Квітень

Завдяки вірі у викупну жертву ми маємо надію жити вічно (Еф. 1:7). Люди, яких Ісус назвав «іншими вівцями», не повинні споживати хліб і вино під час щорічного відзначання Господньої вечері (Ів. 10:16). Все ж вони їдять «хліб життя» в переносному значенні. Вони роблять це, виявляючи віру в цінність його жертви (Ів. 6:53). Але є ті, хто повинен споживати хліб і вино, адже цим вони показують, що є учасниками нової угоди і майбутніми спадкоємцями небесного Царства. Щоб отримати вічне життя, усім нам — і помазаним християнам, і «іншим вівцям» — потрібно мати міцну віру у викупну жертву Ісуса Христа. w24.12 12, абз. 14, 16

Під час Господньої вечері Ісус дав апостолам прісний хліб, сказавши: «Це означає моє тіло». Потім він дав їм вино і пояснив, що воно символізує «кров угоди» (Марка 14:22—25; Луки 22:20; 1 Кор. 11:24). Нова угода була укладена «з нащадками [духовного] Ізраїля», тобто з тими, хто правитиме «в Божому Царстві» (Євр. 8:6, 10; 9:15). Те, що Ісус сказав під час Господньої вечері, стосується «малої отари». Першими в цю невелику групу увійшли Ісусові вірні апостоли, які були присутні з ним у горішній кімнаті. Саме ці люди отримають місце з Ісусом у небесному Царстві. w24.12 11, абз. 9, 10

Один з найближчих друзів Ісуса зрадив його. Потім вороги його заарештували, насміхалися з нього і висували проти нього фальшиві звинувачення. Ісусу винесли смертний вирок і катували його. Зрештою воїни відвели його до місця страти і прибили до стовпа. Ісус зносив неймовірний біль. Але був той, кого боліло ще більше,— Бог Єгова. Він мав силу втрутитися і припинити Ісусові страждання, однак не зробив цього. Чому? Тому що любить людей. Ісусова жертва — це найбільший доказ того, що Єгова дуже любить тебе. Щоб врятувати тебе від гріха і смерті, він віддав найдорожче і пройшов через невимовний біль (1 Ів. 4:9, 10). Немає жодного сумніву: Єгова хоче допомогти кожному з нас боротися з гріхом і перемогти його. w24.08 6, абз. 13, 14

Ми чіткіше побачимо глибину любові Єгови до нас, якщо розглянемо, чого викуп йому коштував. Сатана стверджує, що за складних обставин жоден служитель Бога не залишиться йому вірним. Єгова спростував цю брехню, допустивши, щоб перед смертю його Син зазнав страждань (Йова 2:1—5). У Бога на очах Ісуса висміювали і бичували, а потім прибили до стовпа. Єгова бачив, як його любого Сина залишили помирати в муках (Матв. 27:28—31, 39). Бог мав силу в будь-який момент все зупинити (Матв. 27:42, 43). Однак якби Єгова втрутився, то викуп не було б заплачено і ми не мали б жодної надії. Тому він допустив, щоб його Син зносив страждання аж до останнього подиху. w25.01 22, абз. 7

16 нісана 33 року н. е. Учні Ісуса засмучені та налякані. Двоє з них ідуть з Єрусалима в село Еммаус. Дорогою до них приєднується незнайомець. Учні діляться з ним своїми почуттями з приводу Ісусової смерті. І тоді незнайомець заводить розмову, яку вони ніколи не забудуть. «Почавши від Мойсея та всіх пророків», він пояснює їм, чому Месія мав зазнати страждань і померти. Коли всі троє прибувають в Еммаус, незнайомець виявляє, хто він: воскреслий Ісус! (Луки 24:13—35). Після свого воскресіння Ісус провів на землі ще 40 днів, протягом яких він не раз з’являвся учням. За цей час його пригнічені, налякані послідовники перетворилися на групу радісних, рішучих та відважних проповідників і вчителів. w24.10 12, абз. 1—3

Щоб стати дорослою, людині не потрібно докладати особливих зусиль, достатньо просто почекати. Але духовна зрілість не приходить автоматично. Це добре видно на прикладі збору в Коринфі. Усі тамтешні брати й сестри прийняли добру новину, охрестилися, отримали святий дух, і всі вони чули настанови апостола Павла (Дії 18:8—11). Все ж минали роки, а дехто з них і далі залишався незрілим (1 Кор. 3:2). Щоб досягти зрілості, перш за все потрібно цього захотіти. Той, хто «любить недосвідченість», кому комфортно залишатися духовним немовлям, ніколи не стане зрілим (Присл. 1:22). Буває, що людина вже давно доросла, але все одно не може без батьків і кроку ступити. Ми не хочемо, щоб в духовному розумінні з нами сталося те саме. Кожен з нас мусить розвивати власну віру. Якщо ти лише починаєш свій шлях до зрілості, молися, аби Єгова дав тобі «і бажання, і силу діяти» (Філ. 2:13). w24.04 4, абз. 9, 10

Смерть грішника не приносить Єгові задоволення (Єзек. 33:11). Ми точно знаємо, що він не стане нищити людину назавжди, якщо для цього немає вагомих підстав. Він надзвичайно великодушний Бог і виявляє милосердя кожного разу, коли це тільки можливо. Ми знаємо, що деякі люди точно не воскреснуть. Щоправда, Біблія наводить лише кілька прикладів таких людей. Ісус дав зрозуміти, що не воскресне Юда Іскаріот (Марка 14:21; дивіться також Івана 17:12 і коментар у навчальному виданні). Він свідомо і добровільно пішов проти Бога Єгови та його Сина. (Дивіться Марка 3:29 і коментарі.) Також Ісус сказав, що надії на воскресіння не має дехто з тих релігійних провідників, які йому протистояли (Матв. 23:33; дивіться Івана 19:11 і коментар до слова «той»). Крім того, апостол Павло написав, що не воскреснуть відступники, які не розкаялися у своїх гріхах (Євр. 6:4—8; 10:29). w24.05 4, абз. 10, 11

Допоки наші стосунки з Єговою будуть міцними, Сатана не зможе завдати нам непоправної шкоди (1 Ів. 3:8). А в новому світі Єгова оберігатиме своїх друзів не тільки від духовних небезпек, але й від смерті (Об’яв. 21:4). Ми дуже вдячні Єгові за те, що можемо мати з ним близькі стосунки — можемо перебувати в його наметі (Єзек. 37:27). Але ми розуміємо, що в гостях потрібно дотримуватися певних правил. Єгова має ряд вимог до тих, хто приходить у його намет. Ми дуже любимо нашого Бога і тому з усіх сил стараємося «в усьому йому догоджати» (Кол. 1:10). До Єгови треба ставитися з повагою. Ніколи цього не забуваймо. Тоді ми навіть думки не допустимо про те, щоб зробити щось, що його може образити. Натомість ми будемо «скромно ходити» з нашим Богом (Мих. 6:8). w24.06 4, абз. 8, 9

Єгова попросив Авраама принести в жертву власного сина, Ісака. Лише уяви, які болючі почуття переповнювали Авраама. Все ж він вирішив послухатися. Ми пам’ятаємо, що в останній момент Єгова його зупинив. Але цей випадок показав, що́ Єгова збирався зробити в майбутньому — принести в жертву свого улюбленого Сина. Як же сильно Бог нас любить! (Бут. 22:1—18). Через кілька століть Єгова дав ізраїльському народу Закон, згідно з яким задля прощення гріхів потрібно було приносити різні жертви (Лев. 4:27—29; 17:11). Вони служили прообразом більшої жертви, яка мала раз і назавжди звільнити людство від гріха. Під Божим натхненням пророки пояснювали, що обіцяне потомство (ним став особливий Син Бога) зазна́є страждань і помре, щоб врятувати людей, у тому числі тебе, від гріха і смерті (Ісаї 53:1—12). w24.08 4, абз. 7, 8

Коли ти читаєш Біблію, пам’ятай, що твоя мета — застосовувати набуті знання. Прочитавши уривок, запитай себе: «Як мені застосувати цю думку сьогодні або найближчим часом?». Ось, наприклад, уявімо, що ти прочитав 1 Фессалонікійців 5:17, 18. Після цього ти аналізуєш, наскільки регулярними і глибокими є твої молитви. Також ти роздумуєш, за що вдячний Єгові, і вирішуєш подякувати йому за три конкретних благословення. Ось так лише кілька хвилин зосереджених роздумів допоможуть тобі стати не тільки слухачем, але й виконавцем Божого Слова. Уяви, яким буде результат, якщо робити так кожного дня. Ти зможеш ще більше тішити серце Єгови. w24.09 4, 5, абз. 9, 10

Єгова створив нас так, що давати нам приємніше, ніж отримувати. Ми відчуваємо задоволення, коли можемо допомогти своїм одновірцям. Звичайно, нам приємно, коли вони висловлюють свою вдячність. Але навіть якщо хтось цього не робить, ми маємо радість від того, що зробили добро. Ніколи не забуваймо: хоч би скільки ми давали, «Єгова може дати [нам] набагато більше» (2 Хр. 25:9). Його щедрість неперевершена! Отримати нагороду від самого Єгови — це найбільша радість. Тож і далі наслідуймо нашого щедрого небесного Батька. w24.09 31, абз. 20, 21

Єгова милосердний та співчутливий (Пс. 103:13; Ісаї 49:15). Він розуміє наші почуття; коли боляче нам, боляче і йому (Зах. 2:8). Єгова доступний; він радий бути нашим Другом (Пс. 25:14; Дії 17:27). Також Єгова смиренний; «він схиляється, щоб подивитись на небо і землю, піднімає приниженого з пороху» (Пс. 113:6, 7). Хіба можна не прославляти такого прекрасного Бога? Ми прославляємо Єгову, тому що хочемо, щоб його знали інші. Багатьом людям не відома правда про Бога. Чому? Тому що Сатана поширює обурливу брехню про нього і засліплює їхні розуми (2 Кор. 4:4). Сатана переконав людей, що Єгова — мстивий, байдужий Бог, через якого страждає весь світ. Але ми знаємо, що це не так. Ми маємо чудову можливість розповідати іншим, який Єгова насправді, і цим приносити йому славу (Ісаї 43:10). w25.01 3, абз. 6, 7

Ісус був досконалим Сином Бога. Він робив багато чуд. Але що казали про нього його вороги? Вони стверджували, що владу виганяти демонів Ісус отримав від «правителя демонів» (Марка 3:22). А під час суду релігійні провідники звинувачували його в богозневазі та вмовляли натовп вимагати його смерті (Матв. 27:20). Переслідувань зазнавали і Христові послідовники. Вони робили благородну справу — несли людям добру новину. А що отримували у відповідь? В Біблії сказано, що деякі євреї «підбурювали людей з інших народів та настроювали їх проти братів» (Дії 14:2, 19). У «Вартовій башті» за 1 грудня 1998 року стосовно цього був такий коментар: «Єврейські противники відкинули звістку, але цього їм було мало: вони розпочали наклепницьку кампанію, намагаючись викликати у язичників упереджене ставлення до християн». А що сказати про наш час? Сатана досі «вводить в оману всю населену землю». w24.04 11, абз. 15, 16

Ми розуміємо, що спасіння людини не залежить від того, коли вона помре. Єгова — досконалий «Суддя всієї землі». Він ніколи не судить поверхово (Пс. 33:4, 5). Ми можемо бути впевнені, що наш Бог поведеться справедливо. Також ми розуміємо, що спасіння людини не залежить від того, де вона живе. Неможливо уявити, щоб Єгова затаврував як «козлів» мільйони людей, які живуть у країнах, де в них просто немає можливості почути звістку про Царство (Матв. 25:46). Якщо за них переживаємо ми, то наскільки ж більше за них переживає Єгова. Ми не знаємо, як він покерує справами під час великого лиха. Можливо, коли Єгова покаже всім народам свою святість, дехто з тих людей повірить в нього і стане на його бік (Єзек. 38:16). w24.05 12, абз. 14, 15

Служителі Єгови з радістю допомагають одне одному (2 Кор. 8:4). Іноді для цього потрібна неабияка мужність. Це видно з прикладу старійшин, які живуть там, де точаться війни. Вони розуміють, що їхні одновірці потребують особливої підтримки й підбадьорення, а іноді — духовної та буквальної їжі, одягу і даху над головою. З любові до Божих овець старійшини наражають себе на небезпеку, щоб надати їм все необхідне. У таких обставинах дуже важливо діяти злагоджено. Дотримуйся інструкцій місцевого філіалу (Євр. 13:17). Старійшини повинні регулярно переглядати актуальні вказівки щодо того, як підготуватися до надзвичайної ситуації і як діяти, коли вона настане (1 Кор. 14:33, 40). Будь обережний (Присл. 22:3). Бути сміливим не означає бути безрозсудним. Не забувай про здоровий глузд і не йди на невиправданий ризик. Покладайся на Єгову. З його підтримкою ти зможеш допомагати іншим, не забуваючи про свою безпеку. w24.07 4, абз. 8; 5, абз. 11

Цар Давид добре знав Єгову і в усьому на нього покладався. Коли його переслідували вороги, у тому числі цар Саул, Давид молився до свого Бога про допомогу. Одного разу, побачивши відповідь на свою молитву, Давид проголосив: «Єгова — живий Бог!» (Пс. 18:46). Сказавши ці слова, він не просто визнав, що Бог існує. В одній праці зазначається, що таким чином він висловив упевненість у тому, що Єгова — це «живий Бог, який постійно діє на благо свого народу». Давид не раз переконувався, що Єгова живий, і це додавало йому сил далі служити своєму небесному Батьку та прославляти його (Пс. 18:28, 29, 49). Якщо ми хочемо, щоб наша ревність у служінні не згасала, ми теж повинні пам’ятати, що Єгова є живим Богом. Тоді ми зможемо знести будь-яке випробування і не опустимо рук, виконуючи його волю. А ще це допоможе нам підтримувати з Єговою близькі стосунки. w24.06 20, 21, абз. 3, 4

Чого нас вчать Павлові слова до фессалонікійців? Коли ми чуємо щось, що не до кінця узгоджується з Біблією, або якісь сенсаційні новини, нам потрібно вмикати здоровий глузд. Колись у Радянському Союзі стався такий випадок. Наші вороги поширили серед братів лист, який нібито був надісланий зі Всесвітнього центру. Цей лист заохочував деяких братів створити свою окрему, незалежну організацію. На перший погляд, лист здавався справжнім, але вірні Свідки розпізнали обман. Вони зрозуміли, що зміст того листа розходився з тим, чого вони були навчені. Сьогодні наші вороги теж хочуть посіяти серед нас розбрат. І для цього вони активно використовують сучасні технології. Тому, як радив Павло, «не втрачаймо відразу здоровий глузд», а натомість перевіряймо, чи те, що ми чуємо або читаємо, узгоджується з тим, що написано в Біблії (2 Фес. 2:2; 1 Ів. 4:1). w24.07 12, абз. 14, 15

Найважливішим рішенням у житті людини можна назвати рішення присвятити себе Єгові і стати частиною його великої сім’ї. Єгова хотів би, щоб це зробив кожен. Чому? Він прагне, щоб ми були його друзями і жили вічно (Повт. 30:19, 20; Гал. 6:7, 8). Водночас Єгова нікого не змушує йому служити. Він дозволяє кожній людині самій обирати свій шлях. Що, як охрещений християнин піде проти Божого закону і буде чинити серйозний гріх? Якщо він не розкається, то його вилучать зі збору (1 Кор. 5:13). Але й після цього Єгова з нетерпінням чекатиме, коли грішник повернеться до нього. Великою мірою для того Бог і заплатив викуп — щоб пробачати тим, хто кається. Наш люблячий Бог з теплотою закликає грішників розкаятись (Зах. 1:3; Рим. 2:4; Як. 4:8). w24.08 14, абз. 1, 2

На той час, коли апостол Іван писав свій третій лист, дехто у зборі почав поширювати фальшиві вчення і сіяти розбрат. Але були й ті, хто продовжував «ходити у правді». Вони слухалися Єгови і дотримувались його заповідей (2 Ів. 4, 6). Ці вірні християни приносили радість не лише апостолу Івану, але й самому Єгові (Присл. 27:11). Який висновок ми можемо зробити? Вірність приносить радість (1 Ів. 5:3). Наприклад, ми радіємо, що Єгова задоволений нами. Його серце тішиться, коли ми не піддаємося спокусам цього світу і залишаємося вірними. Радіють і ангели в небі (Луки 15:10). Ми також раді тому, що наші брати і сестри залишаються вірними (2 Фес. 1:4). А в майбутньому ми будемо радіти тому, що у світі під владою Сатани залишилися вірними Єгові. w24.11 12, абз. 17, 18

Як довго слід придивлятися до людини, перш ніж запропонувати їй зустрічатися? Якщо ти діятимеш поспішно, то це може сприйнятися як легковажність (Присл. 29:20). Але якщо вона вже здогадується про твої почуття, а ти все тягнеш і тягнеш, то це виглядатиме як нерішучість (Еккл. 11:4). Пам’ятай: для того щоб почати з кимось зустрічатися, не треба бути впевненим, що ви обов’язково одружитеся. Але треба бути впевненим, що ти готовий до шлюбу і що з цією людиною в тебе є шанс створити сім’ю. А що, коли ти помічаєш, що комусь подобаєшся? Якщо з твого боку немає взаємності, то поводься так, щоб це було очевидно. Було б жорстоко давати людині надію, якщо ти знаєш, що вона точно не справдиться (Еф. 4:25). w24.05 22, 23, абз. 9, 10

Ісус прийме у небесному Царстві лише справжніх, вірних помазанців. Жоден помазанець, який втратить духовну пильність, не буде забраний разом з «обранцями» (Матв. 24:31). В ширшому розумінні це застереження стосується всіх служителів Єгови, незалежно від того, яка в них надія. Кожному з нас потрібно пильнувати і залишатися вірним. Ми добре знаємо Єгову і тому повністю йому довіряємо. Якщо він вирішує помазати когось зі своїх вірних служителів у наші дні, то чому це мало б нас турбувати? Ми пам’ятаємо Ісусів приклад про виноградник. У ньому він згадав робітників, які почали працювати з 11-ї години (Матв. 20:1—16). Ті, кого покликали у виноградник в кінці дня, отримали таку саму платню, як ті, хто почав працювати раніше. Так само кожен помазанець, хоч би коли він був покликаний, отримає небесну нагороду, якщо залишиться вірним. w24.09 24, абз. 15—17

Ісус подав досконалий приклад того, як справлятися з несправедливістю. Його кривдило багато людей, зокрема його рідні. Невіруючі родичі говорили, що він зійшов з розуму; релігійні провідники звинувачували його в тому, що йому допомагають демони; а римські воїни глузували і знущалися з нього та зрештою вбили його (Марка 3:21, 22; 14:55; 15:16—20, 35—37). Але Ісус витривало зніс усю цю несправедливість і жодного разу не намагався помститися. Чого ми можемо навчитися від нього? (1 Пет. 2:21—23). Досконалий приклад, який залишив Ісус, допомагає мудро реагувати на кривду. Він знав, коли мовчати і коли говорити (Матв. 26:62—64). Він не спростовував кожне фальшиве звинувачення, яке проти нього висували (Матв. 11:19). Коли ж він говорив, то не ображав своїх кривдників і не залякував їх. w24.11 5, абз. 9, 10

Уяви, що ти подарував дорогій тобі людині гарну і практичну річ. Як же прикро тобі, мабуть, буде, якщо вона просто покладе подарунок у шафу і ніколи більше про нього не згадає. І навпаки, тобі буде дуже приємно, якщо людина подякує за подарунок і буде часто ним користуватися. До чого цей приклад? Колись Єгова віддав за нас свого Сина. Йому надзвичайно приємно, якщо ми виявляємо вдячність за цей безцінний подарунок і за його любов, адже саме вона спонукала його заплатити за нас викуп (Ів. 3:16; Рим. 5:7, 8). А втім, з роками ми можемо втрачати відчуття, що викуп є чимось особливим. Це наче покласти подарунок від самого Бога кудись у шафу: ми раді, що він у нас є, але ховаємо подалі від своїх очей. Щоб такого не сталося, слід регулярно нагадувати собі про те, що́ Єгова та Ісус Христос зробили для нас. w25.01 26, абз. 1, 2

Старійшиною не може бути той, хто став віруючим недавно. Хоча ти не мусиш бути охрещеним багато років, все ж для того, щоб стати зрілим християнином, потрібен час. Перш ніж тебе призначать старійшиною, ти маєш показати, що так само, як Ісус, є смиренним і готовий терпеливо чекати, поки Єгова доручить тобі якесь нове завдання (Матв. 20:23; Філ. 2:5—8). Ти покажеш, що є відданим, якщо зберігатимеш вірність Єгові, дотримуючись його праведних норм і вказівок від його організації. Біблія прямо каже, що наглядач має бути здатним навчати. Але чи це означає, що для того, аби стати старійшиною, ти мусиш бути неперевершеним промовцем? Ні. Є багато чудових старійшин, яких не назвеш блискучими промовцями, але вони вміло навчають інших у служінні і на пастирських візитах. w24.11 23, 24, абз. 14, 15

Коли натрапляєш у Біблії на уривок, який не до кінця розумієш, досліди його. Протягом дня роздумуй над своїми знахідками і над тим, що вони відкривають тобі про Єгову, його Сина та їхню любов до тебе (Пс. 119:97, прим.). Якщо, читаючи Біблію чи проводячи дослідження, ти не знайшов чогось нового та захопливого, не знеохочуйся. Дивись на це як на пошуки золота. Перш ніж знайти навіть найменший самородок, золотошукач може годинами, а то й днями промивати пісок. Але він працює не покладаючи рук, тому що кожен шматочок для нього дуже цінний. Наскільки ж цінніші для нас скарби з Божого Слова! (Присл. 8:10). Тож наберися терпіння і не відхиляйся від свого графіка читання Біблії (Пс. 1:2). w25.01 25, абз. 14, 15

Єгова бажає, аби ми прощали тим, хто завдав нам болю (Пс. 86:5; Луки 17:4, Еф. 4:32). Слова і вчинки іншої людини можуть сильно ранити, особливо якщо це близький друг чи хтось із рідних (Пс. 55:12—14). Часом ми можемо почуватися так, наче нам у серце встромили ножа (Присл. 12:18). Чи варто намагатися приглушити біль або не звертати на нього уваги? Це було б те саме, що залишити ніж у рані. Краще від цього точно не стане. Душевний біль не вщухне, якщо його просто ігнорувати. Нашою першою реакцією на образу може бути гнів. І Біблія не каже, що нам зовсім не можна сердитися. Але вона застерігає, щоб ми не дозволяли гніву панувати над нами (Пс. 4:4; Еф. 4:26). Чому це важливо? Тому що гнів зазвичай ні до чого доброго не спонукує (Як. 1:20). Пам’ятаймо: розгніватись — це реакція, а залишатися розгніваним — це вибір. w25.02 15, абз. 4—6

Одного разу Ісус навів приклад, яким показав, наскільки нерозумно нагромаджувати гроші і при цьому не бути «багатим у Божих очах» (Луки 12:16—21). Ніхто не знає, що принесе завтра (Присл. 23:4, 5; Як. 4:13—15). А ми можемо опинитися в складній ситуації ще й тому, що намагаємося наслідувати Ісуса. Він попередив, що ми маємо бути готовими «відмовитись від усього свого майна» заради того, щоб залишатися його учнями (Луки 14:33, прим.). У першому столітті християни в Юдеї з радістю йшли на матеріальні жертви (Євр. 10:34). Сучасні служителі Єгови теж готові до втрат. Багато хто залишився без роботи і без засобів для існування, оскільки відмовився підтримувати якусь політичну партію (Об’яв. 13:16, 17). Чому брати і сестри на це пішли? Тому що анітрохи не сумніваються у Божій обіцянці: «Я ніколи тебе не полишу й ніколи тебе не покину» (Євр. 13:5). Звичайно, ми робимо все від себе залежне, щоб мати гроші на старість. Але при цьому ми впевнені: якщо станеться щось непередбачене, Єгова про нас подбає. w25.03 29, 30, абз. 13, 14

Єгова не залишив нас без своєї підтримки. Він дав нам багато пастирів і вчителів, які належно підготовлені, щоб допомагати кожному з нас ставати духовно дорослим і досягати «повноти зрілості Христа» (Еф. 4:11—13). Також Єгова наділяє нас своїм святим духом. Під впливом цієї могутньої сили ми розвиваємо «розум Христа» (1 Кор. 2:14—16). А ще Єгова подарував нам чотири Євангелія. У них розповідається про те, як Ісус мислив, що він говорив і як поводився. Якщо ми будемо брати з нього приклад, то обов’язково станемо зрілими християнами. Але для того, аби досягти зрілості, нам потрібно «залишити позаду початкові вчення». w24.04 4, 5, абз. 11, 12

Кожного дня ми приймаємо певні рішення. Деякі з них відносно прості, наприклад, що з’їсти на сніданок або коли піти спати. Інші ж вимагають більш серйозного підходу. Вони можуть впливати на наше здоров’я і щастя, на близьких нам людей і на наше служіння Богові. Ми хочемо, щоб прийняті нами рішення йшли на благо нам і нашим рідним. А понад усе ми прагнемо, щоб вони подобалися Єгові (Рим. 12:1, 2). Перший крок до правильного рішення — зібрати побільше інформації. Чому це важливо? Уявімо, що людина звернулася до лікаря, бо має серйозну проблему зі здоров’ям. Лікареві потрібно вирішити, яке призначити лікування. Чи стане він це робити, навіть не оглянувши пацієнта і ні про що його не спитавши? Звісно, що ні. Так само і нам, перш ніж прийняти рішення, варто зібрати факти, які стосуються нашої ситуації. w25.01 14, абз. 1—3

Що ми можемо сказати про Боже милосердя? Звідки ми знаємо, що Єгова дійсно «не хоче, щоб хтось був знищений»? (2 Пет. 3:9). Згадаймо, як він змилосерджувався над тими, хто серйозно грішив. Цар Давид був винен у кількох дуже важких гріхах, у тому числі перелюбі та вбивстві. Однак він розкаявся, і Єгова великодушно його простив (2 Сам. 12:1—12). Бог прийняв каяття навіть царя Манасії, який більшу частину свого життя чинив велике зло (2 Хр. 33:9—16). Ці приклади показують, що завжди, коли є підстава виявити милосердя, Єгова це робить. Якщо людина усвідомила важкість своїх гріхів і покаялася, Бог її воскресить. w24.05 4, абз. 12