Думки позаді Приповістей
КНИЖКА Приповістей — це багата копальня практичних порад. Кожна фаза людського споріднення здається є там порушена. Там є порада як трактувати приятелів, як виховувати дітей, як виминати полапки наставлені на стежці молодих і старих, і ріжні небезпеки. Щоб користати з цієї копальні правди, вимагається зусилля з нашої сторони. “Коли будеш шукати його як срібла, й докопуватись його як скарбу,— тоді зрозумієш страх Єгови і знайдеш знання Бога.” (Прип. 2:4, 5) Перевіруючи думку позаді надхнених приповістей — це найбільше корисний спосіб для копання за скарбом божественної мудрости.
“Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материнного заповіту. Бо гарний це вінок на голову твою й прикраса на шию твою.”
Дитина повинна отримати свою першу ідею про Бога від родичів, її батька й матери, й любов повинна бути перехідним ступнем, котрим вона підноситься до зрозуміння любови до Бога, її Отця в небі. Тому приповість учить: інструкція й дисципліна про мудрість може зпершу виглядати трудною й тяжкою, наче кайдани з заліза стримують зопсуття й бунт, що від уродження, але зчасом вони стануться як ланцуги з золота і наче оздоба, що не є тягарем.
“Шкода ж бо ставити в очах всіх птиць сіла.”
Поправлена Стандард Версія пояснює цей вірш, що значить як птиці, котрі не вміють виминати полапки, коли сіло наставлене перед їх очима, так лукаві люди йдуть прямо на свою згубу. В цім розділі представлено, як лукаві замишляють лихо на невинних. Якщо б їх пляни були знані, то вони обминали б сіла. “Шкода бо ставити в очах всіх птиць сіло.” Мудра порада є — пильнувати інструкції Єгови і тоді ви будете бачити пляни лукавого й виминати сіла їх, це й птиці роблять, коли видять сітку перед ними.
“Хто приховує врожай, того люди проклинають, а на голову продаючого — благословення.”
Як здається, то скорий спосіб зробити гроші в старинних часах — накупити збіжжя коли ціна була низька й тоді чекати як голоднеча притиснула й тоді продавали їжу по ціні голоднечи. Це був спосіб, що тепер називають чорний ярмарок. Хоч дещо добра зроблено такими одиницями, через ограничення зужиття поживи й заощадження, однак люди ненавиділи його за самолюбство, а благословили того, що стримувавсь від високої ціни із такого випадку. Такий чоловік отримає свою нагороду від Бога.
“Много хліба родиться на загородах убогих, та з них не один погибає через непорядок.”
Сенс тут є, що багато робиться з малого при помочі праці й Божого благословення, і що багато може статись малим через лукавство й недбальство.
“В серці людськім задуми — мов вода глибока, а чоловік розумний черпає її.”
Порада часом має доцільну думку. Єгова каже: “Та й усе, що хочу я чиню.” (Іса. 46:10) Ціль чоловіка, його заміри серця глибини, часто лежать як вода в криниці, глибоко в долині. Воно тяжко дістати добру пораду. Це вимагає тепреливости й здібности, щоб начерпати його із його центра. Коли ця приповість була написана, вони не добувалось легко; треба було дістати її з глибої долини в криниці. Треба було справдішньої праці приложити, щоб натягнути води Ребеці для верблюдів Авраамового слуги (1 Мойс. 24:19, 20) Так і мається з порадою, що глибоко в серці чоловіка. Щоб видістати її, то чоловік мусить спустити вдолину своє відро й витягнути його до гори. Чоловік розсудку бажає знати що знаходиться в серці другого чоловіка, отже він мусить зробити якесь вивідання. Він може приступати від одного авеню до другого. Його змагання нарешті виносить наміри іншої людини. Тоді чоловік довідається, чи та особа є ворожого чи доброго упосіблення, щоб товаришити із нею. Також і наміри Божі не є на зовні. Много людей читають Біблію, але не отримують зрозуміння про божественну волю. Чому ні? Бо вони не спускають своє відро досить глибоко; вони не прикладають конечних старань. Ходити на соборні зібрання Божих людей, то цим чоловік показує свою волю, що спускає своє відро, і набирає відсвіжаючої правди з Божого Слова.
“Як залізо гострить залізо, так гострить чоловік зір друга свого.”
Вістря котре виконувало багато тяжкої роботи мусить прийти в стичність з іншим тяжким інструментом, щоб привернути своє наточення. Так і розумний і духовий стан чоловіка стається в часі потреби гостріший. Зустріч з непідхожими людьми й речами може вичерпати нашу енергію й цим пригнобити нашого духа. Коли ми знаходимося в таких обставинах, то слово симпатії та заохочення від того, що розуміє нас, є дуже підхоже направду. Коли таке заохочення є засноване на акуратному знанню з Божого Слова, тоді воно має страшенну силу привернути в нас до життя свіжу надію для відновлення акції.
“Безбожний утікає й тоді, як ніхто за ним не жене, а праведник смілий як лев.”
Чоловік, що втікає коли ніхто не гонить за ним, є втікачем від себе самого, від свого власного сумління; і через те його старання є безовочні. Праведний же чоловік має правдиве заохочення, бидучи сумлінним про свою власну невинність й одобрення від Бога Єгови.