станом собору, харчувати його духовно, провадити його в поклонінні Єгови. Він старається зустріти вимоги для надзирателів, яких апостол Павло наводить у наступних віршах, 1-го Тимофія 3:2—7, які то вимоги сходяться з тими в Тита 1:6—9. Такі вимоги доказують, що він “доброго діла прагне”.

14. (а) Що було потрібно для тримання порядку по зібраннях “установ старших”, і як ця потреба була постачена? (б) Як довго членство в цій “установі старших” продовжалося, і чому так?

¹⁴ Певна річ, що в такій соборній пресвітерії або “урядовій установі [зборі] старших мусить бути предсідник, щоб провадити порядок по зібраннях “установи старших”. Саме як призначалося члена на предсідника не є показано в Писанні. Це предсідательство не мало бути постійне, але правдоподібно тимчасове, на якийсь час, і переходило до всіх рівних членів “установи старших”. Коли один із старших досягнув свого кінця предсідательства і передавав його іншому за порядком, то він не переставав бути “старшим” або “надзирателем”. Він далі лишався членом “установи старших”. Тому що членів не призначалося до посади якимось демократичними виборами, то його теократичне призначення урядовою установою продовжалося так довго, як він служив вірно.

15. (а) Чому там не було помічників надзирателів або помічних старших по соборах? (б) Що грецьке слово ді·аʹко·нос основно значить, і яке широке застосування воно має?

¹⁵ Там не було помічника для надзирателя або помічника старшого. Призначений чоловік був надзирателем або ні. Тих, що помагали надзирателям доглядати соборних справ, але які не були з такого особливо духовного роду, призначали на “службових слуг” (ді·аʹко·ні, по-грецьки). Павло наводить вимоги для цих “службових слуг” у 1 Тимофія 3:8—10, 12, 13. Назва “диякон” є лише передання українською формою грецького слова ді·аʹко·нос, яке переважно значить “вісник” у розумінні слуги. Отже слово “вісник (ді·аʹко·нос) може мати дуже широке, загальне значення. Так то коли апостол Павло говорить, що ми є “вісники нової угоди”, або “вісники Божі” або “вісники Христові”, то це не значить, що він і його співслуги були “службові слуги” в соборі, які помагали “старшим” або “надзирателям”. (2 Кор. 3:6; 6:4; 11:23) Проте, такі помічники, можуть бути “вісники” тієї більшої відповідальности, а це служити Богові і Христові і Божому Слові.— Дії 6:4.

16. Яку публічну службу виконували християни за першого століття, і до якої міри вони виконували її разом із своїми старшими, надзирателями та службовими слугами?

¹⁶ Обставини не дозволяють тепер дальше досліджувати теократичну організацію християнського собору за апостольських часів у першому столітті З.Д. Між іншими речами, християнський собор тоді мав виконувати велику публічну роботу. А яку роботу? Коритися Ісусовим словам: “Ця добра новина Царства буде проповідувана по цілій залюдненій землі, на свідоцтво народам усім; і також: “Ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я заповів вам”. (Мат. 24:14, НС; 28:19, 20, НС) Це вони робили при помочі й керівництві своїх “старших” (пресвітерів), надзирателів і службових слуг. Навіть перед знищенням Єрусалиму в 70 р. З.Д. “добра новина Царства” проповідувалася всередині і поза Римською Імперією, і апостол Павло міг написати з в’язниці в Римі: “Надія Євангелії (доброї новини), що ви чули її, яка проповідана всьому створінню під небом”. (Кол. 1:2, 23) Теократична організація тоді похвалювала цей подвиг. Це є приклад для нас сьогодні.

ТЕОКРАТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ В ДВАДЦЯТОМУ СТОЛІТТІ

17. Згідно з Вартовою Баштою з 1884 р., як називалося небесне царство Божих святих, але на якій основі велося видиму земну організацію цих святих?

¹⁷ Вищецитовані накази Господа Ісуса Христа стосуються сьогодні, а особливо тому, що Бог Єгова заснував царство Свого Месії, при закінченні Часів Поган у 1914 р. З.Д. Отже ми є цікаві побачити як організація тих посвячених, хрещених християнів, які виконують ті накази сходиться з апостольським взірцем за першого століття. У числі Сіонської Вартової Башти (анг. мові) з серпня 1884 р., на сторінці 7, було сказано: “Царство святих є теократія, яка буде володіти світом (під час недосконалости та відновлення) незважаючи на їхній дозвіл або похвалу”. Проте, щодо організації святих на землі, ця видима, земна організація була керована головно на підставі соборних розпорядків для тих посвячених, хрещених послідовників Ісуса Христа. Їхні особисті собори мали своїх старших і дияконів, яких вибирали щороку демократичним голосуванням посвячені, хрещені члени. Цю процедуру велося за тодішнім розумінням Дій 14:23.b

18. З вибиранням яких старших у соборі стаття з 1895 р. під заголовком “Пристойно та за Порядком” мала до діла, і з ким ця стаття рівняла тих керівників?

¹⁸ Наприклад, у числі Сіонської Вартової Башти (анг. мові) з 15-го листопада 1895 р., була надрукована головна стаття “Пристойно та за Порядком”, відносячись до 1 Коринтян 14:40. Ця стаття дискутувала справу про наставників соборів посвячених, хрещених християнів під такими заголовками, як “Порядок Першої Церкви”, “Порядок Потрібний Сьогодні”, “Апостольська Рада Ухвалена”, “Оказія Вибирати Старших”, “Кваліфікації Старших”, і початкові параграфи, цитували 1 Тимофія 3:1—7 згідно з Емфатичним Діяглотом Нового Заповіту, кажучи: “Якщо чоловік хоче посади надзирателя [служби], він шукає доброго діла. [Яка-небудь служба, яку ми можемо вчинити Христовій установі є блаженна служба.] “Надзиратель мусить бути бездоганний”, і так далі. Отже стає ясно, що та стаття рівняла “старших” із “надзирателями”.— Побачте також Сіонську Вартову Башту (анг. мові) з 15-го січня 1896 р., сторінку 24, що містить “ВІДПОВІДЬ:—Статті, ‘Пристойно та за Порядком’ ”.

19. (а) Як цей спосіб вибирати старших та дияконів закінчився 5-го жовтня 1932 р.? (б) До того часу, яку роботу виконував собор, приймаючи яке ім’я?

¹⁹ Призначення старших (надзирателів) і дияконів до посади виборчим способом по соборах продовжалося аж до 5-го жовтня 1932 р., коли в місті Нью-Йорк собор перепустив резолюцію і попросив урядову установу призначити для нього “службового урядника”. Цей урядник мав мати комітет помічників, яких собор буде вибирати до посади. Собори по цілому світі наслідували цей приклад. (Побачте Вартову Башту (анг. мові) з 15-го жовтня 1932 р., сторінку 319, під заголовком “Резолюція”.) Проте, до того часу собор виконував величезну роботу проголошувати ім’я Єгови і розголошувати Його засноване небесне царство. Також, більша частина “жнив”, зібрання останку пшеничних спадкоємців Царства, було досягнено. Також, 26-го липня 1931 р., собори цих спадкоємців Божого царства почали приймати ім’я “Свідки Єгови”. (Іс. 43:10—12) — Побачте Матвія 13:24—30, 37—43.

20. (а) Як цей змінений розпорядок закінчився в 1938 р.? (б) Яке є споріднення Службового Відділу з урядовою установою?

²⁰ Цей змінений розпорядок для соборів свідків Єгови продовжався від жовтня 1932 р. аж до 1938 р. У цьому році у двох числах Вартової Башти (анг. мові) з 1-го і 15-го червня було надрукувано стаття “Організація”, яка пояснювала теократичне організування всіх соборів. Після того урядова установа назначила всіх урядників собору. Урядова установа не є Службовий Відділ Товариства Вартової Башти, бо урядова установа має більші обов’язки ніж лише проголошувати Царство. Але урядова установа вживає Службовий Відділ, як і інші агентури розпорядковувати тією роботою.

21. (а) Хто є головою собору сьогодні, і які є його обов’язки? (б) Коли ця позиція переходить до другого члена пресвітерії, то що стається з тим, що колись мав її?

²¹ Сьогодні по соборах свідків Єгови є слуга собору. Він є предсідник собору і головно провадить членів собору в роботі проповідування та навчання. За біблійним представленням цих справ він є “старший”, як і надзиратель. Коли, з бігом часу, головування, яке він займав чергується (перейде) до іншого члена пресвітерії або “урядової установи старших”, то він далі буде членом тієї пресвітерії й йому будуть призначені відповідні обов’язки.

22. Які є обов’язки та ранги помічного слуги собору і слуги, що доглядає біблійних студій, і з кого складається судовий комітет у соборі?

²² Слуга собору має помічника, який є здібний взяти його місце в часі потреби. За вимогами в Писанні, він не є помічний надзиратель, але він є надзиратель і “старший”. Тому що собор так ревно працює допомагати зацікавленим людям через приватні студії Біблії, то там є й призначений слуга, щоб наглядати біблійних студій. Тому що Біблія вимагає, щоб надзирателі були “здібні навчати” і “трималися вірного слова згідно з наукою”, то цей слуга також мусить бути надзиратель і “старший”. (1 Тим. 3:1, 2; Тита 1:5—9) Цих троє слуг складали судовий комітет, щоб розсуджувати серйозні духовні справи.

23. Які інші в соборі мають рангу “старших” і “надзирателів”, і чому?

²³ Маємо ще слугу, що провадить студію Вартової Башти і слугу, що провадить Теократичну Школу. Через природу їхніх призначених обов’язків у зв’язку з навчанням та проповідуванням, то ці також повинні бути “старші” і “надзирателі”, “здібні навчати”.

24. Які інші відділи діють у сьогоднішньому соборі, і як ті, що служать по цих відділах сходяться з Писанням?

²⁴ Тому що сьогодні є такий великий попит за підручниками для студіювання Біблії, у соборі є відділи, які є призначені для замовлення журналів, літератури і території. Також, треба підтримувати грошові рахунки, датки та витрачення по соборах. Але тому що ці справи не мають нічого до діла з духовними справами в соборі, то праця слуги, що доглядає журнали, територію, літературу та рахунки є подібна до обов’язків, яких за апостольських часів призначали “службовим слугам” (ді·аʹко·ні).

25. Хто є “Подорожуючі Надзирателі”, і яку біблійну рангу вони мають?

²⁵ Сьогодні також маємо “подорожуючих надзирателів”, які відвідують собори по різних частинах. Вони є призначені на “округових слуг” і “повітових слуг”. Ради вимог їхніх призначених обов’язків вони також мусять бути “старші”.

26. (а) Під такими призначеннями виконується чиї служби, але чи там є кляса священиків? (б) Таким чином, яку роботу виконується, і в яку сторону Єгова благословить зусилля Своїх свідків?

²⁶ Так то сьогодні, під цими різними призначеннями виконується служба “старших”, надзирателів та службових слуг. Ці керівники не є кляса духовників. Але з користями їхнього проводу, надзирательства та помочі, всі члени собору можуть поклонятися Богові Єгові в мирі і єдності і виконувати діло робити учнів та проповідувати добру новину Божого царства на спасіння по цілому світі перед кінцем демократій та політичного комунізму і цілої системи. Єгова дуже благословить і збагачує зусилля Своїх християнських свідків бути теократичними в організації і поклонінні та ділі. Йому, могутньому Теократові, нехай буде слава і хвала навіки через Господа нашого Ісуса Христа.— 1 Пет. 5:10, 11.

[Примітки]