Чи ви хочете обминути ганьбу? Обминайте зарозумілість

ЗАРОЗУМІЛА особа є у великій небезпеці. Вона приймає деякі думки, щоб задоволити своїм бажанням, тоді озброює себе відношенням або духом протистояння до всіх інших поглядів. Відтоді така особа йде зарозумілим шляхом, який доводить до нерозумних учинків і нарешті до сорому. Коли особа стається зарозумілою, то воно трудно помогти їй, бо такий погляд робить її зухвалою, гордою та нерозсудливою.

Наприклад, декотрі кажуть, що нема Бога. Вони б навіть не подумали б говорити, що дім не має будівника. Але коли ви звернете їм увагу на більше складну “природу”, то тут їхнє практичне мислення кінчиться й вони припускають, що нема Творця, що навіть ціла будова природних речей, включаючи їх самих яко інтелігентних осіб, почалася процесом сліпих сил від неінтелігентної безжиттєвої матерії.

Однак, ще більше зарозумілими є священики, які приймають шановні назви, навіть вимагають пошани від інших, заявляючи бути релігійними провідниками та властями над своїми стадами їхніх сект, і в тому самому часі кладуть свої слова та традиції вище Божого Слова Біблії.— 2 Сол. 2:3, 4.

Ці особи дуже настрашилися б коли б їм сказали, що вони є в невільництві, в невільництві бога, фальшивого бога, і це є правда, бо біблійне правило каже, що людина стається слугою того, кому вона служить. (Рим. 6:16) Вони коряться, хоч випадково, Сатані Дияволові, якого Біблія називає “богом цієї системи”. (2 Кор. 4:4, НС) Біблія показує як Диявол виступав проти Бога Єгови за днів Йова в землі Уз, кидаючи виклик проти права, якого Єгова мав до суверенітету та виключної посвяти. Згорда, він обвинувачував, що ніхто не служить Єгові всім серцем, включаючи навіть глибокорелігійного чоловіка Йова. Коли Єгова настоював полагодити цю справу, то Диявол не міг представити ніякого доброго доказу проти Йова, але, щоб підтримати своє зухвале заявлення, він видумав наклеп, кажучи, що Бог підкупив Йовове правильне поводження, що Йовове серце не було добре. Щоб підтримати свій зарозумілий наклеп, він взяв мордерський шлях і при кінці доказався бути зловісним брехуном.— Йова 1:8—22.

ВАВИЛОН ЗАРОЗУМІЛИЙ ПРОТИ БОГА

Але, один із найбільших прикладів небезпеки, яка приходить із зарозумілого шляху є стародавнє місто Вавилон, центр сатанської фальшивої релігії після потопу за днів Ноя. Це не є собі марне твердження, бо Біблія як і світова історія, до яких хто-небудь може звернутися за доказом, є повні записів його неправильних та зарозумілих вчинків проти Бога, і їхній принижаючий наслідок. (Цікава точка в цьому відношенні є записана в Йова 1:17 показуючи як Диявол уживав халдеїв [вавилонців] як знаряддя у його зусиллі підтримувати своє наклепницьке обвинувачення проти Єгови та Його слуги Йова.)

В Свойому пророцтві проти Вавилону, в п’ятдесятому розділі книги Єремії, Єгова відноситься до нього і називає його “край Мератаїм”, що значить “край подвійного бунту”, і “мешканці Пекоду”, що значить “мешканці краю покарання”.a Навіть цими назвами, яких Він дав Вавилонові, як гарно Єгова говорить про його зарозумілість і руйницький кінець, який чекав на нього.

А чому Вавилон був “край подвійного бунту”? Перше, він був побудований Нимродом, який називався Меродах в часі коли його обожували. Декотрі розуміють, що це ім’я значить “великий бунтівник”. Нимрод збунтувався проти Єгови, і Вавилон був подвійно відповідальний, тому що мечем та вогнем він перекинув царство людей Єгови, знищив його храм, винищив його народ, і вивіз тисячі невільників до країни Шінар, звідки колись вийшов єврейський патріярх за Божим наказом. О, як Вавилон величав себе цим ділом! Отже він був не лише бунтівничий. Вавилон був вдвоє разів бунтівничий. З цієї причини він заслужив відвідин або кари від Бога.

Вавилон уважав себе бути світовим сувереном. Чи ж його бог Меродах не триматиме його в цій суверенній позиції? Отже, тому він виступив проти великого всесвітнього суверена Єгови, навіть маючи відвагу і необачність напасти на престол Єгови, цебто сказати, престол на якому сиділи царі Давидової родини, бувши на стільки зарозумілим, щоб спустошити храм Єгови. Його велика гордість піднімала його до занепаду! Божий праведний закон каже:

“Поруйнуй і прокляттям вчини все за ними, . . . Гуркіт бою в краю та велике спустошення! Як побитий й поламаний молот всієї землі! [Вавилон знищив багатьох націй] Яким жахом зробивсь Вавилон для народів! Я пастку поставив на тебе, і схоплений ти, Вавилоне, хоча ти й не знав! Ти знайдений й схоплений був, бо ставав ти проти Єгови!”— Єрем. 50:21—24, НС.

НЕСПОДІВАНИЙ УПАД

Той, що дістав наказ перекинути Вавилон був перський цар, Кір 2-ий, і він зробив це з досвідом. Могутній Вавилон був забраний так несподівано, що це зробило його оборону безкорисною. Кірове військо майже зовсім не мало жодного опору, коли, немов великим чудом, воно вийшло з ріки Ефрат через відчинені та погано вартовані внутрішні брами. Це було докладно немов Єгова спритно приготовив йому пастку, так, що він не знав, що сталося з ним! Вавилон стався приголомшений. Чому він не міг втекти? Та ж така річ була неймовірною. Ба, але він не впав через потугу Кірового війська. Ні, зарозумілий Вавилоне, ти нічого не міг зробити в цій справі, бо “ти став проти Єгови”. Отже твій упад мусів бути чудовий. Єгова показує, що це Він Сам спрямував твій дивний упад:

“Єгова відчинив Своє сховище, і вийняв ізвідти знаряддя гніву Свого [Його військове знаряддя, особливо мідяни та перси], це бо зайняття для Єгови, Бога Саваота в халдейському краю. Ідіть ви на нього із краю землі, [так далеко як Вірменія та гора Арарат], відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи [порозкладайте його багатства поза містом, для грабіжників], і вчиніте закляттям його, [немов, щось “віддане” Богові, що вже не буде для людського вживання],— хай не буде йому позосталого [не буде наступників]! Його всіх волів повбивайте [його царських провідників],— хай підуть вони на заріз! Горе їм, бо настав їхній день, час навіщення їх!”— Єрем. 50:25—27, НС.

А що сказати про тих невільників, які пострадали через його зарозумілість? Бог каже: “Голос тих, що втікають і рятуються з вавилонського краю, щоб звістити на Сіоні про помсту Єгови, нашого Бога, про помсту за храма Його”. (Єрем. 50:28, НС) А особливо цей голос можна було чути коли Кір Великий, в першому році свого царювання, видав декрет (в 537 р. перед З.Д.), щоб усі охочі жиди вернулися назад до Сіону відбудувати храм їхнього Бога. (Езд. 1:1—4) Отже, тому вони вийшли організованим способом ради похвальної цілі, але вони були такі нетерплячі, такі ревні та веселі, що вони бігли немов утікаючи з в’язниці де вони були затримані невільниками і не могли служити їхньому Богові.

Отже, коли Вавилон соромився, то Божі слуги раділи. Кір дав їм дозвіл взяти зі собою святі посудини, яких вавилонці викрали з храму Єгови, і під царським наказом вони могли відбудувати новий храм на тому самому місці де колись стояв храм Соломона в Сіоні. Тоді вони могли виявити зарозумілість Вавилона й розказати про пімсту, яку Єгова післав на нього за те, що він опоганив храм і його посудини, які вживалися в богослужінні. Це дуже соромило Меродаха, тому що його власний храм мусів віддати ці викраджені з храма Єгови посудини. Єгова далі каже:

“Скличте на Вавилона стрільців, . . . табором станьте при ньому навколо,— нехай йому втечі не буде! Відплатіте йому згідно з чином його, як зробив він,— зробіть так йому, бо гордим він став проти Єгови, проти Святого Івраїлевого! Тому то його юнаки всі поляжуть на площах його, а військові його того дня всі погинуть”.— Єрем. 50:29, 30, НС.

ВІДПЛАТА

Ось як пророк Єремія оплакував Сіона коли Вавилон знищив Єрусалим у 607 р. перед З.Д.: “Чи конечним було, щоб жінки їли плід свій, своїх немовлят, яких виплекали? Щоб був у святині Єгови забитий священик і пророк? Лежать на землі на вулицях рядом юнак та старий. . . Попадали діви мої та мої парубки від меча,— Ти побив їх в день гніву Свого, порізав, не мав молисердя”. (Плач Єремії 2:20, 21, НС) Отже, у відплату, мідянські та перські стрільці вбивали тих вавилонців, що старалися втікати. Вони ввійшли в місто й дійсно вбивали їхніх молодих чоловіків по вулицях і безсовісно вигублювали їхнє військо.

Вавилон стався уособленням зарозумілости. Єгова каже: “Ось Я проти тебе, о пихо, . . . бо день твій прийшов, час тебе покарати! І спіткнеться пиха й упаде, і не буде того, хто б підніс її. І огонь по містах його Я запалю,— і він пожере всі довкілля його”. (Єрем. 50:31, 32) Вавилон нічого не навчився з досвіду свого наймогутнішого царя Навуходоносора з рук Бога Єгови, коли він був божевільний сім років, а тоді коли видужав та був відновлений до свого престола, признав Царя небес і сказав: “Тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити”. (Дан. 4:1—37) Ні, Вавилон мусів навчитися трудним досвідом правду Приповісток: “Огида для Єгови всякий бундючний”, і “Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком — бундючність”. (Прип. 16:5, 18, НС) Ці правди здійснилися над його правнуком, царем Валтасарем, який спотикнувся й впав саме тоді коли він підіймався проти Єгови, зневажаючи посудини храму разом із великим бенкетуванням.

Спотикання Вавилона було таке велике, що він вже ніколи не міг вернутися назад до світової сили. Хоч пізніше вавилонські царі, Навуходоносор 3-ий та Навуходоносор 4-ий збунтувалися проти перського царювання, то їм не вдалося перекинути його. А чому? Це тому, що Божий гнів далі палав проти Вавилону, аж поки він не став немов “горючою горою”. (Єрем. 51:25) Але заки Вавилон став цілком спалений, то він був примушений відпустити Божих людей й побачити відбудовування Сіону та його храма, яко частина Божої пімсти: “Сини Ізраїлеві й сини Юдині — разом утискувані, і всі, що в полон їх забрали, тримають їх міцно, не хочуть їх випустити. Але Викупитель їх сильний, Єгова Саваот — Йому Ймення! Він конче розсудить їхню справу, щоб землю вспокоїти, а вавилонських мешканців стривожити”.— Єрем. 50:33, 34, НС.

НАСЛІДКИ ЗАРОЗУМІЛОСТИ ТА ІДОЛОПОКЛОНСТВА Є БОЖЕВІЛЬНІ ВЧИНКИ

Вавилон забув, що хоч Бог “продав” Своїх людей, то Вавилон нічого не заплатив Богові. Вдійсності, це Бог дозволив Ізраїлеві піти в неволю за їхні гріхи. (Іса. 52:3) Але, бувши Відкупителем і Власником усього сотворіння, Він дав заплату народові, який визволив їх. Бог дав Персії інших людей в заміну за Своїх людей, а це був Єгипет, який прийшов під панування Камбісеса, сина Кіра Великого. Слідуючі слова Єгови оповідають тривогу Вавилона коли Бог виконав Свій суд проти нього:

“Меч на халдеїв, . . . і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на його мудреців! Меч на ворожбитів — і безглуздими стануть, меч на лицарство його — і вони полякаються! Меч на коні його й на його колесниці, та на всю мішанину народів, яка серед нього,— і стануть вони як жінки! Меч на скарби його — й пограбовані будуть! Посуха на води його,— і вони повисихають, бо цей край божків, і шаліють вони від бовванів. . . . Тому звірі пустинні там будуть сидіти з шакалами, і струсі будуть у ньому сидіти, і не буде заселений він вже навіки, і не буде замешканий він з роду в рід”.— Єрем. 50:35—39.

На пересторогу вавилонцям, Єгова вдійсності сказав: ‘Так, ви зарозумілі вавилонці, хваліться про вашу постійність та величність Вавилона на необмежений час. Порожні слова! Гордуйтеся вашою відвагою, ви могутні. Це все обернеться в жах. Коні та колесниці — стануться безкорисними. А ви наймані вояки — немов жінки станетеся. Скарби — будуть для грабіжі. Ефрат, який відвернуть, станеться безкорисним для охорони цього зухвалого міста. Ваші вирізблені ікони не зможуть спасти вас, бо ідолопоклонство не дає ніякому народові розсудливости. Ви лише будете бачити страшні видіння коли ці боввани не зможуть помогти вам у часі клопоту, аж поки не заженуть вас у божевілля”.

НАРЕШТІ ВАВИЛОН БУДЕ ЦІЛКОМ ЗНИЩЕНИЙ

Додаючи до свого гріху ідолопоклонства гріх зарозумілости воюючи проти Єгови, кара Вавилону горіла аж поки не придбала цілковитого та вічного знищення для її організації. “Як Содом та Гоморру й сусідів її Бог був поруйнував, . . . так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський”. (Єрем. 50:40) Єгова малює страшний образок завойовників Вавилону, так як пророцтво далі продовжається:

“Ось із півночі прийде народ, і люд великий, і численні царі,— вони збуджені будуть із кінців землі: Лук та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають,— їхній голос, як море реве, вони їдуть на конях,— на тебе вони вшикувались, як муж на війну, вавилонськая дочко!”— Єрем. 50:41, 42.

Горожани Вавилону були присилувані святкувати поразку Набоніда та його війська за Вавилоном, і утечу Набоніда до Борсіпи. Війська з далеких округ, навіть із півночі Вавилону, прийшли, маючи одну ціль, а це забрати його. Однак, горожани Вавилону сталися такими гордими, що вони почувалися безпечними. А цареві Валтасареві, під час бенкетування у палаці, Даниїл звернув увагу на вавилонську долю потлумачивши слова рукописання на стіні. (Дан. 5:25—28) Повна сила пророцтва Єремії 50:43, вдарила його: “Почув цар вавилонський відомість про них,— й опустилися руки йому, обхопив його страх і тремтіння, немов породіллю! Мале диво, що коліна Валтасаря ослабли коли він довідався, що місто несподівано впало й побачив як його могутні вояки втікали немов жінки. Вавилон знущався над людьми Єгови і тому Бог порівнює Свого призначеного завойовника, Кіра, до йорданського лева, кажучи:

“Ось підіймається він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмить зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними! Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм він устоїть? Тому то послухайте задум Єгови, що на Вавилон Він задумав, і думки Його ті, що на землю халдейську замислив: Поправді кажу вам,— найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них! Від розголосу про взяття Вавилону земля задрижить, і почується крик між народами!”— Єрем. 50:44—46, НС.

Тому що Кір воював для Єгови, то ніхто не міг встояти перед ним, так само як ніхто не міг встояти перед Єговою. Отже, ті, що були у Вавилоні були дуже нерозумні думати, що вони зможуть припинити йорданського лева, якого Єгова посвятив, і завернути його. Вони повинні були послухати поради Єгови: “Найменших із отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них”. (Єрем. 50:45)b Так, вавилонці були немов ягнята перед символічним йорданським левом, витягнені на знищення. Їхня столиця, яка здавалася бути такою міцною нарешті була спустошена. Земля, а головно земля халдеїв, захиталася від гуку коли Вавилон упав — поранений, і його вже не було можливо оздоровити, так як про це буде дискутуватися в майбутніх статтях. Вавилонський викрик здивовання та тривоги можна було чути між усіма народами над якими він панував як Третя Світова Сила — страшний наслідок його зарозумілости проти Бога.

Це повинно бути як пересторога для всіх осіб, які заявляють бути слугами Божими бути дуже уважними, коли вони наслідують своїх провідників, які поводяться зарозуміло або вповають на людські слова й їхні традиції, які є протилежно до Слова Божого, або показують недовірство до нього. Це також повинно помогти нам зрозуміти як небезпечно воно є вповати на хвастощі людей, будь вони філософами, науковцями або священиками, відносно того, що людина зможе зробити, щоб зберегти теперішню лукаву систему, над якою царює велика фальшива релігійна імперія, Вавилон Великий. Ми оцінюємо цю точку, яку зробив розумний письменник Приповістей:

“Чи прийшла зарозумілість? Тоді й прийде сором; але мудрість є з смирними”.— Прип. 11:2, НС.

[Примітки]