Слуги Бога повночасно

1. (а) Скільки Свідків Єгови є повночасними вісниками? (б) Яка є Божа воля для правдивих християнів так як показав Ісус, і як перші християни відгукувалися на неї?

УСІ Свідки Єгови, які є посвяченими християнами, є повночасними вісниками. Вони посвятили своє життя Богові чинити Його волю й через студіювання Біблії, вони знають яка Його воля є. Ісус Христос, бувши головним Свідком Єгови дав їм приклад. (Об. 3:14) Він був вісником доброї новини про Боже царство, і доручав вістку людям де б вони не були. (Марка 1:14, 15; Луки 8:1; 4:15, 16; 5:27) Він тренував своїх учнів брати участь у тій роботі. Перед його вознесінням він назначив їх бути його свідками “в найдальших країнах землі”. (Дії 1:8, НС) Вони не заключили, що лише кілька вибраних будуть виконувати цю роботу, а інші будуть дивитися. Навіть світські історики, які насміхалися з Християнства свідчать, що перші християни, які заробляли на своє власне життя, були “робітниками, шевцями, рільниками”, одначе були ревними вісниками євангелії.a Книжка A History of Civilization (Історія Цивілізації) (яку написав Ц. Брінтон, Й. Кристофер і Р. Вулфф) репортує: “Християнин не був задоволений лише надією на своє власне спасіння. Його прийняття Божої волі не було бездіяльне. З самого початку він був ревним місіонером, бажаючи навертати й спасати інших”.

2. Який доказ маємо, що той дух іде не завмер?

² Той дух не завмер; він далі живе між сучасними християнськими Свідками Єгови. Вони звертають увагу на Ісусове пророцтво про наш день, а саме: “Ця добра новина про царство буде проповідуватися по всій залюдненій землі на свідоцтво всім народам, і тоді прийде кінець”. (Мат. 24:14, НС) Майже у двіста країнах Свідки Єгови посвятили більше як 14,000,000 годин кожного місяця виконуючи цю роботу, яку Ісус передсказав. І крім їхнього проповідування, вони також регулярно ходять і беруть участь у соборних зібраннях.

3. Як це є правда, що кожний хрещений Свідок Єгови є повночасним вісником?

³ Одначе проповідування “доброї новини” і ходіння на зібрання, разом із особистим студіюванням та читанням вдома, не наповнює день кожного з Свідків Єгови. То ж, як це можна сказати, що вони є повночасними вісниками? Тому, що їхня служба впливає на кожний крок їхнього життя. Вони можуть працювати як робітники, рільники, в канцеляріях або у торгівлях, але саме першим вони є Божими вісниками. Те, що вони вірять і навчають як вісники впливає на їхній вибір світської роботи, і через це вони є сумлінними робітниками. (Кол. 3:22, 23) Їхня світська робота може змінитися, але служба ніколи не зміниться. Усе, щоб вони не робили вони роблять із свідомістю, що вони є Божими вісниками. Це впливає на виховування їхніх дітей, на їхнє власне поводження, коли вони купують по ринках, коли вони ходять до школи, навіть коли вони беруть участь у якійсь розривці або сідають обідати. “Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть”. (1 Кор. 10:31) Не лише мовою, але й поводженням, вони стараються, щоб ‘їхнє світло світило’, щоб і інші могли, наслідком того, що вони бачать, прославляти Бога. (Мат. 5:14—16; 1 Пет. 2:12; 2 Кор. 6:3, 4) Отже бути повночасними вісниками значить, що вони є вісниками Божими двадцять чотири години вдень, кожного дня. Чи ж ви вважаєте себе бути таким повночасним вісником Божим?

4. (а) Чи всі з нас можемо чинити таку саму роботу, і до однакової міри, поширювати чисте поклоніння? (б) Яка спонука у службі з нашої сторони є приємна Богові?

⁴ Певна річ, що декотрі можуть виконувати більше роботи поширювати чисте поклоніння від інших. Не всі є кваліфіковані бути надзирателями, не всі можуть бути публічними промовцями, але кожний додає щось дорогоцінного до духовного добробуту собору коли він щиро виконує те, що він є здібний виконувати. (Рим. 12:6—8) Так само, не всі можуть віддавати ввесь час проповідувати, але коли ми публічно прославляємо ім’я Боже, не з наріканням або під примусом, або шукаючи догоджати людям, але тому що наше серце розпливається вдячністю до нашого любого Отця на небі, то це Богові приємно.— 2 Кор. 9:7; Євр. 13:20, 21.

ЧИ ПІОНЕРСТВО Є ДЛЯ ВАС?

5. (а) На якій основі декотрі можуть розсуджувати чи вони догоджають Богові, й чому? (б) Над чим треба застановитися коли рішається скільки часу можна відкласти на службу?

⁵ Тому що проповідування царської вістки займає головну частину життя християнського вісника, і коли цей час записується, щоб сповістити собореві, то декотрі можуть розсуджувати собі чи вони дійсно догоджають Богові лише годинами, яких вони можуть віддати для служби. Це добре, що такі особи бачать важливість тієї роботи; ми всі повинні відчувати цю важливість. Ми мусимо ‘використовувати’ час від інших справ і вживати його в цій важній роботі. Апостол Павло писав до собору в Ефесії: “Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві”. Але від чого нам ‘використовувати’ час? Чи нам жертвувати нашою власною духовністю, вкорочувати наше особисте студіювання Біблії й ходження на зібрання лише, щоб проповідувати? Чи батьки мають нехтувати свої родини? Чи матері мають нехтувати свої відповідальності до чоловіків та дітей лише, щоб проповідувати? Ні; це не є справа в цьому. Може бути, що можна краще зорганізувати ці речі й зробити більше часу для служби, не забуваючи, що всі ці інші відповідальності є частиною нашого життя яко християнські вісники. Павло далі каже: “Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Єгови”. (Ефес. 5:15—17, НС) І в слідуючих стихах він показує, що “воля Єгови” включає добре доглядати фізичні, хвилюючі та духовні потреби членів нашої власної родини. (Ефес. 5:21—6:4) Отже, коли вирішується скільки ми можемо служити, то нам треба застановитися над цілим нашим життям як християнина і запитати себе: Який шлях придбає найкращих духовних наслідків для мого дому й принесе найбільшої слави Богові.

6. (а) Чому є правильно для більшости з молодих людей, які закінчили школу служити як піонерами? (б) Як один молодий брат недавно відгукнувся на нагороди, яких він дістав для набування освіти в університеті, і чому?

⁶ Декотрі, переглянувши їхній власний стан зрозуміли, що вибір, який справді буде сходитися з їхнім посвяченням Богові є для них служити повночасно, як піонери, посвячуючи сто годин проповідувати “добру новину” кожного місяця. Вони вже закінчили школу, є молоді, в доброму здоров’ю й без родинних обов’язків або яких-небудь інших відповідальностей, які б могли взяти перше місце в їхньому житті. (Еккл. 12:1, 13) Вони не бажають вкорінюватися в світських торгівлях, не бачучи ніякої користі пристосовувати свою долю з системою, яка Боже Слово ясно показує ‘закінчиться’ в близькій майбутності. Отже, як вони відносяться до “привабливих нагод” цього світу? В останньому році гімназії одному молодому братові недавно давали стипендію при помочі якій він міг цілком закінчити університет. Але він знав, що цей успіх, яким він міг утішатися в світі буде короткий. Він пригадав собі пораду Біблії: “Не любіть світу, ані того, що в світі. . . . Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повіки пробуває”. (1 Ів. 2:15—17) Любов до Єгови й віра в Його обітниці спонукали цього молодого хлопця статися піонером.

7. (а) Чому брат, що жив у Західних Сполучених Штатах продав свій дім й почав піонерувати? (б) Якими благословенствами він і його дружина втішалися відтоді?

⁷ У Західних Сполучених Штатах один одружений чоловік був дуже зайнятий виплачуванням свого дому. Від нього вимагалося сталої, повночасної світської праці, але він уживав трохи часу проповідувати. Одначе, бувши чесний зі собою, він усвідомив собі, що він більше цікавився світською роботою і своїм домом ніж службою Єгови. Він знав, що коли він хотів угодити Єгові, то йому треба було поліпшити свою духовність. (Мат. 19:21; 5:3) Уважно застановившись над справою, він продав дім і він і його дружина стали піонерувати. Вони почали дуже тішитися службою. Незабаром вони були запрошені до спеціяльної піонерки й служили де потреба була велика, а нарешті були запрошені до місіонерської Біблійної Школи Вартової Башти Ґілеаду й тепер вони служать у Коломбії. Єгова дуже поблагословив їх за віру, яку вони виявили коли збільшили свою участь у проповідуванні.

8. (а) Наведіть декотрі фактори, які можуть упливати на рішення матері чи вона може піонерувати й властиво доглядати своїх дітей? (б) Як це впливало на їхні родини коли дві матері вирішили піонерувати?

⁸ Інші, що сталися піонерами мусять застановлятися над своїми дітьми. У деяких випадках є можливо прийняти відповідальності повночасної піонерської служби й однак добре доглядати дітей. Тут є включено багато речей, між якими є особисте зорганізовання, здоров’я, і вік та характер дітей. Але переглянувши свій власний стан разом зі своїм чоловіком, одна мати відчувала, що коли вона станеться піонеркою, принаймні на якийсь час, то вона цим підкріпить духовність цілої родини, і вона повідомляє, що так сталося. Її малолітній син ходив із нею в службу і зазнав велику втіху, а сімлітній синок почав питати коли він зможе піонерувати. Друга мати, яка також піонерувала каже: “Знаючи, що піонерка не звільняє нас від інших обов’язків, зробило мене більше сумлінною дружиною та матір’ю як і кращою господинею. Щоб родити плід у службі, піонерування навчило мене завжди вповати на Єгову”. Маючи матір, яка була піонеркою доказалося бути великим благословенством для цих родин. Чи може так статися й в вашій справі?

9. Як одна мати, яка мусіла виховувати чотирьох діточок, прийняла ту відповідальність і у тім самім разі показала як вона відчувалася відносно піонерства?

⁹ Справа одної вісниці, що жила в Охайо, була інша. Вона мала бажання піонерувати. Але вона сталася Свідкою два роки після того як її чоловік покинув її з чотирьма малолітками, яких вона мусіла сама виховувати. Одначе, не відкидаючи цієї відповідальности, вона ревно привчала всіх чотирьох дітей любити й служити Богові Єгові. Хоч вона сама не могла піонерувати, то вона вкорінила в кожній дитині це бажання. Діти піонерували п’ять до сім вакацій й коли закінчили школу, то всі сталися піонерами. Вірно доглядаючи цих родинних відповідальностей, мати також могла статися піонеркою.

10. Впродовж двох літ стараючись зробити розпорядки для вигідної роботи, так щоб він міг піонерувати, що один брат зробив, і який був його досвід відтоді?

¹⁰ Проблема зустрічаючи іншого вісника царства була інша від цих. Він відчував, що йому було можливо піонерувати лише тоді коли він міг зробити розпорядки для часткової роботи, працювати кілька годин вдень. Два роки він старався зробити такі розпорядки зі своїм роботодавцем. Нарешті він зрозумів, що він ніколи не буде піонерувати якщо він не буде зовсім уповати на Єгову. Він представив перед роботодавцем заяву залишення посади; але майже негайно його роботодавець покликав його до бюра й хотів збільшити його платню. Постановивши не дозволити такому матеріялістичному натискові вкорочувати його службу Єгові, він стояв твердо. Після чотирьох років він далі піонерує, далі має потрібну “поживу та одяг”, і зазнав радість побачити початок нового собору в якому служило п’ятдесят вісників у території де він піонерує.— 1 Тим. 6:8.

11. Як багато осіб, що не можуть піонерувати, однак показують свою сердечну відданість до Бога Єгови?

¹¹ Є і багато інших, які коли щиро переглянули свої особисті обставини, знайшли, що їм не можливо піонерувати, відкладати сто годин кожного місяця для служби. Але це не значить, що вони люблять Бога менше. Якщо вони є вісниками Божими і це справді впливає на всі їхні вчинки в житті, то вони також є повночасними Божими вісниками. Коли на них находять натиски від невіруючого світу, то вони так твердо стоять за тим, що вони вірять є правда як їхні брати та сестри, що можуть відкладати більше часу для служби. Їхнє серце є у службі Єгови, і кожного місяця вони ревно беруть участь у ній. Вони також є вдячні Богові, що Він вважає їх бути гідними дозволяючи їм мати участь у службі й вони ‘використовують час’ від інших зайнять шукаючи перше царства Божого.

12. (а) До якої спеціяльної служби багато з Свідків Єгови регулярно вписуються, і чому? (б) Коли може особа брати участь у піонерці на вакаціях?

¹² Деколи, багато з цих ревних вісників доброї новини піонерують два тижні, місяць або й більше під час вакацій. Таке піонерування вимагає уважного планування та зусилля з їхньої сторони. Той місяць у якому вони можуть проповідувати сто або сімдесят п’ять годин, якщо вони піонерують два тижні, є дуже важним для них. Можливо вони не можуть так працювати постійно, але любов до Єгови спонукує їх працювати скільки вони можуть. Багато беруть участь у цій службі в квітні кожного року, коли в соборі є багато спеціяльної роботи. Інші можуть піонерувати на вакаціях або коли-небудь у році. О, якими благословенствами вони втішаються!

ПРИЙМАЮЧИ ВИКЛИК МІСІОНЕРСЬКОЇ СЛУЖБИ

13. (а) У християнському соборові у першому столітті, хто брав участь у місіонерській роботі? (б) Які досвіди вони мали, і як вони дивилися на їхню службу?

¹³ У першому столітті нашої Загальної Доби в християнському соборі були декотрі, що могли брати участь у місіонерській службі у чужих країнах. Між такими були апостол Павло і його друззя Варнава, Марко, Сілас, Лука й Тимотей. Це не була легка робота, але вона мала великі духовні нагороди. У Філіпії, двоє з цих місіонерів були кинуті до тюрми, і там вони могли навернути до віри тюремника й його родину. (Дії 16:25—34) Часто їхні подорожі в території були небезпечні, і Павло був у небезпеці від грабіжників, затоплюючих рік й корабельної аварії. Але він був вдячний за Божу незаслужену ласку до нього, і мав глибоку любов до тих, яким він навчав Дорогу. (1 Сол. 2:8, 19, 20; 4:1) Його відношення є записане в Діях 20:24: “Свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої”.

14. (а) У сучасних роках, яким привілейом втішалася одна місіонерська пара в Західній Африці? (б) Чому ті, що тепер служать за місіонерів не вибрали якоїсь легшої служби?

¹⁴ Подібно, є ті в сучасних часах, які кладуть службу перше всього іншого в їхньому житті й стаються місіонерами. Одна така місіонерська пара вибралася від Караїбських Островів до Західної Африки коли там ще не було Свідків Єгови, і служила там двадцять сім років, аж поки не було більше як десять тисяч, які дієво хвалили ім’я Єгови. Багато інших уже вірно служили десять, п’ятнадцять або двадцять років у їхній місіонерській території. Ті, що прийняли місіонерську службу могли б вибрати якусь легшу роботу служити Єгові, але їхня сердечна вдячність до Бога за Його незаслужену ласку спонукала їх відповісти так як сказав вірний пророк Ісая: “Ось, я! пошли Ти мене”. (Іса. 6:8) Вони знали, що ще треба було проповідувати добру новину про царство по інших країнах, і що люди ніколи не могли б вірити в Єгову і в Його царство якщо б не було кому проповідувати їм. (Рим. 10:13—15) Переглянувши свій стан у житті, вони зрозуміли, що їм було можливо зробити потрібних розпорядків служити за місіонерів. Брак віри не стримував їх; вони знали, що Єгова сповнить Його добру обітницю постачити те, що їм було потрібне. Байдужість не спонукувала їх рішити, що Бог може вжити когось іншого виконати цю роботу; вони були вдячні Богові за привілей, що Він уживав їх. Любов до Єгови відпирала всякий страх, і вони відповіли на Його запрошення. Сказав один брат багато років після закінчення місіонерської школи Товариства Вартової Башти й прийняття призначення в чужій країні: “Коли треба робити рішення, то є властиво порахувати кошт, але той, що вирішить за Царством та його справами ніколи не буде розчарований”.

СЛУЖАЧИ В ДОМІ БЕТЕЛІ

15. Яку роботу виконують ті, що служать у домі Бетелю подібно до Тертія і Силуана у першому столітті?

¹⁵ Декотрі, що вирішили класти справи Божого царства першими, були запрошені служити в домі Бетелі, відділові або друкарні Товариства Вартової Башти. Тут вони працюють подібно до братів першого століття. Тертій мав привілей бути письменником, пишучи надхнений лист до римлян під керівництвом апостола Павла. (Рим. 16:22) Силуан також записав частину Біблії, під проводом апостола Петра. (1 Пет. 5:12) Сьогодні, замість робити лише одну копію, брати, які служать у Бетелі, друкують і оправлюють мільйони копій Біблій в багатьох мовах; і декотрі мають привілей управляти пресами, які щогодинно друкують тисячі копій біблійної поради, яку постачає “вірний та розумний слуга”.— Мат. 24:45—47.

16. (а) У яких відношеннях декотра служба в домі Бетелю є подібна до служби вірного Степана? (б) Як служба в домі Бетелю доказується бути чудовим благословенством для тих, які приймають її?

¹⁶ Інші, що служать у домах Бетелю працюють так як працював Степан, який працював як піднос і ‘розносив поживу до столів’ тим першим християнам, що так близько служили разом. Це не була собі якась неважна робота, яку можна було призначити комусь, що не міг нічого іншого робити. Ні, Біблія каже нам, що Степана призначили до цієї потрібної роботи, тому що він був “повний віри й святого духа”. Він був відповідальним чоловіком на якого можна було покладатися, що він добре виконає свою працю. Але в тім самім часі Степан був ревним вісником та сильним оборонцем Слова Божого. Коли противники старалися сперечатися з ним, то “вони не могли встояти проти мудрости й духа, що він ним говорив”. (Дії 6:1—10) Члени родини Бетелю кругом світу оцінюють той гарний приклад, якого поставив Степан. Вони також є раді працювати при якім-небудь призначенні, розуміючи, що це є привілей служити Єгові й своїм братам цим способом. У тім самім разі вони стараються мати повну участь у службі, проповідуючи від дому до дому й проводячи студії Біблії. Багато з них є призначені бути слугами по соборах і публічними промовцями. У такому теократичному духові, який існує по домах Бетелю є чудові нагоди на духовний ріст. Гарні привілеї служби відчиняються перед охочими слугами. О, що за гарний привілей служити в такому місці в останніх роках цієї старої системи!

ЗАОХОЧУЙТЕ ІНШИХ

17. Чому ми повинні заохочувати інших у службі Єгови, і які нагоди всі мають давати таке заохочення?

¹⁷ Кожний посвячений християнин повинен ревно старатися, щоб ім’я Єгови якнайбільше прославлялося по всій землі. Ми всі особисто можемо брати участь у цій роботі й можемо заохочувати інших ставатися хвалителями Єгови. Світ ніколи не дасть такого заохочення, тому що він не любить Бога. (Як. 4:4; 2 Тим. 3:4; Мат. 24:12) Але, бувши вірні Богові, ми є під обов’язком заохочувати інших. Тому то апостол Павло писав християнам у Солуниці: “Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви!” (1 Сол. 5:11) Коли ми студіюємо Біблію з іншими, то ми заохочуємо їх ставатися дієвими хвалителями Єгови. І у соборі є ті, які могли б більше служити, коли б їм лише дати любого заохочення, можливо запросити, щоб вони пішли з вами.

18. Коли декотрі з братів висказують бажання піонерувати, служити в домі Бетелю або в місіонерській службі, то що ми повинні робити, і чому?

¹⁸ Подібно, коли є нагода заохочувати когось збільшити його привілеї служби, то це є вірність до Бога з нашої сторони дати таке заохочення. Чи хтось думає про піонерство? Похваліть його. Чи він говорить про службу в домі Бетелю або про місіонерство? Підкріпіть його. Не будьте такими як брати в Кесарії, яким Павло мусів сказати: “Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи?” (Дії 21:13) І не будьте так як Петро був на одній оказії коли Ісус мусів звернутися до нього й сказати: “Відступися від мене, сатано, ти спокуса мені, бо думаєш не про Боже, а про людське”. (Мат. 16:23) Тіштеся, що серця ваших братів є так наповнені любов’ю до Єгови, що вони є охочі приймати більшої служби. Заохочуйте їх поступати вперед, зовсім уповаючи на Єгову.

“ДОКАЗУЙТЕ ЧИМ ВИ САМІ Є”

19. (а) До якої міри повинно наше посвячення Єгові впливати на наше життя? (б) Яких доказів поступу дозрілости ми повинні шукати в собі?

¹⁹ Коли ви є хрещеним християнином, то ніколи не забувайте, що ваше ціле життя є посвячене Богові. Ви не посвятили лише кілька годин на тиждень чинити Божу волю. Ваше ціле життя повинно відбивати факт, що ви є вісником Божим. Від вас вимагалося зміни у вашому мисленні та виконуванні деяких речей коли ви сталися християнином, і це любов до Єгови спонукала вас зробити такі зміни. Але це був лише початок. Чим більше ви студіюєте Боже Слово й особисто зазнаєте Його доброту, то ваша любов росте і більш повніше виявляється. Якщо хтось не дозволить собі стати “нездібним слухати” Божого Слова то він буде прогресувати до зрілости. (Євр. 5:11, 12) Біблійні принципи будуть глибше впливати на всі його рішення, і його бажання проповідувати цю добру новину про царство буде міцніти. Чи з вами так стається? Щоб встояти в вірі ви мусите рости духовно. “Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе”.— 2 Кор. 13:5.

20. Яке відношення з нашої сторони уможливить нас придбати найбільшого добра в службі Єгови?

²⁰ Пам’ятайте, що поступ, який ви можете робити духовно, або те чого ви можете вчинити в службі небесного Отця, не залежить лише від вашої власної здібности. (2 Кор. 4:7) Ці успіхи є ближче зв’язані з вашою охотою служити Єгові. Чи ви навчилися вповати на Нього в чім би то не було? Чи ви маєте повну віру, що Він може підкріпити вас як Його слугу? Чи ви оціняєте, що хоч це є ваш привілей садити та підливати, коли берете участь у службі, то це Бог зростає? (1 Кор. 3:6—9) Якщо так, тоді ви будете далі відгукуватися на Його провід. Ви докажете себе бути слугою Бога повночасно.

[Примітки]