Дозволяючи Богові бути сувереном нашого життя
“Суверенітет світу перейшов до Господа нашого та Христа Його, і Він царює на вічні віки”.— Об. 11:15, Американський Переклад.
1, 2. Чи це дійсно робить якусь різницю хто буде сувереном нашого життя, і як можна зобразити цю точку?
ЧИ ТО дійсно є таке важне хто є сувереном нашого життя? Справді, що так! По країнах де провідник має всю силу, то це є дуже важне для людей чи він є добрий володар чи ні.
2 Титул “суверен” значить цар або політичний керівник, який має найбільшу владу і найвище становище від усіх людей в країні відносно авторитету і виконавчих здібностей. Такий монарх або керівник має найвищу силу. Його володіння впливає на життя всіх його підданців, на добре або зле. Мудрий цар за стародавніх часів сказав про цю справу: “Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний, то стогне народ”.— Прип. 29:2.
3. Які дві надлюдські сильні політичні сили сьогодні змагаються запанувати над душами всіх людей на землі?
3 Сьогодні часи є дуже критичні. Ми не можемо відвертати це питання про суверенітет нашого життя. Поверхово виглядає, що дві великі політичні сили завзято змагаються одна з одною, щоб запанувати, взяти суверенітет над життям усіх людей на землі. Навіть ті нації, що заявляють бути політично нейтральні є під обов’язком дуже змагатися, щоб одна з цих могутніх політичних сил не запанувала над ними. Блоки народів настроїлися в непохитному змагові запанувати над душами людей. Один блок народів вимагає цілковитого регулювання над людьми, навіть над їхніми приватними справами. Навіть релігія, якщо дозволена, не є вільна від панування і регулювання політиканів. Інший блок дозволяє своїм горожанам мірку свободи в їхньому особистому житті. Однак він бере цілковиту контролю над життям людей, коли справи політичної держави попадають в небезпеку і їх треба обороняти проти буйного нападу.
4. Яке змагання тепер уже кінчається, що є більше від боротьби між комунізмом, а демократією?
4 Проте, відносно володіння над людським життям є багато більше змагання від вищезгаданого політичного. Змагання між міжнародним комунізмом, а капіталістичною демократією є всесвітнє. А ще більше змагання включає цілий всесвіт. Він є між двома великими моральними силами, одна веде на добро, а друга на зло. Це змагання вже тягнеться майже шість тисяч років людської історії. Незабаром воно завершиться. Ці дві змагаючі сили включають інтелігентних осіб. Отже вони не є такі сліпі сили, як магнетизм або сила тяжіння, які неособисто діють на добро і зло, без інтелігентного проводу. Згідно з цим, зло існує тому, що ці особи чинять зло, а добро тому, що особи чинять добро. Є особисте джерело для діяння добра. Подібно, є особисте джерело для діяння зла. Добрі закони виходять від доброї Інтелігенції; погані закони від поганої Інтелігенції.
5. До чого порівнюються ці дві сили, і чому?
5 Ці дві змагаючі сили порівнюються до світла і темряви. Добру силу порівнюється до світла, тому що добрі вчинки виконуються у світлі, а той, хто робить їх не соромиться і не боїться чинити їх. Злі сили порівнюються до темряви, тому що погані вчинки чиняться в темряві, а чинитель їх знаючи, що робить зле, не хоче бути покараний. Коли той, що поповнює їх є зайнятий поганими вчинками, яких чинить у темряві, щоб його не виявили, то він ненавидить світла і його силу виявлення. Так як сказав один багато начитаний і часто наведжений писатель: “Люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки. Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились”.— Ів. 3:19—21.
6. Як вчинки темряви і вчинки світла ставиться протилежно у Римлян 13:12—14?
6 Дальше показуючи протилежність між вчинками темряви, а світла, інший славний писатель за першого століття З.Д. сказав особам, які були віддані чинити добро: “Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п’янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах . . . а догодження тілу не обертайте на пожадливість”.— Рим. 13:12—14.
7. (а) Яка влада запанувала вночі Ісусового зрадження? (б) Хто найбільше цікавився здійснити великий злочин на день Пасхи 33 р. З.Д.?
7 Коли один з Його власних дванадцятьох апостолів, зрадник Юда Іскаріотський, зрадив Засновника Християнства, то Він сказав озброєній товпі, яка прийшла під покривалом темряви, таємно схопити Його: “Та це ваша година тепер, і влада темряви”. (Луки 22:53) Влада темряви запанувала тієї нещасної ночі, але це людські агенти виконали діла темряви доводячи до найбільшого злочину за людської історії слідуючого дня Пасхи 33 р. З.Д. Крім цього, там був хтось вищий і могутніший, що цікавився ще більше цим злочином від тих людських злочинців. Там була вища невидима інтелігенція, яка впливала на них, щоб вони вчинили цей злочин. Та надлюдська інтелігенція був той, що використав нагоду вкинути у серце Юди Іскаріотського огидну думку, щоб зрадити свого невинного Господа. Історія дуже ясно каже: “Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з дванадцятьох [апостолів]. І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його”. (Луки 22:3, 4) На Пасхальній вечері, Ісус Христос виявив Свого зрадника даючи йому кусочок їжі, й так, як історія говорить нам: “За тим же куском в нього ввійшов Сатана. ... А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч”.— Ів. 13:27—30.
8. Як Ісус показав хто підбурював всю ту злочинну справу, і чи він виграв?
8 Після цього, коли Ісус залишився з своїми одинадцятьма вірними апостолами, Він показав хто дійсно підбурив цю злочинну справу, яку тоді виконувалося, кажучи їм: “Ось Сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю”. (Луки 22:31) Наслідком цього, ці дванадцятеро апостолів були порозкидані немов пшениця, навіть покидаючи їхнього Провідника Ісуса. Але Сатана Диявол не виграв, бо ці апостоли знову зійшлися разом і працювали разом, як з’єднана група під проводом їхнього воскреслого Провідника. Це включало навіть апостола Симона Петра, який три рази зрадив Ісуса тієї Пасхальної ночі.— Луки 22:47—62; Мат. 26:31, 35; Марка 14:50—52.
ЛУКАВИЙ СУВЕРЕН
9. Як Ісус показав, що позаді наміру жидів убити Його була надлюдська інтелігенція?
9 Відносно цього немає жодного сумніву! У першому столітті нашої Загальної Доби була надлюдська невидима інтелігенція, але, яка дуже спритно провадила вчинки своїх людських агентів у виконуванні вчинків моральної темряви. Це був Сатана Диявол. Таж, Сам Ісус Христос сказав Своїм співгромадянам, які грали на руку того лукавого: “Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові. А тепер ось ви хочете вбити Мене. . . . Цього Авраам не робив. Ви робите діла батька свого. . . . Ваш батько — Диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді”.— Ів. 8:39—44.
10. Що Ісус сказав про уявлену “святу службу” Богові, але, яке правило тут треба пристосовувати?
10 До цього дня, природні, обрізані жиди страждають від сумних наслідків тих вчинків темряви, які були виконані в їхньому народові дев’ятнадцять століть тому. Це показує, що може статися з цілим народом, який підпадає під вплив тієї невидимої інтелігенції, Сатани Диявола. Ісус Христос назвав цього Лукавого ‘князь світу’, і Ісусів власний народ віддав тому ‘князю’ їхній суверенітет, замість Богові, якому вони твердили поклонятися в Єрусалимському храмі. Ісус Христос сказав Своїм вірним апостолам: “Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові”. (Ів. 12:31; 16:2) Але не так! Обманений релігійний прихильник, що вчинить таке лукавство, дійсно служить Божому Противникові, Сатані Дияволові. Це правило є добре описане слідуючими словами: “Кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь”.— Рим. 6:16.
11. Насторожуючи нас про існування інших лукавих провідників крім тіла й крови, що Павло писав про боротьбу християнів?
11 Уже прийшов час для людей пробудитись до факту, що є інші світові провідники крім видимих із крови і тіла на землі. Насторожуючи нас до цього факту, апостол Павло, який сам постраждав із рук тих, які думали, що служили Богові, сказав своїм співвіруючим у поганському місті Ефесі, Малої Азії: “Зодягніться в повну зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, [суверенітетів, Єрусалимська Біблія] проти світоправителів цієї темряви [влади, які починають темряву у цьому світі Єр], проти піднебесних духів злоби [духовне військо лукавства на небі, Єр]”.— Ефес. 6:11, 12.
12. Під ким є “духи цього темрявого світу”, і яке питання про наше буття у світі ми повинні поставити собі?
12 Хто сьогодні, в останній половині цього двадцятого століття, буде заперечувати, що моральна темрява — тобто, вчинки і діла всякого лукавства — панує над землею? Хоч багато матеріалістичних, світорозумних людей будуть заперечувати цьому, то ми таки маємо доказ, що є “світоправителі цієї темряви”, або так як Американський Переклад переводить той грецький біблійний вірш “керівник-духів цього темного світу”. Все це “духовне військо лукавства у [невидимих] небесах” є під суверенітетом Сатани Диявола, “лукавого”. (Ефес. 6:16; Мат. 13:19) Ми всі мусимо зустріти цей ясний факт реалістично. Бо це значить щось дуже особистого для нас. А що це є? Бо, ми всі є “у світі”. (Ів. 17:11) Отже ми відчуваємо наслідки всіх тяжких часів, через які світ людства переходив, а особливо після 1914 р., і з цього можна бачити в якому поганому стані ми дійсно є. Отже питання, якого жоден з нас не може обминути є це: Тому що Сатана Диявол є ‘провідник цього світу’, в якому ми знаходимо себе — то чи з цієї причини він є сувереном нашого життя?
13. В якій позиції світ ще знаходить себе відносно лукавого, отже, які питання було б добре запитати себе?
13 Над цим особистим питанням годиться серйозно і чесно застановитися. Стан сьогоднішніх світових справ не змінився від того, який був дев’ятнадцять століть тому, коли останній писатель Біблії сказав: “Ввесь світ лежить у злі (силі лукавого)”. (1 Ів. 5:19, НС) Отже, ми повинні запитати себе особисто: Чи це включає мене? Чи я також є під силою Диявола, лукавого, суверена цього світу? Нам не поможе обурюватися проти такого питання і казати: ‘Те питання є занадто огидне для мене застановлятися над ним, по суті, дуже ображаюче для мене подумати про нього’. Насправді ми не хочемо обманути себе. Однак так може статися. Писатель Біблії передсказав події за нашого часу, коли говорив про приниження Лукавого і його духовних сил, кажучи:
14, 15. Кого Диявол зводить, і коли його перше спиниться від цього?
14 “І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься Диявол і Сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його ангели були скинені. І я почув гучний голос на небі, який говорив: ‘ . . . Горе землі та морю, до вас бо Диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має’ ”.— Об. 12:9—12.
15 Той Великий Обманщик не цікавиться добром жодної особи на землі. Він далі шаліє біля землі до якої був скинений. Він не перестане зводити цілу землю, аж поки не прийде наближаюча “війна великого дня Бога Всемогутнього” в Армагеддоні. Тоді, він разом із його демонськими ангелами буде вкинений “у безодню . . . щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років [царювання Ісуса Христа]”. (Об. 16:14, 16; 20:1—3) Час ще не прийшов усунути Сатану Диявола з його демонами з нашої землі і відокремити їх у далекій безодні, і це можна бачити з обставин на землі сьогодні. Отже є можливість, що кожен на землі ще може бути обманений диявольським суверенітетом цього світу. Якщо будемо самоупевнено твердити, що цей, у силі якого цілий світ лежить, не зводить нас, то чи ми можемо сказати, що успішно боримося з надлюдськими силами лукавства? Або ми є обманені або боримося проти нього; це є одно або друге.
16. Коли зробимо себе частиною цього світу, то проти кого не будемо боротися, і чому все зусилля поправити світ не буде успішне?
16 Отже, нехай всі, які відважно твердять, що Сатана Диявол не є сувереном їхнього життя чесно запитають себе: Чи я переможно борюся проти “урядів” у невидимій надлюдській організації Диявола, проти їхніх влад, проти “піднебесних лукавих духів злоби”? (Ефес. 6:12, Біблія в Існуючій Англійській Мові; Переклад Нового Світу) Обманений світ людства не робить цього, і якщо ми стаємо частиною цього світу, то ми також не змагаємося проти нього, не робить різниці як будемо старатися поправляти цей світ політично, релігійно, суспільно чи матеріально. Стараючись поліпшити Диявольсьу видиму організацію на землі, люди лише стараються продовжувати її існування і робити її більш привабливою та терпимою. Таке поправне зусилля ніколи не приведе тисячоліття миру, добробуту і щастя усьому людству. Це світове або людське суспільство під його теперішнім розпорядком не є призначене для всесвітньої поправки. Воно є призначене на знищення, і ‘провідник цього світу’ не зможе відвернути його!
РІШАЮЧИ ХТО Є НАШ СУВЕРЕН
17, 18. Якщо Диявол не є наш суверен, то кого іншого можна вибрати, і що Він говорить про Своє існування?
17 Тому що ми не можемо вийти з цього світу, але мусимо залишатися в ньому, то чи ми дозволимо Сатані Дияволові, джерелу лукавства, перебрати суверенітет нашого життя? Якщо ми не хочемо, щоб так сталося, то кого іншого можна вибрати за суверена нашого життя? Це є Той проти Якого Сатана Диявол є великий Противник. Це є єдиний живий і правдивий Бог. (Єрем. 10:10) Це є Той, Якого Свята Біблія каже ім’я є Єгова. (Пс. 83:19, НС) Він не є лише якийсь абстрактний принцип, не є безособовий, безформний, плинний дух, що проникає ввесь всесвіт і всі відчутні речі в ньому. Він є особа, так як Сатана Диявол є особа. Мова, якою Він говорить про Себе показує, що Він має тіло, форму, якого ми не можемо уявити собі. Не так як Сатана, який зробив себе богом, Єгова є Первісний Бог, Бог, Якого жодне створіння не сформувало, Бог, Який вже існував перед всіма створіннями. Правильно Він каже про Себе, у протилежність людським богам народів:
18 “До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені. Я, Я — Єгова, і крім Мене немає Спасителя”.— Іс. 43:10, 11, НС.
19, 20. Чому Бог Єгова є Джерелом всього добра, і на чию подобу Він створив першу людину?
19 Він є інтелігентна особиста Істота, що є джерело всякого добра. Це тому, що Він Сам є добро. Він створив нашу землю і небо і все в них. Це Він поселив людину на землю, зробивши її на подобу Того, що є добро. Перша книга Святої Біблії говорить: “І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: ‘Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі’. . . .
20 “І побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно. І був вечір, і був ранок,— день шостий”.— 1 Мойс. 1:27—31.
21. В якому стані Бог лишив створіння, і не думав, щоб що іншого створити?
21 Коли Бог побачив, що все, що Він створив було “вельми добре”, то Він залишив все це добрим і перестав творити більше для нашої землі й людини на ній. Він не сказав: ‘Для всього мусить бути протилежність. У протилежності до того, що є “вельми добре” мусить бути погане. Отже, треба створити погане. Я є добрий Бог, отже Я мушу створити собі протилежного, лукавого бога. Я мушу почати лукавий принцип. Я мушу спонукати людство чинити зло’.
22. Який апостольський приклад маємо показати, що Бог не може бути джерелом добра і морального зла?
22 Ні! Бог не почав такої неправильної філософії. Він не може бути джерелом добра і зла, так як з того самого джерела не може одночасно виходити свіжа і солона вода. (Як. 3:12) Ми не можемо одночасно бути світлом і темрявою. Апостол Павло підніс важне питання: “Що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?” (2 Кор. 6:14) Щоб показати, як правдивий Бог є все, що є ясне, чисте, світле та освітлююче, апостол Іван писав: “Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним”.— 1 Ів. 1:5—7.
23, 24. (а) Як Бог є ‘Отець світил’? (б) Як, так як сталося першого творчого дня, Бог спричинив, щоб духовне світло засяяло в апостольських часах?
23 Єгова є Бог освітлення на користь усіх Його створінь, на небі чи на землі. Як багато значно то було, що на перший день Божого творчого тижня, Він наказав: “Хай станеться світло!” Тому що Він створив небесні тіла давати світло створінням на землі, то Його називають “Отець світил”. Звичайне денне світло є одна з добрих речей, яких ми дістали від Нього, так як є написано: “Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни”.— 1 Мойс. 1:3, 14—18; Як. 1:17.
24 Який гарний є вислів апостола Павла про Божу силу освітлювати: “Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітили нам знання слави Божої — в Особі Христовій”! (2 Кор. 4:6) В обличчі цього свідоцтва, ніхто не може направду сказати, що Єгова, Бог Біблії, вірить у темряву незнання фальшивої науки. Разом із християнським апостолом Іваном ми мусимо сказати, що “Бог є світло”, бувши таким, Він є найбільший Освітлювач за всіх часів. Правдиве Християнство, а не так зване Християнство, якого визнають церкви так званого Християнства, є найбільше освітлення, яке було післано людству. Так як світло, воно дає життя і свободу!
25. Якщо ми дозволимо цьому Богові освітлення стати Сувереном нашого життя, то як це освітить наше життя?
25 Чи цей Бог освітлення, духовна Особа, є Бог, Якого ми хочемо за Суверена нашого життя? Якщо зробимо Його своїм Сувереном, то наше життя освітиться світлом правди, світлом, що визволяє нас до вільних інтелігентних правильних вчинків, і світлом, що показує нам дорогу до вічного життя у гармонії з Сувереном всесвіту.
[Ілюстрація на сторінці 4]
Юда Іскаріотський дозволив Сатані Дияволові стати його сувереном, і тому зрадив Ісуса Христа