Початок Біблійної таємниці

ЄГОВА є Богом світла. У виконуванню Своїх намірів Він має святі таємниці, однак Він не тримає їх вічно при собі, але виявляє їх у призначеному часі. Він не є Богом таємниць, яких не можливо пояснити, але читач Його Книги, Біблії знайде, що починаючи з її першої книги Мойсея аж до останньої книги Одкриття, Він крок за кроком відкриває велику таємницю, не з Його власного творива, але якій Він лише дозволив продовжатися. При кінці Біблії те відкриття її стається ясне неначе світло. Коли ви будете слідити цю таємницю через цілу Біблію, то ви знайдете Боже відкриття її чим раз цікавіше від якої-небудь фікційної таємниці й ви станетеся більше зацікавлені нею, бо не лише її особи та ситуації є дійсні, але ваше саме життя залежить на розумінню тієї таємниці. Ви не можете виключати ніяких доказів, які тут представляються, щоб доказати її, бо ви тоді набудете лише неясного розуміння й не зможете взяти життя-зберігаючого шляху, якого Бог відкриває як ця таємниця досягає свою найвищу точку.

А яка є тема цієї таємниці? Її тема є упад “Вавилону Великого”. Причина чому ця тема є така важна для читача є, що упад Вавилону є дуже близько сполучений з Божим царством. По суті, його упад значить, що Боже царство вже володіє. Той упад мав прийти з такою жахливою раптовістю, що більшість із людства мали бути дуже здивовані й захоплені в його світових наслідках. Розуміння цієї таємниці поможе людям щирого серця прилучитися до інших, які вже через століття молилися за цією подією, знаючи, що вона значить їх визволення з-під пригнічення, яке вже так довго продовжалося.

Коли Вавилон є приречений на знищення, то нас зустрічає вибір, який ми мусимо зустрінути щиро й відважно. Маючи Боже Слово, Святу Біблію, то нам не треба бути в незнанню над таким вибором. В сторінках цієї Книги ми читаємо збуджуючий наказ тим, що бажають статися Божими людьми виходити з Вавилону. Це показує, що всі такі люди ще є невільниками Вавилону. Нам треба знати, що Вавилон Великий є і також, що Боже царство є, бо наш вибір є: Лишитися в засудженому Вавилоні й вмерти з ним або вийти з нього й стати під правління Божого царства на життя.

Щоб дістати повне розуміння про Вавилон Великий, нам насамперед треба застановитися над стародавнім Вавилоном, який упав у 539 р. перед Хр. Ми тепер маємо багато інформації відносно того Вавилону, яку архіологія як і історики постачили, а особливо тепер коли, після 1899 р. почали розкопувати його вражаючі руїни, а так само і Біблія дає нам багато історії про той стародавній Вавилон. А чому в Біблії знаходиться так багато інформації про античний Вавилон? Послання до Римлян 15:4 відповідає нам: “А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію”. Таємниця про Великий Вавилон вже майже закінчилася. Отже воно є важним, так, дуже важним для нас зрозуміти історію стародавнього Вавилону, його упад і знищення, й це кине світло на його подобу, Вавилон Великий про якого книга Одкриття згадує й каже, що він мав провідничу власть багато літ після того коли місто Вавилон стратило свою силу як світова політична імперія.

ПРОТИВНИК БОГА БУДУЄ ВАВИЛОН

Біблія перший раз згадує про Вавилон у десятім розділі 1 Мойсея в десятому стиху й каже: “А початком царства його був Вавилон”. Вавилон значить те саме що Бабель, бо перший написаний переклад Єврейських Писань у іноземну мову є грецький переклад Септуагінт, і євреї, які говорили грецькою мовою переложили Бабель на Вавилон. Латинська версія Вулгат також вживає ім’я Вавилон, так як роблять інші переклади. Це є дуже цікавий факт, що Біблія є єдиним історичним записом, який інформує нас про початок і засновника Бабелю або Вавилону. Вона каже нам, що цей засновник Бабелю був чоловік називаючись Нимрод, що був потомком Куша, син Хама. Отже він був правнуком Ноя. Вона також сповіщає нас, що Нимрод був першим людським царем. Американська Стендард Версія Біблії представляє нам цю історію цими словами: “Оце нащадки синів Ноєвих: Сем, Хам та Яфет, і понародились їм сини по потопі: Сини... Хамові: Куш, і Мизраїм, і Фут і Канаан. . . . Куш же породив Нимрода, він почав бути велетнем на землі. Він був велетень ловець перед Єговою; тому то говориться: Як Нимрод, велетень ловець перед Єговою. А початком царства його були Бабель, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Синеяр. З тієї землі пішов він в Ассірію, та й збудував Ниневу, і Регобот-Ір, і Калаг, і Резен між Ниневою і Калагом,— було то місто велике”.— 1 Мойс. 10:1—12.

Славних мисливців навіть сьогодні називають Нимродами. Але чи цей Нимрод був лише собі мисливцем звірят? Яким саме мисливцем він в дійсності був? Єврейська Енциклопедія, 9-ий том з 1909 р., на стороні 309, каже, що Нимрод, за писанням єврейських рабинів, “є типом бунтівничих людей, його ім’я перекладають бути ‘він, що збунтував всіх людей проти Бога’ “.

Александер Марлоу, в його творі “Книга Початків”, подає 1 Мойсея 10:8, 9 ось як: “І Куш народив Нимрода; цей стався могутнім тираном на землі. Він був страшним гнобителем, непокірливим перед лицем Єгови: тому то кажуть, навіть так як Нимрод великий мисливець, зарозумілий на місці Єгови”.a

Єврейський прийменник liphneı́ є слово переложене на слово “перед” у вислові “перед Єговою”. Мак-Клінтока і Стронґа Енциклопедія, VII том, видання з 1894 р., на стороні 109 ось що каже:

“Прийменник לפני, так як [лексикограф] Ґесеніюс признає, часто мав вороже розуміння — на переді нього, щоб спротивити (4 Мойсея 16:2; 1 Паралипоменон 14:8; 2 Паралипоменон 14:10); і Септуагінт Версія дає йому подібне значення в стиху над яким ми застановляємося — ἐναντίον Κυρίου “проти Господа”. [Єврейські Таргуми, [писання] й [історик] Йосіфус дають цьому прийменникові таке саме вороже значення. Зміст також натякає на подібне розуміння. Що те могутнє полювання не було обмежене лише до полювання звірят стається ясним із його близького зв’язку з будуванням вісім міст. . . . Те, що Нимрод робив полюванням як мисливець було знаком того, що він добув коли стався переможцем. Бо полювання й геройство, а головно за стародавніх часів були сполучені разом. . . . Ассірійські пам’ятники також показують багато змагань у полюванню й те слово часто виявляє походи.... Отже розуміння є, що Нимрод перший заснував царство після потопу, щоб з’єднати кусочки порозкиданого патріархального правління, і згромадити їх під себе, щоб бути єдиним паном і головою над ними; і все це з одвертою зневагою до Єгови, бо це було буйне втручання Хамітської сили в Семітську територію”.

В гармонії з таким розумінням цієї справи, Переклад Нового Світу Святих Писань, видання з 1961 р., переводить 1 Мойсея 10:8—10 ось як: “І Куш стався батьком Нимрода. Він зробив початок, ставшись могутнім на землі. Він показав себе бути могутнім мисливцем в опозиції до Єгови. Тому то є приказка: ‘Так як Нимрод, великий мисливець в опозиції до Єгови. І початок його царства був Бабель, і Ерех і Аккад і Калне, в землі Синеяр”.

ЧОЛОВІК, ЯКИЙ Є ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ПЕРЕД БОГОМ ЗА ПРОЛИТУ КРОВ

Коли Ной та його родина виступили на суху землю після цілого сонячного року в ковчегу, вони всі мали одного духа або мали однаковий розумовий нахил. Їхній перший вчинок, так як історія пригадує, був відновити правдиве почитання на землі будуванням вівтаря на якому вони жертвували приємну та прийнятну жертву подяки своєму Творцеві й Зберігачеві. На відповідь Бог поблагословив Ноя та його синів даючи їм закон, який тепер буде керувати споріднення людини до звірят й до своїх ближніх. Тепер це в перший раз Він дав людям дозвіл їсти м’ясо звірят, пташок і риби. Але, бувши Творцем і Власником всіх речей, включаючи й життя звірят та людей, Бог тепер правильно висказав Нойові факт, що життя є святе для нього. Це сталося 1,657 років після сотворення Адама (2369 років перед Хр., обчислено за Грегорським календаром).

Тут Бог Єгова пояснив Нойові, що життя, або душа, тіла знаходиться в крові й що хоч Він тепер дозволяв їм їсти звіряче м’ясо на підтримання їхнього життя, то ніхто не мав права їсти або пити крови тих сотворінь, бо це значить брати життя того звіря, якого життя або душа належить до Життядавця. (1 Мойс. 9:3, 4) А в який спосіб треба було позбутися тієї крови? Коли зарізували звірят, то їхню кров треба було спустити й виляти назад на землю. (3 Мойс. 17:13; 5 Мойс. 12:16; 15:23; Діян. 15:20) Цим вони неначе віддавали життя назад Богові, але харчувалися м’ясом, яке Він ласкаво дозволив їм їсти. Отже, Біблія не забороняє полювати звірят на їжу, вбрання або охорону, але вона забороняє пустотливого, або грайливого вбивання лише на втіху, проливаючи кров або життя, що не має ніякої користі в Божім призначенім намірі.

Чоловіче життя є більше важним ніж життя нижчих звірят, тому що чоловік був сотворений в образ Бога. Бог підкреслив як серйозно Він уважає таке життя бути коли Він сказав Нойові та його синам: “Крові бо вашої, душ ваших вимагатиму, на всякій животині мститимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки брата його. Хто проллє кров людську, того кров теж проливатиме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка”.— 1 Мойс. 9:5, 6.

Отже кров або життя людини було багато більш цінніше від життя звірят, і Бог сказав, що Він буде вимагати звіт від кожного, що взяв людське життя. Він мусить заплатити своїм власним життям. Все людство, бувши потомками Ноя та його синів знаходиться під обов’язком цього Божого закона.

ГУРТОВЕ НАРУШЕННЯ БОЖОЇ ЗАПОВІДІ ПРО КРОВ

Але Нимрод виявив іншого духа від Ноя й Хама. Він виявив поганого, самолюбного, амбіційного й кровожадного духа того великого противника Бога, Сатани Диявола. Бувши правнуком Ноя, то певно, що він був під тим самим законом, який керував вживанням крови. Але його поступи показували, що він цілком зневажав той Божий закон не лише, що він буйно полював дикі звірята, щоб зробити себе героєм, але також, тому що він поширив своє полювання до перемог у битвах і вбивання людей. Католицька Енциклопедія, 10-ий том, сторона 741, каже про Нимрода, як “могутнього мисливця перед Господом”: “Цей останній вислів можна взяти в буквальнім змислі — мисливець диких звірят, бо ми знаємо, що вавилонські князі любили полювати; або його можна розуміти, що він був воїном, бо первісне слово gibbor значить ‘герой’“. Енциклопедія Американа, 20-ий том, видання з 1929 р., сторона 350 годиться, кажучи: “Його величають бути могутнім мисливцем перед Господом, дещо неясний вислів, але очевидно відноситься до битви та завоювання як і до полювання”. Біблія каже в 1 Мойсея 10:11, 12: “З тієї землі [Синеяр] він пішов в Ассірію, тай збудував Ниневу, і Регобод-Ір, і Калаг, і Резен між Ниневою та між Калагом, було то місто велике”.

Очевидно, що до Нимродового часу населення на землі досить побільшилося згідно з Божим наказом Нойові та його синам, Симові, Хамові і Яфетові “плодитися й розмножуватися та наповнювати землю”! (1 Мойс. 9:1, 7) Отже там було досить людей над якими Нимрод міг ставити себе царем у місті Вавилон (Бабель) в долині Синеяр.

Тоді, пошираючи свою імперію від Вавилону до Ассірії, він мусів нападати на Симову територію, бо Ассірія була земля Ассура, сина Сима. (1 Мойс. 10:22) Це була агресивна акція й безсумніву включала пролиття крови та вбивання тих, яку територію він забирав, щоб заснувати Ниневу як столицю Ассірії. Отже Нимрод був більшим убивцем від першого вбивця Каїна. Бабель, Нимродова столиця була відповідальна за це вбивство, тому що вона будувала свою імперію пролиттям крови. Мале диво, що в Михея 5:5, 6, країна агресивної ассірійської світової сили називається, “землею Нимрода”. О який взірець Нимрод постачив своїм Бабельом для його подоби, Вавилону Великому, який мав пізніше наслідувати його! — Одк. 17:5, 6.

Біблія не каже нам як Бог вимагав від Нимрода всієї крови, яку він пролив, але в записі його родини від Нойових трьох синів, нічого не згадується, що Нимрод мав дітей. Отже Біблія цілком відрізує його, не згадуючи чи він мав дітей чи ні. Легенди та традиції записані поганськими істориками кажуть, що Нимрод загинув буйною смертю від рук його катів.

Але Нимрод не був задоволений навіть агресивними війнами й вбивством у нарушенню Божого закона ставшись у “опозиції до Єгови”. Так як ми побачимо в наступнім числі цього журнала, він вживав своє місто, Вавилон, робити більший поступ навіть нехтувати всесвітній суверенітет Бога Єгови й так постачив ще один доказ на таємницю про Вавилон Великий.

[Примітки]