Роблячи людей та народів сміховищем

1. (а) Чи Всемогутній Бог сміявся з всього докору та зневаги, яких накидали на Його страждаючого Сина, або з чого? (б) Коли старалися придушити новину про Ісусове воскресіння, то хто тепер сміявся?

А ЩО робив Всевишній Бог, коли Він бачив як насміхалися й зневажали Його Сина, якого Він посвятив проповідувати “царство небесне” і статися царем того Месіянського уряду? Чи Бог сміявся? Чи Він міг сміятися? Так! Певно, що не з докору, який падав на Його власне ім’я або на Його царського представника, Його страшно страждаючого Сина Ісуса Месію, але Він сміявся з найбільших зусиль кволих людських сотворінь побороти волю й намір Всемогутнього, Найвищого в всесвіті. Третього дня коли його ангел зійшов у славі, розбив печатку і відкотив камінь з-перед Ісусового гробу, перелякаючи сторожу майже до самої смерти, то хто тепер міг сміятися? Первосвященики й їхні релігійні прихильники не сміялися з рапорту, якого приніс їм військовий сторож. Вони підкупили вояків казати: “Його учні вночі прибули, і вкрали його, як ми спали”. (Мат. 28:2—4, 11—15) Але правдиві факти про воскресіння Ісуса Христа дісталися до публіки свідоцтвом більше як п’ятсот правдивих свідків. Ну, хто ж тепер сміявся? Певно, що Всемогутній Бог!

2, 3. (а) Коли і як Всемогутній Бог повідомив загальну публіку про факти в цій справі? (б) Що Петро сказав на свідоцтво, що Всемогутній Бог зруйнував їхні плани проти Ісуса?

² П’ятдесят один днів після з’єднаного релігіоно-політичного зусилля припинити засновання Месійського царства вбиванням Ісуса Христа, Всемогутній Бог почав приводити факти справи перед загальною публікою. Це сталося в день свята П’ятидесятниці, 6-го сівана (єврейський календар), 33 р. З.Д., що Всемогутній Бог послав Свого святого духа на сто й двадцять вірних послідовників Ісуса Христа, які бачили його коли він видимо матеріялізувався перед ними після його воскресіння з мертвих. Більше як три тисячі святкуючих свято П’ятидесятницю зійшлися разом вислухати як цих сто й двадцять свідчили багатьма мовами чудовою силою святого духа про “гарні речі Божі”. Головний свідок, християнський апостол Петро, встав й щиро розсказав як Всемогутній Бог зруйнував плани тих релігіоністів і політиканів відносно Його посвяченого Сина, Месію. Петро сказав:

³ “Ісуса Назарянина, Мужа, що його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте, того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп’яли та забили. Та Бог воскресив його, пута смерти усунувши, вона бо тримати його не могла. . . . Бог Ісуса цього воскресив, чого свідки всі ми! А отож, як правицею Божою був він вознесений, і обітницю духа святого прийняв від Отця, то й злив він оте, що ви бачите й чуєте. Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: ‘Промовив Єгова Господеві моєму: “Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм” ’. (Пс. 110:1) Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог його, того Ісуса, що його розп’яли ви”.— Дії 1:12 до 2:36.

4. (а) Чому релігійні провідники не мали причини сміятися з подій в день свята П’ятидесятниці, 33 р. З.Д.? (б) Як вони поводилися з двома апостолами, Петром і Іваном, які проповідували про Ісуса й воскресіння в храмі?

⁴ Тепер релігійні провідники в Єрусалимі не мали з чого сміятися коли около три тисячі осіб, до яких Петро й його співсвідки промовляли ввірували в добру новину про воскреслого, небесного Месію, Ісуса й охрестилися стаючись його послідовниками. (Дії 2:37—47) Ті самі релігійні провідники не мали з чого сміятися коли проповідування про Ісуса Месію робилося саме в їхньому храмі в Єрусалимі, а особливо апостолами Симоном Петром і Іваном сином Зеведейова. Релігійна секта Садукеїв особливо не любили їхнє проповідування про воскресіння, спосіб, яким Всемогутній Бог перекинув зусилля релігійних і політичних ворогів навіки знищити обіцяного Месію, Христа. Вони заарештували апостола Петра й Івана, взяли їх до тюрми й поставили на суд за їхнє проповідування. Нарешті юдейський суд мусів відпустити тих двох апостолів, але з загрозою. Тепер був доказ, що Бог сміявся з гнобителів вірних послідовників Його Сина Месії. А як ми знаємо?

5, 6. (а) Чому релігійні провідники тепер не могли сміятися з наслідків, яких їхнє зле трактування Петра й Івана мало над християнами в Єрусалимі? (б) Чому Єговова відповідь на молитву тих християнів не постачила провідникам ніякої причини на радість?

⁵ Можна пізнати по тім, що сталося після знущання християнських апостолів. Чи релігійні власті мали причину сміятися з наслідків їхнього фанатичного ставлення до християнів, і як ці християни реагували до такого офіціяльного вчинку? Як могли вони? Історія каже нам: “Коли ж їх відпустили (Петра та Івана), вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили. Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: ‘Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав духом святим: “Чого люди бунтуються, а народи задумують марне? Повстають царі земні, й збираються старші докупи на Господа [Єгову] та на Христа Його”. Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока святого Твого Ісуса, що його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим, учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося. І тепер споглянь, Господи [Єгово], на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились, ім’ям Твого святого Отрока Ісуса’ ”.

⁶ Те, що зараз сталося не викликало сміху між Іродом Антипа, Понтійським Пилатом і релігійними провідниками Єрусалиму, бо ми читаємо: “Як вони ж помолились, і затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі святим духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю”.— Дії 3:1 до 4:31.

7. З способу, яким учні пристосовували два стихи з другої Псалми в своїй молитві, то як ми знаємо, що Єгова тоді насміхався з опозиції до Христа й його послідовників?

⁷ Через відвагу цих християнських учнів у першому столітті З.Д. Всемогутній Бог міг сміятися з опозиції проти Свого Месії та його вірних послідовників. І Бог сміявся, бо в другій Псалмі, яку учні цитували в їхній молитві до Всемогутнього Бога, було предсказано, що Він буде сміятися. Так як його учні в їхній молитві говорили про сповнення перших двох стихів надхненої псалми, яку написав цар Давид у стародавньому Єрусалимі, то й слідуючі стихи тієї самої псалми також мусять сповнитися. І тут маємо насмішку, бо в другому до шостого стиха другої Псалми ми читаємо: “Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа [Єгову] та на Його помазанця: ‘Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута’. Але Той, Хто на небесах пробуває — посміється, Владика їх висміє. Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді: ‘Я ж помазав Свого царя на Сіон, святу гору Свою’ ”.

8. (а) Чому Єгова мав причину сміятися з тих противників? (б) Як, у випадках із Іродом, Пилатом та ізраїльтянами, Єгова говорив до них з незадоволенням?

⁸ Всі хитрощі політиканів і релігійних провідників на землі не могли змінити цього дійсного стану. Опозиція й переслідування послідовників Месії не могли змінити божественного розпорядку Всемогутнього Єгови. Крім цього всього Він мав Свого воскреслого Месію праворуч себе на небі, на небесній горі Сіон, або високості уряду. Тому Він міг сміятися з Своїх противників на землі. Він мав добру причину бути розгніваним на них і говорити до них з незадоволенням. Роки пізніше, Рим вигнав Ірода Антипа, вбивця Івана Хрестителя й насміхача Ісуса Христа, до області Ґал, а на його племінника Ірода Агрипу, напала чума, й черв’яки роз’їли його. (Дії 12:1—23) Згідно з світською історією, Понтійському Пилатові пізніше поводилося зле під Римською Імперією. У 70 р. юдейський народ потерпів смуток, коли Тит, майбутній імператор Риму, знищив їхнє святе місто Єрусалим із його храмом і спустошив Юдею. Але Ісус Месія далі царював на небесній горі Сіон над своїми послідовниками на землі, підкріпляючи їх далі проповідувати Боже царство незважаючи на переслідування Римом і ізраїльтянами.

9. Як та друга Псалма мала історичну історію зображаючи сповнення в першому столітті З.Д.?

⁹ Та друга Псалма, яка сповнилася в першому столітті З.Д., мала історію зображаючи таке сповнення. Ця друга Псалма була написана в одинадцятому столітті перед З.Д. і була заснована на міжнародному стані, який тоді існував. Давид із Віфлеєму, земний предок Ісуса Христа, був посвячений на царя над дванадцятьма племенами Ізраїля й забрав ворожу твердиню на горі Сіон, що панувала над містом Єрусалимом. Там цар Давид заснував свій престол, перенісши його від південного міста Геброну. Коли сусідня нація филистимлян почула про це, то міські царі зібрали свої війська й старалися перекинути царя Давида, щоб цей новий цар Ізраїля не зв’язав та не спутав їх. Але Всемогутній Бог не терпів ніякої перешкоди від тих поганських филистимлян. Отже Він дав Давидові дві чудові перемоги над ними й підкорив їх під царя Давида.— 2 Сам. 5:1—25.

10. (а) У другій Псалмі, що Єгова показав Він зробить для царя Давида? (б) Чому це є історично важним?

¹⁰ Єгова тоді надхнув переможного Давида написати цю другу Псалму й сказати, що Єгова буде сміятися з усіх царів і народів, які будуть думати, що вони можуть стримати Єговою посвяченого царя Давида від зацарювання над усією Обіцяною Землею від Гори Сіону, його столиці. Незважаючи на міжнародний переполох і протестування та опозицію, Єгова далі тримав Свого посвяченого Давида царем у його святій горі в Сіоні до кінця його сорок-річного володіння. Все це є історично важним, бо помазаний Давид не лише був визначним предком Посвяченого Ісуса, але також прообразом на нього. Тому що ім’я Давид значить “Улюблений”, то Ісус є Улюблений в Бога Єгови.— Мат. 3:17; 17:5.

БОЖЕСТВЕННИЙ СМІХ У ЦЬОМУ ДВАДЦЯТОМУ СТОЛІТТІ

11. Всупереч тих старих сповнень другої Псалми, які питання ми тепер запитуємо про неї?

¹¹ Цар Давид царював на горі Сіон три тисячі років тому, і міг сміятися з Богом Єговою з його ворогів. Найбільший потомок Давида, Ісус Христос, був чоловіком на землі дев’ятнадцять століть тому. Тепер є весна 1969 р. З.Д. Чи події і обставини спричиняють історію повторятися іншим сповненням другої Псалми? Чи Всевишній Бог Єгова сміється з політичних народів цієї системи знову? Так! А чому?

12. (а) Коли Ісус згадав про Часи Поган, і коли вони закінчилися? (б) Що світські історики кажуть закінчилося для народів того року?

¹² Чи ви чули колись про “Часи Поган”, або “призначені часи народам”? Ісус Христос говорив про них у зв’язку з містом Єрусалимом, мури, якого то міста за його дня обкружали гору Сіон. Він сказав: “Погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган (призначені часи народам)”. (Луки 21:24) Ті “призначені часи народам” не мали тягнутися навіки на землі; той час мав сповнитися або закінчитися в якомусь часі. А коли? У червні 1967 р., коли Ізраїль виграв шість-денну війну з арабами й забрав Східний Єрусалим, включаючи й обмуроване місто? Ні! бо ті Часи Поган уже закінчилися давно, ще в 1914 р. З.Д. на початку першої світової війни. Десятиліття перед 1914 р. З.Д., пильні студенти Біблії вирахували цей час за розкладом часу в Біблії й за Біблійним пророцтвом. З світових подій та обставин від того славного року, ніхто не може заперечити, що щось закінчилося, доба закінчилася для поганських народів у 1914 р. Світські історики можуть казати, що того року закінчився мир й безпечність для народів, але згідно з Ісусом, то що дійсно закінчилося у 1914 р.?

13. (а) Згідно з Ісусом, що дійсно закінчилося у 1914 р. З.Д.? (б) У 33 р. З.Д. як погани далі топтали “Єрусалим”?

¹³ Оце, призначені Часи Поган, (не-єврейським) народам топтати Єрусалим. (Луки 21:24) Ні, тут не говориться про буквальний Єрусалим за Ісусового дня, але про те, що Єрусалим представляв, будучи місцем уряду Божого посвяченого царя. Себто сказати, “Єрусалим”, якого погани вже більше не можуть топтати було царство Боже, яким править посвячений цар із царської родини Давида. У 607 р. перед З.Д., коли Давидовий потомок, цар Седекія, був скинутий з престолу й його царська країна, Єрусалим і Юдея сталися спустошені, погани почали топтати “Єрусалим” у цьому відношенні. Ісус Христос також був царським потомком Давида, і в 33 р. З.Д., “приятель кесаря”, а саме, Понтій Пилат, піддався вимогам релігійних провідників і віддав Ісуса римським воякам, щоб вони розп’яли його на дереві страстей. Цим чином поганські народи далі топтали Єрусалим.— Ів. 19:12.

14. (а) Чому Месіянське царство Боже не прийшло в силу коли воскреслий Ісус був прославлений на небі у 33 р. З.Д.? (б) Яку зміну тоді зазначив 1914 р. З.Д. на небі й на землі?

¹⁴ Всевишній Бог Єгова воскресив Свого Улюбленого Сина з мертвих і підніс його до Своєї власної правиці на небі, але чи царство Боже в руках цього царського потомка й наступника царя Давида також було засноване в той час? Ні! (Дії 1:6, 7) Ісус Христос мусів чекати на небі аж поки Божий призначений час не прийшов тим Поганським Часам перестати топтати Єрусалим. (Євр. 10:12, 13) Божий призначений час був у 1914 р. З.Д. У тому році, 2,520 років після того як поганські вавилонці перший раз спустошили Єрусалим і Юдею, прийшов кінець Поганським Часам топтати Єрусалим, або мати право до Божого царства володіти над землею через Богом Посвяченого, потомка царя Давида. Тоді Боже Месіянське царство мусіло бути відновлене, цей раз не на землі, але на небі. Тоді, замість дозволяти поганським народам топтати те, що той Єрусалим символізував, то поганські народи самі будуть топтані, будуть зроблені підніжком Посвяченого Царя Божого Месіянського царства. (Пс. 110:1, 2) Так то 1914 р. зазначив зміну для неба й землі!

15. (а) Чому поганські народи не мають причини бути у незнанні про все це? (б) Яку різницю це було б зробило для землі, якщо б народи, особливо так зване Християнство, були прийняли й приєдналися до свідоцтва про Царство?

¹⁵ Поганські народи, включаючи й Ізраїльську Республіку, не мають причини бути у незнанні про це. Історія двадцятого століття показує чому, а це, що від самого 1914 р. усіх народів повідомлялося про засновання Божого Месіянського царства на небесах. Не надармо сказав Ісус Христос, у Матвія 24:14, НС: “Ця добра новина царства буде проповідувана по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам; і тоді прийде кінець”. А що б сталося якби поганські народи, а основно народи так званого Християнства, прийняли те свідоцтво й реалістично пристосувалися до нього, віддаючи їхній суверенітет Божому небесному Месіянському царству, так як зробили християнські Свідки Єгови? Чи обставини та світові напрями були б інші на землі сьогодні? Так! Бо всі Божі обітниці тим, що будуть коритися улюбленому Синові, вкоронованому Месіянському Цареві, Ісусові Христу, будуть сповнені на їхню користь. Історія тоді не буде називати їх безсоромними переслідувачами правдивих християнів, які давали свідоцтво про царство ще від 1914 р.

16. Які світові обставини та напрями показують був шлях народів від 1914 р. З.Д.?

¹⁶ Сумні та страшні обставини та напрями на землі сьогодні говорять самі для себе, свідчачи, що від закінчення Часів Поган у 1914 р., і всупереч всесвітньому свідоцтву про царство як його проповідують по всій залюдненій землі християнські Свідки Єгови, то поганські народи, включаючи так зване Християнство й євреїв, вибрали свої власні, а не Божі способи. Вони вперто відмовилися віддати їхній суверенітет Божому правильному Провідникові землі, Його Месії, або Христові. Вони далі змагаються запанувати над світом, навіть до ступня воюючи дві світові війни й тепер погрожують цілій людській расі третьою війною. Щоб набути світового миру й безпечности вони вибрали Лігу Націй і її наступника Об’єнаних Націй, вважаючи її бути єдиним заступником Божого небесного Месіянського царства, річ, яку їхні безвірні серця не можуть передбачити або оцінити.

17. (а) Тому що Часи Поган закінчилися у 1914 р., то яке було велике питання перед нами? (б) Роблячи все, що їм було дозволено чинити, то що народи не можуть розбити або припинити з Божої сторони?

¹⁷ Від кінця Часів Поган у 1914 р. велике, всесвітнє питання є, чи Месіянське царство Бога Єгови, чи панування землі поганськими народами, котре? Чи поганські народи виграють? Чи вони зможуть виграти? Нехай вони, якщо зможуть, придушать всесвітніх провісників Божого Месіянського царства, і нехай стараються яким-небудь іншим способом противитися Божому царству, то одначе вони не зможуть усунути Єговового посвяченого Царя, Його Христа, який тепер є вкоронований в небесному Сіоні. Вони не зможуть стримати небесне Месіянське царство, щоб воно не зробило їх Христовим підніжком, і цілком покрушило їх. Всемогущий Бог насміхається з них. Сьогодні усі народи є в переполосі, тому що вони вибрали йти їхнім власним шляхом, і цим чином воюють проти Божого способу. Просуваючи свої власні схеми, народні гуртки задумуються над марними речами, базікають марноту, яка докажеться бути порожньою. Біблійна історія, Біблійні пророцтва, передсказали це.— Пс. 2:1—6; Дії 4:25, 26.

18. (а) Який був би розумний шлях для народів, так як радиться в Псалмі 2:10—12? (6) Яку мудрість вони наслідували, і що є зображено спіткати їх?

¹⁸ Народи вже їдять овоч їхнього проти-Месіянського шляху після закінчення Часів Поган у 1914 р. Розумний шлях був би студіювати Боже Слово, Біблію й слухати її поради для царів і суддів землі, “поцілувати” Улюбленого Сина Божого, статися охочими підданцями його й тоді служити Богові Єгові під Його Месіянським урядом. (Пс. 2:10—12) Але замість цього, вони вибрали наслідувати людський розум, який є прославлений сучасною наукою й технологією. Їхня світська мудрість не оправдається її овочом, її наслідками. Їх зустрічає нещастя. Нещастя захопить їх так, як воно захопило тих филистимлян за часу Царя Давида, або релігійних і політичних гнобителів за днів апостолів Ісуса Христа. Тоді можна буде почути веселий сміх з боку божественної мудрости, так як було передсказано.

19. Що “правдива мудрість” тоді буде робити й казати?

¹⁹ “Кличе мудрість... Бо кликала я, та відмовились, ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли. Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього [Єгови], не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами. І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, бо відступство безумних заб’є їх, і безпечність безтямних їх вигубить”.— Прип. 1:20—32.

20. Про який марш народи мали пересторогу ще від закінчення першої світової війни в 1918 р., і яку війну вони вибрали собі?

²⁰ Продовж багато літ, після закінчення першої світової війни у 1918 р., поганським народам було дано багато перестороги, що вони марширують до Армагеддону на “війну великого дня Бога Всемогущого”. (Об. 16:14, 16)a Ні Ліга Націй, ні організація Об’єднаних Націй не могли припинити той марш; вони дійсно приспішили його, тому що вони попирають націоналізм і панування землі поганськими народами замість Месіянським царством Всевишнього Бога. Вибір народів є війна — не війна між собою, але війна з’єднана проти Бога, Суверена всесвіту й Творця нашої землі.

21. (а) З Біблійної точки зору, чому з сьогоднішнього стану можна посміятися? (б) Де й коли Єговів сміх докажеться бути оправданий так, що Він буде втішатися ним?

²¹ Коли ми бачимо, що такий є стан сьогодні, то воно стається смішно. Насмішка є з народів, бо вони є немов крапля з відра й мов порошок на вазі у порівнянню з Всемогутнім Богом, Творцем. (Іс. 40:15) Вони просять знищення. І вони дістануть його — у найвищій точці цієї всесвітньої суперечки в Армагеддоні. (Об. 19:11—21) Сміючись із народів у їхній останній битві за світовим пануванням, Всевишній Бог пошле Свого Месіянського Царя, Ісуса Христа, в битву проти них і знищить тих поганських ворогів Божого правильного панування землі. Його Месія побідить, на вічне оправдання всесвітнього суверенітету Всемогутнього Бога. Божий сміх із народів буде оправданий. Тоді Месіянське царство, про яке Свідки Єгови проповідували по цілому світі всупереч міжнародної опозиції, як “добра новина” перебере повну контролю землі й всі людські вічні справи. Воно буде благословити всіх мудрих і покірних із людства навіки.

ЧИ НАМ СМІЯТИСЯ З БОГОМ?

22. Що насміхання з нас тепер і в майбутності буде значити для кого-небудь із нас, і що ми можемо зробити, щоб така не була справа з нами?

²² Але, що тепер сказати про нас особисто? Чи Всевишній Бог, разом із Його Месією (Христом) сміється з нас сьогодні серед збільшаючої тривоги між народами? Чи Він буде сміятися з нас коли набуде перемоги в Армагеддоні? Цю справу мусить вирішити кожен із нас сам. Коли з нас будеться насміхатися то це значить наше знищення перед яким прийде багато непотрібної прикрости, горя й клопоту. Яка особа здорового розуму хоче, щоб із неї насміхалися під такими обставинами як ці? Нам не треба бути такими особами! Нехай народи світу цього далі поводяться нерозумно, але ми не повинні так поводитися. Ми можемо послухати мудрости, яка приходить із висоти, небесної мудрости, цієї правдивої мудрости.

23. Що правдива мудрість обітух тим, які будуть слухати її, і чому цей є бажаний стан для нас?

²³ Розказавши як вона буде сміятися в часі горя тих, що відкидали її, правдива мудрість кінчає, кажучи: “А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом”. (Прип. 1:33) Чи такий не є бажаний стан? У ньому ми не маємо причини боятися нічого нещасного з рук Все-Розумного Всемогутнього Бога. Замість сміятися з нас, Його обличчя буде сяяти на нас із божественною похвалою. Його охорона буде запевнена нам у “війні великого дня Бога Всемогутнього”. Маючи це, ми переживемо знищення народів і будемо запроваджені в Божий праведний новий порядок під Його царством Улюбленого Месії, Більшого Давида. Там, всі разом, ми будемо тішитися всіма чистими, здоровими розкошами, якими Всемогутній Бог наповнить наше життя.

[Примітки]