“Слово Боже є живе і наділяє сили”

“ПЕРО є могутніше від меча”. В одній формі або в другій ці слова висказували добре знані особи в історії, між якими були Наполеон і Бенжамин Франклін. Точно у цій формі тут подана ці слова являються в драмі Бульвер-Літона говорячи про кардинала Рішілю, який був проникливий і вправний французький державний діяч і князь римської церкви у першій половині сімнадцятого століття.

Але сучасні тоталітарні уряди старалися доказати, що меч переслідування, якого вони вживають, є могутніший від пера. Придушуючи свободу мови, преси й релігії вони майже були успішні доказати цю точку. Майже, але не зовсім, бо тут маємо принаймні один значний виняток. А який? Надхнене Перо, Біблія, Слово Бога.

Так, тоталітарні уряди могли ув’язнювати людей, але надхненого Божого Слова вони не могли стримати або зв’язати. (2 Тим. 2:9) Так як надхнений письменник біблійної книги до Жидів каже: “Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,— проходить воно аж до поділу душі й духа, . . . і спосібне судити думки та наміри серця”.— Жид. 4:12.

Чому це Слово Боже є таке живе та сильне? Тому що воно є самою сутністю правди й тому що його письменники були особи наповнені духом або дієвою силою Творця, Всевишнього Бога Єгови. Його слова справді є дух та життя, навіть так як сказав Божий власний Син, Ісус Христос. (Йоана 6:63) Ті, що п’ють слова правди Біблії з відкритим розумом та чесним серцем будуть отримувати трохи Божої сильної активної сили або духа. Дальше, Слово Боже наділяє віри тим, що приймають його в добре та чесне серце; віра, яка дає їм можливість чинити багато відважних та могутніх діл. (Жидів, 11-ий розділ) Більше того, Слово Боже наділяє сили тим, які жаждують правди та неупередженим читачам своєю чесністю та вірністю з підкресленням праведних принципів. Воно також наділяє силу для праведности своїм відкриттям усе-мудрого, всемогутнього й досконало справедливого Творця, Той, що понад усіх інших, є властивою предметою страху.

Між багатьма способами, якими Слово Боже доказалося бути живим та наділяючим сили було в тім, що воно дає людям силу та запопадливість виконувати службу Бога Єгови, а саме “проповідувати слово”. І воно уможливлювало їх чинити це всупереч гіркого переслідування, даючи їм сили лишатися вірними до самої смерти.— 2 Тим. 4:2, 7, 8.

Гарний приклад його сили постачив вірний єврейський пророк Єремія около 2,500 років тому. Він мав дуже непопулярну вістку, і з нього насміхалися, противилися йому та переслідували його, так що на одній оказії він утомився й вирішив більше не свідкувати про свого Бога. Але чи він міг стримати себе? Що історія каже? “І стало це в серці моїм, як огонь той палаючий, замкнений у костях моїх, і я змучився тримати його й більше не можу”. Він мусів далі проповідувати. Слово, яке Бог Єгова дав йому було таке сильне.— Єрем. 20:9.

ПРИКЛАД ПЕРШИХ ХРИСТИЯНІВ

Те саме було з слугами Бога Єгови, які сталися християнами або Христовими послідовниками. Слово Боже спонукало їх ставатися дієвими робітниками, ревними вісниками євангелії або доброї новини й вони також доказали, що Слово було сильніше від меча переслідування. Отже, коли апостолів схопили й забрали на суд наказуючи їм більше не проповідувати про Ісуса Христа, вони відважно відповіли: “Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули”.— Дії 4:19, 20.

Скоро після того, апостолів знову заарештували й цього разу їх набили, наказуючи їм більше не проповідувати. Чи це знеохотило їх? Що історія показує? “А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за ймення Господа Ісуса. І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа”. (Дії 5:40—42) Так, хоч їх набили й наказали їм більше не проповідувати, то вони однак проповідували “безупинно”.

Також меч переслідування не доказався бути могутнішим від надхненого Пера, Слова Божого, коли пізніше, християнів у Єрусалимі дуже жорстоко переслідували й розпорошили. Ні, бо “ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили”.— Дії 8:4.

Таке саме було з апостолом Павлом та християнськими соборами, яких він засновував у Солуні. Так як сам Павло свідчить: “Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в дусі святім, і з великим упевненням, ... до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам не потрібно казати чогось”. Тут нема ніякого сумніву про Слово Боже так як його проповідував Павло, що воно було живе та наділяло сили.— 1 Сол. 1:5—9.

ЛЮДСЬКІ ТРАДИЦІЇ НЕ ДАЮТЬ СИЛИ

Протилежно надхненому й сильному Слові Божому стоять людські традиції, які противляться Біблії. Вони не наділяють такої сили, бо вони не є засновані на правді, вони не є наповнені Божим святим духом. Про такі традиції Ісус Христос сказав одного разу: “Порушуєте Боже Слово вашим переданням”. (Марка 7:13) Наслідком цього ті, що харчуються такими традиціями замість Словом Божим не будуть мати сили та запопадливости, яке воно дає.

Доказ цього у сучасних часах постачають ті, що тримаються людських традицій, як-от каже винахідливий та популярний римо-католицький письменник Вілям Й. Вейлен. В одному з його найновішому творі, Свідки Єгови (1965 р.), який містить схвалення Ц. Ф. О’Донела, урядник архиєпископства в Чікаґо, він сказав, між іншими речами: “Омер Деґрідсі, Ц.І.Ц.М., головний урядник місіонерів Бездоганного Серця Марії, недавно сказав, що найбільший клопіт, якого церква всюди зустрічає є бездіяльний погляд її мирянів. ‘Лише 5 процент членів Католицької Церкви беруть участь у апостольській роботі’, він сказав. ‘Це є священики, релігійні [монахи та черниці], і кілька мирянських апостолів із Католицького Ордену’. Голова Шют Отців сказав, що дійсна проблема, яку церква зустрічає в кожній країні, є пробудити тих 95 процент до їхньої відповідальності поширювати Слово Боже в їхньому власному полі впливу. Вони ще не пізнали цієї відповідальності. Наслідком. . . церква сталася військом складаючись головно з офіцерів без вояків”. Коментуючи про запопадливість Свідків Єгови, пан Вейлен далі каже: “Якщо інші католики почуваються так як я, то вони ненавидять уживати навіть кілька годин кожних кілька років відвідувати своїх співкатоликів збирати гроші від них”.

Але це не є нічого дивного коли ми зауважуємо, що цей самий брак сили та запопадливости, відваги та переконання сягає аж до самого вершка цієї релігійної організації. Також маємо римо-католицького письменника Неріна Е. Ґана, який називає себе “добрим католиком, вихований Братами й вишколений в католицькому університетові в Парижі”. У своїй книжці “День Американців” (1966 р.), у якій він розказує про свої досвіди в німецькому концентраційному таборі Дахау, він ось що каже про історію Папи Пія ХІІ-го у спорідненні з Гітлєром та націстами: “Що Папа міг зробити? Принаймні він міг стриматися. Він міг відмовитися й не підписувати угоди з фашистською Італією та Гітлєровою Німеччиною. Він міг відлучити обох цих диктаторів з церкви. так як за стародавніх часів він відлучив імператорів (пам’ятаєте Каноса?).a

“Кажуть, що католицькі священики страшно терпіли. Це правда — але дійсно в якій розмірності? На кожного проти-націстського священика, то скільки з них співпрацювали з урядом та терпіли йому? . . . Кажуть, що Найвищий Папа якщо б щиро противився б Гітлєрові, був би лише стягнув більше жорстокого пригнічення. Цього не можливо доказати жодним способом. Гітлєрові трудно було б бути більш безжалісним ніж він вже був. Що б він зробив? Спалював би трупи жидів наново? Крім того, страх відплати ніколи не було доброю причиною уникати обов’язків. Якщо б ми всі стояли з перехрещеними руками [Ґан був один із нейтральних, якого взяли до концентраційного табору за його щирість та відвагу звіщати], щоб не виявляти наших родин, наших приятелів та нашого посідання, то тоді не було б опору, не було б партизанів і ніяких протидій”. І це описує католицький письменник, дуже вірний Церкві своїй, так як стається відомо з інших частин його книжки.

З повище поданого є ясно, що релігійні традиції не кріплять чоловіків і жінок, священиків та мирянів, і не роблять їх сильними, не дають їм запопадливости, ні відваги. Традиції не є сильніші від меча переслідування.

СЛОВО БОЖЕ ДАЛІ ЛИШАЄТЬСЯ СИЛЬНИМ

Що сьогодні Слово Боже є таке саме живе та сильне як воно було за апостольських часів доказують християнські Свідки Єгови. Вони вповають на Біблію всією своєю силою, і так як каже пан Вейлен, Свідки “відкладають час для читання Біблії”, як і “журнали Вартову Башту і Пробудись!, брошури та книжки”, всі, які є засновані на Біблії. Він дальше свідчить: “Навіть ті, що страшно критикують Свідків — не можуть заперечити, що вони переважно об’являють цілковите зобов’язання їхній релігії; це є одна річ, яку я люблю про Свідків Єгови. Вони є Свідками, хоч декотрі з них і є рільниками, господинями, лікарями, будівниками, робітниками, учителями; але якщо вони є посвячені Свідки, тоді вони знають, що їхня перша вірність належить до Єгови”. Я можу запевнити вас, що більшість Свідків мусять боротися побороти таку саму соромливість, чутливість, і зусилля, які зустрічали б кого-небудь із нас, якщо б нас просили ходити від дому до дому заохочувати сусідів та чужинців приймати нашу релігію. Що більшість Свідків далі є витривалі в цій трудній роботі рік за роком, є щось за що я дуже похвалюю їх”. “Кожний Свідок — будь він жінка, чоловік, дорослий чи дитина, знає, що він мусить статися дієвим місіонером”. Так, Слово Боже є живе й воно наділяє сили в нашому дні так як воно робило за біблійних часів.

І ці Біблією вивчені християни об’являють таку запопадливість всупереч гострого переслідування та опору, так як робили перші християни. Ось що пан Ґан каже про свій досвід у Дахау концентраційному таборі: “Я хотів би сказати, що в таборі були лише самі герої, але на жаль я не можу сказати цього, бо це не було б правда. Ми були різнорідним гуртком. Між нами були різні люди: Комуністи, члени підпілля, кримінальники, бунтівники... і чудові Свідки Єгови... Я мушу сказати, що члени Свідків Єгови виявляли таку відвагу, вірність, стійкість, що їх варто спеціяльно похвалити. Вони є немов каміння в морі болота”.

“Каміння в морі болота”? “Варті спеціяльної похвали”? А чому? Тому що у їхньому серці вони мають сильне Боже Слово.

Около двадцять років пізніше ми знаходимо, що Свідки по інших країнах роблять подібну історію. “Річна Книжка Свідків Єгови на 1967 р.” показує, що минулого року вони переносили переслідування в майже двадцятьох країнах, між найгірше жорстокими відбувалися в Португалії та Кубі.

А як ці Свідки відповідають на таке трактування? Так само як апостоли за стародавніх віків. Річна Книжка наводить слова тих, що знаходяться в концентраційних таборах у Кубі: “Ми не є знеохочені. Ми будемо відповідати Павловими словами: ‘Нічого не зможе відлучити нас від любови Ісуса’. Моліться за нас як ми молимося за вас”. І один писав своїй дружині: “Вони кажуть, що не будуть відсилати нас до тюрми, що мусимо статися вояками або підемо на цвинтар. Отже будь вірна й молися за нас”.

Так, Боже Слово справді є живе й наділяє сили. Воно доказує себе бути могутнішим від меча переслідування. Воно є корисне для багатьох речей, головно кріпити когось шляхом праведности й тоді давати йому сили наслідувати такий шлях. (2 Тим. 3:16, 17) Отже читайте Біблію щоденно, читайте її в вірі, просіть Бога, щоб Він поміг вам зрозуміти її й прикладайте те, що читаєте до вашого щоденного життя. І коли хочете більшої помочі у вашому зусиллі зрозуміти її, Свідки Єгови, які вже так дуже користали з Біблії, є готові помогти вам.

[Примітки]