Дорога до безпечности

“Я — дорога, і правда, і життя”.— Ів. 14:6.

1. Що міста сховища зображають?

У СТАРОДАВНЬОМУ Ізраїлі така провізія міст сховища правдоподібно спасала багато життя. Їхня ціль була постачати охорону й безпечність ненавмисним убивцям від загрожуючої смерти з руки законного месника крові. Ці міста не мали хоронити кримінальників. І тому що ця провізія тих міст, так як з багатьма іншими “тінями” закону (Євр. 10:1) була пророча, з якої християни можуть багато навчитися, то заключення стається певне — а це, що вона представляє гарну провізію на спасіння, яку Бог Єгова постачив для вічної користи людям всіх родів, визволити і спасти їх від кари за пролиття крові. А як це?

2. Які були декотрі з причин чому Ісус Христос прийшов на землю?

² Бог післав Свого найвищого Сина, Ісуса Христа, до землі об’явити великі правди про цю провізію й померти жертовною смертю, спасти тих, що справді ввірують в нього, від вічної смерти й дати їм вічне життя. Так ми читаємо в Ефесян 1:7: “Маємо в ньому відкуплення кров’ю його, прощення провин, через багатство благодаті його”.— Мат. 20:28.

3. Що зображав факт, що ізраїльтяни, як і чужоземці могли знайти охорону в місті сховища?

³ Так як було типове (символічне) місто сховища, так й теперішнє місто є милосердною провізією від Бога, прощати покаяним ламателям Його закону на підставі Ісусового Христового викупу й прийняти Його під свій догляд та охорону. Пише апостол Павло: “Тому він — посередник Нового Заповіту, щоб через смерть,— що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту,— покликані прийняли обітницю вічного спадку”. (Євр. 9:15) У буквальному місті сховища, ізраїльтяни, як і чужоземці могли знайти сховище. (4 Мойс. 35:15) Це показує, що теперішнє місто сховища постачає сильної охорони не лише духовним ізраїльтянам, цебто тим, що стаються членами небесної кляси й володіють та служать за священиків із Ісусом Христом, але і тим, які мають дістати вічне життя на землі, “іншим вівцям”.— Ів. 10:16.

4. (а) Що ми мусимо завважити в провізії для спасіння? (б) Для якої мети діють Божий дух і Його ангели?

⁴ Ненавмисний вбивець у стародавньому Ізраїлі не втікав із міста, не виходив із його країни, але втікав у місто сховища, що належало до несвященицьких Левитів; місто Ґеброн належало до Ааронських священиків. Це показує, що провізія на спасіння є близько зв’язана з організацією Єгови. Останок духовної священицької кляси ще є на землі сьогодні, складаючи осередок собору людей Бога Єгови. Ми не можемо відкидати ролі, яку видимий собор Свідків Єгови має в цій провізії для спасіння. У Діях 2:47, (НС) ми читаємо: “І щоденно до собору Єгова додавав тих, що спасалися”. Це значить, що ті, які “спасалися” були додані до видимого тіла першого християнського собору. Вони були зібрані разом в одну з’єднану родину віри. Отже видимий собор Божих людей має щось до діла з цією провізією на спасіння сьогодні. Справді, він має важне місце в тій провізії. Кожен собор складається з маленької частини Божих людей. Ми не можемо виступати поза організацію Божих людей, жити окремо від неї, якщо ми хочемо Єговової охорони. Дух Єгови та Його ангели приводять людей до єдности думки, наміру та вчинку. Отже існує дуже важне споріднення між Єговою охороною в сьогоднішнім місті сховища а Його видимим собором духовних ізраїльтянів під наглядом “вірного і мудрого раба”.— Ефес. 4:3—6; Мат. 24:45—47.

ТЕПЕРІШНІЙ НЕНАВМИСНИЙ ВБИВЕЦЬ

5. Кого зображає ненавмисний вбивець?

⁵ Але кого зображає ненавмисний вбивець, який знаходив сховище в захисному місті? Він є прообразом усіх тих, які відчувають, що якимось способом, за поглядом Єгови, вони є винні у пролиттю крові. Цей факт стається ясним коли такі щирі люди починають розуміти освітлюючу вістку з Божого Слова, Біблії, яка вчить про святість людського життя. Так як було в стародавньому Ізраїлі, так і сьогодні, хтось може бути причиною якогось смертельного випадка. Рік за роком, десятки тисяч людей є забиті по вуличних рухах світу. Хоч тут нема лукавого наміру, одначе вина деякої міри існує й державні закони карають за такі випадки.

6. Скільки людей мають участь у вбивстві за нашої доби?

⁶ Але зображення ненавмисного вбивця в його теперішній ролі є більше й не обмежується лише до тих випадків про які ми повище згадали. В нашій добі було найбільше війн за цілої людської історії. Подумайте про першу й другу світову війну. Мільйони людей були примушені брати участь у цих кровавих подіях і це проти їхнього власного бажання. Багато мільйон людей були вбиті від 1914 р., у війнах за світовим пануванням і також через жорстокі ідеологічні революції. Справді, від 1914 р. З.Д. провина за пролиття крові була більша за цілої історії людства. І нам не треба казати, що Творець людини, який вважає життя бути святим, напевно дивився на таке пролиття крові з великим незадоволенням.— Ав. 1:13.

7. (а) Як вина у великому вбивстві є сполучена з фальшивою релігією? (б) Як Об’явлення 17:5, 6 говорить про таке вбивство?

⁷ Факт, що релігійні провідники кругом світу благословили й поперали таке зорганізоване, масове пролиття людської крові довело багатьох осіб вірити, що це справді є Божа воля й навіть є сумісне з Християнством. Отже можна припускати, що багато людей чинили зло віруючи, що вони поступали правильно. Попертя такого зорганізованого пролиття крові безліч церков та релігій так званого Християнства й поза ним, відкриває одну річ: а це, що велику вину за вбивство можна приписати фальшивій релігії по цілому світі. Така вина нагромаджувалася не лише за кілька минулих десятиліть, але вже продовж багато століть. Справді кров текла великим потіком у багатьох релігійних війнах, війни, яких надихали й поперали релігійні провідники, в походах, протягом так званої Інквізиції й в часі переслідування вірних Божих слуг перед і після Христа. В Об’явленні, 17-му розділі, цю світову імперію фальшивої релігії представляється символом неморальної жінки, називаючись “Вавилон Великий”. Ми читаємо: “А на чолі її було написане ім’я, таємниця: ‘Великий Вавилон, мати розпусти й гидоти землі’. І бачив я жінку, п’яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових”.— Об. 17:5, 6.

8. Як церкви зводили людей?

⁸ Скільки церкви неправильно представляли Божих намірів і оправдували війни, можна бачити з слідуючої статті німецького недільного протестантського журналу в часі першої світової війни: “Наші вояки не лише воюють за домівкою та домом, за царем і батьківщиною, але вони є Боже військо, воюючи в Його службі бувши Його знаряддям та урядниками. Це добре для наших християнських вояків знати, що вони справді беруть участь у багато вищій службі й посаді, що вони доглядають Божі справи й що Господь так чудово воював із нами . . . привести війну до доброго кінця. Честь лише Богові! Також, ця війна є кроком до здійснення царства Божого”. (Kirche, Krieg, Kriegsdienst, написав Валтер Діґнат, сторінка 51) О які доречні є слова пророка Єремії за вину вбивства, які стосуються до фальшивих релігійних систем так званого Християнства! Каже пророк: “І навіть на полах одежі твоєї знаходиться кров душ убогих невинних”. (Єрем. 2:34) Але вина у вбистві також прилучується до поганских релігійних організаціях.

ТЕПЕРІШНІЙ МЕСНИК КРОВІ

9. (а) Коли прийде кара на винних у вбивстві? (б) Хто є теперішній месник крові?

⁹ Де така велика вина у пролиттю крові є, то кара є належна й її неможливо відвернути. Ця кара напевно прийде швидко, так, у нашому власному роді. Говорячи про цю божественну кару, пророк Ісая писав: “Бо Єгова ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх”. (Іса. 26:21, НС) У стародавньому Ізраїлі це законний месник крові залагоджував справу й карав. Хто, ми питаємо, є месником крові у сповненні цього пророцтва? Це є Ісус Христос, якому ‘дана всяка влада на небі і на землі’. В Об’явленні 19-му розділі, його зображається бути їздцем на білому коні, проводячи праведну війну. Війська небесні їдуть за ним. Около дев’ятнадцять століть тому Ісус народився на землі статися досконалою людиною, і тому він часто називав себе “Сином людським”. (Мат. 28:18; 25:31) Через це він стався, найближчим родичом людства й має право бути теперішнім месником крові.

10. Відколи особливо прикладається прообраз міст сховища, і чому?

¹⁰ У 1914 р. З.Д. прийшов “час кінця” цьому ладові людської громади, і особливо відтоді образ міста сховища стався вчасний й придатний. А чому так? Тому що це в нашому часі, в нашому роді, Ісус Христос станеться великим та сильним месником крові. Він цілком закінчить цей кровавий порядок. (Дан. 2:44) Месник крові зі своїм великим військом святих ангелів переможе всіх, які не втекли до захисного міста сховища. Нічого не зможе припинити цієї катастрофи. Жоден народ не врятується. Але особи можуть обминути те знищення.— Прип. 1:24—33.

УТЕЧА ДО БЕЗПЕКИ

11. Як хтось може оминути кару від месника крові?

¹¹ А як особам втікати, щоб месник, надходячий Ісус Христос, не захопив їх? Відповідь є ось яка: втікати до безпечности коли ще є час. Утеча до безпечности справді є можлива. У стародавньому Ізраїлі було шість міст сховища, рівно порозкидані по цілій території. Отже дорога до безпечности не була задовга. Безпечність була досяжна усім. Так і в сповненню цього пророчого прообраза. Чесні люди, які люблять правду, і які справді бажають знайти таку дійсну безпечність можуть знайти її. Спасіння легко досягнути. Дорога до спасіння не є задовга. Охоронне місто, Божа провізія на спасіння, є близько. Але, щоб дістатися до нього треба зусилля. Дорога до безпечности не є мов веселий прохід весною. Ми мусимо тяжко працювати, так, воювати “боротися за вірою”.— 1 Тим. 6:12.

12. Хто постачає нам гарний приклад як винні особи повинні поводитися?

¹² На це ми маємо гарний приклад апостола Павла. Він також був винний у вбивстві, що спочивало на єврейському релігійному ладові, коли ще називався Савл. Він похвалював убивання правдивих християнів. Про вбивство Стефана, наприклад, ми читаємо: “А Савл похваляв його вбивство”. (Дії 8:1) Але по цім Савл навернувся до Християнства, і як він боровся за правдивою вірою! Як він боровся до самого кінця, щоб запевнити своє спасіння! Він проповідував, писав багато листів до своїх християнських братів, він переносив усякий труд, і нарешті його забили за те, що він був християнином. Павлів приклад, як і приклад багатьох інших, показує нам, що треба вживати правдиве зусилля, щоб набути вічне життя.— 2 Кор. 11:23—27; 2 Тим. 4:6—8.

ДОРОГА ДО БЕЗПЕЧНОСТИ

13. (а) Які є декотрі вимоги для такої втечі? (б) Дійсно, що віра значить?

¹³ Перший крок утечі до безпечности є відчуття, що ми неправильно поводилися перед Богом Єговою й є винні в Його очах. (Пс. 51:5—7) Це доведе чесну особу до покаяння, що також значить змінення її мислення. Разом із цим треба вірити в Біблію, в Бога Єгову, в Ісуса Христа й в Боже царство. (Дії 3:19; Євр. 11:6; Дії 16:31) Але віра не значить лише вірити, що Бог існує й що Ісус Христос прийшов спасти грішників. Багато людей мають таку віру, але це не вистарчає. Віра, згідно з Біблією, значить багато більше: вона значить мати цілковите довір’я в Єгову; вона значить бути цілком слухняним Єгові; й працювати. (Євр. 11:1) Справді, мати віру значить посвятити себе Єгові й статися послідовником Христа, цебто, його учнем, жити за божественною волею так, як вона знаходиться в Біблії. Чи бачите велику різницю між загальним розумінням слова віри а вірою в глибокому та правдивому біблійному сенсі? Ісус Христос сказав: “Поправді кажу вам: Хто вірує в мене, той учинить діла, які чиню я”. (Ів. 14:12) Дорога до безпечности в теперішньому, життя-зберігаючому місті сховища справді є подібна до тісної дороги про яку Ісус говорив: “Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її”.— Мат. 7:14.

14. Від чого особа повинна відлучитися, і чому?

¹⁴ Йти цією вузькою та тісною дорогою значить, що ми не можемо йти в той самий час широкою дорогою, яка веде до загибелі. Це значить, що ми мусимо відлучитися від теперішнього лукавого ладу. (Рим. 12:2) Правдивий християнин буде стримуватися від усього, що включає вину у пролитті крові. Він візьме нейтральний стан у справах цього світу. (Ів. 18:36) Так як ми уже показали, світ є винний у великому пролиттю крові, а головно релігійна частина світу. Якщо ми далі будемо лишатися в цих ладах, тоді ми стаємося частиною їх, отже будемо винні у вбивстві, яке спочиває на них. Так як апостол Павло відлучив себе від винного Юдаїзму, то чесні люди сьогодні будуть відлучуватися від Вавилону Великого. Це значить, що вони порвуть усі зв’язки з фальшивою релігією. Біблія кладе цей обов’язок на кожного, хто не хоче мати участи в руїнницькім засуді фальшивої релігії. “Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його. Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його”.— Об. 18:4,5.

15. Як признається, що церкви так званого Християнства є частиною Вавилону Великого?

¹⁵ Що церкви так званого Християнства є частиною Вавилону Великого навіть признають їхні власні славні члени. Один, що справді повинен бути добре свідомий зі станом у якому церкви знаходять себе є колишній Загальний Секретар Екуменічної Ради Церков, д-р Вісарт Гуфт. Говорячи про промову, яку він недавно дав, один релігійний журнал сказав: “Наводячи ще одну перепону проти [релігійної] єдности, д-р Вісарт Гуфт згадав про ‘вавилонське поневолення’ церкви. Кожна церква ввійшла в якийсь союз із світовими силами, не лише з штатами й людьми, але також із расами та культурами й народними дійностями”.— Schweiz. evang. Pressedienst, 30-го вересня 1964 р.

16. Чому не можна відкладати цієї втечі?

¹⁶ Розумна особа, яка любить життя й хоче чинити те, що є правильне в Божих очах не буде гаятися відлучитися від вини світу в якому вона живе, в якій б то частині вона не була, політичній, суспільній, чи релігійній. Вже найвищий час утікати, не чекайте коли буде запізно, коли месник крові почне карати. Напоминаючи про потребу втікати, теперішній месник крові, Ісус Христос каже: “Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде”. (Мат. 24:20, 21) Прийде час, що обставини не дозволять успішної втечі, а саме, при знищенню Вавилону Великого перед наступаючою війною Армагеддону.— Об. 16:14 до 17:18.

ЛИШАЮЧИСЬ У “МІСТІ СХОВИЩА”

17. Хто є первосвящеником у сьогоднішнім місті сховища?

¹⁷ Так як ми вже бачили, ненавмисний вбивець, який шукав охорони в місті сховища мусів перебувати в ньому аж до смерти первосвященика. Тоді він був вільний вертатися до свого попереднього місця-проживання. Месник крові вже не мав права вбивати його. На сповнення цього пророчого прообраза Ісус Христос також займає ролю первосвященика, бо справді він є первосвящеником так, як ми читаємо в Євреїв 3:1, НС: “Отож, святі брати, . . . уважайте на апостола й первосвященика, якого ми визнаємо — Ісуса”.

18. Що це значить перебувати в місті сховища аж до смерти первосвященика, (а) для небесної кляси? (б) для тих, що переживуть Армагеддон?

¹⁸ У цьому цікавому образі про місто сховища, Христос займає подвійну ролю, стаючись месником крові й первосвящеником, якого смерть принесла свободу тим, що будуть в захисному місті. Отже, що це значить лишатися в теперішньому місті сховища аж до самої смерти первосвященика? Оскільки, члени двох кляс шукають сховища в тому місті — “ізраїльтяни” і “чужоземці”— цебто, члени небесного царства кляси й члени земної кляси, то це ось що значить: коли члени небесної кляси, духовний ізраїльтянин, закінчить своє земне життя і дістане нагороду духовного воскресіння, тоді первосвященик “вмирає” для нього, іншими словами, він перестає бути первосвящеником на його користь. Тому що вони вже не є тілесними, їм уже не потрібно його гріх-покриваючої служби, бо вони тепер самі воскресають до безсмертности, царювати як царі й священики з Христом тисячу років. (Об. 20:6) А відносно тих, що переживуть Армагеддон, Ісус Христос також перестане ділати на їхню користь яко первосвященик коли тисяча років його царського володіння закінчиться й все людство буде навернено до людської досконалости на землі. Говорячи по словах зображального міста сховища, Ісус Христос тоді “помре”, а саме, він уже не буде їхнім гріхпокриваючим первосвящеником. Цих служб уже не буде потрібно. Тоді вони прийдуть під Божі руки доказати свою досконалу вірність до принципів праведности навіки вічні.— 1 Кор. 15:24—28; Рим. 8:33; 6:7.

19. Яка пересторога тепер дається?

¹⁹ Але, якщо б хтось у його тілесній недосконалості втік до міста сховища, а пізніше лишив його перед смертю Первосвященика, то він відкриє себе до небезпеки смерти з руки законного Месника крові, бо він уже не буде під покривалом відкупленої жертви Первосвященика, Ісуса Христа. Це є пересторога для нас. Вона показує, що ми мусимо лишатися в теперішньому місті сховища так довго як буде вимагати божественна провізія. Якщо ми хочемо запевнити наше вічне спасіння, тоді ми мусимо лишатися в межах Єгової любої провізії, в Його видимій організації, під наглядом Його Первосвященика. Не будьмо спокушені покидати охорони сильного міста сховища, щоб на короткий час утішатися зрадницькою свободою, яка наражає на небезпеку до вічної смерти. Правда, що лишатися в місті сховища накладе на нас дещо заборон. Ми не будемо цілком вільні робити й говорити те, що хочемо. Ми мусимо коритися Божій волі, жити під нашим Відкупителем, Первосвящеником Ісусом Христом, одначе, все це значить, що ми будемо мати повну свободу чинити те, що є правильне та добре.

20. Яку правду дає нам учень Яків?

²⁰ Отже провізія міст сховища під старим Мойсейським законом говорить із нагальністю, що стосується життя чи смерти. Тут маємо важну науку. Це є вчасна наука для нас у цій винній у вбивстві людській громаді двадцятого століття. Вона показує нам як ми особливо можемо обминути світову вину у вбивстві і надходячу божественну кару цього лукавого ладу. Справді щаслива є людина, яка не лише читає й слухає Божих вимог, але зараз ревно прикладає їх до свого власного життя! Каже учень Яків: “Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють”.— Як. 1:22.