Березень

У Біблії розповідається про людей, які спочатку були праведними, але потім відвернулися від Єгови. Це, наприклад, цар Соломон. Він дуже добре знав закони Бога й отримав від нього багато благословень. Але згодом Соломон почав поклонятися фальшивим богам і цим сильно розгнівав Єгову. Ізраїльський народ відчував наслідки Соломонових гріхів не одне століття. Все ж Біблія каже, що, померши, Соломон «спочив зі своїми прабатьками», серед яких був такий вірний Богові цар, як Давид (1 Цар. 11:5—9, 43; 2 Цар. 23:13). Чи з цих слів можна зробити висновок, що Соломон точно воскресне? Воскресіння — це дар від нашого люблячого Бога. Він поверне до життя лише тих людей, яким хоче дати можливість служити йому цілу вічність (Йова 14:13, 14; Ів. 6:44). Чи серед них буде Соломон? Єгова знає відповідь на це запитання, а ми — ні. Проте ми точно знаємо, що Бог все зробить правильно. w24.05 3, абз. 9

Коли ми присвятили своє життя Єгові, то, образно кажучи, стали гостями в його наметі. Бог щедро накрив для нас духовний стіл, і ми насолоджуємося товариством інших його гостей. Звичайно, Божий намет не має конкретного місця розташування. Можна сказати, що він всюди, де є служителі Єгови (Об’яв. 21:3). А як щодо тих друзів Єгови, які вже померли? Чи вони досі перебувають у його наметі? Так! Чому можна зробити такий висновок? Тому що вони й далі живуть у Божій пам’яті. Ісус пояснив: «Те, що померлі воскресають, навіть Мойсей виявив у розповіді про терновий кущ, коли назвав Єгову “Богом Авраама, Богом Ісака і Богом Якова”. Він Бог не мертвих, а живих, бо для нього всі вони живі» (Луки 20:37, 38). w24.06 3, абз. 6, 7

Садок прийшов у Хеврон озброєний і готовий до битви (1 Хр. 12:38). Він вирішив у всьому підтримувати Давида, навіть якщо для цього йому довелося б воювати проти ворогів Ізраїля. Можливо, він і не був досвідченим воїном, але хоробрості йому точно не бракувало. Чому Садок був таким хоробрим? Нам буде легше це зрозуміти, якщо ми згадаємо, які люди його оточували. Серед них було багато сильних і мужніх чоловіків. Наприклад, цар Давид. Сміливість, з якою він «водив Ізраїль на війну», згуртувала навколо нього цілий народ (1 Хр. 11:1, 2). Виступаючи проти своїх ворогів, Давид завжди покладався на Єгову (Пс. 138:3). А ще Садок міг брати приклад з таких хоробрих чоловіків, як Єгояда, його син Беная, який був сильним воїном, і 22 начальники, які всім серцем підтримували Давида (1 Хр. 11:22—25; 12:26—28). w24.07 3, абз. 5, 6

Савл із Тарса запекло переслідував людей, якими Ісус дуже дорожив,— його послідовників. Більшість християн, напевно, думала, що Савл безнадійний і ніколи не зміниться. Але воскреслий Ісус дивився глибше. Він і його Батько бачили, що Савл має і добрі риси. Ісус сказав: «Цей чоловік — вибрана для мене посудина» (Дії 9:15). Ісус навіть здійснив чудо, щоб спонукати Савла покаятись (Дії 7:58—8:3; 9:1—9, 17—20). Ставши християнином, Савл (пізніше відомий як апостол Павло) часто говорив про те, наскільки вдячний Єгові за його доброту і милосердя (1 Тим. 1:12—15). Якось Павло почув про те, що коринфський збір дивиться крізь пальці на розпусну поведінку одного брата. Як він на це відреагував? Павло дав збору ряд вказівок, які показують, з якою любов’ю Єгова виправляє своїх служителів і наскільки важливо виявляти милосердя. w24.08 13, абз. 15, 16

Упродовж століть Єгова поступово давав зрозуміти, як грішні люди можуть розвинути з ним близькі стосунки. Після бунту в Едемі першим, хто повірив Богові, був Авель, другий син Адама і Єви. Авель любив Єгову, хотів догоджати йому і стати його другом, тому вирішив принести жертву. Він взяв кількох ягнят зі своєї отари, зарізав їх і «дав як приношення». Як відреагував Єгова? Він «поставився до Авеля прихильно та прийняв його приношення» (Бут. 4:4). Єгова приймав жертви й інших людей, які любили його і довіряли йому. Одним із них був Ной (Бут. 8:20, 21). Таким чином Єгова показував, що грішні люди спроможні отримати його схвалення і розвинути з ним близькі стосунки. w24.08 3, абз. 5, 6

Несправедливість може глибоко нас ранити і довести до відчаю (Еккл. 7:7). Це відчули на собі Йов та Авакум, вірні служителі Єгови (Йова 6:2, 3; Ав. 1:1—3). Такі почуття є цілком природними, але слід бути обережними, аби вони не поглинули нас. Інакше вони можуть підштовхнути нас до того, про що ми пізніше пошкодуємо, і погіршити ситуацію. Коли кривдники залишаються непокараними, в нас можуть з’явитися сумніви, чи взагалі варто поводитись правильно. Так почувався один псалмоспівець, спостерігаючи за тим, як лихі люди наживаються за рахунок праведних. Він сказав: «Це люди неправедні, які завжди живуть безтурботно» (Пс. 73:12). Збентежений через несправедливість, яка панувала довкола, псалмоспівець навіть почав думати про те, чи є зміст служити Єгові. Він був настільки розгублений, що сказав: «Я намагався це збагнути, але мені було важко» (Пс. 73:14, 16). w24.11 3, абз. 5—7

Ми прославляємо Єгову, тому що глибоко його шануємо. У нас є багато причин так до нього ставитись. Єгова всемогутній, його сила не має меж (Пс. 96:4—7). Він володіє неперевершеною мудрістю, і це чітко видно в усьому, що він створив. Єгова дав нам життя і підтримує його (Об’яв. 4:11). Він відданий (Об’яв. 15:4). Він завжди здійснює те, що задумав, і ніколи не порушує свого слова (Іс. Нав. 23:14). Не дивно, що пророк Єремія сказав Єгові: «Серед усіх мудреців і царів усіх народів немає тобі рівного!» (Єрем. 10:6, 7). Справді, нам є за що шанувати нашого небесного Батька. Але також нам є за що його любити. В першу чергу ми прославляємо Єгову тому, що дуже його любимо. w25.01 3, абз. 5, 6

Усе, чим ми пишаємося, наші противники намагаються виставити як щось ганебне. Наприклад, вони критикують нас за те, що ми виключаємо зі збору нерозкаяних грішників. Але чому ми так робимо? Тому що цього вимагає Єгова. Згідно з Біблією, кожен його служитель має бути фізично, морально і духовно чистим. Якщо ж хтось уперто йде проти цих вимог, він не може належати до Божого народу (1 Кор. 5:11, 12; 6:9, 10). За те, що ми слухаємось Єгови, наші вороги звинувачують нас у тому, що ми жорстокі, нетерпимі і не рахуємося з почуттями інших. Не слід забувати, хто за цим стоїть. Це Сатана Диявол. Саме він є джерелом наклепів на організацію Єгови. Сатана — «батько брехні» (Ів. 8:44; Бут. 3:1—5). Тому не дивно, що він підбурює людей говорити неправду про Божих служителів. w24.04 10, 11, абз. 13, 14

На початку великого лиха люди побачать знищення «Вавилона Великого» і дехто, мабуть, пригадає, що Свідки Єгови вже давно попереджали про цю подію. Хтозна, чи не спону́кає це декого повірити в Єгову (Об’яв. 17:5). Щось подібне вже ставалося в минулому. Пригадаймо: коли ізраїльтяни виходили з Єгипту, разом з ними пішло «багато людей з різних народів». Можливо, дехто з них повірив в Єгову тільки після того, як побачив десять кар, про які попереджав Мойсей (Вих. 12:38). Тож як ми відреагуємо, якщо хтось приєднається до нас уже після знищення Вавилона Великого? Чи нас обурить те, що Єгова прийняв їх в останню мить? Звичайно ж, ні! Ми наслідуємо риси нашого небесного Батька, який є «милосердним і співчутливим, негнівливим, сповненим відданої любові та у всьому правдивим» (Вих. 34:6). w24.05 11, абз. 12, 13

Що може статися, якщо ми відійдемо від «зразка здорових слів»? Розгляньмо один приклад. У I столітті серед християн ходили чутки, що день Єгови вже настав. Підставою для таких чуток міг стати лист, начебто написаний апостолом Павлом. Не дослідивши усіх фактів, деякі християни у Фессалоніках повірили в цю брехню і навіть почали її поширювати. Цього б не сталося, якби вони пам’ятали, чого Павло їх навчав, коли ще був з ними (2 Фес. 2:1—5). Тому він порадив їм не спішити вірити в усе, що вони чують. А щоб фессалонікійцям було легше розпізнавати обман у майбутньому, апостол закінчив свій другий лист до них такими словами: «Я, Павло, вітаю вас, пишучи власною рукою, і це є знаком у кожному листі. Це мій почерк» (2 Фес. 3:17). w24.07 11, 12, абз. 13, 14

Обставини в Юдеї погіршувалися, і християн чекало ще більше випробувань. Хоча деякі з них у минулому вже зносили переслідування, багато хто пізнав правду в період спокою. Апостол Павло попередив своїх одновірців, що вони зіткнуться з суворими випробуваннями і що їм треба бути готовими залишатись вірними до смерті, як Ісус (Євр. 12:4). Помічаючи ріст християнства, фанатично настроєні юдеї ставали ще більш агресивними. За кілька років до того, як Павло написав свого листа, понад 40 чоловіків «зв’язали себе клятвою, що не будуть ні їсти, ні пити, поки не вб’ють Павла» (Дії 22:22; 23:12—14). В умовах такого релігійного фанатизму і ненависті християни мали й далі збиратися разом для поклоніння, проповідувати добру новину і залишатись міцними у вірі. w24.09 11, абз. 15

Іван був близьким другом і апостолом Ісуса Христа (Матв. 10:2). Він супроводжував Ісуса під час служіння і бачив його чудеса. Іван залишався вірним своєму вчителю навіть у важкі часи. На його очах Ісуса стратили, а коли Ісус воскрес, Іван мав честь з ним спілкуватися. Він став свідком поширення християнства в першому столітті: за його життя християнський збір виріс і добру новину почуло «усе створіння під небом» (Кол. 1:23). Наприкінці життя апостолу Івану випала честь взяти участь у написанні Божого Слова. Він написав «об’явлення, передане Ісусом Христом» (Об’яв. 1:1). Він також написав Євангеліє, назване його ім’ям, і три листи. Свій третій лист апостол Іван адресував вірному християнину на ім’я Гай, якого любив, наче сина (3 Ів. 1). Слова цього вірного літнього чоловіка дуже підтримали тогочасних послідовників Христа. Вони корисні й для нас. w24.11 11, 12, абз. 15, 16

Чоловік, який любить свою дружину, цінує її і дорожить нею. В його очах вона безцінний дар від Єгови (Присл. 18:22; 31:10). Тому він обходиться з нею по-доброму та з повагою, зокрема в інтимні моменти їхнього життя. Під час сексу він не буде змушувати її до чогось, що завдавало б їй дискомфорту, принижувало її чи турбувало її сумління. Також він пильнуватиме, щоб і його сумління залишалося чистим перед Єговою (Дії 24:16). Якщо ти одружений чоловік, будь певний: Єгова бачить і цінує те, що ти стараєшся віддавати пошану своїй дружині в усіх сферах життя. Ніколи не дозволяй собі зневажливої поведінки. Натомість будь добрим, поважай дружину і виявляй їй ніжні почуття. Тоді вона не сумніватиметься, що ти любиш її і дорожиш нею. Шануй свою дружину. Так ти збережеш найважливіші для тебе стосунки — дружбу з Єговою (Пс. 25:14). w25.01 13, абз. 17, 18

Служителі Єгови відрізняються від псевдохристиян тим, що ревно проповідують добру новину. Як нам не втратити ревності у служінні, а навіть збільшити своє бажання проповідувати? Прекрасний приклад подав Ісус. Він ніколи не втрачав ентузіазму. Навпаки, з часом його служіння ставало тільки активнішим. Пригадаймо Ісусову притчу про виноградаря, який доглядав за фіговим деревом. За три роки воно так і не принесло плодів. Але навіть після цього виноградар не втрачав надії і продовжував працювати. Так само за три роки Ісусового служіння мало хто до нього прислу́хався. Але він все одно вірив, що його праця принесе плоди (Луки 13:6—9). Звертаючи увагу на те, чого Ісус навчав своїх учнів, і беручи з нього приклад, ми зможемо збільшити свою ревність у служінні. w25.03 14, 15, абз. 1—4

Що, коли хтось впав тобі в око? Чи варто відразу зізнаватися у своїх почуттях? Біблія каже, що, перш ніж діяти, треба зібрати якомога більше інформації. Тож було б мудро спочатку поспостерігати за людиною. А коли в тебе може з’явитися така нагода? Наприклад, на зібранні або коли ви проводите час в одній компанії. Чи ця людина духовна? Який в неї характер і манери? А з ким вона дружить і про що любить розмовляти? (Луки 6:45). Чи збігаються ваші цілі? Можна розпитати про неї старійшин або інших зрілих одновірців, які її добре знають (Присл. 20:18). Поцікався, які в неї риси та репутація (Рут 2:11). Спостерігаючи за людиною, яка тобі подобається, не створюй для неї дискомфорту. Поважай її почуття, а також право на приватність і особистий простір. w24.05 22, абз. 7, 8

Старійшини не роблять поспішного висновку, що грішник не захоче змінюватися. Дехто може виявити каяття під час першої зустрічі з комітетом, а комусь потрібно більше часу. Тому старійшини можуть зустрітися з грішником більш ніж один раз. Можливо, після першої зустрічі він всерйоз задумається над словами старійшин, смиренно звернеться до Єгови в молитві й попросить вибачити йому гріх (Пс. 38:18). Тоді на наступній зустрічі в нього буде зовсім інший склад розуму. Щоб допомогти грішнику розкаятись, старійшини ставляться до нього з розумінням і добротою. Вони просять Єгову благословити їхні зусилля і не втрачають надії, що грішник отямиться та розкається (2 Тим. 2:25, 26). w24.08 22, 23, абз. 12, 13

Єгова не хоче, щоб хтось був знищений. Він дуже хоче, щоб грішники примирилися з ним (2 Кор. 5:20). Саме тому протягом історії Бог знову й знову закликав свій бунтівний народ — і окремих людей — розкаятися та повернутися до нього. Допомагаючи грішникам прийти до каяття, старійшини мають честь співпрацювати з Єговою (Рим. 2:4; 1 Кор. 3:9). Лише уявіть, яка радість панує в небесах, коли грішники розкаюються! Наш небесний Батько, Єгова, відчуває таку радість кожного разу, коли його загублена овечка повертається у збір. Наша любов до Єгови стає ще сильнішою, коли ми роздумуємо про його співчуття, милосердя і незаслужену доброту (Луки 1:78). w24.08 31, абз. 16, 17

Якби Ісус погодився стати царем, то тим самим втрутився б у політичні справи євреїв, які на той час перебували під владою римлян. Натомість він «пішов сам на гору». Як бачимо, навіть під тиском Ісус не дозволяв, щоб його втягували у політичні справи. І в цьому є важливий урок для нас. Звичайно, нас ніхто не буде просити чудом примножити хліб чи зцілити хворих. І навряд чи люди намагатимуться зробити нас царем чи президентом. Але нас можуть заохочувати проголосувати за кандидата, на якого всі покладають надії, або підтримати його якимось іншим чином. Однак приклад Ісуса чітко показує, як нам діяти. Він не став втручатися в політику, а пізніше навіть сказав: «Моє Царство не належить до цього світу» (Ів. 17:14; 18:36). Сучасні християни стараються наслідувати склад розуму Ісуса і його вчинки. Ми повністю підтримуємо Боже Царство, саме про нього ми розповідаємо іншим та молимось (Матв. 6:10). w24.12 4, абз. 5, 6

Під час вивчення роздумуй над тим, як застосувати прочитане на практиці. Наприклад, щоб наслідувати справедливість Єгови, постанови поводитися з іншими неупереджено. А щоб наслідувати любов Ісуса до Батька і до людей, будь готовий постраждати за ім’я Єгови і йти на жертви заради одновірців. І, так само як Ісус, активно проповідуй іншим, щоб у них теж була можливість прийняти безцінний дар Єгови. Чим більше ми дізнаємо́сь про викуп, тим більше зростає наша любов до Єгови та його Сина. Вони ж у свою чергу більше люблять нас (Як. 4:8). Тож продовжуймо досліджувати тему викупу за допомогою Біблії і наших публікацій. w25.01 25, абз. 16, 17

Вірш на сьогодні можна було б передати і так: «Ти забрав усі мої гріхи з-перед своїх очей». Єгова, образно кажучи, забирає гріхи розкаяної людини і викидає їх геть, щоб не бачити. Це речення можна також перекласти: «Ти зробив [мої гріхи] такими, наче їх ніколи й не було». Біблія підкреслює цю думку в Михея 7:18, 19. Там сказано, що Єгова кидає наші гріхи в морську глибочінь. У стародавні часи, якщо яку-небудь річ кидали в море, то її вже звідти ніхто не міг дістати. Ці образні вислови показують, що, прощаючи, Єгова звільняє нас від тягаря гріхів. Тому ми повністю погоджуємося зі словами Давида: «Щасливі ті, кому прощено беззаконні вчинки і вибачено гріхи» (Рим. 4:6, 7). Це і є справжнє прощення. w25.02 9, абз. 7, 8

Можна сміливо сказати, що рай на землі існує. У ньому перебувають мільйони людей. Вони насолоджуються змістовною працею, і між ними панує справжній мир. Ті, хто вже потрапив у цей рай, твердо постановили ніколи його не покидати. І вони залюбки запрошують до себе всіх охочих. Що це за рай? Звичайно, він не буквальний, а символічний. Мова йде про духовний рай. Єгова зробив для нас щось неймовірне. У цьому сповненому ненависті, лихому і небезпечному світі Сатани він створив справжній рай (1 Ів. 5:19; Об’яв. 12:12). Довкола нас безліч жорстокості і несправедливості, але ми відчуваємо, як наш Бог нас оберігає. Недаремно Біблія називає духовний рай «укриттям» і «напоєним садом» (Ісаї 4:6; 58:11). Завдяки Божій підтримці ми духовно процвітаємо. В ці скрутні останні дні ми ведемо щасливе, насичене життя (Ісаї 54:14; 2 Тим. 3:1). w24.04 20, абз. 1, 2

Якщо ти хочеш одружитися, то, напевно, молишся про це. Звичайно, Єгова не обіцяв знайти тобі пару. Але йому не байдуже до твоїх потреб і почуттів. Єгова готовий підтримувати тебе, тимчасом як ти шукаєш свою людину. Тому й далі ділися з ним своїми бажаннями і почуттями (Пс. 62:8). Проси в нього терпіння та мудрості (Як. 1:5). Навіть якщо ти не зустрінеш своє кохання так швидко, як тобі хотілося б, пам’ятай, що Єгова продовжуватиме дбати про твої фізичні та емоційні потреби (Пс. 55:22). Але вважай, щоб не зациклитись на своїх пошуках (Філ. 1:10). Пам’ятай: справжнє щастя залежить не від сімейного стану, а від стосунків з Єговою (Матв. 5:3). До того ж у неодружених є більше можливостей розширити своє служіння (1 Кор. 7:32, 33). Користуйся ними. w24.05 21, абз. 4; 22, абз. 6

Скільки часу парі треба зустрічатися? Поспішні рішення нерідко ведуть до поганих наслідків (Присл. 21:5). Вам потрібно добре познайомитися одне з одним, а це вимагає часу. Разом з тим період залицяння не має бути занадто довгим. Як каже Біблія, «сподівання, яке довго не здійснюється,— недуга для серця» (Присл. 13:12). Як інші можуть допомогти парі, яка зустрічається? Можна покликати їх на вечерю, запросити на сімейне поклоніння або запропонувати кудись разом піти (Рим. 12:13). Можливо, вони потребують, щоб на побаченнях з ними був хтось третій. А може, їх треба кудись підвезти. Або ж вони шукають місця, щоб спокійно поговорити. Чи ви могли б запропонувати свою допомогу? (Гал. 6:10). Якщо вас попросили бути третім, сприймайте це як хорошу нагоду допомогти своїм друзям. Пильнуйте за тим, щоб вони не залишалися зовсім самі, але й давайте їм можливість поговорити без зайвих вух. w24.05 30, абз. 13, 14

Старійшини намагаються зрозуміти, які обставини призвели до гріха. Наприклад, чи не ослабнув християнин духовно через те, що нехтував особистим вивченням або служінням? Можливо, він став рідше молитись до Єгови або його молитви стали поверховими? А може, він уже якийсь час потурає своїм неправильним бажанням? З ким він дружить і які обирає розваги? Чи не могли вони вплинути на його розум та серце? Чи він усвідомлює, як до його рішень і вчинків ставиться його Батько, Єгова? Ставлячи людині продумані запитання, старійшини допоможуть їй замислитись, чому ослабли її стосунки з Єговою і що призвело до гріха. При цьому старійшини залишатимуться лагідними і не будуть випитувати зайвих подробиць (Присл. 20:5). Подібно до пророка Натана, вони можуть навести якийсь приклад, щоб допомогти людині зрозуміти, наскільки неправильними були її вчинки. Можливо, вже під час першої зустрічі людина почне щиро жалкувати про свою поведінку і навіть розкається. w24.08 22, абз. 9—11

Ісус ревно проповідував «добру новину про Боже Царство», тому що знав, що цього від нього очікував Єгова. Ця справа була найважливішою в його житті. Навіть наприкінці свого служіння він подорожував «від міста до міста й від села до села і навчав людей» (Луки 13:22). Також він підготовлював своїх учнів, щоб і вони були проповідниками (Луки 10:1). Сьогодні, як і в першому столітті, проповідування доброї новини — це наше головне завдання від Єгови та Ісуса (Матв. 24:14; 28:19, 20). Наша ревність у служінні зростатиме, якщо ми будемо ставитися до інших так, як Єгова. Він хоче, аби якомога більше людей почули добру новину і відгукнулися на неї (1 Тим. 2:3, 4). Ця звістка рятує життя, тому Єгова навчає нас, як краще її доносити. Навіть якщо хтось не слухає нас зараз, у нього ще буде така нагода, перш ніж завершиться велике лихо. w25.03 15, 16, абз. 5—7

Вирішуючи, як поводитися з вилученим грішником, кожен християнин має прислухатись до свого сумління. Можливо, на зібранні хтось вважатиме доречним привітатися і сказати, що радий його бачити. Втім, ми не будемо вести з вилученим довгих розмов чи ще якось проводити з ним час. Але хтось може думати: «Хіба Біблія не каже, що християнин, який вітається з такою людиною, стає спільником у її лихих вчинках?» (2 Ів. 9—11). Контекст показує, що ця вказівка стосується відступників та будь-кого, хто схиляє інших до гріха (Об’яв. 2:20). Тож, якщо людина поширює відступницькі вчення чи пропагує грішну поведінку, старійшини не будуть її відвідувати. Звичайно, ми все ще надіємося, що вона отямиться. Та поки цього не сталося, ми не будемо ані вітатися з нею, ані запрошувати її на зібрання. w24.08 30, 31, абз. 14, 15

Нагодувавши натовп, Ісус звелів апостолам сісти в човен і повернутись до Капернаума, а сам пішов на гору — подалі від людей, які хотіли зробити його царем (Ів. 6:16—20). Поки апостоли пливли, почалася буря, сильний вітер здіймав великі хвилі. Аж раптом до них по воді почав підходити Ісус, і він запросив апостола Петра вийти до нього (Матв. 14:22—31). Як тільки Ісус сів у човен, вітер ущух. Під враженням апостоли сказали: «Ти дійсно Божий Син» (Матв. 14:33). Зверніть увагу, що вони сказали це лише тепер, а не після того, як Ісус чудом примножив хліб. Марко додає цікаву деталь: «Вони були просто приголомшені, бо ще не збагнули значення того, що Ісус зробив з хлібинами» (Марка 6:50—52). Як бачимо, апостоли не усвідомлювали, якою великою силою Єгова наділив Ісуса. w24.12 5, абз. 7

Ми можемо відповісти на Божу любов, показуючи у період Спомину свою вдячність за викуп. Ми не лише самі плануємо відвідати цю подію, але й хочемо запросити на неї інших. Коли запрошуєш людину, поясни їй, як проходитиме Спомин. Можна показати відео «Чому Ісус помер?» і «Запрошуємо на Спомин Ісусової смерті» з сайту jw.org. Старійшини докладуть усіх зусиль, щоб запросити неактивних вісників. Уявімо, яка радість пануватиме на небі і на землі, якщо загублена овечка Єгови повернеться до його отари! (Луки 15:4—7). Поставмо собі за мету під час Спомину особливу увагу приділити новим і тим, кого давно не було. Нехай вони відчують, що ми дуже їм раді (Рим. 12:13). w25.01 29, абз. 15

Викуп свідчить про справедливість Єгови, але ще більше він свідчить про глибину його любові (Ів. 3:16; 1 Ів. 4:9, 10). Єгова віддав цю жертву не тільки для того, щоб ми жили вічно. Він хоче, щоб ми були частиною його сім’ї. Коли Адам згрішив, Єгова вигнав його з сім’ї своїх поклонників, тому всі ми народжені поза її межами. Але на основі викупу Єгова прощає наші гріхи, і зрештою він приведе в свою сім’ю кожного, хто вірить у нього і слухається його. Навіть тепер ми можемо мати теплі стосунки з Богом і з одновірцями. Хіба це не доказ того, що Єгова ніжно нас любить? (Рим. 5:10, 11). w25.01 21, абз. 6

Кожен з нас погодиться з тим, що викуп — це безцінний подарунок (2 Кор. 9:15). Завдяки тому що Ісус помер за нас, ми можемо бути близькими друзями з Богом Єговою і мати надію на вічне життя. Тож у нас є багато підстав дякувати Єгові за те, що він з любові до нас віддав у жертву свого Сина (Рим. 5:8). Щоб ми не сприймали викуп як належне і не втрачали вдячності, Ісус наказав щороку відзначати Спомин його смерті (Луки 22:19, 20). У 2026 році Спомин відзначатиметься у четвер, 2 квітня. Звісно, всі ми плануємо бути присутніми на цій події. Але також нам було б добре присвятити кілька тижнів до і після Спомину глибшим роздумам про те, що Єгова та його Син зробили для нас. w25.01 20, абз. 1, 2

Ми ще багато чого дізна́ємося про любов Єгови та Ісуса, якщо будемо й далі про неї роздумувати. Чому б у період Спомину не виділити час на те, щоб уважно прочитати одне чи кілька Євангелій? Не намагайся охопити багато розділів за раз. Читай не поспішаючи і старайся знаходити для себе додаткові причини любити Єгову та Ісуса. Якщо ти вже багато років у правді, то, можливо, думаєш, що навряд чи дізна́єшся щось нове на такі знайомі теми, як справедливість Бога, його любов і викуп. Але насправді завжди можна знайти щось цікаве, досліджуючи ці та інші теми. Тож користуйся всім багатством інформації, яка міститься в наших публікаціях. w25.01 24, 25, абз. 13—15