Бог дає нагороду щирим шукачам

“Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду”.— Євр. 11:6.

1. Що є потрібне для щасливого родинного життя, і як це об’являється?

ЧИ ВИ є батьком, або матір’ю, або можливо членом родини живучи вдома з вашими родичами? Без різниці хто ви є, то чи ви не погоджуєтеся, що дуже важною потребою для щасливого родинного життя є вільне висловлювання, тоді коли виринає потреба або бажання? Часто під теперішніми обставинами трапляється, що такі потреби та бажання не мають відповідного виходу і є придушені. Але ті бажання таки існують і їх не легко придушити, знаходячи отвір, який деколи є шкідливий. Їх легко пізнати від самого дитинства. Маленька дитина плаче над найменшою річчю, щоб захопити жаль і увагу когось. Якщо щось потішає її, то вона хоче показати комусь, хто віднесеться з розумінням. Хто не бачив маленької дитини, яка мала якийсь випадок бавлючись надворі, потихо приховувала свій жаль, а тоді вбігаючи до хати і знайшовши свою матір, тільки тоді з плачем виливала своє почуття?

2. Які характерні риси й здібності викликають сильне бажання в людині комунікувати або спілкувати?

² Так, людина має здібність і сильне бажання комунікувати або спілкувати, ділитися з іншими тим, що її турбує і цікавить. Вона ревно шукає висказуватися, з самої радости, або дістати помочі в часі потреби, або з радости помогти комусь. Чи ми можемо дослідити причину такого сильного бажання? Справді, що так. Людина має розсуджуючий й розслідуючий розум. Вона може досліджувати, винаходжувати й організувати. Вона має гостре почуття доброго і злого. Вона може вибрати й розсудити. Вона може шукати розуміння й підбудовувати глибоке оцінення речей і людей. Отже воно є логічно сподіватися, що вона сама бажає, щоб інші розуміли й оціняли її. Вона має здібність любити й має сильне бажання, щоб інші любили її, з чого розвивається любов і почуття найбільшого задоволення і заохочення. Чи це не є ваш досвід? Ці гарні здібності й характеристики є на те, щоб їх уживалося і звичайно вимагають висловлення, спонукуючи бажання комунікувати.

3. (а) Який інший фактор є включений тут? (б) Як обидва ці фактори є важні від самого дитинства?

³ Це бажання, одначе уводить ще один важний фактор, а саме, споріднення. Ці є близько зв’язані, кожне залежить від другого. Ви не можете втішатися повною і вільною комунікацією якщо не будете мати доброго споріднення. По другій стороні, ви не можете підтримувати доброго споріднення без науки як комунікувати. Обоє треба уважно розвивати, і щоб доказати цей факт ми знову звертаємося до дітей. Вони мають природне бажання висказуватися і це самовільно, незвертаючи уваги на любу увагу або добре споріднення, яких дається їм. Але за дуже молодого віку, якщо добре виховані, вони навчаться, що навіть їхня мати не буде відповідати на кожний їхній зойк. Вони навчаються, що є часи коли вони мусять мовчати. Вони привчаються оціняти, що добре споріднення можна зіпсути поганим поводженням. Виростаючи вони навчаються, що в кожному аспекті життя ці два фактори комунікування і споріднення грають дуже важну частину, чи то в школі, чи в розвиттю друзів, а головно з тими з протилежної статі, або у світі торгівлі або розкошів. Так, цих два фактори є великим додатком до нашого щастя й успіху в життю. Ми ніколи не повинні переставати навчатися як можна поліпшити цих двох факторів і цим способом розвивати й забезпечувати найкращі справи нашого життя.

ВИЩИЙ РІВЕНЬ

4. Чи воно розумно обмежувати вживання цих факторів лише до людського дотику?

⁴ Чи ми можемо піднести цю розмову до вищого рівня? Багато є задоволені обмежувати ці фактори лише до людського споріднення, але чи це правильно або розсудливо робити так? Чи через це ми не тратимо ще глибшого почуття задоволення, з користями багато більш тривалі й безпечні? Певно, що посідання таких гарних характерних рис і здібностей про які ми вже згадали доказуючи, що людина не є наслідком якоїсь сліпої неособистої сили, але творивом найвищого Майстра, інтелігентного Творця, який Сам посідає ці характерні риси в найвищому ступні. Крім цього, людина не є автоматом, керована інстинктом, але є вільна вживати або порушувати ці дари як їй захочеться. Тепер є багато поголосок, особами як і народами, про керування свого власного життя і рішення своєї власної долі. Дійсно, вони вибрали відкинути існування Творця, який має певний намір для цієї землі й людини на ній. Але, чи воно є правильно або розсудливо дивитися на ці справи таким способом і йти таким шляхом?

5. Посідання гарних характерних рис викликає які питання?

⁵ Наша надія є, що ми вже дали подостатком доказу показати мудрість не поступати за світом або дозволяти його духові впливати на нас. Якщо ми погоджуємося з цим і віримо, що Творець існує, то чи воно не є розсудливо запитати чи цей Творець не дав людині відкриття про Себе і про Його наміри? Посідання розсудливого й допитливого розума, маючи здібність уживати віру, любов і посвяту — певно ці гарні дари доказують, що Давач дасть людині найвищу форму висказування цих характерних рис і нагородить тих, які щиро шукають Його. Побачивши, які важні ці речі є у людському спорідненню, ану побачимо чи ті самі точки включені стосуються також коли піднесеться дискусію до вищого рівня, приходячи до багато більш нагороджаючих заключень.

6. Як лише можна задоволити наші бажання і потреби, і як це було можливо?

⁶ Тому що комунікація і споріднення грають таку важну ролю між нами людьми, то певно вони є навіть ще важніші між Творцем а нами. Якщо навіть діти є свідомі своїх потреб в цьому відношенні, то чи воно не є природно для нас відчувати потребу і бажання втішатися добрим спорідненням і комунікацією з нашим Творцем бувши Його дітьми, Його нащадками? Задоволення з таких бажань залежить від Творця. Лише Він може зробити це можливим, і яка радість це є коли ми можемо сказати, що Він справді вчинив цю річ! Так, Він справді виявив Себе й відчинив дорогу для нас мати дотик із Ним через молитву. А як це? Головно через Його написане Слово, Біблію, і так як Біблія сама пояснює через живе Слово Його любого Сина, Ісуса Христа, який називається “Слово Боже”.— Об. 19:13; Ів. 1:1.

7. Яке заохочення дається тим, які шукають Бога?

⁷ У написаному Слові ми знаходимо багато доказу підтримати вищезгаданий аргумент. Коли Павло говорив до атенян, які “боялися божествів” і яких “місто було повне ідолів”, апостол Павло взяв нагоду пояснити їм про Творця. Він сказав, що Він був “Бог, що створив світ і все, що в ньому”. Він потвердив, що це давало Творцеві втіху, коли люди “шукали Бога, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: ‘Навіть рід ми Його!’ ”— Дії 17:16, 22—28.

8. Якої інформації нам треба, щоб приступати до Бога?

⁸ З цим заохоченням, ми тепер підемо до Біблії, щоб довідатися чи вона дає якусь докладну інформацію для нашого проводу відносно комунікації й споріднення, щоб ми могли дійсно знайти Бога і навчитися як молитися до Нього. ‘Хоч, мов діти, ми часто є більш свідомі про потребу мати добру комунікацію, однак питання про споріднення є багато важніше. Тому ми перше над цим застановимося. Чи Біблія каже, які є перші потрібні кроки, щоб знайти ласку в Бога й догодити Йому?

ТРИ ОСНОВНІ ВИМОГИ

9. (а) Як Боже Слово підкреслює першу вимогу? (б) Чому є розсудливо вірити в існування особистого Творця, це доводячи до яких питань?

⁹ Перша вимога є віра. Павло пояснює це коли він каже до євреїв, що “догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду”. (Євр. 11:6) Для чесного, допитливого розума, це не повинно бути тяжко вірити в існування Бога, навіть хоч Він, разом із Його характерними рисами є невидимий для людини. Це тому, що так як Павло десь інше каже: “Те, що можна знати про Бога, явне для них... Бо Його невидимі риси можна ясно бачити від створення світу, бо вони є видимі думанням про твори, навіть Його вічна сила й Божество, так, що вони [люди, які хочуть відкидати Бога і придушити правду] не мають виправдання”. Приймаючи до уваги наше збільшаюче знання про безмежну енергію, яка просікає простір, діючи під законами, які вказують на центральне джерело і контролю, ми можемо дуже легко погодитися з цим. Одначе, яке запевнення маємо ми, що Бог ‘нагородить тих, які ревно шукають Його’, і як це помагає в справі про споріднення? — Рим. 1:18—20.

10. Яка була Авраамова основа на віру, показуючи на яку іншу вимогу?

¹⁰ Тут знову біблійна історія поможе нам. Спочатку, в 15-му розділі 1-го Мойсея, вона говорить про чоловіка, який ревно шукав Бога, який вірив у Нього, і який дістав обітницю великої нагороди. (1 Мойс. 15:1, 6) Його ім’я було Аврам, пізніше було змінене на Авраам. Як він дістав таку віру, що Єгова був правдивий Бог? Це є важне, бо воно виявляє другу вимогу. Авраам був знайомий з записаною історією, яку передали його предки, Ной і Сим, яке пізніше стало частиною перших п’ять книг Мойсея знані як Пентатюк. Ця вірогідна інформація дала Авраамові докладне знання, і це постачило головну основу на правдиву віру. На нашу власну користь, а також, щоб помогти нам зрозуміти почуття Авраама краще і оцінити його гарний приклад, ми переглянемо деякі з тих перших записаних подій.

11. Як історія про створення людини дає корисну інформацію?

¹¹ На підтримку нашого першого аргументу, є ясно сказано, що людина була створена в Божий образ, і наділена характерними рисами і здібностями, якими вона могла підкорити землю і всі інші речі на ній. Вона мала близьке спілкування з її Творцем і мала Його благословенство, втішаючись добрим спорідненням із Ним. Вона не лише знала про “силу і Божество” її Творця, але мала подостатком доказу про Його любі провізії, найкращий дар була подруга і помічниця, довершуючи її щастя і відчиняючи ще інші шляхи потішаючої комунікації й споріднення.— 1 Мойс. 1:26—31; 2:18—23.

12. Який був наслідок із непослуху людини, і як це підкреслює третю вимогу?

¹² Проте, перше жінка, а тоді чоловік, не бувши автоматами, вжили свою свободу і добровільно вибрали шлях не слухати наказів Єгови. Вони хотіли жити своє власне життя і вирішати свою власну долю. А з якими наслідками? Між іншими речами, вони дуже пошкодили спорідненню між собою а Творцем і між ними самими. Вони “почали ховатися від лиця Бога Єгови”, і коли Бог випитував чоловіка то Адам пробував виннити Бога і жінку, кажучи: “Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я з’їв”. (1 Мойс. 3:8, 12) Тут ми можемо навчитися найважнішу лекцію, так як очевидно Авраам навчився. Адам і Єва знали, що вони були задовжені Єгові за життя і всяку іншу добру річ, якою вони втішалися. Коли вони оціняли це і були вірні Творцеві у дусі посвяти й побожности, то вони втішалися благословенствами і добрим спорідненням та комунікацією з Ним. Але коли вони загубили того духа і взяли справи в свої власні руки, вони відразу загубили ті благословенства. То було правда тоді й є правда тепер. Таким чином ми можемо оцінити третю і важну вимогу, яка мусить приходити з вірою і докладним знанням, а саме, щиру посвяту зі всієї душі до Єгови.

13. Яким способом вищезгадані вимоги є близько споріднені?

¹³ Ці три вимоги є близько споріднені. Віра не значить лише розумова згода або вірування в щось невидиме, не те, що говориться, сліпа віра. Але віра значить певне переконання про речі, хоч невидимі, але маючи знак правди й дійсности. Це натякає на потребу докладного знання яко підстава на таку віру. Павло показав, що віра є “підстава сподіваного, доказ небаченого”. Найбільша невидима дійсність є Єгова. Його “невидимі риси можна ясно бачити” і є виявлені створеними речами. Його Слово, Біблія, має печатку правди, так як Ісус сказав: “Слово Твоє правда”. Така віра, або певне переконання, є сильна, живуча річ, і з потреби виводить плід згідно з її основою докладного знання й розуміння з Божого Слова. Той, хто має таку віру є переконаний, що Бог “нагороджає тих, які ревно шукають Його”. Таке є значення посвячення, бажання або постанова постійно шукати Єгову, знаходячи втіху у виконуванню Його волі так, як вона є записана в Його Слові. Таке було Ісусове власне відношення, як пророчо записано: “Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і закон Твій [Твоє слово] — у мене в серці”.— Євр. 11:1, 6; Рим. 1:20; Ів. 17:17; Пс. 40:8.

14. Як Єгова в Едені дав міцну основу на віру і надію?

¹⁴ Авраам навчився ще щось іншого з тієї першої історії, яка дуже збільшила його віру в обітницю нагороди як і його любу побожність до Того, який дав йому цю обітницю. Ви теж можете збільшити вашу власну віру і побожність. Проголошуючи засуд в Едені, після добровільного непослуху, Єгова, у тому самому часі, висказав чудове пророцтво. Те пророцтво містило обітницю, яка запевняла надію нагороди. Вона предсказала ворогування між насінням змія а насінням жінки, хоч не ототожнювала її. Тоді Бог сказав: “Воно [насіння жінки] розчавить тобі [змієві] голову”, натякаючи знищення й смерть того, що вживав змія, себто, Сатани Диявола.— 1 Мойс. 3:15, НС; також побачте Ів. 8:44.

15. Віра і побожність до Єгови відчиняють дорогу на які благословенства й нагороду?

¹⁵ Це буде велика нагорода для вірного насіння жінки. Тут також маємо надію на визволення від поневолення до гріха й смерти, які були наслідком першого бунту, тим, що будуть мати віру й побожність до Єгови. Перший такий був Авель, перший в довгому роді вірних чоловіків і жінок про яких згадує 11-ий розділ до Євреїв. Тут згадується про Авраама, якого нагорода, як і нагорода інших буде постійне місце в Божім розпорядку, втішатися благословенствами цілковито відновленого споріднення і комунікації з Ним у досконалості. По суті, через їхню віру чоловіки й жінки за його дня втішалися тими благословенствами, хоч ще й були недосконалими. Так як буде показано пізніше, Павло показує в тому самому листі, що чоловіки й жінки можуть утішатися ще більшими благословенствами сьогодні.— Євр. 11:8—10, 16.

16. Яку спеціяльну нагороду дістав Авраам через його віру і побожність?

¹⁶ Говорячи про Авраама, історія в 1 Мойсея 22:1—18 показує, що Єгова дав йому спеціяльну нагороду. Після великої проби його віри і посвяти, навіть бувши готовий, якщо потрібно, пожертвувати свого любого сина Ісака, Єгова тоді виявив, що насіння, обіцяне в Едені прийде через його рід, і “насінням твоїм усі народи землі будуть благословляти через те, що послухався ти Мого голосу”. Так як Єгова раніше сказав Авраамові: “Нагорода твоя вельми велика”.— 1 Мойс. 22:18; 15:1.

РЕВНО ШУКАЮЧИ ЄГОВУ

17. Чи є доказ про загальне бажання кликати Бога в великій потребі?

¹⁷ Хоч ми вже переглянули перші кроки доводячи до доброго споріднення з Єговою, то однак питання лишається відносно того як заснувати й тримати добру комунікацію з Ним. Це може бути досить велика проблема, навіть хоч наше бажання доказується бути майже інстинктивне у нас. Запеклі безбожники кличуть Бога коли знаходяться в дуже великій потребі або в небезпеці. Навіть Каїн, перший вбивець, кликнув до Єгови: “Моя кара за помилку є завелика”, бо одна причина, так як він сам сказав, була “Від Твого лиця я буду захований”. Так само Єва, хоч була засуджена, зверталася до Єгови коли родила своїх дітей, кажучи: “Я дістала чоловіка при помочі Єгови”, і знову пізніше: “Бог призначив мені ще інше насіння на місце Авеля”.— 1 Мойс. 4:1, 13, 14, 25, НС.

18. Які характерні особливости відзначають участь, яку молитва має в більшости релігійних службах?

¹⁸ Яко дальший доказ показати яке широке є це бажання, то чи не правда, що в більшости релігій, якщо не у всіх, молитва займає головне місце в їхніх службах? І чи переважно не правда, що без різниці чи вони заявляють бути християнами чи ні, то наголос є на повторення або рутини і на церемонії, різнячись лише на спеціяльних оказіях, як Різдво або Великдень? Це включає їхні молитви, яких часто або відспівують або деклямують нудним монотоном із молитовника. Багато, а головно ті у так званому Християнстві, які з дитинства не знали ніякої іншої релігійної служби, приймають такі служби без жодного питання. Ті, що є призвичаєні до таких служб, дістають задоволення. Все є приспособлене для тієї цілі, включаючи будинки, музику і одяг до яких часто додається містичний дух, щоб витворити атмосферу захоплення й спокою. Вони відчувають, що мали дотик із святими речами та іншим світом.

19, 20. Чи те саме часто є правда про особисті молитви, доводячи до яких важних питань?

¹⁹ Коли прийдеться до особистих молитов, то чи ці не є часто зазначені такими самими характерними особливостями, ті, що моляться були навчені таких молитов ще з дитинства? Дітей навчають деклямувати кілька слів як молитву при обіді, або коли лягають спати. Дорослі часто приймають такий самий спосіб, читаючи молитви з книжки, або вивчаючи їх напам’ять, в часі якої то молитви вони можливо рахують чотки, або якусь іншу церемонію, таку як колесо для молитов.

²⁰ Часто ці молитви виконуються особливо з повної щирости, але чи такі обряди дійсно є молитви? Такі молитви можуть дати комусь почуття задоволення, але чи вони є приємні Богові? Чи Бог каже, що Він вислухає й відповість на які-небудь молитви, так довго як вони є щирі? Чи Він лишає для нас рішати, що Він буде приймати в цьому відношенні? Чи яканебудь релігійна організація, не робить різниці, яка велика й стара, має право рішати в таких справах уживаючи свою власну владу, вповаючи на традиції, так як часто трапляється?

21. Як молодша генерація часто дивиться на традиції і звичаї, і яке заключення можна досягнути?

²¹ Ми тільки що сказали, що форми і вирази поклоніння часто приймаються без жодного питання. Але чи це не є звичай в нашому дні не лишати нічого без дослідження, приймаючи дуже критичного відношення? Молодший рід не приймає нічого без доказу. Багато не є готові віддавати честь нікому, крім таким матеріяльним речам, як поступ в людському досягненню, або якомусь політичному або військовому геройові. Наслідком цього, всередині й поза релігійними колами, можна безсумнівно сказати, що більшість людей вже забули як молитися, крім тих, що виконують якісь церемонії, вірячи, що вони моляться вживаючи чотки або співи.

22, 23. (а) Де ми можемо упевнено шукати проводу відносно молитви? (б) Щодо шукання Бога, яке питання підноситься?

²² Все ж таки, ми віримо, що є багато людей, які якщо б мали правильну поміч, були б дуже раді навчитися як молитися з запевненням, що їхні молитви були б прийняті великим Творцем. Так як ми вже згадали, цього не можна рішити на підставі людської власті, ані лишати такі справи для нашого почуття або хвилювання. Навчитися як молитися не значить лише навчитися слів. Замість наслідувати такі звичаї, ми підемо до Божого Слова, до Біблії, з довірливим сподіванням. Ми знайшли, що вона дає багато помічної інформації про потрібні кроки, якими можна приступати до Бога. Головно ми знайшли, що книга до Євреїв дає практичну пораду про таке питання. Ви може пам’ятаєте, що в одинадцятому розділі вона наводить довгий список вірних людей, які втішалися Божою ласкою і благословенством. Вони всі вірили, що “Бог нагороджає тих, які вірно шукають Його”.— Євр. 11:6, НС.

²³ Одначе, в тому самому листі Павло показує, не лише про тих вірних людей, але для нас всіх, які посвятили себе Богові, що ми мусимо ревно шукати щось іншого. Дійсно, це є необхідно якщо ми хочемо знайти ласки в Бога. А що воно є?

РЕВНО ШУКАЮЧИ БОЖОГО МІСТА

24. Як Павло говорить і пояснює про місто, яке ми мусимо ревно шукати?

²⁴ До Євреїв 13:14 Павло пригадує тим, яким він писав, що “постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього”. А що це за місто, яке ми повинні ревно шукати? Перше, про Авраама, Павло каже, що “вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, . . . бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець”. Про Авраама та його сина Ісака і його внука Якова, Павло також каже “вони . . . визнавали, що на землі чужинці й приходьки”, цебто, вони залишили своє місце в цьому старому ладі, у землі халдейців, і не мали землі в Канаані. Замість цього, Павло каже: “Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної [просимо зауважити, це не значить місця на небі], тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто”. Пізніше, Павло ясно ототожнює те місто. Згадавши як тілесний Ізраїль приступив до гори Сінай під проводом Мойсея, він тоді, в протилежності, каже правдивим християнам, які складають духовний Ізраїль: “Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного”.— Євр. 11:9, 10, 13—16; 12:18—22.

25. На що місто є придатний символ, і як Боже місто є дальше ототожнене?

²⁵ У Писанню місто є добрий символ на громаду людей, які живуть у близько зв’язаній організації під центральною контролею. Іван дістав видіння цього “святого міста, Нового Єрусалиму”, і те з чого воно складається пояснюється в книзі Об’явлення. Іван бачить і описує його бути “приготоване, як невіста, прикрашена для чоловіка свого”, і тоді він чує як ангел ототожнює учасників як “невіста, жона Агнця”, стосуючись до Ісуса Христа й його кляси невісти, правдивої церкви, або християнського собору.— Об. 21:2, 9; також побачте Об’явлення 14:1, 4.

26, 27. (а) Як прообраз Божого міста сповняється сьогодні? (б) Хто близько товаришує з тими, які мають надії на небесне горожанство? (г) На яке питання ми сподіваємося відповіді?

²⁶ Чи ви бачите силу цього образа Божого міста? У прообразі або зразкові, буквальне земне місто Єрусалим, знаходячись на Сіонській горі було любою столицею над цілою землею стародавнього тілесного Ізраїля. Фактично, лише кілька ізраїльтянів могли привлащувати горожанство в самому Єрусалимі. Так само в сповненню, Ісус Христос і правдива церква з ним на небі, складають столичну організацію, яка править над усією Божою земною сферою, цей розпорядок творить “нові небеса й нову землю”. (2 Пет. 3:13) У цих кінцевих днях цього старого ладу, правдиві посвячені християни з небесною надією й горожанством уже є близько з’єднані. (Фил. 3:20) Близько з’єднані з цими є “велика громада” посвячених чоловіків і жінок маючи надію жити на землі як підданці Божого царства. Вони “служать Богові день і ніч у Його храмі”, у товаристві з останком тих, які складають Божий духовний дім або храм. (Об. 7:15; Ефес. 2:19—22) З подібним духом, якого мав Авраам, Ісак і Яків, ці посвячені чоловіки й жінки сьогодні мусять покинути старий лад. А головно вони мусять залишити те лукаве символічне місто, Вавилон Великий, світову імперію фальшивої релігії. На доказ живої віри, вони мусять ревно шукати Божого міста, Його розпорядка, який є ясно об’явлений між свідками Єгови.

²⁷ Однак, ви може запитаєте, як знайдення Божого міста поможе мені в моїх молитвах? Ми будемо дискутувати це питання в слідуючій статті.