Біблійна правда змінює їхнє життя

ПЕРША РІЧ, яку ви зауважуєте відносно Ділію Розаріо є її ріст. Вона є низького росту. Ділія пояснює: „Здається, що мої предки були пігмеї”. Її обличчя дуже сяє. Ви зараз полюбите Ділію.

Її чоловік Даниїл Розаріо, „молодий” п’ятидесятилітній, вродливий та дружній чоловік. Його рясна усмішка коли бачить вас, переповнюється в обійми. Але Даниїл не завжди був таким.

Бувши трохи знайомий з їхнім минулим, я недавно відвідав їх з наміром записати їхні досвіди на плівку. Мені здавалось, що ці досвіди поможуть і заохотять багато людей.

Родина Розаріо мешкає в андійському місті Латакунга в Еквадорі, місто з коло 30 000 мешканців. Це є господарське суспільство в якому квітів не бракує і люди гордяться їхнім землеробством. Слідуюча розмова відбулася у вітальні їхнього дому, що виходить на Кутучі ріку.

Крайні проблеми подружжя

„Мені було тільки 15 років”, починає Ділія, „коли я вийшла заміж. Незабаром у нас почались важкі проблеми. Протягом 14 років я жила в рабстві. Не було куди піти. Не було надії. Даниїл упивався і кожної суботи вертався додому вночі, щоб гнобити і бити родину.

„Хіба переживете подібні проблеми, то не зрозумієте їх. Коли Даниїл бив мене, то я вилізала на крісло і хапалась за образ ,святого’ Вінцента Ферари і плакала, ,Бий мене! Бий мене!’ Даниїл тоді стримувався боячись ,святого’ ”.

Даниїл підтверджує оповідання Ділії. „Ми одружились у 1948 р. Я тоді був тільки хлопчиною 19 років віку. Не привчений, я не знав як утримувати збільшаючу родину. Нарешті нам народилось чотири дочки і три сини. У моєму житті не було наміру.

„Так як нас навчали, моя майбутність була смерть і палаючий вогонь у пеклі. Священик переконав нас, що ми були безвартні, під проклятим осудом. Я пам’ятаю, що коли впивався, то казав: ,Якщо я маю горіти, то буду пити!’ ”

Відновлюючи основну лінію оповідання, Ділія продовжує: „У нас був великий очеретяний кошик в якому ми тримали білизну. Бенігно, наш найстарший син, і я випорожнили кошик складаючи білизну в інше місце. Коли Даниїл вертався до дому сердитий, то Бенігно ховався під кошик аж поки його батько не засне. Тільки в такий спосіб можна було охоронятись”.

Розаріїв рожевий дім з його охайним подвір’ям і цвітючими квітами, є у великому віддалі від їхнього економічного стану в початкових роках їхнього одруження. Даниїл пояснює: „Я кравцював — виробляючи одну пару штанів на день. Моя робота була відрядна. Але я завжди позичав грошей в кравця”.

„І грошей не приносив додому, щоб купувати харчі”, Ділія продовжує. Її очі заливаються слізьми „Як важко пригадувати собі ті нічні сварки!” Стан у родині так погіршився, що одного разу Ділія, взявши великий ніж, погрожувала: „Одно або обоє з нас помремо, але цього разу ти не будеш бити мене”. На щастя, оповідання Розарів не закінчилось тут.

Поворотна точка

Даниїл розказує про поворотну точку у їхньому житті. „Внеділю вранці в червні 1962 р. Маріо Гернандез, спеціальний піонер (повночасний проповідник у Свідків Єгови) давав дружині біблійну проповідь, коли я лежав в ліжку, так що він не бачив мене. В дійсності, я більше прислухувався від Ділії. Я колись чув, що Біблія була одна з найкращих релігійних книг у світі, хоч не вірив, що обов’язково вона була комунікацією від Бога.

„Коли Маріо Гернандез відійшов від нашого дому, я скочив з ліжка і вимагав: ,Поклич того проповідника! Поклич його назад! Я бажаю студіювати Біблію’ ”.

Тут Ділія перериває оповідання: „Я дуже недовірливо ставилась до цього. Два чи три рази я вагалася перш ніж пішла на вулицю шукати за тим Свідком”.

Коли Свідок вернувся, Даниїл попросив у нього Біблію. „Я ще пригадую собі відповідь брата Гернандеза”, Даниїл продовжує. „,Добре, я принесу вам Біблію, але не щоб вона припадала порохом. Її слід студіювати!’ Брат Гернандез завжди був такий. Дуже просто він зараз приходив до суті. І ви тоді знали де ви стояли”.

Даниїл продовжує: „П’ятнадцять днів пізніше ми розпочали студію Біблії, але не студіювали дуже регулярно. Мій брат Гомеро також почав студіювати і робив гарний поступ. Гомеро зараз перестав поклонятись ідолам, але я пам’ятаю як я наказував йому: ,Гомеро, я ще таки з дівою Марією’. Гомеро відповідав мені: ,Братчику, не переставай студіювати! І незабаром зрозумієш’ ”.

Прийшовши на конвенцію Свідків Єгови Даниїл тоді вирішив практикувати те чого навчався. „Гомеро розказав мені про конвенцію Свідків Єгови в Амбато. Я сказав, що коли буду мати гроші то піду.

„Організація дуже охопила мене. Люди дуже гарно поводилися, і їх було багато. Ви відчували любов між ними. Ніхто не курив. Ніхто не вживав брудної мови. Молоді чоловіки, і теж старші віком, не залицялись і не говорили погано до молодих дівчат. Я пам’ятаю як думав собі, ,Це є правда!’ Страх смерті або страх кінця світу не зрушив мене. Мене зворушила охайність організації”.

Стан значно змінюється

„Я вернувся додому дуже захоплений і сказав Ділії: ,Я стану Свідком Єгови”‘.

„Та ж ти є п’яницею. Свідки Єгови не впиваються”, вона відповіла.

Тепер, так як Розарії пояснювали, сталось щось дуже чудне. Даниїл поліпшував своє життя, а Ділія погіршалась. Здається, що Ділія тепер почала мститись. Даниїл мусив постраждати за все те, що вона колись зносила.

„Нема грошей на поживу, тільки на Біблію, О, так!” вона глузувала. Ділія признає, що навмисно дражнила Даниїла. Вона була певна що як він зростатиме духовно, то поступово буде менше знущатись над нею.

Одного разу, Даниїл відверто плакав. „Ділію, Ділію, я вже змінився! Що з тобою сталось”? він просив. Навіть Бенігно питав її чи вона бажала, щоб він знову бив її так як колись.

Як Даниїл збільшував своє знання, то практикував те, що навчався „Мені було трохи трудно покинути ідолів, він признався. „Я відчував, що це диво, яке ставалось зі мною дійсно було через заступництво статуй. Проте, Маріо Гернандез сперечався зі мною вживаючи 2 Коринтян 11:14 — це ,Сатана перемінюється в ангела світла’. А моя відповідь? ,Добре, демони можуть обдурювати нас ідолами. То геть з ними!’ ”

Позносивши всі образи та ідоли на подвір’я, Даниїл перше потоптав, а потім спалив їх. „Я дуже перестрашилась, і втікала з хати сподіваючись, що дах завалиться на нас, як вираз божественного гніву”, Ділія пригадує собі, „Я молилась ,прошу Тебе, добрий Боже, прости цьому неукові. Я молюся, щоб Ти не покарав нас!’ ”

Проте, Даниїл таки змінився. Травня 4-го 1963 р. він охрестився на символ свого присвячення Богові. „Відтоді почалась важка боротьба”, Даниїл продовжує. „Покинути курити було дуже трудно. Я пам’ятаю, що коло сніданку я сказав: ,не давай мені хліба„ принеси мені тютюну’. Але я і цей недолік переміг”.

Стан поліпшується

Даниїл і Гомеро Розаріо були першими свідками в Латакундзі. Ці брати пригадують собі слова слуги округи, Артура Буна: Поводьтеся як християни, бо цим відчинете двері для інших”. І так сталось. З часом, у 1965 р. Ділія також присвятила своє життя Єгові.

Даниїл пригадує собі як надзиратель збору, Луїс Нарваза, заохочував його збільшувати свою самовпевненість цими словами: „Даниїле, ти навчився правди з Біблії, і це є дійсне досягнення. Чому ж тобі не навчитись як вирізувати і зшивати костюми? Будь кравцем!”

„І я так зробив”, Даниїл каже, усміхаючись. Луїс приносив мені його старі піджаки, а я розпорював їх вивертав і потім зшивав докупи. Я здобув практику і повертав Луєві майже нові піджаки. Я відкрив своє власне підприємство, гарну крамницю з скляними вікнами. Я став майстерним кравцем. Уже більше не мусив позичати грошей. Покупці тепер мені платили. З часом, за допомогою Єгови, ми купили дім”.

Але як біблійна правда зростала в його серці, то Даниїл почав розуміти, що не потребував більше грошей, але більше часу, щоб проповідувати. Гомер, його брат уже провадив кілька гарних біблійних студій і Даниїл бажав собі таких самих радощів. Отже в липні 1968 р. він записався до спеціального піонерування. У той час у зборі служило 12 охрещених вісників Царства і коло 3 осіб приходили на зібрання.

Правда поширюється у Латакундзі

Коли Луїс Нарваза приготовлявся вибратись від Латакунги, то Даниїл пригадує собі як він був сказав йому: „Даниїле, я хочу лишити тобі овечку’ ”. Зацікавлена особа була дружина видатного лікаря у Латакундзі, доктора Маріо Москосо. До двох тижнів, доктор Москосо почав засідати на нашу студію.

„Маріо Москосо завжди був покірний чоловік”, Даниїл пригадує. „Я ніколи не почував себе невідповідним з ним. Дійсно, він зробив з мене студента. Я мусив студіювати, щоб знаходити відповіді до його питань. Доктор Москосо був директором кровного банку, (запасу), і коли прийшли до теми про кров, то явно обговорювали її. До кількох тижнів він відступив від його посади у кровному банку.

До шістьох місяців Маріо Москосо, який пізніше став домашнім лікарем президентові Республіки, явно подякував Даниїлові за те, що він допоміг йому знайти правду. Він відіслав Даниїла студіювати з його родичами. „Тоді вибухнула правда!” Ділія каже: „Список був подібний до телефонної книги — Армаси, Бравоси, Коронелії, Ліонси, Вілагомези. Більше як 30 осіб у його родині присвятили своє життя Єгові, нічого не згадуючи про дітей та інших які регулярно приходили на зібрання”. До трьох з половиною років 60 нових охрестились, і не було нічого надзвичайного, коли 200 осіб приходили на зібрання у Латакундзі”.

Інші призначення

У 1971 р. Розаріїв призначили до служби в Каямбі, мале суспільство в якому мешкає 8.000 людей. „Ми вибралися з цілою родиною”, розповідає Даниїл. Навіть узяли тещу”. До трьох і пів року у Каямбі відкрито збір де 12 осіб присвятили своє життя Єгові й символізували його хрещенням у воді.

У 1974 р., Розаріо родина вибралась до Отавало, в Еквадорі. „Знову ціла наша родина вибралась, крім Бенігни й моєї тещі, яка залишилась, щоб кухарити для нього. Але родина однак, збільшувалась”, Даниїл сказав. До двох років 11 нових охрестились, включаючи трьох молодих чоловіків, які стали моїми зятями. Вони одружились з моїми трьома дочками”.

Головно після 1973 р. через знецінення, Розаріям було трудно служити як спеціальні піонери. Але вони таки не покидали піонерувати. У 1976 р., їх призначено до домашнього міста Латакунги де економічний тиск не був такий важкий.

„Моє найбільше заохочення приходить з поступової студії Біблії”, Даниїл пояснює. „Я регулярно прошу Єгови, щоб Він провадив мене до когось, хто дійсно бажає навчитись правди, бо це дуже підбадьорює мене, як також студента. Саме тепер у нас є „чудова” родина, яка робить гарні поступи і приходить на зібрання. Я думаю, що опис або зображення цього чоловіка про його релігійний розвиток є дуже виявляючим. Він каже, ,католики через традицію, баптисти через хвилювання, але Свідки Єгови через акуратне знання’ ”.

Вдячний за Біблійну правду

Наша розмова сповільнюється і ми виходимо на подвір’я де не бракує цініїв (майорців), рож та виноградини. На другому боці Кутучі ріки пасеться худоба на трав’яному килимі серед яснокольорової білизни, що сушиться на вітрі. Вітрець шелестить порохом вкриті евкаліпт деревами. Небо є ясно синє. Ділія задумалась.

„Люди кажуть мені, що я є повна життя”, вона каже. „Усім тим я є задовжена правді з Біблії. Хто знає, що було б сталось з моїми дітьми без Божого Слова? Усі семеро є охрещені і непохитні в правді. Правда дала мені цілком нове життя, нове щастя”. Вона усміхається і каже: „Ми далі служимо Єгові й покладаємось на Його керівництво”.

Даниїл додає: „Правда — це життя для мене. Я є переконаний, що коли б не правда, то я був би помер від алкоголю”. Я сказав, що Даниїл молодіє кожний раз як я бачу його. Він усміхнувся і відповів: „Люди тут у Латакундзі те саме кажуть. Вони кажуть, що моя молодість якось є пов’язана з проповідуванням. Я маю напоготові біблійний текст, якого люблю показувати їм, тут у Псалмі 92:15, 16 (92:14, 15, Переклад Куліша) Іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі, щоб розповідати, що щирий Господь [Єгова, НС, анг.] моя скеля, і в Ньому неправди нема!’ ”