„Мир Божий, що вищий від усякого розуму”
„І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі”.— Фил. 4:7.
1. Чому апостол Павло знав, що побожні люди не мають причини надмірно турбуватись?
З СВОГО власного досвіду християнський апостол Павло знав, що побожні люди не мають причини на надмірну турботу через те, що Єгова є з ними. Павло був ув’язнений, його били, каменували, часто він був близько смерти, і зазнавав багато небезпек, навіть між фальшивими братами. Але, Бог ніколи не покинув його. Апостол стало звертався до свого небесного Отця щирою молитвою, покладаючи свою турботу на Нього й ніколи не був розчарований.— 2 Кор. 4:7—9; 11:23—27.
2. Що сталося б коли б співхристияни послухали б Павлову пораду записану до Филип’ян у 6-му вірші, 4-го розділу?
2 Отже, це з найбільшим довір’ям Павло заохочував своїх співхристиян не турбуватись про ніщо, але щоб виявляти їхні прохання Богові, беручи всі справи до Нього в молитві і з благанням, разом з подякою. А які будуть наслідки цього? Апостол продовжував: „І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі”.— Фил. 4:6, 7.
МИР, КОТРИЙ Є „ВИЩИЙ ВІД УСЯКОГО РОЗУМУ”
3. (а) Що це є „мир Божий”? (б) Якщо ми маємо Богом-даний мир, то чому не маємо причини надмірно турбуватись?
3 „Мир Божий”— це спокій й заспокоєння, якими втішаються присвячені Свідки Єгови, навіть серед найтяжчих обставин. Це походить від близького особистого споріднення з нашим Отцем на небі. Маючи такий мир від Єгови, то ми дозволяємо Божому святому духові спонукувати нас, і ми відчуваємо Його провід. По суті, ми молимось за тим духом, і за Його плодом миру. (Луки 11:13; Гал. 5:22, 23; Ефес. 4:30) Отже, нема жодної причини на те, щоб турбота приголомшувала нас, бо ми знаємо, що нічого не може статись без божественного провидіння. (Порівняйте Дії Апостолів 11:26.) Справді, Єгова дає Його слугам „жити безпечно”.— Пс. 4:9.
4, 5. (а) У порівнянню з Свідками Єгови, то який мир інші люди мають? (б) Як „мир Божий” різниться від якого-небудь миру, яким можуть утішатись ті люди, котрі вірно не служать Єгові?
4 У порівнянню з Свідками Єгови, багато людей можуть мати більшу світську освіту, або більшу спроможність на деяких полях людського зусилля. Звичайно, вони мають проблеми, але вони є певні, що зможуть відповідно розв’язати їх своїм розсудком. Отже, вони почувають себе досить безпечними, не турбуючись занадто про їхню особисту майбутність. Вони нібито мають мир, втішаються відносним спокоєм. Та Писання ж згадують навіть про „спокій безбожних”! — Пс. 73:3.
5 Проте, „мир Божий” є цілком інакшим. Він не є заснований на самовпевненості й на погляді, що людський розсудок завжди матиме успіх. Павло сказав, що цей Богом-даний мир є „вищий від усякого розуму”, або „перевершує все розуміння”. Його теж названо „той мир Божий, котрий є так багато більший, що ми не можемо зрозуміти його”. (Фил. 4:7, Нового Світу Переклад Святого Писання; Нова Американська Стендард Біблія; Новий Заповіт; Єрусалимська Біблія, анг.) Так, ті, котрі вірно служать Єгові мають спокій, якого люди взагалі не мають, ані розуміють його.
6. (а) Коли стається особливо очевидно, що ми маємо „мир Божий”? (б) Чекаючи на Єгову, щоб Він діяв і зробив щось відносно справи про яку ми молимось, то яку допомогу ми маємо? (в) Чи це підкріпляє духовно ,складати наш тягар на Єгову’, і чому ви так відповідаєте?
6 Чи присвячені слуги Єгови дійсно мають „мир Божий”, особливо стається очевидним, коли обставини поза їхнім контролем глибоко впливають на них. З погляду людини, вони не можуть подолати такі турботи. Чи ми деколи знаходимось під такими обставинами? Як відповідно, щоб ми тоді ревно молились, точно прохали, робили певні просьби за божественною допомогою або проводом! (Порівняйте Судді 6:36—40.) Потім, ми мусимо чекати на Єгову, щоб Він діяв. Тимчасом, якщо ми маємо „мир Божий”, то можемо відчувати допомогу святого духа Єгови й будемо залишатись спокійними, терпеливо чекаючи, щоб побачити, як Всевишній розв’яже проблему. Про таке відношення нема нічого нерозсудливого, бо псалмоспівець Давид сказав: „Свого тягара поклади ти на Господа [Єгову, НС, анг.],— і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному”. (Пс. 55:23) Крім того, коли проблему розв’язано й випробування вже закінчилось, тоді ми будемо знати, що „Бог, Котрий дає мир” відповів на наші молитви.— Рим. 15:33.
БЕРЕЖИ СЕРЦЕ ТА ДУМКИ
7. (а) У Біблії, що „серце” часто означає? (б) Коли ми маємо „мир Божий”, то чому не будемо ,розпалюватись гнівом своїм на злочинців’?
7 Павло сказав, що „мир Божий” буде ,берегти наші серця і розумові сили’. (Фил. 4:7, НС, анг.) Один переклад Біблії каже, що цей мир є неначе „гарнізон, щоб охороняти ваші серця й розуми”. (Веймавт) У Біблії, „серце” часто означає джерело любови та спонуки. (2 Мойс. 35:21, 26, 29; Пс. 119:11) Коли нас мучить надмірна турбота, то це може мати шкідливий вплив на наші прихильності й спонуки, і ми тоді можемо поводитись у незрівноважений або неправильний спосіб. Наприклад, ми можемо ,розпалюватись гнівом на злочинців’, і таким чином можемо загубити ввесь наш спокій. Але це не станеться, коли будемо мати „мир Божий”, бо знаємо, що Єгова все бачить, і в Своєму часі спростує справи. (Пс. 37:1—11) Отже, наші серця будуть спокійні і не будуть спонукувати нас поводитись необачно. Це є добре для нас хвилюючо, духовно, а навіть фізично, бо „лагідне серце — життя то для тіла”.— Прип. 14:30.
8. (а) До Филип’ян 4:7, яка є різниця між „серцем”, а „розумовими силами”? (б) Якщо ми маємо „мир Божий”, то чому це не правдоподібно, що ми загубимо розумову рівновагу? (в) Чи щось, що наш небесний Отець дозволяє, може зробити нам вічної шкоди?
8 „Розумові сили” не є синонімом на „серце”, хоч між ними є взаємовплив. Тоді як розум обмірковує інформацію, то серце спонукує людину. Отже, щоб упевнитись, що ми ходимо правильним шляхом, то мусимо мати знання Божого Слова й в молитві мусимо покладатись на Нього. Якщо б наші розуми були надмірно занепокоєні — якщо б нас гризла велика турбота,— то ми не могли б робити відповідні рішення. Ми навіть могли б загубити розумову рівновагу. Проте, так мабуть не станеться з нами, якщо будемо мати „мир Божий”, тому, що наші серця будуть під контролем, а наші розуми спокійні. Ми дійсно віримо, що „рука Єгови є з нами” і що ніщо, що небесний Отець може допускати вічно не пошкодить нам. (Мат. 10:28; Дії 11:21) Замість журитись і ставатись оточені багатьма турботними думками, то ми справді довіряємо Єгові й таким чином наші „розумові сили” є охоронені. А як? „У Христі Ісусі”, через Якого близьке особисте споріднення з небесним Отцем сталось можливим.— Гал. 1:3—5.
9. Хоч Павло мав „мир Божий”, то чи ж він був зовсім без щирої турботи?
9 Звичайно, Павло знав, що християни не є цілком без турботи. Він признався, що через те, що його співєвреї не прийняли „доброї новини”, то він мав ,велику скорботу й невпинну муку для серця свого’. Однак, апостол не ставав пригніченим турботою й лишав справи з Богом, Який справедливо вибирає тих, котрих буде милувати. (Рим. 9:1—18) Отже, незважаючи на сильні почуття, Павло дозволяв, щоб „мир Божий” зберігав його серце та розумові сили.
10. Отже, як Богом-даний мир буде охороняти наші серця й розумові сили?
10 Так як Павло, який безперечно дуже турбувався, ми теж можемо мати „мир Божий”— той внутрішній спокій, який приходить від дорогоцінного споріднення з Єговою. Цей мир справді може берегти наші серця і розумові сили, щоб ми занадто не турбувались про свої потреби. Ми можемо бути впевнені, цілком запевнені, що Єгова постачає для Своїх слуг і відповідає на їхні молитви. Замість знаходитись у сталому безладдю, наші серця та розуми будуть спокійні через те, що ми безумовно довіряємо нашому небесному Отцю.— Пс. 33:20—22.
ПОТРЕБИ ЖИТТЯ ЗАПЕВНЕНІ
11. Маючи „мир Божий”, то чому нам не слід надмірно турбуватись про життєві потреби?
11 Коли ми справді маємо „мир Божий” й є переконані, що Він є „слухачем молитви”, тоді ми зможемо подолати турботи. (Пс. 65:3) Ми завжди будемо відчувати, що маємо божественну допомогу, і в цьому є великий мир серця та розума. Наприклад, ми не будемо занадто турбуватись про життєві потреби. Ісус сказав Своїм послідовникам: „Не журіться про життя,— що ви будете їсти, і ні про тіло,— у що ви зодягнетеся”. Чому ж нам не турбуватись про це? Через те, що Єгова, Який так добре постачає для пташок і лілій, напевно може постачити харч та одяг Своїм вірним слугам. „І”, сказав Ісус, „не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться . . . шукайте отож Його [Божого] Царства, а це вам додасться”. (Луки 12:22—31) Справді, коли будемо класти духовні справи на перше місце в житті, то можемо бути певні, що наш небесний Отець буде доглядати нас.
12. Який біблійний приклад показує чому навіть присвячені слуги Єгови мусять уникати класти надто велике значення на матеріальні речі?
12 Навіть особи, котрі є присвячені Єгові, мусять вважатись, щоб не надавати завеликого значення матеріальним речам. Наприклад, тому що не вистачало землі для них обох, і щоб закінчити суперечку між їхніми пастухами, Авраам дав своєму племінникові, Лотові нагоду вибрати де він бажав жити. Лот вибрав собі найкращу землю, але це значило, що він буде мусів жити між лиходіями. З часом, його взяли в полон і було потрібно визволити його. (1 Мойс. 13:1—14:16) Пізніше, Лот мусів залишити своє матеріальне майно, щоб спасти своє життя, коли Єгова знищив Содому. Ще пізніше, Лот відчував примушений залишити місто Цоар і поселитись у печері. (1 Мойс. 19:1—26, 30—38) Хоч його названо „праведний Лот”, то виглядає, що він навчився тяжким досвідом, що то є безглуздо побожній людині класти велике значення на гадані матеріальні користі. (2 Пет. 2:7, 8) Як багато краще молитись за точним проводом і завжди ставити духовні справи на перше місце в житті!
13. Чому християни не повинні турбуватись про життєві потреби?
13 Коли зробимо духовні справи найважливішими в нашому житті, то це збільшить наш душевний й розумовий мир. Справді, ми можемо бути впевнені, що Той до Кого належить золото і срібло, є цілком здібний постачити Своїм слугам їхні життєві потреби. (Огії 2:8) Звичайно, це правильно молитись, щоб Бог „дав нам сьогодні наш хліб на сьогоднішній день”, і це належно старанно працювати, щоб постачати дійсні потреби. (Прип. 6:6—11; 31:10, 13—24; Мат. 6:11, НС, анг.) Але, оскільки ми ,не принесли в світ нічого, і нічого не можемо винести, то повинні бути задоволені поживою та одягом’. (1 Тим. 6:6—12) Навіщо нам турбуватись? Псалмоспівець не помилявся, коли казав: „Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили”.— Пс. 37:25.
ШЛЯХ ДО ДІЙСНОГО УСПІХУ
14. Чому це не є придатно для нас, як християнські Свідки, класти велике значення на людське досягнення і припущений успіх споріднений з ним?
14 Це не є нічого незвичайного для світських людей витворювати тривогу для себе ставленням великого значення на людські досягнення. Звичайно, Біблія заохочує пильність і розвиття майстерности у нашій роботі. (Прип. 22:29) Але засліплююче честолюбство або амбіція і велика турбота явними успіхами не є сумісні з „миром Божим”. По суті, шукати влади над іншими може спричинити честолюбну людину користуватись сумнівними способами, навіть хитро й нечесно руйнувати зусилля її співпрацівників, і наслідок такого вчинку може бути божественне несхвалення. (Прип. 3:32; 2 Кор. 4:1, 2) Правда, надто честолюбні особи можуть одержувати схвалення людей, навіть так як лицемірні провідники 19 століть тому приносили дарунки, молились і постили в такий спосіб, щоб одержувати хвалу. Але Ісус Христос осудив їхні вчинки й сказав, що ті самозакохані лицеміри „мають уже нагороду свою”. (Мат. 6:1—18) Як нерозумно для якого-небудь Свідка Єгови жити з самотвореною турботою, стараючись бути „великим”, тільки знайти, що таким чином, він загубив вічні благословення! — Порівняйте Єремії 45:5.
15. Відносно припущеного успіху, то що побожна людина може навчитись від Екклезіястова 9:11 і 10:5—7?
15 Для людини, котра справді втішається „миром Божим”, то шлях дійсного успіху не доводить до сумнівних способів, і недоцільного намагання. З Писань вона навчилася, що в сьогоднішньому суспільстві, так як воно є наповнене тільки недосконалими й грішними людьми ,що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка — у знавців’. (Еккл. 9:11) Справді, „на великих висотах глупота буває поставлена”, і людина може бачити „на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби”. (Еккл. 10:5—7) Так, царським або шляхетним особам можливо не буде дана повага, яка належить їм, тоді як, слуги,— багато менш кваліфіковані люди — можуть ,їхати на конях’, так як вельможне панство.
16. Від чого залежать побожний успіх і досягнення?
16 Чи вас ,поклали на полицю’ так би мовити, і ви не втішаєтесь припущеними успіхами, яких колись бажали? Навіщо вам турбуватись про це? Нехай „мир Божий” запанує у вашому серці, і зазнайте потішаючий спокій, який він приносить. Продовжуйте виконувати божественну волю і покладайтесь на вашого небесного Отця, щоб Він благословив ваші зусилля в Його службі. Це дійсно, що має значення у житті. Побожний успіх і досягнення залежать від духовних цілей та поглядів. Псалмописьменник правильно заявив: „Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, . . . та в Законі Господнім [Єгови, НС, анг.] його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його — і все, що він чинить,— щаститься йому”.— Пс. 1:1—3.
17. (а) Щоб утішатись найбільшим успіхом, то що ми мусимо робити? (б) Що ви можете робити, щоб допомогти іншим людям утішатись „миром Божим”?
17 Ми не можемо втішатись більшим успіхом в житті, ніж розвивати й втримувати близьке споріднення з Богом Єговою. Палке бажання задовольняти Його буде спонукувати нас приносити Йому честь нашими побожними словами та вчинками, чинити добро ближньому, і ділитись з ними „славною Євангелією [доброю новиною, НС, анг.] блаженного Бога”. (1 Тим. 1:11) Велика буде наша радість, коли з благословенням нашого небесного Отця, ми зможемо допомогти іншим людям навчитись про Його чудові наміри, і також входити в дорогоцінне присвячене споріднення з Ним. Тоді, так як ми, вони навчаться, як подолувати життєві турботи. Вони теж будуть втішатись „миром Божим, що вищий від усякого розуму”.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Навіть під найтруднішими обставинами християнин може втішатись „миром Божим”