„Ви ніколи не перестаєте бути батьком”
АВТОР Іван Апдайк писав одного разу: „Хоч дитина може бути гладеньким сімдесятилітнім сенатором, а батько покрученою калікою в кріслі на колесах, то цей старенький таки мусить здолати важку владу батьківства”. Один батько трьох дітей погодився з цим: „Ви ніколи не перестаєте бути батьком. Ми донині метушимось і журимось дітьми”.
І діти, тільки тому, що вже є дорослі, не повинні відкидати своїх батьків. „Слухайся батька свого, який породив тебе”, каже Біблія, „і не зневажай матір твою тільки тому, що вона вже постарілась”. (Приповістей 23:22, НС) Цю пораду не наказується дітям тільки тому що особа, якої матір вже „постарілась” мабуть є дорослою. На протязі років батьки вже надбали багато досвіду та мудрості й тому мають багато чого давати своїм дорослим дітям у формі поради.— Приповістей 16:31.
,Але як же вам ставати „батьком” дорослому?’ ви питаєте. ,Дуже обережно’ відповідають багато батьків. Як бачите, спочатку дорослий вік вашої дитини може бути нестійкий. Тоді як дитина втішається незалежністю, то таки може бажати, щоб її ще навчали й підтримували. Через такі одночасні суперечні почуття, ваша дитина може ображатись якою-небудь порадою. Так як пояснює одна мати, це може поставити вас у скрутному становищі: „Я хочу, щоб вони відчували себе дорослими, однак, що я таки турбуюсь ними”.
Де ж ви розмежовуєте між турботою, а втручанням? І якою ж спритністю вам замінювати природне бажання піклуватись на підлеглу, контрольовану турботу?
По-перше, примиріться з вашою зміненою ролею. Коли ваше немовлятко виростає на дитину й починає ходити, то ви перестаєте бути його нянею. Подібно, ви тепер мусите замінити вашу улюблену роль охоронця на роль порадника. Вирішувати для вашої дорослої дитини тепер було б таке саме невідповідне якби відригувати її або годувати її груддю.
В ролі порадника, ви є точно обмежені. Ви вже не можете ефективно вдаватись до вашої влади як батько. (,Слухайся тому, що я наказую тобі’) Ви тепер мусите шанувати дорослість вашої дитини. Але так робити,— не легко. Сказав один батько: „Я мушу дуже вважати що говорю своїм дітям. Я мушу діяти дуже обережно, щоб не образити їх або втручуватись в їхнє життя”. Але чи ви мусите дивитись як ваші дорослі діти попадають у якусь халепу і нічого не казати їм?
Один батько каже: „Я не соваю свого носа в їхні особисті справи. Навіть якщо вони витрачають гроші, то що ж такого? Це тільки гроші. Але коли б моя дитина попадала в духовний або моральний переступ, то я щедро давав би їй пораду, тому що я є її батьком”. Чи ж усі християни не мають відповідальності „виправляти” когось перш ніж такий візьме „неправильний крок”? — Галатів 6:1, НС.
„Я тільки старався допомогти”
Все-таки, декотрі, замість допомагати — втручаються. (1 Тимофія 5:13) Через таку заплутаність хвилювань — любов побоювання, самітність і справжня турбота — то дехто звертається до руїнницьких заходів. Наприклад, фінансова допомога може стати відвертим хабарництвом [підкупом] або, щоб нею хитро контролювати дітей. (,Навіщо тобі вибиратись аж на другий край міста? Ми можемо позичити тобі досить грошей, щоб ти знайшов собі гарний апартамент близько нас’.) Це навіть може бути навмисний зрив. (,О, дозвольте мені приготовити вам вечерю. Мій син привик до мого кухарства’.) Або очевидне втручання. (,Як це, що ви ще не хочете дітей? Чи хочеш, щоб твоя мати й я померли й не бачили наших внуків?’)
Старайтесь, щоб не керувати справами ваших дітей! Книжка Поводячись з вашими дорослими дітьми (анг.) зауважує: „Батьки, які дають своїм молодим повнолітнім дітям гроші, а тоді строго наказують їм як вони повинні витрачати їх, дійсно, несвідомо, вживають ті гроші, щоб ними вкладати вимоги або, щоб контролювати ,дитину’“.
Придушіть спокусу, щоб давати безконечну, непрошену пораду, яка може обернути зятя або невістку у ворога. Один письменник навіть піддав думку, щоб ви постановили собі „ніколи не казати вашій невістці, що ваш син любить, як приготовляти йому обіди, як прикрашати його дім тощо, хіба у вас ясно й точно просять такої поради”. Стримуйтесь давати пораду аж поки ваші діти трохи не привикнуть до подружнього життя й не будуть такі дуже образливі.
„Мені здається, що багато батьків поводяться зворотно”, каже Том, батько двох дітей. „Коли вони повинні були втручатись в їхнє життя, то вони не робили цього, а тепер, коли їхні діти вже повиростали, то вони хочуть втручатись”. З цього виникає нове запитання: Як ви можете приготовити вашу дитину залишати дім?
[Ілюстрація на сторінці 7]
Ви мусите замінити роль охоронця за порадника
[Ілюстрація на сторінці 8]
Старайтесь, щоб надто не критикувати вашого зятя або невістку