Час вибирати Бога за суверена

1. Після шістнадцять століть існування так званого Християнства, який релігійний стан “поганський” світ бачить?

НА ПРОТЯЗІ більше як шістнадцять століть, ще від днів імператора Константина Великого, світ спостерігав діла так званого Християнства. Після такого довгого протягу часу, що так званий “поганський” світ бачить відносно релігійного стану? Найбільше релігійне замішання і розділ за цілу людську історію! Всесвітню релігійну темряву! Цей стан сходиться з біблійним пророцтвом, де є сказано: “Бо темрява землю вкриває, а морок — народи”.— Іс. 60:2.

2. Кому така темрява є викликом, і що Він зробив відносно цього так, як було передсказано в Матвія 24:14?

² Ця світова темрява була викликом Богові. Суверенові цілого всесвіту. Цей Бог, Який з самого початку, творчого тижня, наказав: “Хай станеться світло”,— що Він буде робити відносно такого стану? Він діяв послідовно; Він діяв у згоді з Його способом розпочатим дев’ятнадцять століть тому, способом про який апостол Павло сказав: “Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітили нам знання слави Божої,— в Особі Христовій”. (2 Кор. 4:6) Згідно з цим, цей Самий Бог, після темряви за Першої Світової Війни, рушив найбільшу кампанію освітлення за цілої людської історії. Він передсказав її слідуючими словами через Свого Сина Ісуса Христа: “Ця добра новина про царство буде проповідуватися по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам; а тоді прийде кінець”.— Мат. 24:14, НС.

3, 4. Яке прийняття мало це світло, і що перешкоджає людям бути освітленими?

³ Ми не повинні думати, проте, що тепер будуть інакше відноситися до цієї кампанії, як відносилися дев’ятнадцять століть тому. Відносно того, як тоді відносилися до цього зусилля освітлення, ми читаємо: “Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ. Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його”. (Ів. 1:9—11) Ті, що тоді прийняли світло старалися освітлювати ще інших; вони не заховували світла. Через зростаючу опозицію проти цієї роботи освітлення багато осіб не освітилися. Апостол Павло показує хто головно був відповідальний за ту опозицію до освітлення, коли пише:

⁴ “Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він — образ Божий”.— 2 Кор. 4:3, 4.

5. Хто є позаді опозиції до проголошення Царства, і над ким іншим крім лукавих “піднебесних духів” він є суверен?

⁵ Подібно, тепер по цілому світі є велика опозиція до кампанії освітлення, яка провадиться через проголошення доброї новини про Боже засноване Месіянське царство на небесах. Той, що почав опозицію проти доброї новини про Месію (Христа) дев’ятнадцять століть тому, є той самий, що підбурює опозицію до проголошення вістки про Царство після Першої Світової Війни. Він засліплює розуми людей, той, якого апостол Павло назвав “бог цього віку”. Цей ‘бог’ має зі собою у цій кампанії темряви надлюдські духовні ‘світоправителі цієї темряви’, духовні ‘піднебесні духи злоби’. (Ефес. 6:12) Так як він є суверен цих ‘духовних піднебесних духів’, то так само він старається залишатися сувереном життя людей на землі. Тому він старається, як тільки може, щоб світло правди про Царство не засяяло в розумах засліпленого народу.

6, 7. Як правдиві християни боряться з такими духовними силами за якими правилами Ісуса Христа і Якова?

⁶ То це проти цих лукавих ‘піднебесних духів’ під їхнім сувереном, Сатаною Дияволом, правдиві християни мусять боротися, коли вони провадять кампанію освітлення. А як такі християни роблять це? Не лише тим, як будуть виявляти диявольське джерело демонізму, астрологію, спіритизм, ворожбитство, чаклунство та чарівництво. Християни боряться проти таких невидимих, надлюдських сил злоби, коли твердо відмовляються проти їхніх натисків ставати частиною цієї “системи”, “богом”, якої є Сатана. Вони дотримують правило для правдивого християнського життя, якого Ісус Христос встановив: “Вони [мої послідовники] не від світу, як і Я не від світу”. (Ів. 17:16) До тих так званих християнів, які не дотримують цього правила, учень Яків сказав:

⁷ “Чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається”.— Як. 4:4.

8, 9. (а) З якої причини треба відлучуватися від світу, з якими наслідками? (б) Який наказ Головнокомандуючий дає християнам через апостола Павла?

⁸ Християни мусять залишатися відокремлені від світу тому, що світ стоїть по стороні цього невидимого надлюдського суверена, що є Сатана Диявол, який стоїть проти одного живого і правдивого Бога, Єгови. Отже це значить, що християнин мусить боротися проти ‘піднебесних духів духовних’, аж поки Сатана Диявол з його демонськими ангелами не будуть зв’язані і вкинені у безодню на тисячу років Христового царювання. (Об. 13:1—8; 16:13—16; від 19:19 до 20:3) Щоб приятелі Бога Єгови могли встояти у цьому лукавому часі, то вони мусять вбрати “цілковиту зброю від Бога”. (Ефес. 6:11) Ця зброя не поміщає в собі тілесну ‘зброю’.— 2 Кор. 10:4.

⁹ Наказ від небесного Головнокомандуючого, через апостола Павла, його воякам є: “Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе, візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих”.— Ефес. 6:14—18.

СУВЕРЕННИЙ ГОСПОДЬ ЄГОВА

10. За ким стоять ті, що роблять Єгову Сувереном свого життя?

¹⁰ Немає жодного сумніву, кого ті, що коряться цьому божественному наказові вибирають за суверена свого життя. Це є Бог Єгова, Якого слово є немов меч у їхній руці, “меч духовний”. Вибравши Його за свого Суверена, вони стоять, не зо світом і його системою, але з Ісусом Христом і Його апостолами, також з царем Давидом із стародавнього Єрусалиму, з патріархом Авраамом, земний предок Месії, так, з усіма чоловіками і жінками побожної віри, яких імена стоять записані в Біблії.

11. Якими висловами Авраам показав своє споріднення з Богом, і як деякі перекладачі переводять вислів, якого єврей Авраам уживав?

¹¹ Авраам признав, що Всевишній Бог був його Суверенний Господь. Вернувшись з переможної битви з чотирьма нападаючими царями і отримавши благословенство від Мелхиседека, священика Всевишнього Бога, Авраамові прийшло божественне слово, кажучи: “Не бійся Аврааме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика”. У відповідь цьому, Авраам показав хто був його Всевишній Господь, промовивши до Бога: “Суверенний Господи Єгово, що даси Ти мені”? Коли Бог обіцяв дати йому землю до якої запровадить його, Авраам показав у якому спорідненню він був з Богом, кажучи: “Суверенний Господи Єгово, з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її?” (1 Мойс. 15:1, 2, 8, НС) У своїй власній єврейській мові патріарх Авраам, коли говорив до Бога вживаав, слідуючі слова: А·до·ней’ Єгова’. Деякі перекладачі Біблії, щоб не вживати Боже особисте ім’я переводять цей вислів “Господь Бог”. Йонґ, який видав Азбучний Список віршів Біблії, переводить його “Господь Єгова”. Але переклад Єрусалимська Біблія переводить його “Мій Господь Ягве”. Так само робить Ротардамів The Emphasised Bible.

12. Що значить єврейське слово А·до·ней так, як показує Переклад Нового Світу?

¹² Проте, єврейське слово А·до·ней’ не значить “Мій Господь”. Деякі думають, що воно є стара форма слова А·до·нім’, що буквально значить “господи”. Отже коли те слово (лорд, господь, пан та інше) стосується до людей, то воно приймає значення вищість або величність; воно значить господь пануючий у величному розумінні. У Біблії, це староєврейське слово не відноситься ні до нікого іншого, крім Єгови або Ягве. З тієї причини Переклад Нового Світу переводить той єврейський титул А·до·ней’ висловом “Суверенний Господь”.a У згоді з цим, єврейські переклади Дії 4:24 вживають слово А·до·ней’ з означенням “Суверенний Господь”.— Дії 4:24, Переклад Нового Світу.

13. Чому Єгова є правильний Суверен всесвіту, отже, який виклик Він може видати?

¹³ Справді, що цей Бог Єгова є Суверен всесвіту, бо Він є над усім і жодному створінню Він не дав такої сили, якої Сам посідає. Тому Він залишається Всемогутній, Найсильніший. Правильно, як Всесвітній Суверен, Єгова сказав Авраамові: “Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний”. (1 Мойс. 17:1) І пророкові Мойсейові, Єгова сказав: “Я — Єгова! І являвся Я Авраамові, Ісакові й Яковові, як Богом Всемогутнім”. (2 Мойс. 6:2, 3, НС) З цілковитим довір’ям Він може видати виклик: “До кого Мене прирівняєте, щоб Я був йому рівний?” (Іс. 40:25, НС) Чи ж ми сьогодні, так як Авраам, зробимо цього Бога Сувереном нашого життя?

14. Чому тепер є час для нас поводитися мудро відносно Єговового суверенітету?

¹⁴ Жоден правдивий суверен не може чекати поки всі його підданці зроблять своє особисте рішення. Суверен має доглядати своє володіння і обов’язки свого урядування, і мусить доглядати їх у призначеному часі. Ми незначні створіння тут на землі припускаємо забагато, коли думаємо, що цей Суверен всесвіту, Бог Єгова, мусить чекати аж поки ми особисто зробимо рішення вибрати Його за нашого Суверена перед тим ніж Він буде виконувати Свій намір точно в призначеному часі. У згоді з Його суверенним правом, Він буде діяти, коли прийде Його призначений час! Тому то тепер є час для кожного з нас поводитися мудро відносно Його суверенітету!

ЗМІНА СВІТОВОГО СУВЕРЕНІТЕТУ

15. Відколи передавалося людству небесне проголошення про божественний суверенітет, і чому не перед тим?

¹⁵ На небі вже є проголошено найважнішу річ відносно нашої землі, і тепер її передається світові людства по цілій земній кулі: “Суверенітет світу перейшов до нашого Господа та до Його Христа, і Він буде царювати на вічні віки!” (Об. 11:15, Нова Англійська Біблія; Американський Переклад) “Суверенітет світу тепер належить до нашого Господа та до Його Христа; і Він буде Цар аж до віку віків”. (Переклад, Веймота, 3-те видання) Цей факт, яким усесвіт цікавиться, вже почав сповнятися ще від 1914 р. З.Д. У тому році закінчилися “часи поган”, або “призначені часи народам”, десь коло 4/5 жовтня, коли починаємо рахувати від 607 р. перед З.Д., в якому то році вавилонці спустошили Єрусалим. На протязі 2.520 років від того часу народи панували над людськими справами без втручання від Божого Месіянського царства. Протягом того часу жиди не мали царства в Єрусалимі в руках Давидової царської родини.— Луки 21:24.

16. Отже, чому від 1914 р. З.Д., можна проголошувати божественний суверенітет?

¹⁶ Того 607 р. перед З.Д., було усунено останнього царя Давидової родини і погани дістали нагоду цілком запанувати над світом накидаючи свій суверенітет на людство, на жидів, як і на поган. Але коли прийшов 1914 р. З.Д., і ‘поганські часи’ закінчилися, то час для Ісуса Христа закінчився чекати по правиці Його небесного Отця. Того року, Суверенний Господь Єгова встановив Свого Сина Ісуса Христа на престолі “небесного” Єрусалиму, на небесній горі Сіон. Таким чином царська родина Давида знову була поставлена на престол, і таким способом Месіянське царство народилося. У той самий час, великий Священик-Цар, подібний до стародавнього Мелхиседека, а саме, Месія Ісус був встановлений в його небесному царстві. (Євр. 10:12, 13; Пс. 110:1—4) Відтоді людству можна було проголошувати: “Суверенітет світу перейшов до нашого Господа та до Його Христа, і Він буде царювати на вічні віки”.— Об. 11:15, НС.

17. Чи Бог перше радився у людей і народів перед тим ніж діяв, і як двадцять чотири старших виявляють правильне відношення до цього?

¹⁷ Людей в світі не питалося про це і Бог також не радився політичних народів із їхніми народними суверенітетами. Коли прийшов призначений час, то Всевишній Бог заснував Своє небесне Месіянське царство згідно з Його власним правом до всесвітнього суверенітету. (Дан. 4:35) Відповідне взаємне почуття двадцяти чотирьох старших, які припадали перед Ним і поклонялися Йому, показує, як люди повинні відноситися до Божого правильного суверенітету, коли вони сказали: “Дяку складаємо Тобі, Господи [Єгово], Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював”.— Об. 11:16, 17.

18. Але, як народи віднеслися, і як тих двадцять чотири старших були передсказали це?

¹⁸ Але, що сказати про світові народи? Вони цікавилися занадто своїм воюванням першої світової війни, щоб запанувати над світом. Стараючись вербувати всіх людей підтримувати їхню тоталітарну війну, вони дуже переслідували правдивих християнів, які ставали по стороні суверенітету Господа Бога та Його Христа. Це було точно так, як передсказували тих двадцять чотири старших, які далі кажуть: “А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю”.— Об. 11:18.

19. (а) Що це є відповідний час для нас запитати себе про суверенітет? (б) Коли будемо наслідувати приклад народів, то що це буде значити для нас?

¹⁹ До цього самого дня народи далі є дуже люті проти Єговових ‘святих і тих, що бояться [Його] Ймення, малих і великих’. Отже тепер є відповідний час для кожного з нас запитати себе: ‘Що сказати про мене? Чи я дозволю прикладові світових народів провадити мене? Або, чи я буду так як тих двадцять чотири старших в Об’явленні 11:16, 17 і буду дякувати Богові за Його суверенітет, що Він прийняв Свою велику силу царювати? Чи я признаю, що суверенітет світу вже перейшов до Бога Єгови? Чи, признавши цей важний факт, я вибираю Його за мого небесного Суверена? Чи я дозволяю Йому стати сувереном мого життя?’ Ніхто тепер не може відвернути нового споріднення з Богом Суверенним Господом, добре або зле споріднення. Коли хтось ставить себе по стороні розгніваних народів, то розвиває погане споріднення з Всесвітнім Сувереном. Такий чин значить знищення для того, хто робить так, бо це народи “нищать землю” і самі будуть знищені у “війні великого дня Бога Всемогутнього” в Армагеддоні.— Об. 16:14, 16.

20, 21. (а) Відповідаючи на питання чи будемо ставатися свідком Того, Кого робимо своїм Сувереном, то до яких висловів псальмоспівця ми відносимося? (б) Так як є з нашим найбільшим Прикладом, яка може бути найбільша честь на землі?

²⁰ З цього виринає питання: ‘Якщо я виберу Бога за Суверена мого життя, то чи це значить, що мушу стати Свідком Єгови?’ За відповіддю до цього питання можемо звернутися до надхненого псальмоспівця, який вибрав Бога за суверена свого життя. Він писав: “А я — близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа [Єгову] свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини”. (Пс. 73:28) Також: “Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене, Ти бо, Владико, надія моя, Господи, [Єгово], Ти охорона моя від юнацького віку мого! Буду славити вчинки великі всевладного Господа [Єгови], згадаю про правду Твою, єдино Твою”.— Пс. 71:4, 5, 16.

²¹ Отже ми питаємо: Чи особа сьогодні, яка покладе свою надію на Суверена, Господа Єгову, зробить щось іншого від стародавнього псальмоспівця, який “звіщав про всі [Божі] чини”? Чи особа сьогодні, яка отримала сховок “від руки лукавого” і яка зробила Суверена Господа Єгову своєю надією може зробити щось іншого від псальмоспівця, а саме, “славити вчинки великі і “згадувати про [Божу] правду”? Певно, що вона не буде соромитися Суверена свого життя. Ісус Христос, наш найбільший Приклад, не соромився Свого Суверена, Бога Єгови. Отже, Він стався свідком Єгови, і тому називається “Ісус Христос, ‘Свідок вірний’ ”. Він називає себе “Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива”. (Об. 1:5; 3:14) Ті, що справді стаються Його послідовниками, також мусять ставатися свідками Його Отця Єгови. Ніхто не може мати більшої честі на землі ніж бути свідком Єгови.

22. Коли зробимо Єгову Сувереном нашого життя, то що стягнемо на себе, але, як тоді можна молитися так, як псальмоспівець робить?

²² Коли ми зробимо Бога Єгову Сувереном нашого життя, то стягнемо на себе переслідування тих, що роблять Сатану Диявола своїм сувереном, роблячи себе “частиною світу”, над яким той лукавий є “бог”, “провідник” і суверен. (2 Кор. 4:4; Ів. 14:30; 15:19) Але, під переслідуванням можна молитися так, як цар Давид: “А Ти Господи [Єгово], Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй”. (Пс. 109:21) “Господи [Єгово], Владико мій, сила мого спасіння, що в день бою покрив мою голову, не виконай, Господи [Єгово], бажань безбожного, не здійсни його задуму”. (Пс. 140:8, 9) “Бо до Себе, о Господи [Єгово], Владико, мої очі, на Тебе надіюсь,— не зруйновуй мого життя! Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили та від тенет переступників”.— Пс. 141:8, 9.

СУВЕРЕН ЗОРГАНІЗОВАНИХ ЛЮДЕЙ

23. Коли зробимо Єгову Сувереном нашого життя, то чому не будемо самі, так як показує Єзекіїля 36:37, 38?

²³ Якщо ви тепер виберете Бога Єгову за свого Суверена, то не будете самі. Ви станете одним із Його людей. Він не є Суверен якоїсь одної особи на землі, але Суверен зорганізованих людей. Вживаючи стародавній Ізраїль за приклад духовних ізраїльтянів, яких Він збирає з релігій Вавилону Великого у цьому “часі кінця”, Він каже: “Так говорить Господь [Єгова] Бог: ‘Ще на це прихилюся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помножу їх, як людську отару. Як освячена отара, як отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйновані міста, повні отари людської, і пізнають вони, що я — Господь [Єгова]”.— Єзек. 36:37, 38; Об. 18:1—4; Дан. 12:4.

24. Як ті, що роблять Єгову Сувереном свого життя є благословені, і який вибір визначить чи ми лишимося привітати Новий Порядок?

²⁴ Блаженні є ті, що сьогодні вибирають Єгову за свого Бога і дозволяють Йому стати Сувереном їхнього життя. Над ними Він царює, як небесний Цар через Свого вкоронованого Сина, Ісуса Месію. Коли у надходячому “великому горі”, сьогоднішні роздільні народні суверенітети будуть знищені і теперішній невидимий суверен народів, Сатана Диявол, буде зв’язаний та вкинений у безодню то Всемогутній Бог збереже тих, що люблячо підтримують Його всесвітній суверенітет. (Мат. 24:21, 22; Об. 7:14, 15) Чи ми будемо між тими блаженними, які переживуть привітати праведний новий порядок під єдиним “суверенітетом — нашого Господа та Його Христа”? Нехай наш вибір Єгови за Суверена нашого життя рішає це на наше добро.— Об. 11:15.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 8]

Ті, що вибирають Єгову за свого Суверена ототожнюють себе бути з такими побожними особами, як Ісус, Авраам і Давид