Віра, яка є приємна Богові

“Щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа”.— 1 Пет. 1:7.

1, 2. (а) Як це є правда, що віра набирає багато формів? (б) Що Ісус мав на думці коли він говорив про “віру”?

БЕЗ різниці чи хтось має схильність до релігії чи ні, то кожний має віру в щось. Можливо хтось не вірить у Бога, але вірить сам у себе, в безпечність його грошей, цінність освіти, вищість деякого уряду, вірність друга. Так можна бачити, що віра має багато формів. Але Ісус відносився до людського споріднення з її Творцем і до її довір’я в сповнення Божих намірів, коли він сказав: “Одначе, коли Син людський прийде, чи він дійсно знайде віру на землі?”— Луки 18:8, НС.

² Що це за “віра” про яку Ісус говорив, і чому вона є така важна для кожного з нас? Ясно є, що Ісус не відносився до розмаїтности поняття або навіть до того, що людина може вдіяти з її власної волі коли він говорив про “віру”. Він відносився до Бога і довір’я в те, що Він виконає на благословенство людства, кажучи: “А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він незабаром подасть оборону”. (Луки 18:7, 8) Але Ісус не натякав, що Бог буде вживати багато засобів або розвивати різні поняття коли буде ділати з людством, лише задоволити особисте бажання декотрих, коли він говорив про “віру”.

3. Яке було перше Християнство, і який погляд учні мали про нього?

³ Подібно, апостоли показали, що така віра існувала й шлях, який був приємний Богові. Про Павлову службу в Ефесії історія в Дії Апостолів 19:9 каже: “Опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом”. Тут правдива віра називається “дорога”, і справді вона була дорогою для тих перших християн. Навіть коли Павло стояв на суді він відважно признав, “що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так”. Ці перші християни не наслідували кожен свого власного шляха або свого власного мислення, але вони старалися зрозуміти й близько наслідувати науку Христа, щоб дістати прозорливість у думки Божі, щоб твердо заснувати свою віру. Так як Павло писав: “А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа”. Вони не навчали кожен своєї власної філософії, віровчення або переконання, але були в “згоді” і дійсно, вірили в “одного Господа, одну віру, одно хрещення; одного Бога й Отця всіх”.— Дії 24:14; Рим. 15:5, 6; Ефес. 4:5, 6, НС.

4. Яка повинна бути наша ціль, і чому?

⁴ Чи ми можемо мати ту “одну віру” сьогодні? Якщо ви відчуваєте, що ваше релігійне переконання є тією одною правдивою вірою, то чи ви можете доказати її з Писання? Чи ви є такі знайомі з нею, що можете пояснити її іншим, робити учнів із людей всіх народів так, як робили перші християни? Така повинна бути мета всіх тих, які справді наслідують Ісуса. Без різниці якої віри хтось може бути то є добре познайомитися з наукою нашої релігії і з основою такої релігії.

“СИЛЬНІ В ВІРІ”

5, 6. (а) Як Ісус говорив про особу, яка мала правдиву віру у порівнянню з особою, якій бракувало віри? (б) Як ми можемо укріпити нашу віру?

⁵ Наша віра повинна бути тверда як скеля, яка є глибоко в землі і якої неможливо зрушити. Але віра декотрих є подібна більше до піску, який міняється під натиском і якого дощ може цілком змити. А ще іншим так бракує віри, що вони є подібні до пливуна (сипкий пісок), який не лише цілком не має опори, але також може й знищити тих, що будуть уповати на нього.— Мат. 7:24—27.

⁶ Щоб віра могла бути така як скеля, вона повинна бути основана на правді. Вона повинна бути ясна, твердо заснована на акуратному знанню й фактах. Така віра встоїть проти питань і протилежних поглядів. Наша віра повинна бути Богом-дана віра. Але як нам бути певними? Так як 2 Коринтян 13:5, НС, нагадує: “Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, доказуйте чим ви є”. Так, нам треба випробовувати й все переглядати нашу віру: Чи вона є розсудлива, логічна, чи вона сходиться з книгою віри, Біблією?

7, 8. (а) Чому декотрі особи загубили віру? (б) Що є потрібне для віри?

⁷ Багато знайшли, що їхня віра є подібна до піску, яка не встояла під натиском, бувши збудована на традиціях і людських філософіях, а не на скелястій основі правди. Так було з жінкою, яка загубила свою віру в цінність молитви і не навчала своїх дітей молитися тому, що її навчили молитися за неправильними речами і коли її молитви не діставали відповіді, то її віра розпалася. Вона будувала свою віру на піску. Особа за якою вона молилася нарушувала Божі праведні заповіді, одначе вона думала, що Бог повинен чудово хоронити її. Духовний порадник заохочував її розвивати таку віру, але вона була дуже обманена.

⁸ З часом навіть скеляста віра може розпастися якщо вона не буде завжди підкріплятися, підбудовуватися; тому воно не дивує нас коли деяке переконання декотрих молодих людей розпадається під нападом. Так як звістив журнал Тайм (анг.): “Об’єктивність релігійних курсів деколи дивує студентів, які часто вписуються, щоб їхня віра була підкріплена, а не критикована”. Мале диво, що вони є здивовані коли теолог починає свій курс нападом на основу їхньої віри, кажучи: “Біблія є найбільшим збірником міфології в історії Західної цивілізації”. Певно, що ті, яким бракує віри, які кидають сумнів на Боже Слово, ніколи не зможуть підкріпити віри своїх студентів. Навпаки, так як каже Римлян 10:17: “Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове”. Отже, щоб підкріпити й утвердити нашу віру, треба слухати Божого Слова з розумінням.— Як. 1:5—8; Неем. 8:8.

9. Опишіть правдиву віру, і чому вона є така важна.

⁹ Правдива віра справляє нас до Бога і підкріпляє нас для Його служби. Правдива віра не є собі якесь бездіяльне переконання, але дієва віра є така, яку мав Ісус і його апостоли. Вона вимагає твердої основи і дійсного зусилля підкріпити її через властиве студіювання й товаришування. Це є дуже важним для кожного християнина підкріпляти свою віру, тому що вона керує його шляхом життя, і по суті, його спорідненням із Творцем. Так як Павло писав: “Бо ви всі є сини Божі через вашу віру в Ісуса Христа”. Знову, Павло сказав: “А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене самого себе”. Чи ваша віра має таке велике значення в вашому житті? — Гал. 3:26; 2:20; 2 Сол. 1:3.

10. Як можна відвернути напади проти віри?

¹⁰ Якщо хтось знає, що його віра є слаба, тоді є дуже важним працювати, щоб підкріпити її. Ті, яких віра є слаба правдоподібно можуть статися предметами нападу так, як Петро перестерігав: “Ваш супротивник, Диявол, ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого”. Щоб відперти такі Сатанські напади, Петро заохочує: “Противтеся йому, тверді в вірі”. Якщо зробите так, тоді “Бог усякої благодаті, . . . Сам удосконалить вас, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує”. (1 Пет. 5:8—10; Ефес. 6:16) А як таке зміцнення можна дістати? У третьому розділі Галат Павло показує, що виявляючи віру, особа тоді коли приходить під напад має попертя святого духа Бога Єгови. Факт, що разом з вірою згадується тренування і уґрунтовання показує потребу на зусилля з нашої сторони підбудовувати її. Ревно шукати такої віри доводить нас до праведности перед Богом; по суті, Бог запевняє нас, що Він рахує “людей народів праведними через віру”.— Гал. 3:5, 6, 8, 22, НС.

11. Чому ми не повинні переставати догоджати Богові?

¹¹ Чи ви думаєте, що ви ніколи не зможете дотримувати Божих праведних вимог, або ділитися з іншими вашою вірою так, як робив Ісус? Бог не вимагає неможливого від нас, але з попертям Його духа ми можемо зробити це. Так як Ісус сказав: “Щодо того вислову, ‘коли можеш’, то тому, хто вірує, все можливе”. (Марка 9:23) Щоб угодити Богові наша віра мусить бути непохитна. Так як книга до Євреїв 10:38, НС каже: “ ‘А праведний житиме вірою’, і ‘коли захитається він, то душа Моя його не вподобає’ ”. Замість хитатися, ми повинні поступати вперед, жити вірою і щоденно вживати нашу віру розказуючи іншим про неї.

БОГ ПРАВДИВОЇ ВІРИ

12. Чому не лише яка-небудь віра є приємна Богові?

¹² Справа віри знову приходить на увагу якщо ми хочемо, щоб Єгова тішився нами. Багато людей вірять в якесь божество, і Павло признав цей факт, як то є записано в 1 Коринтян 8:5, 6: “Бо хоч і існують так звані ‘боги’ чи на небі, чи то на землі, як існує багато ‘богів’ і багато ‘панів’ ”. Але він підкреслював: “Та для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь,— Ісус Христос, що ним, все сталося і ми ним”. Отже лише вірити в якогось бога не буде приємно правдивому Богові Єгові. Він каже нам, що Він дає “нагороду, тим, хто шукає Його”. (Євр. 11:6) Але якщо ми продовжатимемо шукати Його в неправильному місці або з неправильним поняттям, то ми не знайдемо Його, так само якщо будемо шукати приятеля не на тій вулиці де вмовилися. Подібно, особи, які покладають віру в людину і зрікаються сили і невидимих характерних рис Бога, яких можна бачити через Його сотворення, не знайдуть Його і не будуть мати віри, яка є приємна для Нього. Навіть релігійні особи, які покладають віру в образи, включаючи й тих, і просимо зауважити, з недосконалої або “тлінної людини”, “Божу правду заміняли на неправду, і честь віддавали, служили створінню більш, як Творцеві”, не є приємні Богові. (Рим. 1:20—25) Отже, ясно є те, що догоджає Богові є віра в правильну річ, правдива віра, віра заснована на Божому Слові й знанню, що Всемогутній є особистим та інтелігентним Єством.— Об. 22:8, 9.

13. На чім правдива віра повинна бути основана, і яку основу ми маємо на неї?

¹³ Правдива віра мусить спочивати на знанню Творця. Порівнюючи фальшиву віру з правдивою, Мойсей сказав: “Ви добре знаєте, що Єгова, Бог ваш є правдивий Бог, вірний Бог, стереже заповіта та милість для тих, хто люблять Його, та хто додержує Його заповіді на тисячу поколінь”. (5 Мойс. 7:9, НС) Чи ви можете сказати, що “ви добре знаєте, що Єгова, Бог ваш є правдивий Бог, вірний Бог”? Який є доказ, зі світу навколо нас і з Біблії, що Бог існує? Правда, ми не можемо бачити Його, бо Бог є дух і невидимий для нас, але це не є причина вірити, що Він не існує. Замість цього, так як Павло сказав до Римлян 1:20, НС: “Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме”. (Євр. 11:27) Ми знаємо, що людина не сотворила всесвіт, і вона не має сили сотворити його, і це є нелогічно припускати, що світ появився без інтелігентної творчої сили приймаючи на увагу складну природу всієї речовини, живої чи неживої.

14. Чому Божа невидимість не є причина на невірство?

¹⁴ Багато речей є дуже дійсні для нас, однак ми не бачимо їх і вони мають силу приводити чуйні або видимі наслідки; наприклад, тяжіння, повітря, радіохвилі, навіть декотрі хвилі світла, яких неможливо бачити оком, освітлюють каміння вночі. Ми віримо в ці невидимі речі тому, що ми бачимо наслідки, яких вони приводять. Можливо ми не бачимо сильного вітра, який бушує проти нас, однак ми відчуваємо його. Ми не можемо бачити сильної руки тяжіння, однак відчуваємо її силу коли падаємо з драбини, і вдарюємося об землю. Ми не бачимо невидимих ліній зв’язуючи наше радіо або телевізію із передавачем багато миль далеко, однак цей невидимий сигнал переходить через повітря і ми чуємо або бачимо передачу. Певно, що Бог не може бути менш сильний або чудовий від Його сотворіння, і нема меншої причини вірити в Його дійсність ніж у ці речі, яких ми признаємо бути дійсними.

15. Як ми знаємо, що 1 Мойсея 1:1 є правдою?

¹⁵ Факт, що радіоактивні елементи в скелях постійно і поступово розгниваються продовж тисячі років показує, що час минає і що такий матеріял мав початок. Іначе радіоактивність вже вийшла б. Тепер виринає питання: Як і коли почалося сотворення? Така інформація підкріпляє нашу віру в Творця і в історію Біблії про початок Його Творчої роботи.— 1 Мойс. 1:1.

16. Як людські зусилля рівняються з Божими?

¹⁶ Знову, ми можемо запитати: Звідки рослини, дерева і нарешті людина дістали своє життя? Не від людини, яка не може штучно відтворити навіть найпростішої форми мікроскопійного життя, ані воно не могло раптово початися з сотворіннями нижчі від людини, бо сучасні науковці зі своїми найновішими приладами не можуть штучно витворити найпростішого живого організму. Так як сказав Тома Ф. Едісон, великий винахідник: “Аж поки людина не відтворить якусь одну рослину то природа може насміхатися з її так званого наукового знання”. Жодне зусилля людини навіть не приближається до творчої мудрости Бога Єгови. Отже Писання свідчать, що “Його невидиме від створення світу. . . Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання”.— Рим. 1:20; Пс. 19:2; 100:3.

17. Що французький вчитель сказав про філософії, які відкидають Бога?

¹⁷ Мале диво, що професор Тресмонтант, лектор наукової філософії в Сорбоні, Парижі, сказав: “Ті, що не знаходять місця для Бога в своїй філософії мусять приготовитися потвердити, що несвідома, мертва без розума речовина могла зорганізувати себе статися живою і наділити себе притомністю й думкою. . . Тоді треба буде наділити речовину всіма рисами, яких теологи приписують Богові, включаючи й найвищу інтелігентність, творчу силу й вічне, автономне існування. . . . Навіть якщо б, з великою вірою, ви прийняли б теорію, що перша велика молекула припадково сотворилася через припадковий збір правильних атомів під правильними обставинами... то цей випадок мусів би повторитися в кожній фазі для розвиття кожного нового органу. . . . Якщо будете приписувати випадкові наслідки, які вдійсності противляться законам можливості, то ви будете писати випадок великою буквою вживаючи його за синоніміку на Бога”.

СВІТОВІ КЛОПОТИ НЕ Є ПРИЧИНОЮ НА ВТРАТУ ВІРИ

18. Які причини Писання дають на світовий переполох?

¹⁸ Деколи ті, що заперечують існування Бога сперечаються, що якщо Бог є такий сильний і дійсно існує, то чому Він не зробить щось, щоб спростувати світові обставини й усунути наше терпіння? Такі недовірці переважно не є особи, що дійсно цікавляться Творцем або хочуть служити Йому, але лише шукають підставини, якими відокремити себе від віри й її вимог. Це не значить, що вони цікавляться Божими намірами або де є їхнє місце у протязі часу, але вони цікавляться лише самими наслідками. Дійсно Писання добре відповідає на їхнє питання, коли воно показує, що це не Бог, але Його вікодавній противник, Сатана спричиняє клопіт і переполох від яких люди так страждають, а Бог дійсно робить щось, як і ті, що служать Йому, показуючи людям єдину дійсну відповідь на цей стан, а це уряд через Боже царство. (Об. 12:12; 1 Ів. 5:19) Бог дозволив Сатані вживати його силу на землі, щоб показати Свою силу і правосуддя, і щоб Його ім’я звіщалося коли велика громада вірних осіб буде збиратися по стороні Його царства. Замість виннити Бога за сьогоднішні клопоти на землі, Мойсей сказав: “Зіпсулись вони;— не Його то сини, покоління невірне й покручене”.— 5 Мойс. 32:4, 5.

19. Чому ми повинні тішитися Божою терпеливістю?

¹⁹ На наше щастя, Бог ласкаво дозволив час раз назавжди залогодити виклик, якого підніс Сатана, даючи нам нагоду повірити в Нього і служити Йому. “Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!” Замість цього, нам пригадується: “Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, . . .” то певно ми повинні тішитися, що Він дав нам цю нагоду знати правду й служити Йому, замість сердитися, чому Він не знищив теперішній лад разом із багатьма особами доброго серця, які ще можливо навчаться способу до життя.— Рим. 9:14, 22, 23.

20. Як царство Єгови прославить Його ім’я?

²⁰ Отже коли хтось засновує свою віру на Біблії й добре знає її він може відповісти на це питання, кажучи, що Бог дозволив лукавству продовжатися через кілька причин. Він дозволив досить часу для його Противника згромадити всіх зіпсутих на небі й на землі противитися Його праведним намірам, а тоді Він покаже Свою силу, не лише в Армагеддоні коли земля буде вичищена з лукавства зробити місце для правління Царства, але нарешті при кінці 1,000-літнього царювання Христа коли лукавство навіки буде знищене згідно з великим наміром Єгови. (Об. 20:7—10) Наслідуючи такий шлях довготерпеливости, незважаючи на докір, якого Бога-зневажаючі люди накинули на Нього, Єгова об’явить Своє ім’я, через Своє царство.— Мал. 3:14—18.

21. Як Писання дають нам правильний погляд, щоб ми могли обминути Сатанську пастку?

²¹ Перехід часу, який для нас можливо здається баріння і ми прагнемо швидкої зміни в обставинах є ніби нічого для Бога нашого, який не має ні початку ні кінця. Однак час, якого Він призначив для сповнення Свого праведного наміру для землі є призначений закінчитися до кількох років у цій генерації. Отже ми не хочемо впасти тепер у такій пізній годині людської історії в Сатанську пастку невірства й брак віри.— Мат. 24:34; Пс. 92:8; Еккл. 8:11—13.

БУДУЮЧИ ВІРУ, ЩО Є ПРИЄМНА БОГОВІ

22. (а) Як хтось може показати, що він ревно шукає Бога? (б) Як хтось може показати дійсність своєї віри?

²² Якщо ви є між тими, які “ревно шукають” Бога, то ви повинні підкріпляти вашу віру студіюванням і товаришуванням із Свідками Єгови, які сьогодні дійсно практикують віру приносячи іншим добру новину про Боже царство. Якщо ви відчуваєте потребу підкріпити вашу віру, щоб ви й ваша родина не сталися між тими сумними, яких віра прохолоджується й які не мають нічим заступити її, тоді “продовжуйте” набирати знання й розказувати його іншим, “бо чинячи так ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає”. (1 Тим. 4:13—16; 6:12; 2 Тим. 2:15) Правдива віра не є якесь невідчутне почуття, яке не можна пояснити, бо до Євреїв 11:1 показується, що віра є зв’язана з дійсностями, а не з недійсностями. Те, що ми робимо з нашою вірою показує іншим дійсність такої віри переконуючи їх, що наша віра в Бога й Його наміри є запевнене сподівання.

23. До чого віру, яка догоджає Богові можна зрівняти?

²³ Отже замість класти вашу віру в грошові запаси, яких можна легко загубити, або в приятелів, які можуть доказатися невірними, або навіть в уряди, яких урядування може змінитися, покладайте віру в Того, Хто може помогти вам, Того, Хто має силу життя або смерти. Нехай ваша віра буде така тверда як Давидова, коли Єгова визволив його з руки його ворога Саула. Він гарно висказує своє почуття в 2 Самуїла 22, стих третій, кажучи: “Мій Бог — моя скеля, сховаюсь я в ній”. Нехай ваша віра буде випробована, чиста мов гарне золото, але дорогоцінніше перед Єговою. (1 Пет. 1:7) Нехай вона не буде мов невгамована хвиля на морі, але мов корабель під контролею, віра, що деколи стоїть стійко проти бурі, а деколи рухається під силою Божого духа. (Як. 1:6, 7) Будьте певні, що ви маєте “віру” про яку Ісус говорив, що ви наслідуєте “дорогу” так, як апостоли робили й що ваша віра є приємна Богові”.— 1 Ів. 5:4.