„Залишить чоловік...”

„ОДНОГО дня наш син прийшов додому”, пригадує Том, „і можна було бачити, що він глибоко задумувався над чимсь. Ми посідали нас троє, він, матір і я, і він сказав, ,Ну так, я зустрівся з дівчиною і хочу одружитись з нею”’.

Бог передбачив такі сцени, коли сказав: „Тому то залишить чоловік свого батька й матір свою і мусить пристати до дружини своєї й вони мусять стати одним тілом”. (1 Мойсеєва 2:24, НС) Отже розумійте, що до деякої міри це є неминучо, що ваша дитина вибереться жити на своєму.

Як звичайно, це не значить, що діти повинні передчасно залишати дім. Але так як сказав псалмописьменник: „Так як стріли в руці могутнього чоловіка, то так і сини молодості”. Рано чи пізно стріла залишає сагайдак [шкіряна сумка] і кидається в життя.— Псалом 127:4, НС.

Неначе та вистрілена стріла, коли ваша доросла дитина залишає дім, то вибирається з-під вашої влади. Коли одружиться, то стає головою свого власного дому. Ваша дочка тоді приходить під владу її чоловіка.— Ефесян 5:21—28, 33.

Але Біблія показує, що вам можливо буде трудно привикнути до цієї нової незалежності. Наприклад, очевидно, що Ісусова мати відчувала, що вона ще мала трохи влади над Ісусом — навіть коли Він уже був дорослий і помазаний на Месію! На весільній вечірці Марія сказала Ісусові: „Не мають вони вина”. (Навіваючи думку ,зроби щось про це’.) Але рішучо, однак ласкаво, Ісус пригадав їй про Свою незалежність — і виконав Своє перше чудо.— Івана 2:2—11.

Патріархові Яковові також було трудно відпустити свого сина. Його улюблена дружина, Рахіль, померла в часі народження Веніямина. Уявіть собі, яку хвилюючу прихильність він мав до цього сина! Отже коли просили його, щоб він пустив Веніямина на подорож до Єгипту, то Яків противився і сказав: „Щоб. не спіткнуло його якесь смертельне нещастя”, і не впустив його.— 1 Мойсеєва 35:16—18; 42:4, НС.

Тоді як це є нормально не хотіти відпустити дитину, то розумний шлях є примиритись з тим, що вона вже є дорослою особою і стала незалежною.

„Дивись як ти засмучуєш мене”

,Але чи ж діти мусять вибиратись так далеко?’ декотрі батьки противляться. ,Чи ж вони не можуть бути незалежними, але однак мешкати недалеко нас?’

Це може засмучувати, коли дитина вибирається далеко від дому. Наприклад, Біблія каже, що Ревеку запросилось подорожувати досить далеко для того, щоб вийти заміж. Її мати й брати благали: „Нехай молода жінка [Ревека] залишиться з нами принаймні днів з десять. Потім може піти”. Як трудно це було відпустити її! Все-таки Ревека сказала: „Я охоче піду”, хоч це могло значити, що вона вже ніколи не побачить своєї родини.— 1 Мойсеєва 24:55, 58, НС.

Ваша доросла дитина теж може мати дійсну потребу вибратись далеко від вас, як то нагода на роботу. Надмірно противитись цьому може шкодити. Наприклад, одна молода дружина пригадує собі: „Спершу як ми тільки одружились, то хотіли багато часу тільки для нас обох. Але мати не розуміла цього. Замість дати нам трохи волі і, щоб ми до неї приходили, то вона стала няньчити нас”. Це становище ще більш погіршилось, коли ця пара планувала вибратись геть. Це довело до цілковитої ворожості між матір’ю, а дочкою. „Де ж кажеться, що ти є звільнена від обов’язку шанувати твого батька й матір, коли присягаєш своєму чоловікові? Де ж я схибила тебе як матір?” жовчно вимагала мати. Який же був наслідок цієї боротьби? Крім серйозного подружнього напруження, то це відчужило матір від дочки. На протязі місяців вони не говорили одна до одної! А колись вони були такі дуже дружні.

Книжка Без умов (анг.) зауважує: „Коли ваша дитина йде на своє, а ви будете відноситись неначе мученик (Дивись як ти засмучуєш мене, дивись як ти засмучуєш батька/матір. Як ти можеш робити це нам), то правдоподібно цим будете ще дальше відчужувати вашу дитину”.— Курсив наш.

Батько блудного сина в Ісусовій притчі розумів це. Коли його дорослий син вимагав незалежності, то батько не лаяв його й не погрожував йому невдачою. Краще, він ласкаво відпустив його. Таке чуйне відношення правдоподібно було великим фактором у поверненні його сина назад додому. Отже, дозволити вашій дорослій дитині незалежність може бути ключем до збереження вашої дружби з нею.— Луки 15:11—24; також дивіться до Филип’ян 2:4.

„Що ж він бачить у неї?”

„Дійсно ви бажаєте якнайкращого вашим дітям і коли вони одружуються, то ви є щасливі”, зауважує Норма. Її чоловік, Том, додає: „Я буду дуже відверто говорити. Я не відчував, що відкладаючи так багато часу виховувати нашу дочку, ми віддамо її за першу особу, яка трапиться їй”. Все-таки, діти іноді жовчно розчаровують їхніх батьків, коли вибирають собі подружжя. Як ви могли б ставитись до цього? — Порівняйте з 1 Мойсеєва 26:34, 35.

Чи ж не було б краще старатись як можете, щоб прийняти цього нового члена вашої родини? Декотрі дослідження показують, що схвалення батьками є головним фактором у щасливому подружжі.a Правда, особа з якою ваша дитина вибирає одружуватись, може здивувати, а навіть розстроювати вас. Однак, подружжя є шановне в Божих очах.— Євреїв 13:4.

Замість ,переоцінювати дрібниці’ і ставати заполонені вадами вашого зятя або невістки, то старайтесь діяти незалежно від волі. Дивіться на нього або на неї через очі вашої дитини. Певно, що в цій особі є якесь добро! І пам’ятайте, ваш власний син або дочка також не є досконалі. Один батько, який не був певний про особу, яку його дитина вибрала собі визнав: „Бути трохи покірним допомагає. Я пригадав собі, що колись мої батьки не похвалювали мого одруження, але як вони помилялись”.

Коли батьки не схвалюють особи з якою їхня дитина одружується, то це може бути більше через заздрість — страх, що вони загублять любов їхньої дитини — а ніж дійсність. Але заздрість може знищити добре споріднення. (Приповістей 14:30) Отже старайтесь, щоб не відчужувати вашого нового сина або дочку. Познайомтесь з ними. Старайтесь не критикувати їх несправедливо вигадувати проблем або непотрібно строїтись до бійки. Дайте вашій дитині трохи волі, і „наскільки це від вас залежить, будьте мирні”.— Римлян 12:18, НС.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 5]

,Ми хотіли багато часу тільки для нас двох. Але мати, замість дати нам трохи волі, стала няньчити нас’

[Ілюстрація на сторінці 6]

Батьки не завжди похвалюють особу, яку їхня дитина вибирає собі за подружжя