Що Бог має на думці?

КОЛИ ми говоримо людям про Божі наміри для людства, то ми часто чуємо питання: “А хто знає?” Те саме питання запитав славний чоловік дев’ятнадцять століть тому. Він питав: “Хто розум Єгови пізнав?” (1 Кор. 2:16) Але цей чоловік дістав владну відповідь до свого питання. Він був кваліфікований дати цю відповідь через два важних факти: (1) Він був ревним студентом Єврейського Писання, знавець у законі Бога дано Ізраїлеві. (2) Він мав посаду близько Бога, якою лише кілька втішалися, а саме, він був один із дванадцятьох апостолів Господа Ісуса Христа, Сина Божого. Хоч він показав, що ніхто не може знати все, що Єгова має на думці, то він відповів на це питання слідуючими словами: “ ‘Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його’. А нам Бог відкрив це Своїм духом, усе бо досліджує дух, навіть Божі глибини”.— 1 Кор. 2:9, 10.

Єгова, Бог Біблії, Бог ізраїльського народу і Бог Ісуса Христа та його послідовників є говіркий Бог. Він так цікавився тримати зв’язок із людським родом, що післав Свого власного Сина, найближчого, з неба на землю, щоб відкрити Свої наміри для людства. Тому то повище згаданий апостол сказав співхристиянам: “Ми маємо розум Христів”. (1 Кор. 2:16) Через Слово Єгови, що є історія Його зв’язку з ізраїльським народом і через Ісуса Христа, ми можемо пізнати, що Бог має на думці. Бог наказує нам: “Питайте Мене про майбутнє, а долю синів Моїх і чин Моїх рук позоставте Мені”. (Іса. 45:11) Ісус радить: “Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам: бо кожен, хто просить — одержить, хто шукає — знаходить, а хто стукає — відчинять йому”. (Мат. 7:7, 8) Це значить розшукати Слово Боже й шукати дійсного значення речей про які Бог говорить і робить. Він не є віддалений Бог, і Він не сподівається, щоб ми поводилися без знання Його намірів. І дуже заохочуюче відкриття маємо коли заглянемо в Єговові наміри, так як Він відкриває їх у Свойому Слові знаходячи, що Його нахил є для нашого добра та добробуту.

Гарний (взірець) нарис над яким ми можемо застановлятися шукаючи відповіді на питання, “Що Бог має на думці?” був даний у восьмому столітті перед З.Д., коли Бог промовив через Свого пророка Ісаю. Переглядаючи це пророцтво ми навчаємося причини і наміри Єговових вчинків, відкриваючи нам Його думки, так ясно, що не лишається ніякого сумніву про властивий шлях, який ми можемо вибирати.

ЧОМУ ВІН ГОВОРИТЬ НАПЕРЕД

У часі цього пророцтва Ізраїль живе в Обіцяній Землі. Вавилон ще не стався Третьою Світовою Силою. Він ще не загрожує шануючій позиції Асирії. Але Бог передсказав, що через гріхи Ізраїля, Він дозволить їм попастися в неволю до Вавилону. Перед тим ніж вони підуть у неволю, Він заохочує їх, в Ісаї 48-ім розділі, в стихах від 1 до 13, пригадуючи їм, що Він є Творець неба й землі, Той Самий Бог від початку до останку, і що Він не забув Своїх людей. Він каже їм, що на Його власну користь Він виступить проти Вавилону й визволить їх. Він не дозволить іншим зневажати Його через занедбання виконати Своїх обітниць, і Він не дасть Своєї слави фальшивим богам. Він каже:

“Зберіться ви всі та й послухайте: Хто серед вас розповів був про те? Кого Єгова любить, вчинить волю Його в Вавилоні, рамено ж Його на халдеях. Я, Я говорив і покликав його, спровадив його, і він на дорозі своїй буде мати поводження”. (Іса. 48:14, 15) А що Єгова каже цими словами? Дійсно Він каже: ‘Хто між фальшивими богами у поганському світі передсказав ці речі про упад Вавилону й визволення людей Моїх перським Кіром? Це Кіра Я полюбив через його вчинок проти Вавилону, якого Я намірив для нього вчинити. Він вчинить те, що потішає Мене проти того лукавого міста. Його рука спочила на халдейцях з силою, проти якої вони не зможуть встояти’.

Кір не буде знати аж поки він не завоює Вавилон і аж поки Даниїл не покаже йому Ісайове пророцтво, що Єгова вжив його завоювати Вавилон і покорити халдейців. Що Сам Бог передсказав це Він каже: “Наблизьтесь до Мене, послухайте це. Споконвіку Я не говорив потаємно; від часу як діялось це, Я був там”. (Іса. 48:16) Єгова не боїться пророкувати це наперед. Він не передсказує подій потаємно, боячись, що пізніше хтось скаже, що Він не пророкував їх. Він знає, що Він буде робити й наперед передсказує це, щоб Його люди в тому часі, як і ми тепер, могли бути певні, що Він є правдивим Богом, і що ми можемо довірити Йому та виконувати Його виявлені наміри. Він каже Ізраїлеві:

ЯКИЙ ЙОГО НАМІР Є ДЛЯ СВОЇХ ЛЮДЕЙ

“Так говорить Єгова, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: ‘Я — Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити. О, коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі! А насіння твого було б, як піску, а нащадків твого живота — немов зернят його, і витяте й вигублене не було б твоє ймення із-перед обличчя Мого’ ”.— Іса. 48:17—19, НС.

З цього ізраїльтяни можуть бачити, що Бог визволить їх з Вавилону. Він називає Себе їхнім Відкупителем. Знаючи це наперед, Єгова показує, що Він хоче, щоб ізраїльтяни уникали неволю та заслання з їхньої батьківщини слухаючи Його наказів. Тоді, замість зазнавати нещастя від Вавилону, вони можуть мати мир і добробут так повно, глибоко і рясно як ріка. Їхні справедливости можуть бути незліченні немов морські хвилі. Єгова обіцяв їхньому предкові Авраамові, що Він розмножить їхнє насіння так незліченно як пісок на березі. О, яка велика є Його любов до них і який гарний намір Він має для них! Він вдається до їхньої любови бути Тим, який справді цікавиться ними, навчаючи їх як вони можуть предбати собі користей, любо проводячи їх способом, яким Він хоче, щоб вони ходили. О, якби тільки вони послухали б Його. Але, Він знає наперед, що вони збунтуються й не будуть наслідувати Його науки та проводу, але будуть відкидати Його дисципліну. Навіть під цими обставинами Єгова є такий ласкавий до них, що Він не може цілком покинути їх. Його слідуючі слова докажуться бути хвилею надії протягом їхньої неволі:

“Вирушіть із Вавилону, втечіть від халдеїв, радісним співом звістіть, оце розголосіть, аж до краю землі рознесіть це, скажіть: ‘Єгова викупив раба Свого Якова! І спраги не знали вони на пустинях, якими провадив Він їх: воду з скелі пустив їм, Він скелю розбив, і вода потекла’ ”.— Іса. 48:20, 21, НС.

Отже, Він не покидає цих потомків Свого любого Якова. Певно, Вавилон не буде добровільно відпускати їх, і це не є воля Єгови, щоб вони втікали з Вавилону перед його занепадом. Через Свого пророка Єремію (25:11—14) Він пізніше скаже їм, що вони не зможуть вернутися назад до їхньої батьківщини перед її сімдесятилітнім спустошенням. Отже вони будуть мусіли чекати на Єгову, який через Свого любого Кіра докажеться бути їхнім визволителем.

Факт, що Він передсказує це буде вихвалювати Його ім’я, бо коли Вавилон дійсно впав, то ця новина поширилася по цілій мідо-перській імперії, і ізраїльтяни могли розказувати іншим чому Вавилон упав і цим чином люди не будуть давати честь якомусь чоловікові за її упад. Отже, крім Його Слова Він мав свідків посвідчити про Його вчинки та наміри, так як Він має свідків на землі сьогодні. Його любов до тих, що скористали з цього визволення була показана тим, що Він провів їх назад через спустошену територію, одначе дбав про них, постачаючи їм воду з скелі й заводячи їх безпечно назад до Єрусалиму. Справді, що ніхто не міг порівняти Єгової ласки до Своїх людей. Але Він не міг бути спокійним до тих між ними, які ламали Його заповіді, а особливо до лукавого Вавилону.— Іса. 48:22.

Коли Вавилон упав, то декотрі ізраїльтяни, як-от старий Даниїл, не хотіли вертатися назад до Єрусалиму; але це не значило, що вони були лукавими. Хоч декотрі не хотіли виходити з Вавилону, то однак вони могли помагати даючи золото, срібло, маєток та свійські звірята тим, що верталися й могли посилати добровільні датки для дому правдивого Бога в Єрусалимі.— Езд. 1:2—4.

ЧОМУ ВІН ДОЗВОЛИВ СВОЇМ ЛЮДЯМ СТРАЖДАТИ

Єрусалим представляв Боже ім’я, але за часу Ісаї вони збунтувалися проти Бога. Бог знав, що до 607 р. перед З.Д., коли Вавилон завоює Єрусалим, то їхнє лукавство буде таке велике, що Він уже не зможе терпіти їм і тоді буде мусів дисциплінувати їх. Він перестерігав їх:

“Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки Єгової випила ти келіх гніву Його, чашу-келіха одуру випила, вицідила. Зо всіх тих синів, що вона породила нікого нема, хто б провадив її, всіх тих синів, яких виховала, нікого нема, хто б підтримав її. Ці дві речі спіткали тебе, але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч хто розважить тебе? Сини твої повмлівали, лежали на розі всіх вулиць, мов олень у тенетах, повні гніву Єгови, крику Бога твого”.— Іса. 51:17—20, НС.

Бог ужив Вавилон дисциплінувати їх. Єрусалим захитався від чаші гніву Його і ніхто з його мешканців не міг ходити просто. Навіть тих кількох праведних у ньому, як-от Єзекіїл, Даниїл його трьох близких єврейських друзів, не могли помогти йому втриматися на своїх ногах. Речі, яких Єрусалим мав пити з чаші гніву Єгови були подвійні: (1) Спустошення та зламання, (2) голод та меч. Вісімнадцять місяців Навуходоносорової облоги Єрусалим потерпів великий голод, меч вавилонської війни, розвал його уряду й оборони та спустошення поганськими завойовниками. Єгипет, до якого він звертався, не міг помогти йому, а ті всередині Єрусалиму були слабі та виснажені. Але, заохочуючо Єгова передсказує кінець цього п’яного досвіда:

“Тому то послухай цього, убога й сп’яніла, але не з вина: Так говорить Господь твій, Єгова і твій Бог, що на прю за народ Свій стає: ‘Ось келіха одуру Я забираю з твоєї руки, чашу-келіха гніву Мого, більше пити його вже не будеш! І дам Я його в руку тих, що гнобили тебе, що вони до твоєї душі говорили: “Схились, і по тобі ми перейдемо”. І поклала ти спину свою, немов землю, й як вулицю для перехожих’ ”.— Іса. 51:21—23, НС.

Це пояснює чому Єгова допустив Єрусалимові піти в неволю. А це тому, що Єрусалим, яко столиця людей Його, брав провід змагаючись із Ним замість годитися й любо коритися Йому. Але Його дисципліна закінчиться й Він відверне Свій гнів від Єрусалиму й справить його проти Вавилону, та союзників його, які дратували та гнобили Єрусалим, спричиняючи його лежати немов лицем додолу, щоб вони могли топтати його немов вулицю в місті. Коли це сталося в 607 р. перед З.Д., то відтоді почали топтати Єрусалим. Тоді почалися сім ‘Часів Поган’, що тягнулися аж до 1914 р. З.Д.— Луки 21:24; Дан. 4:16, 23, 25, 32.a

У 539 р. Єгова відібрав чашу Свого гніву з рук Єрусалиму й передав його в руки Вавилону. Два роки пізніше, в 537 р. перед З.Д., Кір проголосив свій декрет звільнити ізраїльтянів. Тоді пророцтво надхнене Єговою більше як двіста років наперед почало пристосовуватися: “Збудися, Збудись, зодягнися, Сіоне, у силу свою, зодягнися у шати пишноти своєї, о Єрусалиме, о місто святе, бо вже необрізаний та занечищений більше не ввійде до тебе! Обтруси з себе порох, устань та сідай, Єрусалиме! Розв’яжи пута шиї своєї, о бранко, о дочко Сіону”.— Іса. 52:1, 2.

Сіон знову мав бути відбудований в гарне місто, яке вже не буде вавилонським невільником, але буде прикрашене та підкріплене для поклоніння Єгови. Бувши знову “містом великого Царя”, так як Ісус називав його, воно мало одягнутися в гарний одяг його королівської гідности. (Пс. 48:3; Мат. 5:35) Єрусалим мав статися святим містом; отже це було неправильно необрізаним і нечистим особам входити в нього. Так довго як він був би вірним Богові й дотримував би святість його то жоден необрізаний поганський завойовник не міг би перекинути й принижити його в порох. Хоч ряд царів із Давидової родини не були відновлені в цей час й наступні світові сили панували над ним, то однак він був святим містом, центром поклоніння для Єговових людей, аж до його знищення Римом у 70 р. З.Д. Тоді пророцтво Ісаї сповнилося, бо 52-ий розділ має сповнення в Божій небесній організації, в небесному Сіоні або Єрусалимі, бо це є вільний “вишній Єрусалим”, якого представляв земний Сіон або Єрусалим. Тридцять сім років перед знищенням Єрусалиму в 70 р. З.Д., Єгова зробив його Своїм центром поклоніння, духовним храмом, християнським собором.— Гал. 4:26.

Коли Єрусалим був у неволі у Вавилоні, то його можна було назвати “поневолена дочка Сіону”, але тепер він вже не мав сидіти на землі й сумувати, він мусить прийняти підвищене місце, скидаючи кайдани невільництва з його шиї. Він мав уживати свою свободу служити Єгові як Його храмове місто. Єгова мав перебувати в ньому, так як пророкує Захарія 2:11, 14, НС: “Горе, втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону! Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе’, промовляє Єгова”.

ЯК БОЖІ ЛЮДИ БУЛИ ПРОДАНІ ТА ВІДКУПЛЕНІ

Єгова продав або віддав Сіон у Вавилонові руки за його бунт. Отже Вавилон не повинен був думати, що він усе буде власником Сіону. Єгова пояснює: “Задармо були ви попродані, тому будете викуплені не за срібло”. (Іса. 52:3) Отже Бог не мусів платити ніякої викупної ціни, щоб набути Сіонові свободу. Єгові нічого не коштувало звільнити його. Але Сіона треба було відкупити, бо цар Кір добровільно звільнив Сіон признаючи Єгову, і тому Єгова дав перському Кірові країни, яких він завоював у свойому переможному поході над Вавилоном і пізніше дав Персії єгипетську країну в часі Кірового сина Камбісіса. (Іса. 43:3, 4) Усі ці були поганські країни. Дозволивши ізраїльтянам вернутися та відбудувати храм у Єрусалимі, цар Кір вернув їм посудини, яких цар Навуходоносор забрав із Єговового храму, і не вимагав жодної винагороди.

Вавилон не мав права привласнювати Божих людей й тому що він гнобив їх він був знищений. Бог пригадує Собі попередні випадки пригнічення в Ісаї 52:4, кажучи: “До Єгипту зійшов був народ Мій впочатку, щоб мешкати там, а Ашшур за ніщо його тиснув”. Вавилон нічого не навчився з історії Божого вчинку визволення ізраїльтянів від єгиптян. Він ігнорував історичним фактом коли Бог вигубив 185,000 асирійського війська, що загрожувало Єрусалимові і Його перекинення Асирії в руки мідян та халдеїв около 633 р. перед З.Д., після того як Асирія, без жодної причини, перекинула десятипоколінне царство Ізраїля, викорінила Його людей й наново заселила землю поганами з чужих країн.

ЄГОВА ХОЧЕ, ЩОБ ЙОГО ІМ’Я БУЛО ШАНОВАНЕ

З огляду цих речей чому Єгова цікавився Вавилоном? Він відповідає: “ ‘А тепер, що Мені тут’, говорить Єгова, ‘коли взятий даремно народ Мій? Шаліють володарі їхні’, говорить Єгова, ‘і постійно ввесь день Моє ймення зневажене. Тому Моє ймення пізнає народ Мій, тому того дня він пізнає, що Я — то Отой, що говорить: Ось Я!’” (Іса. 52:5, 6, НС) Отже Єгова мав на думці знайти такий самий стан в Вавилоні, який раніше існував у стародавньому Єгипті та Асирії. Хвальба Вавилону проти Єрусалиму, а головно як вона відбивалася на Його йменні, не буде ігнорована, і Він мусить дати відповідь, бо вавилонці не боялися, що вони також можуть уразити правдивого Бога ще більше ніж Його люди, яких Бог продав у неволю в їхні руки додаючи до їхнього уже існуючого гріха ідольського поклоніння.

Ізраїльтяни повинні були щось навчитися з цієї Єгової дисципліни. Багато з них навчилися. Вони стягнули великий докір на ім’я Єгови, так як сказав християнський апостол Павло природним жидам за його дня 56 р. З.Д.: “Бо ‘через вас зневажається Боже ймення в поган’, як написано”. (Рим. 2:24) Сімдесят років вони мусіли терпіти цю непошану, яка стягнула зневагу на них. Вони чули як Боже ім’я було зневажане, обмовлене, і вживалося в безвартний спосіб, але Єгова не дозволив цьому продовжатися повіки. Він дуже шанує Своє власне ім’я й позицію, яко Всесвітній Суверен. Він запевнив, що Він оправдає Своє ім’я й положить його в належне святе місце перед усіма народами, кажучи: “Я — то Отой, що говорить: Ось Я”.

ПОКЛОНІННЯ, ЯКЕ ЄГОВА ВИМАГАЄ

З цього ізраїльського досвіду можна бачити, що Єгова має велику любов до всіх Своїх сотворінь і відноситься до всіх із правосуддям та ласкою. Він особливо має незламану любов до Своїх людей, тих, що беруть Його ім’я на себе. Але Він також вимагає, щоб вони шанували Його ім’я між собою. Він не хоче лише усної служби. Він хоче любу слухняність, так як вірний син слухає свого батька. Тому ті, що беруть на себе Боже ім’я не можуть робити їхню релігію чимсь, що є окремо від їхнього життя, але вони мусять керувати їхнє життя поклонінням Єгови і слухняністю до Його заповідей. Він, а не особа, ставить рівні щодо правдивого поклоніння. Його добра воля є до всіх тих, які наслідують цей шлях і Він має на думці дати їм благословенства, яких не можливо збагнути, так як апостол сказав: “Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його”. (1 Кор. 2:9) Тому ми повинні студіювати Його Слово. Навіть те, що Він є заздрісний Своїм власним ім’ям не є самолюбством. А чому ні? Тому що освячування Його ім’я через Його царство в руках Більшого Кіра, Ісуса Христа, буде на користь цілому всесвіті й заведе вічний мир для цієї землі, разом із вічним життям з всіма благословенствами, і події про яких ми ще й не чули, яких Він, любий Творець, має на думці дати тим, що будуть слухати Його.

[Примітки]