Побільшення Теократії
1. Чому той молодець мав шнур до мірення? Що сказано ангелові сказати йому?
ПРОРОК Захарія, будучи вжитий Єговою, мав видіння про чоловіка із шнурком до мірення в руці. Ця історія, в Захарія 2, розказує нам, що той молодець зі шнурком до мірення забравсь мірити Єрусалим — його ширину і довжину. Коли ж ангел, що розмовляв з тим молодцем, відходив, прийшов другий ангел на зустріч йому і сказав: “Біжи й скажи тому молодцеві так: Єрусалим буде заселений як необмуровані села задля множества людей і скоту в йому. Самий я, говорить Господь, буду йому поломяним муром, і прославлю себе посеред нього.” (Зах. 2:4, 5, АП) Той молодець справді інтересувався Єрусалимом, інакше він був би не відкладав часу, щоб змірити його ширину й довжину.
2. Кого той молодець представляє? Чому те місто необмуроване?
2 Сьогодні ми знаходимо на землі гурток христіянських чоловіків і жінок, котрі, як той молодець, щиро цікавляться Єрусалимом ізвиш, що є матірю усіх нас. (Галат 4:26, НС) Вони направду інтересуються Божою орґанізацією і її розширенням. Мури не є її обмеженням. Ні, цей город розростає як необмуроване село. Це трудна річ змірити його акуратно, бож він безнастанно росте з причини напливу множества людей. Ця кляса вірних христіянів, представлена тим молодцем, була розмірно маленька від 1914 до 1918 р., бо вона становила тільки останок з Божих вірних людей, які направду слідкували пророцтва й старались упевнити себе щодо їх значіння й довідатися яка буде їх праця в цій великій орґанізації Єрусалиму. Вони бажали змірити його й довідатися більше про Божу роботу.
3. Як інтереси світових реліґійних діячів ріжняться від того “молодця” кляси?
3 Світ забравсь воювати. Нарід встав проти народу й царство проти царства. Опісля прийшли недуги й смуток й страждання, від одного краю землі до другого, як це і предсказано в Маттея 24 голові. Народи й люди землі стали скрайньо самолюбними й думали тільки про вдоволення їх забажань. Вони не мали часу для Бога ані вони не старалися змірити Божі засади правди й праведности. Навіть реліґійні діячі великих протестанських і католицьких орґанізацій, як і жидівських і поганських реліґійних чинів, були замішані в справи цього світа звернувши свою увагу на Лігу Націй і на проблеми цеї старої, вмираючої системи. Забули вони слова в Слові Божому: “Оце ж, хто хоче бути приятелем світа, той стається ворогом Бога.” (Якова 4:4, НС) Ні, народи землі не мали часу шукати Божого царства, як єдину надію для людства. Це слідкування полишено останкові Божих людей, кільком вірним послідовникам, що їх представляв той молодець у видінню Захарія. Вони охотно ужили шнурка-міри в Божій орґанізації.
4. Як по 1918 р., почався зріст орґанізації, як необмурованого міста?
4 Це місто Єрусалим не було обгороджене муром, маючи ограничені кордони, так що ніхто не міг увійти або вийти, коли ворота були зачинені; але воно було схоже до необмурованого села без границь. Це місто мало рости, тому що множество людей і скоту мало жити в ньому. Воно мало розширюватися і сягнути геть на нові поля. І це що саме стається в Божій орґанізації. Від 1918 року цей малий останок Божих людей завзято проголошує наближиння царства Божого. Але народи не інтересувалися тим царством. Вони противилися йому. З другої знов сторони, тисячі людей доброї волі з усіх народів слухали вістки Божих помазанників і прийшли до орґанізації, Єрусалиму, цього зростаючого міста, і шукали поради й вказівок у ньому. Власний звіт Товариства указує, що в 1918 р., було тільки 3,868 осіб, що проголошували вість Царства людям світа, запрошуючи їх шукати прибіжища, потіхи й розради у Єрусалимі. Господень дух спочивав на тій маленький громаді вірних слуг, як вони безнастанно проповідували і йшли до країв землі з цією доброю новиною. Не задовго многі люди, що слухали й студіювали з Свідками Єгови щоб пізнати Єгову, виступили і стали по Його стороні. Те місто дальше росло.
5, 6. Як пророцтво Ісаїї 54:2, 3 далі сповнялося помимо другої Світової Війни? Як повстало “одно стадо, один пастир”?
5 Коли народи світа виступили до другої світової війни і створили більші уґруповання й тотальне правління між людьми, то й тоді цей останок з людьми доброї волі далі проповідували Слово. Сьогодні ми бачимо, що в те необмуроване місто збирається ще більше число тих, що їх Єгова знає, що вони належуть до Нього. Чи ж тепер не так, як це пророк Ісая в Ісаї 54:2, 3 сказав: “Розшири місце намету твого, розпростри ширше накривала пробутку твого; попусти довше верівки твої і скріпи приколки наметові! Бо ти на ліво й на право розпростиришся, і потомки твої заберуть насліддя народів, і населять попустошені городи”? (АП) Свідки Єгови бачуть, що робота розширення поступає вперед. Вони живуть в зростаючому місті.
6 Із цим великим “множеством людей” знаходилось множество скоту, а це може влучно представляти багатство Божої орґанізації. Ісус Христос сказав: “І інші вівці маю, що не з цієї кошари; і цих я мушу зібрати, і буде одно стадо і один пастир.” Ісус Христос є тим Добрим Пастиром цеї великої орґанізації, яку Він зібрав разом в повноті зараз перед битвою великого дня Бога Вседержителя, що є Армаґеддон.
7. Хто ще інший буде назначений на чолі, і чому?
7 Сьогодні, в 1951 р., ми знаходимо останка з Божих людей, що вони працюють побіч великої громади, яка була попечатана на їх чолах клясою помазанників. Пророк Езекиїл (9:1—11) дав нам образ чоловіка з писарським приладом, який йшов по місті й робив знаки на чолах тих, що зітхали й сумували із-за гидоти, яка існувала в їх місті або орґанізації. Напевно є тисячі, а може сягне й до міліонів, людей, що стогнуть і сумують через страшні обставини, які існують в Христіянстві і по цілому світі, і котрі шукають відради, правди і потіхи. Оці будуть знайдені, і про це нема сумніву, тому що Павло сказав: “Єгова знає тих, що належать до Нього.”
8. Чому ті, що входять в орґанізацію, не бояться того, що вона не має матеріальних мурів?
8 Добрий Пастир Бога Єгови, Ісус Христос, ‘збирає (своїх овець) сьогодні, і тому Він призначив своїм людям діло проповідування доброї новини про наближаючийся новий світ. Ця добра новина притягає смирних людей до Божого Слова, і ще притягає їх ближче до Єгови. Прийшовши до цього необмурованого села, вповаючи на Бога і віруючи в Його Слово, вони не бояться що станеться з ними. Вони є певні охорони. Чи ж не охоронив Бог згромадження Ізраїлського від земної пропасти, яка пожерла невірних противників? Чи ж Бог не схоронив Ноя і його родини крізь потоп? Отже чи Бог Єгова не може схоронити тих, що прийшли в це необмуроване місто? Він напевно це може зробити! Бо ж згідно з видінням Захарії, сказано є, “буду йому поломяним муром і прославлю себе посеред його.” Отже ті, що прийшли до Господньої орґанізації, Єрусалиму, признають Єгову за свого Бога, і Єрусалим, як Його орґанізацію, і там мони чуються безпечні, тому що Бог є їх покровом. Вони не потребують сполягати на мури або твердині, які народи цього світа здвегли для своєї охорони, тому що “Єгова знає тих, що належать до Нього.”
9. Хто є славою серед тієї орґанізації, і чому?
9 Славою цієї цілої орґанізації, Єрусалиму ізвиш, Його жінки, є самий Єгова, бо Він сказав: “І просавлю себе посеред нього.” В цих останніх часах цього старого світа, це Бог Єгова збудував цю орґанізацію й побільшив Теократію. Її зріст і слава не прийшли завдяки чоловіку або земної орґанізації. Він бо через свого Сина збирає разом “інші вівці” сотками тисячей і будує велике місто. Єгова дає йому своє благословенство і охорону. Ті люди у великому городі не є бездільними, але вони безнастанно розходяться і проповідують вість про Боже царство аж до країв землі, щоб усі знали, що Єгова є Всевишнім вселенної, і що оправдання Його ім’я й слова вже наближилося.
УТЕЧА З ВАВИЛОНУ
10, 11. Який заклик пішов до Його людей в Вавилоні? Як на нього звертають увагу, і хто?
10 У шостому вірші цього пророцтва Захарії дано зазив: “Гей, Гей! утікайте ж із північної землі.” Це є слово Господне або прямий наказ від нього. “Я бо вас порозвівав ніби на всі чотири вітри. . . Гей! Сионе, спасайся, ти, що пробуваєш з дочкою Вавилонською. . . . Задля Його власної слави він післав мене до народів, що обдерають вас. Аджеж, хто торкається вас, торкається об зіницю ока мого.”— Захар. 2:6—8, Ро.
11 Це завдяки Божого милосердя й любови, що Він зібрав разом останка з між народу опівнічного, що є Вавилон. В іншім місці Він каже: “Вийде з неї, народе мій, щоб не мати вам спілки в гріхах її, і щоб не приняти вам пораз її.” (Одкр. 18:4) Він постарався, щоб останок з Його людей, Сион, утік із цього лукавого дияволського світа до місця безпеки в Його місті, разом з Його “іншими вівцями”, які тепер виходять. Володарі світа старалися згромадити людей під свою контролю і тримати їх в гармонії з їх самолюбними приказами. Але Бог приказує, щоб вони утікали з Вавилону і сталися вільними людьми — якщо не тілом, то в сумлінню; і це вони роблять! Вони виходять з під його гніту й рабства і грішного способу життя. Вони вже не є більше невільниками цеї лукавої орґанізації. Вони віддадуть Кесареві що йому належиться, але не те, що належить до Бога! Їх очі відчинені до нового світа і Нового Світа суспільності. “У волі ж оце, якою Христос визволив вас, стійте твердо, і під ярмо неволі знов не піддавайтеся.”— Галат 5:1, НС.
12. Як вони вдоволяються свободою, та не лише для себе?
12 Ті, що вже були увільнені від гніту Вавилону, хоч в деяких случаях вони далі знаходяться у в’язницях, у каторґах або в плінних таборах, вони не вдоволяються затримати цю свободу для себе. При кожній нагоді вони будуть розмовляти з незнайомими, хоч тілесно вони іще є плінниками у Вавилоні. Вони помагатимуть чужинцям побачити ясно дорогу життя, відвернувши їх від цієї старої системи в нову, що провадить до життя вічного. Павло сказав в листі до Жидів 13:1: “Братня любов нехай пробуває. Гостинности до чуженців не забувайте.”— НС.
13. Як це ділає на Єгову, коли гонителі торкнуться Його людей? Але чому Він дозволяє на це?
13 Хто відречеться неправедности і стане цілком по стороні Єгови, тими Він буде опікуватися, бо “Єгова знає тих, що належать до Нього”. Коли ж хто торкається тих, що він їх вибрав і благословить, то неначе торкається об зіницю ока Його. Орґанізація Єгови, вільний Єрусалим, це наша мати, що є дуже близька до Господа. Він сотворив її для своєї слави. Горе тим одиницям або народам, що воюють проти Бога або Його Свідків! Вони належать до Нього і у своїм часі Він виконає суд проти противників. Це не значить, що Єгова не позволить одиницям або частині Його орґанізації потерпіти кривду. Він позволить, щоб ті дотикнені одиниці могли доказати їх невинність і вірність. Одначе Він бере до уваги злочинців, і рівночасно повідомляє нас: “Як можливо, і скільки це залежить від вас, майте мир з усіма людьми. Не відомщайте за себе, любі, а дайте місце гніву; написано бо: Відомщення належить до мене, і я відплачусь, говорить Єгова.”— Римлян 12:18, 19, НС.
14. Як Він показав, що Він знав наперед як з нами будуть поводитися? Помимо того, яка робота збирання поступає?
14 Єгова чуває що діється в цілій Його орґанізації. Він знає, як Його людей трактують. “Будете ж видавані від родителів, і братів, і родини, й приятелів: і вбиватимуть деяких з вас. І будете ненавиджені від усіх задля ім’я мого. Та й волосина з голови вашої не загине.” (Луки 21:16—18, НС) Тоді ще більше свідоцтво буде дане на оправдання ім’я Єгови. Ми живемо в останніх часах цього старого світа, і тому ми можемо сподіватися тих речей. Прийшов час зібрати разом велику громаду задля Його ім’я, і поспішно збирають ту громаду від усіх країв землі. Тому виразний і голосний зазив розходиться до країв землі до всіх осадників Вавилону, що стогнуть і сумують і прагнуть утічи із нього, і уникнути його гніту і його цілковитого знищення опісля. Якщо ви любите Господа, тоді шукайте Його охорони і приходьте до Його міста, необмурованого села, бо самий Єгова є огняним муром навколо нього. Тиж, що внутрі, Він любить і хто дотиркається до Його вірних слуг, той дотиркається зіниці Його ока.
15. Що Він вскорі зробить народам? Отже, що нам сказано робити?
15 Не дуже вже далеко той час, коли Бог Єгова знівечить ті народи і знищить їх. Коли Ісуса запитали, який буде знак кінця світа, Він указав апостолам на многі речі за якими вони могли глядіти, і це ми бачимо сповняється сьогодні. Отже, це вже недалеко до Армаґеддону. Хто прийшов до пізнання Господа, той робить як сказано: “Викликуй й радісно веселись, дочко Сионова! Ось бо я приходжу й осядусь посеред тебе, говорить Господь. Многі народи прилучаться до Господа в той день; і вони будуть його народом, і він поселиться посеред тебе; і зрозумієш, що Господь сил післав мене до тебе. І посяде Господь Юду.” (Захар. 2:10—12, АП) Чи ви віруєте в це? Чи ви скажете іншим те, що ви знаєте? Чи ви укажете терпеливість і витривалість розказуючи їм це?
16. В який напрям ми поможемо звернути людські уми? Чому, і як?
16 Це трудна річ для одиниці постановити в своїм умі, що вона бажає робити: чи стояти з цим старим, умираючим світом з його багатством, приємностями і теперішньою популярністю, або, як дехто каже, “спробую щастя” на новім світі. Чи ви, що знаєте Бога і познайомлені з Його Словом, покажете вашу віру через добрі діла? Коли чоловік студіює й знає Слово Боже і вірує в те Слово, то цим він не ризикує нічого. Тут річ в тім, щоб бути певним які наслідки будуть. Якщо ви самі певні, то ви переконаєте й інших, що готові забратися з Вавилону. Коли хтось утікає з старого світа і від народів, що нівечать його, то який наслідок буде? В першій мірі це значить, що така одиниця буде в ряді до осягнення вічного життя. Вона матиме нагоду почитати Всемогучого Бога, свого Творця, через вічність. Щоб прийняти благословенства того життя, вона мусить прийняти Сина Ісуса Христа, бо Писання кажуть, що хто вірує в Нього, житиме вічно. Чи ви, як християнин, поможете йому пізнати ті речи? Це не так легко; треба терпеливости й часу з боку обидвох сторін.
17, 18. Який є напрямок світа в якому ми живемо? За ким ми мусимо обстоювати, і кого наслідувати?
17 Всі ми мусимо пам’ятати, що ми живемо в старому світі, у світі, який противиться установленню Божого царства. Він противився Царству через многі століття. Навіть коли Цар Ісус Христос був на землі і доручував чудові проповіді, то народи світа постаралися вбити Його на смерть на дереві. Він умер наче засуджений грішник, як бунтівник, як противник римського правління через Кесаря, як чоловік зненавиджений реліґійними Жидами, що виглядали Месії. Він був чоловік, що переніс велике переслідування. То ж це не легко жилося Цареві Ісусу Христу в цім старім світі. Він знав, що вони бажали вбити Його, і цього вони нарешті доконали, та це не настрашило його. Він мав діло до виконання, і, виконуючи його, Він був найбільшим свідком зі всіх часів для ім’я й слова Всемогучого Бога.
18 Вірні послідовники мусять взяти такий же напрям. Для них нема іншої дороги. Вони мусять стати за царством Єгови. Вони не бажають бути знівечиними народами і прийти під їх підданство; отже вони втікають з цього старого світа Вавилону з його диявольським правлінням і ставлять себе під правління Царя небес, Ісуса Христа, який вони знають, що тепер царює в небесах. Єгова Бог посадив Його на престолі і зробив Його володарем в 1914 р.
ВЕЛИКА ГРОМАДА ПРОГОЛОШУЄ ЦАРСТВО
19. У сповнення Одкриття 19:6, що велика громада тепер каже, і чому?
19 Що за чудо сталося! Сьогодні ми бачимо велику громаду людей, яка, почувши вість Царства, тепер каже: “Славте Яг, ви народи, бо Єгова наш Бог, Всемогучий, почав царювати як цар.” (Одкр. 19:6, НС) Так, прийшов час на оправдання ім’я Єгови, і ті, що втікли з вавилонської орґанізації, признають, що Єгова стався царем через посадження свого Сина на престолі, щоб Він володів серед Його ворогів. Це час для втіхи й радости.
20, 21. Який вплив робили чуда апостолів і їх співтоваришів? Як їх неправильно розуміли й ненавиділи?
20 В часі початкової церкви Бог Єгова через свого святого духа або активну силу дав апостолам власть творити чуда, а це притягало багатьох людей до вістки і казань апостолів. Одначе, ті особливші й чудотворні дари прийшли до кінця зі смертю апостолів, і в цім часі вони не повторюються.
21 Ви мабуть пам’ятаєте історію в Діяннях 14 голові, де апостоли Павло і Варнава проповідували добру новину і творили чуда. Побачивши ті створені чуда тими мужами, люди бажали зробити їх богами; бо вони думали, що боги з неба зійшли на землю і сталися людьми. “Коли ж апостоли Варнава і Павло почули про це, вони роздерли свою одежу й вбігли між товпу, покликуючи, казали: Люди, на що це робите? Ми такі ж люди, як ви, і такі ж немічні як ви; проповідуємо вам добру новину, щоб відвернулися від марноти до живого Бога, що сотворив небо й землю і море і все, що в них.” (Діяння 14:14, 15, НС) Павло і Варнава не приняли признання за те чудо. Вони знали, що воно сталося силою Божою, отже вони віддали всю честь Йому. Вони сказали згромадженим навколо них, що те чудо сталося силою Творця неба й землі, а вони самі були тільки звичайними людьми. Їх цілий намір в проповідуванню і виконанню чудів був, щоб звернути людей до єдиного правдивого Бога і до нікого іншого. Вони бажали показати людям, що їх поганські боги в божницях в яких погани приносили жертви, не були живими богами гідні почитання. Це була правда із Слова Божого, яку вони протиставляли ложній реліґії. Хоч вони були щирі й чесні й старалися зробити людям добро, то помимо того їх вельми переслідували й гонили їх в інших місцях і в їх подорожі за чуда створені ними, а особливо за вість яку вони проповідували. Все ж таки правда стала утверджена в тих початках.
22. Що скажемо про такі чуда сьогодні? Що ми переносимо від народів, і що ми готові переносити?
22 Так і сьогодні річ мається з міністрами євангелії. Вони далі проповідують добру новину, і хоч вони не мають сили творити чуда, то вони мають Божу силу й припоручення проповідувати цю євангелію до країв світа. Господні люди були визволені з вавилонської орґанізації і від народів, які нівечили їх. Зате, що вони утікли від тих орґанізацій, Вавилонці тепер гонять їх. Це правда, що вони знаходяться іще у світі, але ж вони не є більше частю його. Вони прийшли до необмурованого міста під покровом Єгови, знаючи, що “Єгова знає тих, що належать до Нього”. Вірні послідовники Ісуса Христа, не зважаючи на гніт, будуть далі йти згідно з праведністю й благочестям. Вони зноситимуть всяке противенство, яке повстане проти них, бо вони знають, що навіть Христос і апостоли були переслідувані й мусили переходити через многі досвідчення й страдання; так і сьогодні вони мусять поступати, і це тільки при помочи витривалості вони зможуть осягнути перемогу. Намір Свідків Єгови є помогти людям, отже вони не можуть піддатися.
23. З якими чеснотами ми мусимо переносити труднощі в проповідуванню? Чому?
23 Коли Павло писав до Тимотея, він указав, що ми мусимо мати віру, любов і витривалість і мусимо далі поступати в нашій роботі із лагідністю. Ми не маємо ні лютитися, ні кричати, ні обурюватися, як це роблять народи цього світа. Ані нам не поступати так, як їх головні представники роблять на нарадах Об’єднаних Націй. Криклива і образлива мова при виборах є взірцем їх браку любови один другого. Християнам ніяково так говорити. Воно їм не лицює. Скоріше, з повагою, вірною любов’ю й з посвятою вони мусять показати їх витривалість із лагідністю. Таким успосібненням, розмовляючи з світськими людьми, вони зможуть переконати всіляких людей, щоб вони вислухали їх вістки. Вони не повинні бути горді або надуті, ані відчувати, що вони є кращими від інших. Щоб успішно осягнути перемогу в цих перегонах віри, вони мусять проповідувати Слово у спосіб угодний Богу і в спосіб, який притягнув би людей шукаючих правди й праведности. Чиж Бог не бажає, щоб ріжнородні люди спаслися? і чи Свідки Єгови не відчувають цього також так?
24. Як ми робимо правильне визнання по цілому світі, і з якими наслідками від 1945 р.?
24 Павло сказав: “Борись за перемогу доброю боротьбою віри, держись твердо вічного життя, до якого й покликано тебе, і визнай добре визнання перед многими свідками.” (1 Тим. 6:12, НС) Отже, щоб християнин міг боротися за перемогу доброю боротьбою віри, то він мусить зробити прилюдне визнання й сказати всім людям в що він вірує. Саме оце по цілому світі Свідки Єгови виконують, і наслідки з минувших шість років показують великі благословенства Єгови. Понижче подаємо число вістників або міністрів Царства, що проголошували вість Царства кожного місяця впродовж згаданого року. Останні числа показують збільшення в числі вістників над попереднім роком.
Вістників у 1945 р., 127,478; більше від 1944 р., 16,973.
Вістників у 1946 р., 158,034; більше від 1945 р., 30,556.
Вістників у 1947 р., 181,071; більше від 1946 р., 23,037.
Вістників у 1948 р., 230,532; більше від 1947 р., 49,461.
Вістників у 1949 р., 279,421; більше від 1948 р., 48,889.
Вістників у 1950 р., 328,572; більше від 1949 р., 49,151.
25. Отже який зріст в числі міністрів прибавлено що року? Як вони борються за перемогу?
25 Завважте, що впродовж минулих трьох років побільшення було приближно 49,000 міністрів, що проповідували Слово кожного року. Інакшими словами сказати, 49,000 людей виходили зі світа кожного року, ставали виразно по стороні Божого царства і прилюдно визнавали своє рішення перед многими свідками. В цей спосіб вони боряться за перемогу. Хоч вони мають многі спроби і досвідчення, “Єгова знає тих, що належать до Нього,” і той, що торкається одного з тих свідків, торкається зіниці в Його оці. Єгова любить їх вірність, і дає своє побільшення! Чи ви маєте частку у цьому?