«Продовжуйте жити в любові»

1—3. Яку користь ми отримуємо, коли любимо так, як Єгова?

«Більше щастя в тому, щоб давати, а не брати» (Дії 20:35). Ці слова Ісуса підкреслюють одну важливу істину: справжня любов винагороджується. Звичайно, відчувати на собі любов дуже приємно, однак ще приємніше її давати.

² Найліпше про це знає наш небесний Батько. З попередніх розділів цієї частини ми побачили, що Єгова подає неперевершений приклад любові. Ніхто не любить більше чи довше, ніж він. Тож не дивно, чому Єгову названо «щасливим Богом» (1 Тимофія 1:11).

³ Наш люблячий Бог хоче, аби ми намагалися у всьому бути подібними до нього, особливо у тому, як любимо інших. В Ефесян 5:1, 2 говориться: «Наслідуйте Бога, бо ви його улюблені діти, і продовжуйте жити в любові». Коли ми любимо так, як Єгова, коли даємо іншим, то стаємо набагато щасливішими. Також ми відчуваємо внутрішнє задоволення, бо розуміємо, що так догоджаємо Єгові, адже він сам через своє Слово заохочує нас любити одне одного (Римлян 13:8). Але є ще інші причини, чому слід продовжувати «жити в любові».

Чому любов настільки важлива

4, 5. Чому важливо саможертовно любити братів і сестер?

⁴ Чому важливо любити братів і сестер? Якщо сказати просто, любов є самою суттю справжнього християнства. Без любові неможливо мати дружні стосунки з одновірцями. Більш того, без любові ми б не мали жодної цінності в очах Єгови. Розгляньмо, як ці істини підкреслює Боже Слово.

⁵ В останню ніч свого земного життя Ісус сказав учням: «Даю вам нову заповідь: любіть одне одного. Як я люблю вас, так любіть одне одного і ви. Якщо між вами буде любов, по цьому всі розпізна́ють, що ви мої учні» (Івана 13:34, 35). «Як я люблю вас»... Ісус наказав любити так, як любив він. У 29-му розділі цієї книжки зазначалося, що Ісус подав найбільший приклад саможертовної любові, оскільки ставив потреби та інтереси інших вище власних. Ми також повинні виявляти таку любов, причому так, щоб її помічали навіть люди, які не служать Єгові. Коли ми любимо інших так, як Ісус, то цим доказуємо, що є справжніми християнами.

6, 7. а) Наскільки любов важлива для Єгови? б) Про яку любов говорить Павло в 1 Коринфян 13:4—8?

⁶ А що, коли нам важко любити інших? Апостол Павло написав: «Якщо я... любові не маю, то я став подібним до гонга, що дзвенить, чи до кимвала, що бряжчить» (1 Коринфян 13:1). Гонг, що дзвенить, і кимвал, що бряжчить, видають гучні та неприємні звуки. Які ж влучні порівняння! Той, хто не любить, подібний до музичного інструмента, який видає звук, що швидше дратує, аніж приносить задоволення. Хіба людина, яка не має любові, може мати близьких друзів? Павло також сказав: «Якщо я... маю таку віру, що можу пересувати гори, але любові не маю, то я ніщо» (1 Коринфян 13:2). Лише уяви: в очах Єгови людина без любові є ніщо, хоч би скільки добра вона робила! Справді, Біблія чітко показує, наскільки серйозно Бог ставиться до того, чи ми любимо інших.

⁷ Як нам показувати людям, що ми їх любимо? Аби відповісти на це запитання, розгляньмо 1 Коринфян 13:4—8. У цих віршах Павло не говорить ані про Божу любов до нас, ані про нашу любов до Бога. Натомість він зосереджується на тому, як нам любити одні одних. Він коротко описує, якою любов є і якою вона не є.

Як любов поводиться

8. Як терпеливість допоможе нам підтримувати добрі стосунки з ближніми?

⁸ «Любов терпелива». Любити означає терпеливо ставитись до інших (Колоссян 3:13). Погодься, терпіння потрібне нам усім. Оскільки ми, недосконалі люди, служимо пліч-о-пліч, немає нічого дивного в тому, що час від часу брати і сестри дратують нас, а ми їх. Але терпеливість та стриманість допоможуть не звертати увагу на невеликі «подряпини», яких нам завдають інші, і зберігати мир у зборі.

9. Як можна виявляти доброту?

⁹ «Любов... добра». Доброту видно у хороших вчинках і теплих словах. Людина, яка любить, шукає можливостей, щоб виявляти доброту, особливо тим, хто її дуже потребує. Наприклад, вона відвідає і підтримає старенького брата, який почувається самотнім. Допоможе одинокій матері або сестрі, яка живе в релігійно розділеній сім’ї. І підтримає добрим словом друга, який хворіє або переживає важкі часи (Прислів’я 12:25; 17:17). Якщо ми з власної ініціативи виявляємо таку доброту, то показуємо, що наша любов щира і справжня (2 Коринфян 8:8).

10. Як любов допомагає нам говорити правду та обстоювати її навіть тоді, коли це нелегко?

¹⁰ «Любов... радіє правді». В іншому перекладі говориться: «Любов... з радістю займає сторону правди». Любов спонукує нас говорити правду одне одному та обстоювати її (Захарія 8:16). Скажімо, якщо людина, яку ми любимо, вчинила серйозний гріх, любов до Єгови й до неї спонукає нас дотримуватися Божих норм, а не приховувати гріх, шукати йому виправдання чи навіть обманювати. Звичайно, не завжди легко подивитись правді в очі і чесно визнати, що дорога нам людина згрішила. Але якщо ми бажаємо їй добра, то допоможемо їй отримати і прийняти виправлення від Бога (Прислів’я 3:11, 12). Як справжні християни, ми «в усьому бажаємо поводитись чесно» (Євреїв 13:18).

11. Як ставитись до помилок братів і сестер?

¹¹ «Любов усе зносить». Буквальне значення цього вислову — «усе покриває» («Підрядковий переклад Царства», англ.). У 1 Петра 4:8 говориться: «Любов покриває безліч гріхів». Християнин, який керується любов’ю, не прагне виставляти напоказ усі недосконалості та прогріхи своїх одновірців. Дуже часто помилки братів та сестер незначні і їх можна покрити любов’ю (Прислів’я 10:12; 17:9).

12. Як апостол Павло показав, що не сумнівався у Филимоні, і чого можна з цього навчитись?

¹² «Любов... в усе вірить». В іншому перекладі говориться, що любов «завжди готова вірити в найліпше». Ми не ставимося з підозрою до одновірців і не сумніваємось у їхніх мотивах. Любов допомагає «вірити в найліпше» стосовно наших братів та сестер і довіряти їмa. Гарний приклад подав апостол Павло. Про це записано в його листі до Филимона. У Филимона був раб Онисим, який втік від нього, але потім став християнином. Тож Павло заохотив Филимона тепло прийняти Онисима. Він не змушував його, а просто з любов’ю попросив. Павло не сумнівався у Филимоні, а був упевнений, що той поведеться по-доброму: «Я пишу тобі, бо впевнений, що ти послухаєшся і зробиш навіть більше, ніж я кажу» (вірш 21). Коли брати і сестри відчуватимуть, що ми впевнені у них, довіряємо їм, то в них з’явиться бажання робити більше і розкрити свої найкращі риси.

13. Як ми показуємо, що «любов... на все надіється» у стосунках з братами і сестрами?

¹³ «Любов... на все надіється». Любов не тільки довіряє, вона ще й надіється. Оскільки ми любимо наших братів і сестер, то надіємось, що вони будуть поводитись мудро. Наприклад, «якщо людина ступить на хибний шлях і не усвідомить цього», ми надіємось, що вона прислу́хається до тих, хто з любов’ю допомагатиме їй змінитися (Галатів 6:1). Також ми надіємось, що ті, хто духовно ослаб, видужають. До таких братів і сестер ми ставимось терпеливо, роблячи все можливе, щоб допомогти їм відновити духовні сили (Римлян 15:1; 1 Фессалонікійців 5:14). Навіть якщо дорога нам людина перестає служити Єгові, ми не втрачаємо надії, що колись вона опам’ятається і, подібно до блудного сина з Ісусової притчі, повернеться до Єгови (Луки 15:17, 18).

14. З чим ми можемо стикатися у зборі і як любов допоможе ставитись до таких випробувань?

¹⁴ «Любов... все терпить». Коли ми стикаємось з розчаруваннями та труднощами, любов допомагає все витерпіти і залишитись вірними Єгові. Часто нашу витривалість випробовують люди, які не служать Богу. Та деколи це можуть бути наші одновірці. Через недосконалість вони можуть сказати чи зробити те, що завдасть нам болю (Прислів’я 12:18). Можливо, старійшини не вирішують якусь справу так, як би ми того хотіли. Або нас розстроює чи навіть шокує поведінка брата, якого всі поважають, і ми думаємо: «Невже християнин може так поводитись?». Чи через це ми покинемо збір і припинимо служити Єгові? Ні, якщо любимо! Завдяки любові недоліки брата не стануть для нас такими великими, що не дадуть побачити щось добре в ньому чи у зборі. Любов допомагає залишатися вірними Богові та підтримувати збір, незважаючи на будь-які слова чи вчинки недосконалих людей (Псалом 119:165).

Як любов не поводиться

15. Що таке заздрість і як любов допомагає уникати цього руйнівного почуття?

¹⁵ «Любов не ревнує». Вона не заздрить чужим успіхам. Причиною заздрості може бути те, що мають інші,— багатство, благословення від Єгови або здібності. Заздрість — егоїстичне, руйнівне почуття. Коли дозволимо їй розвинутись, це може порушити мир у зборі. Що допоможе нам боротися зі схильністю заздрити? (Якова 4:5). Коротко кажучи, любов. Якщо ми любимо інших, то будемо радіти, що вони мають те, чого не маємо ми (Римлян 12:15). Коли когось хвалять за якусь незвичайну здібність або видатне досягнення, любов спонукує нас не сприймати це як особисту образу.

16. Чому ми не будемо вихвалятися тим, що робимо в служінні Єгові, якщо по-справжньому любимо одновірців?

¹⁶ Любов «не вихваляється, не зазнається». Любов не дозволяє хизуватися своїми талантами або досягненнями. Якщо ми будемо постійно розказувати про наші успіхи в служінні чи особливі обов’язки в зборі, то можемо дуже знеохотити інших. Брати і сестри можуть навіть почати думати, що не такі цінні для Єгови, як ми. Справжня любов не дозволить нам вихвалятись тим, що ми робимо в служінні Богу. Ми виконуємо завдання від Єгови тільки тому, що він нам це дозволяє (1 Коринфян 3:5—9). Зрештою, любов «не зазнається», або, як говорить інший переклад, «не плекає пихатих думок про власну важливість». Любов не дозволить нам думати, що ми кращі за інших (Римлян 12:3).

17. Як ми будемо ставитись до інших, якщо ми їх любимо, і якої поведінки будем уникати?

¹⁷ Любов «не поводиться непристойно». Якщо людина поводиться непристойно, її вчинки ганебні та образливі. Такій особі бракує любові, оскільки вона зневажає інших, нехтує їхніми почуттями та благополуччям. Якщо ж ми любимо інших, то поводимося з ними по-доброму і щиро дбаємо про них. Любов буде спонукувати нас виявляти до братів та сестер хороші манери, поводитися з ними ввічливо, з повагою, так, щоб це подобалось Богу. Вона буде стримувати нас від «ганебної поведінки», тобто всього того, що би шокувало чи ображало братів і сестер (Ефесян 5:3, 4).

18. Чому той, хто любить, не наполягатиме на своєму?

¹⁸ Любов «не шукає власної вигоди». В іншому перекладі говориться: «Любов не наполягає на своєму». Той, хто любить, не вважає, що його ідеї завжди найкращі і все має робитися лише так, як він хоче. Така людина не буде маніпулювати іншими, використовуючи свою здатність переконувати, аби здобути перемогу над тими, хто думає по-іншому. Така впертість — це свого роду вияв гордості, а Біблія говорить: «Загибелі передує гордість» (Прислів’я 16:18). Якщо ми дійсно любимо братів та сестер, то поважатимемо їхні погляди і, коли можливо, будемо готові поступитись. Так ми будемо слухатися поради Павла: «Нехай кожен шукає користі не для себе, а для іншого» (1 Коринфян 10:24).

19. Як любов допомагає нам правильно реагувати, коли нас ображають?

¹⁹ Любов «не дратується. Вона не веде лічби образам». Любов не дає вивести себе з рівноваги, навіть якщо хтось провокує її своїми словами або вчинками. Звичайно, нам боляче, коли нас ображають, і це нормально. Але навіть коли у нас є підстави гніватись, любов не дозволить залишатися розгніваними (Ефесян 4:26, 27). Ми не будемо запам’ятовувати образливі слова або вчинки, немов записуючи їх у книгу боргів, щоб нічого не забути. Натомість любов спонукує наслідувати нашого люблячого Бога. З 26-го розділу ми побачили, що Єгова прощає, коли для цього є вагома підстава. Прощаючи, він забуває, тобто більше ніколи не пригадає нам наших гріхів. Які ж ми вдячні, що Єгова не веде лічби образам!

20. Як реагувати, коли одновірець згрішив і через це страждає?

²⁰ «Любов не тішиться неправедністю». В іншому перекладі говориться: «Любов... не злорадіє з приводу чужих гріхів». А ось що каже ще один переклад: «Любов ніколи не тішиться з чужих помилок». Любов не знаходить жодного задоволення в неправедності, тому ми не применшуємо серйозності будь-якого аморального вчинку. Але як ми реагуємо, коли наш одновірець згрішив і через це страждає? Любов не дозволить радіти, кажучи: «Так йому й треба!» (Прислів’я 17:5). Та якщо він робить кроки, щоб відновити дружбу з Єговою, ми будемо дуже за нього радіти.

«Неперевершений шлях»

21—23. а) Що мав на увазі Павло, сказавши, що «любов ніколи не згасає»? б) Про що ми поговоримо в останньому розділі?

²¹ «Любов ніколи не згасає». Що Павло мав на увазі, коли писав ці слова? З контексту бачимо, що він обговорював дари духу, які мали ранні християни. Ті дари були доказом того, що новосформований збір мав Боже схвалення. Не всі християни могли зціляти, пророкувати чи говорити іншими мовами. Але це не було так важливо, бо чудотворні дари з часом припинилися. А залишилося щось інше — те, що міг розвивати кожен християнин. Воно було набагато важливішим і тривалішим, ніж будь-який чудотворний дар. Павло назвав це «неперевершеним шляхом» (1 Коринфян 12:31). Що це за шлях? Шлях любові.

²² Любов, описана Павлом, «ніколи не згасає», а це означає, що вона ніколи не перестане існувати. Справжніх Ісусових послідовників і до сьогодні можна розпізнати по саможертовній братерській любові. Саме таку любов ми бачимо у зборах Свідків Єгови по цілому світі. І ця любов триватиме вічно, бо Єгова обіцяє дати своїм вірним служителям вічне життя (Псалом 37:9—11, 29). Тож і далі продовжуймо «жити в любові». Тоді ми переконаємось, що «більше щастя в тому, щоб давати, а не брати». Крім того, ми будемо жити вічно,— а значить, і любити вічно,— наслідуючи нашого люблячого Бога Єгову.

²³ З цієї книжки ми багато дізнались про неймовірні риси Єгови. Ми побачили, як на собі відчуваємо його силу, справедливість, мудрість і особливо любов. А з цього розділу ми дізнались, як виявляти любов одне до одного. Тож тепер варто запитати себе: «Як мені показати Єгові, що я теж його люблю?». Про це ми поговоримо в останньому розділі.