Підкорення вищим властям (Докінчення)

11. Чому Ісусова власть є також заключена в цьому тексті?

ПІД словами, що “нема власті хіба від Бога”, апостол Павло також розумів ту власть, яку посідав Божий єдинородний Син Ісус Христос. Ісус признав, що Його власть походила від Бога Єгови, коли Він сказав: “Отче, прийшла година; прослави Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе. Якож дав єси Йому власть над усяким тілом, щоб усім, що дав єси Йому, дав вічне життя.” “Бо, як Отець має життя в собі, так дав і Синові життя мати в собі, і власть дав Йому суд чинити, бо Він Син чоловічий. Не можу я робити від себе нічого: як чую, суджу, і суд мій праведний, бо не шукаю волі моєї, а волі пославшого мене.” (Йоана 17:1, 2 і 5:26, 27, 30 НС) Потім, як Ісус доказав своє цілковите підданство свому небесному Отцеві, як Найвищій Власті вселенної аж до смерти на дереві тортур, Бог підніс Його з мертвих до безсмертного життя в небі. Тоді воскресший Ісус сказав до своїх учеників: “Всяка власть дана мені на небі й на землі.” (Мат. 28:18, НС) Така повна власть — це Божий дар для Нього за Його звершену вірність.

12. Від якого правительства походять людські уряди аж до тепер? Як це показано, що вони мають божественну власть?

¹² На підставі вияснення духовниками Римлян 13:1 основано римо-католицьку науку про “божественне право царів”. Людські уряди від часу Ноєвого потопу взяли свій почин від Нимродового уряду в Бабелі або Вавилоні. “Куш [Ноїв онук] був батьком Німрода, який ставсь першим деспотом [самовладцем] . . . Ядром Його царства був Вавилон.” (1 Мойс. 10:8—10, АТ; Mo) Нещодавно зроблено публічне обвинувачення проти Свідків Єгови в Квебеку оцими словами: “Нарешті Свідки є анархістами, бо вони уважають, що всі уряди цього світа, від Німрода до нашого часу, були під натхненням Сатани.”a Але чи може хто небудь сказати, що Німрод посідав “божественно право царів” і що його самовільне царство в Вавилоні було установлене під натхненням і властю Бога Єгови? Його Слово, в 1 Мойсея 10:8—10 описує Німрода, що він поставив себе в противенстві до Єгови, наче він був більше могутнім чим Єгова. Жодний людський уряд від Німродового часу не може доказати з Божого Слова, що вони дістали власть від Бога на їх існування.

13, 14. Як Одкриття 13:1—12 показує джерело їх авторітету?

¹³ Біблія описує політичні уряди під формою диких звірів. (Дан. 7:1—24) Одкриття описує світські політичні системи, які панували над землею від Німродового часу аж до двадцятого століття, як звір, що вийшов із моря. Воно символічно представляє імперію, що панувала над світом від сімнадцятого століття, як звіря із землі. Воно символічно представляє Сатану, Диявола, як змія. Показуючи символічно джерело світової політичної власті, воно (Одкриття) каже:

¹⁴ “І змій [не Бог] дав звіреві свою силу і свій престіл і велику власть. І вони поклонилися змієві за те, що він дав власть дикому звіреві, і вони поклонилися дикому звіреві. . . І я бачив ще іншого дикого звіря, що виходив з землі, і він мав два роги як агнець, але почав говорити як змій. І мав усяку власть першого дикого звіря в його очах.”— Одкр. 13:2, 4, 11, 12, НС

15. Отже чому Свідків Єгови і Ісуса неможливо винувати як анархістів?

¹⁵ Біблія не є анархічною за відкриття цього факту, ані Свідки Єгови не є анархістами за навчання з Біблії. Вони є найбільше закон-сповняючі й порядок-додержуючі люди на землі. Ісус не був анархістом за те, що Він відмовився відступити від Божого закону, щоб угодити людям і дияволам. Тому що Він признав, що людські уряди не побирають їх власті від Бога, але знаходилися під натхненням Сатани, тому Він відмовився співпрацювати з ними або бути головою їх. Це був Сатана, Диявол, а не Бог, що предложив всяку власть і славу царств цього світа, коли б Ісус був поклонився Сатані. Але Ісус був помазаний Божим духом до царства небесного, і Він відмовився сформувати мішаний уряд із Сатаною, щоб дістати власть над царствами цього світа. Ісус відмовився навіть бути вибраним царем через голоси жидівських людей, тому що Він знав, що Його призначення і Його власть бути царем приходили від Бога. Він не приняв своєї сили бути володарем через згоду підданих, себто, від людей. (Луки 4:5—8; Йоана 6:14, 15) Він затримав своє підданство Найвищій Власті, Богу.

ВІДПОВІДЬ НА АРҐУМЕНТИ

16. Як духовенство відноситься до Навуходоносора і Кіра, щоб скріпити їх арґумент?

¹⁶ Духовенство, що твердить, що політичні правительства цього світа є вищими властями, яким ми маємо бути підчинені, наводять певні писання для скріплення їх арґументу. Вони наводять слова Даниїла в його виясненню сну царя вавилонського, Навуходоносора. “Ти, царю,— цар над царями, котрому Бог небесний дав царство, власть, силу й славу. І всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птаство піднебесне віддав він у твої руки й настановив тебе володарем над ними всіма.” І тієї ночи, коли Вавилон упав в руки перського переможника Кира, Даниїл сказав до царя Валтасара: “Царю! Всевишний Бог дав твойму панотцеві Навуходонозорові царство, величність, честь і славу. Перед величність, яку він дав йому, всі народи, племена й язики дрожали й боялися його.” (Дан. 2:37, 38; 5:18, 19) В гармонії з цим Бог Єгова сказав Ізраїльтянам через пророка Єремію: “Нині ж даю всі ці займища на поталу слузі мойму Навуходонозорові, цареві Вавилонському”; і він приказав Ізраїльтянам йти і піддатися цареві вавилонському. (Ерем. 27:5—13, 17) Та й маємо слова Кіра, переможника над Вавилоном, який сказав: “Так говорить Кир, цар Перський: Єгова, Бог небесний, дав мені всі царства на землі, й звелів мені збудувати йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї.” (2 Паралип. 36:22, 23, АС; Ездри 1:1, 2) Чи ці писання не доказують, що політичні власті цього світа сьогодні не побирають їх власти від Бога Єгови і є призначені ним?

17 Як ми відповідаємо на їх арґумент в гармонії з Одкриття 13:1—12?

¹⁷ Повищі писання муситься згармонізувати з Одкриття 13 голова, і іншими текстами, які показують, що політичні сили цього світа знаходяться під “володарем цього світа”, “богом цієї системи”. “Цілий бо світ лежить у силі лукавого.” (Йоана 12:31 і 2 Кор. 4:4 і 1 Йоана 5:19, НС) Отже треба пам’ятати, що Навуходоносор і Кір були ужиті як типи-прообрази. У знищенню Єрусалиму в 607 р. перед Хр. і забранню Жидів в неволю Вавилонську, Єгова ужив Навуходоносора як екзекутора проти невірного жидівського народу. Ради цієї причини Єгова говорив про нього як “мій слуга” і дав йому царство над іншими народами цього світа. В цім то змислі Навуходоносор був типом на Ісуса Христа. Бог уживає Христа як свого екзекутора, щоб помститися на новочасному Єрусалимі, Християнству, і Бог дав Йому царство над усіма народами цього світа нім Він знищить їх у битві Армаґеддон. В завоюванню Вавилону і приверненню Жидів до Палестини, щоб відбудувати храм в Єрусалимі, цар Кір Перський був також ужитий як тип-прообраз. Для цеї причини Бог Єгова дав царства цього світа в руки Кіра. Це представляло, що Бог ужиє Ісуса Христа для знищення дияволської орґанізації, мистичного Вавилону, і ужиє його, щоб привернути Свідків Єгови до чистого і свобідного почитання Бога в цім “часі кінця” цього світа і зробить Його володарем над цілою землею.

18, 19. Отже як це доказує, що політичні уряди не є тими вищими властями”, і скільки ми слухаємо їх?

¹⁸ Не можна цього сказати про інші політичні сили й власті цього світа, що вони були прообразом на Христа Божого Головного Слугу і через те Бог дав тим політичним силам їх власть. Певна річ, що коли Кесареве правительство вбило Сина Божого і опісля переслідувало Його вірних послідовників, то воно не було типом на Христове правительство уповажнене Богом. Ісус сказав до римського управителя: “Ти не мавби ніякої власті проти мене, як би тобі не дано її звиш. Тому той, що видав мене тобі мав більший гріх.” (Йоана 19:11, НС) Але Бог не оправдав римського уряду за вбиття Ісуса на горі Голгофі. Ані Він не уважав його безгрішним за той вчинок. Ані Він не уповажнив ані не одобрює політичних урядів сьогоднішних за переслідування христіянських Свідків Єгови.

¹⁹ Отже політичні сили цього світа не є “вищими властями” яким христіянські душі мали б коритися у всіх вимогах, які вони роблять. Всякий статут і закон, що є в гармонії з праведністю, то правдиві христіяни будуть сповняти у взірцевій спосіб. Але всякий закон і вимога, що противляться вищим законам і заповідям Бога, то вони не будуть сповняти, бо це значило б віддати “Кесареві” те, що належить до Бога.

20. Як Ісусові апостоли взяли таку саму позицію, і чому?

²⁰ Ісусові апостоли взяли цю позицію. В їх часі жидівський сінедріон дістав від Кесаревого уряду певну власть виконувати судові чинности. Але він не ставсь ради цеї причини частю “вищих властей” між Ісусовими послідовниками. Ісус відлучив своїх учеників від природних Ізраїльтянів і сформував з них духового Ізраїля, “Ізраїля Божого”. (Галат 6:16) Отже жидівський сінедріон не був більше правлючим тілом між правдивими Божими людьми, але був чужинецьким правлючим тілом тепер. Це що він складавсь з реліґійних священиків і духовенства не становило ніякої сили над жидівськими христіянами. Отже, коли він домагавсь від апостолів, щоб вони перестали проповідувати Ісуса Христа людям в Єрусалимі, то Петро і Йоан відказали сінедріонові: “Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога,— судіть. Не можна бо нам того, що виділи й що чули не говорити.” Другий раз перед сінедріоном за відмовлення слухати їх судового приказу, Петро і інші апостоли відказали: “Більше треба коритись Богу ніж людям. Бог отців наших підняв Ісуса, . . . І ми свідки Його в словах цих, і святий дух, якого Бог дав тим, хто кориться Йому.” (Діян. 4:19, 20 і 5:29—32, НС) Але за це відмовлення поступити проти Божої заповіді по наказу Жидівського Найвищого Суду не можна винувати Петра і інших апостолів, що вони були анархістами або бунтівниками. Бог дав їм, а не сінедріонові, свого святого духа, цим показуючи кого Він признав і уповажнив.

21. Отже від чого християни вдержувалися, від першого століття?

²¹ Отже не признаючи світських політичних сил, як “вищі власті” призначені Богом, але признаючи тільки Бога і Ісуса Христа як такими, Християнські Свідки совісно здержуються брати участь у політиці цього світа, так, навіть в голосуванню. Так вони поступали ще від першого століття. Свідкуючи про цей факт в книжці, Старинні Часи — Історія Ранішнього Світа, яку написав Яків Г. Бредстед, Др. Філ. і Др. Прав, каже, під заголовком, “1070. Рим переслідує початкових христіян,” як слідує: “Правительственні урядники часто стрічали тих початкових нововірців, що вони не тільки відмовлялися приносити жертви імператорові як богові, але також отверто пророкували упадок Римської Держави. Отже ранішні християни більше чим раз мусили переносити жорстоке гонення. Їх реліґія здавалась бути непримиримою з добрим горожанством, бо ж вона забороняла їм віддавати звичайну пошану імператорові і урядові.”— Сторона 663, видання з 1916 р.

22. Як вони мають поступати де голосування є примусове?

²² В деяких краях сьогодні законодавці бажають, щоб всі дорослі громадяни були відповідальними до уряду. Щоб присилувати їх до цього демократичного способу, вони при помочи закону вимагають голосувати в державних виборах. Що ж християни мають робити серед таких обставин, тому що вони знаходяться під Божим заповітом, щоб вони держали себе неопоганеними світом? Через посвячення себе всеціло Богу через Христа, вони присягли своє непохитне підданство Богу, отже вони не можуть розділити свого підданства. Тож як вони мають поступити тепер? Чи можуть вони зареєструвати себе як уздібні виборці? Так. Апостол Павло тримався свого римського громадянства і боровся за його права, а навіть зробив відозву до Кесаря в обороні свого права проповідувати євангелію. В краях де примусова військова конскрипція існує, там Свідки Єгови реєструються так само як всі інші в обмеженому віку, і тоді вони записують їх споріднення до цієї справи. Вони пам’ятають, як Йосип і Мария повинувалися наказові Кесаря і їхали до Вефлеєму-Юдеї, щоби зареєструватися в своїм родиннім місті. (Луки 2:1—5, НС) Але тоді, коли ті міністри Бога Єгови є покликані до армії, тоді вони представляють себе і стають згідно зі Словом Божим і віддають Йому те, що належиться Йому. Також, коли Кесар примушує громадян голосувати. Потім, як вони зареєструються і коли прийде день виборів, вони можуть іти до місць голосування і входять в кімнату де значать голоси. Тут вони покликані зробити знак на бюлетені або написати за ким вони стоять. Голосуючі роблять що їм подобається з своїми бюлетенями (карточками для голосування). Отже тут в присутності Бога Його Свідок мусить ділати в гармонії з Його приказами і згідно зі своєю вірою.

23, 24. Що вони роблять там де голосування не є примусове, і чому?

²³ Це не є наша відповідальність указати їм, що вони мають зробити з своїм бюлетенем. Вони мусять поступати згідно з їх сумлінням, будучи освіченими студією Божого Слова. В краях де голосування не є примусове, там міністри Слова Єгови пам’ятають, що Його люди є теократично зорґанізовані. Згідно з божественним законом під яким вони є зорґанізовані, то людський голос в більшості не ставить слуг в уряді, але всі призначення в теократичній орґанізації походять від Бога і через тих, що Він поставив їх у власті в своїй орґанізації. Навіть в Його видимій орґанізації, то поодинчі члени не голосують по демократичному і не ставлять відповідних людей в позиції надзирателів і інших становищ через більшість голосів. Ні, але всі призначення до урядових позицій служби робляться духом Божим через правлюче тіло згідно з вимогами Св. Писань. Навіть правлюче тіло, що робить призначення, знаходиться під інструкціями від “вищих властей”, яким є Бог і Його Христос. До нього (правлючого тіла) писання кажуть: “Рук скоро не клади ні на кого; ані не приставай до чужих гріхів; себе чистим держи.” (1 Тим. 3:1—13 і 5:22, НС) Отже міністри Слова Єгови не посідають голосу в Його орґанізації. І правлюче тіло не кладе своїх рук скоро на посвячену людину, щоб не статися відповідальним за її гріхи в уряді з причини поквапного назначення невірогідної, невідповідної особи.

²⁴ Тому що вони не уживають виборчого голосу, щоб поставити посвячених слуг в уряді навіть в теократичній орґанізації, тому вони вважають за невластиву річ уживати демократичний голос при помочи якого непосвячені особи бувають поставлені і світські політичні уряди. Вони не хотять взяти відповідальність за гріхи таких світських людей в правительственних урядах. Вони бажають схоронити себе чистими від цього світа. Вони тримаються Божих розпорядків через Його теократичну орґанізацію, і вони приймають Ним назначеного Ісуса Христа до царської позиції в праведному новому світі.

ВЛАСТІ ПРИЗНАЧЕНІ БОГОМ

25, 26. На якій позиції Бог поставив існуючі власті?

²⁵ Павло був членом правлючого тіла собору першого століття. Він подає причину, чому треба коритися вищим властям, кажучи: “Які ж є власті були поставлені в їх позиціях Богом.” (Рим. 13:1, НС) Як ця правда може відноситися до світських політичних урядів? Там урядові позиції бувають наділені через людські голоси, при помочі політичної партії, через диктаторське захоплення сили, через призначення виконавчим тілом, через закон одідичення династиї, і через законодавчий чин або парламентарне призначення. Бог не керує світською політикою як от політичний наставник. Це тільки внутрі Його теократичної орґанізації, що існуючі власті займають ріжні позиції в спорідненню одні до других призначені Богом. В попередній голові Павло пише: “Бо як в одному тілі маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло, так і ми, хоч многі, є одно тіло в єдності з Христом, по одному ж, один одному члени.”— Рим. 12:4, 5, НС.

²⁶ У попередньому листі до збору в Коринтії Павло писав про те саме теократичне тіло і каже: “Так Бог розложив члени кожного по одному з них в тілі, яко ж схотів. . . Та Бог зложив тіло, давши більшу честь посліднійшому, щоб не було розділення в тілі, а щоб члени однаково один про другого дбали. Ви ж тіло Христове і члени від части з особна. І інших поставив Бог у церкві найперше апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там дарування сцілення; помічників, здібних кермувати, і всякі мови.”— 1 Кор. 12:12, 13, 18, 24, 25, 27, 28, НС.

27, 28. Отже, хто є найвищим, і кого поставлено зараз коло найвищого?

²⁷ Властиво Бог Єгова схоронив собі позицію як Всевишний у “вищих властях”. Він не ділиться цією позицією з ніким іншим, супроти (вірування) тринітаріїв. Кого ж Він поставив зараз по собі найвище? Ісуса Христа, який доказав свою лояльність небесному Отцеві аж до насильної смерти серед ворожого світа Сатани. “Так бо нехай думається у вас, як і в Христі Ісусі, котрий бувши в образі Божому, не вважав себе хижацтвом бути рівним Богу. Ні, Він умалив себе й взяв вид слуги, бувши в подобиї чоловічому. Більше чим це, будучи видом як чоловік, Він принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти на дереві тортур. Тимже і Бог високо возніс Його і дав Йому ім’я вище всякого імени, так що в ім’я Ісуса приклониться всяке коліно в небі й на землі і під землею, всякий язик визнає його, що Ісус Христос — Господь на славу Бога Отця.— Филип. 2:5—11, НС.

²⁸ Дальше свідкуючи, що Всевишний Бог настановив Ісуса Христа бути одним з “вищих властей”, Павло пише: “І що за безмірне величчє сили Його, якої Він ужив у справі Христа, коли Він підніс Його з мертвих і посадив Його по правиці в небесах, вище всякого уряду й власті і сили і старшування і понад усякі імена, не тільки в цій системі, але й в будучій. Також Він впокорив все під ноги Його, і зробив його Головою над усіма речами в церкві, що є Його тіло.” (Ефес. 1:19—23, НС) “Котрий єсть по правиці в Бога, зійшовши на небо, котрому впокорились ангели, і власті й сили.”— 1 Пет. 3:22, НС.

29. Отже кому Бог властиво наказує, щоб ми підчинялися? Як наше підданство Йому є представлене?

²⁹ Від коли Ісус був вивисшений зараз другий до Бога вище всякого уряду в цім світі або в будучому, тоді Бог властиво приказує нам, що тримаємося Його орґанізації, підчинятися Ісусу Христу, як Голові церкви, що єсть Його тіло. Щоб представити це теократичне підчинення церкви її Голові Ісусу Христу, христіянські жінки тримають себе в підданстві їх чоловіків. Щоб показати, що вони підчинені “вищим властям”, вони не загарбують власті над чоловіками у зборі й не роблять себе навчителями. (1 Кор. 14:33—35; 1 Тим. 2:11—13) Коли вони отримають призначення через теократичну орґанізацію і тимчасово займають позицію служби, яку чоловік повинен виконувати у зборі, тоді вони підчиняються правилові в 1 Коринтян 11:10 (НС): “Тому то жінка повинна мати ознаку власті на її голові ради ангелів.” Через таке підданство вони бувають охоронені.

ПРАВЛЮЧЕ ТІЛО

30. Хто інший становив вищі власті в першому століттю? Чому?

³⁰ Ціле тіло Христове має співтоваришувати з Ісусом в небесному царстві в будучому світі. Це царське тіло з Ісусом Христом як Царем над царями і Паном над панами, становитиме столичну орґанізацію Єгови над цілою вселенною. Це сталося в першому столітті, що “Бог упорядкував збір, піславши найперше апостолів.” (1 Кор. 12:28, НС) Отже в теократичній орґанізації апостоли, себто, “дванадцять апостолів Агнця”, були зараз другі по Ісусі Христі Голові. (Одкр. 21:14) Отже вони становили “вищі власті” яким кожна христіянська душа має коритися. На це указують нам ріжні писання.

31. Як Павло дальше указує на цей факт, навіть у своїй власній справі?

³¹ Наприклад, Павло говорить про правлючих людей в цілому зборі, кажучи: “Пам’ятайте управителів ваших, що проповідували Вам Слово Боже; і позираючи на їх життя, наслідуйте їх у вірі. Слухайте управителів ваших і коріться їм; вони бо пильнують душ ваших, яко ті, що мають перелік дати, щоб це вони могли робити з радістю а не зітхаючи, бо це вам не накористь. Вітайте всіх управителів ваших і всіх святих.” (Жид. 13:7, 17, 24, НС) В ніякий спосіб це не може відноситися до політичних управителів, що їх назначав Кесар або римський сенат. Павло каже, що ті святі управителі промовляли Слово Боже до християн і їх життям показали віру, що є гідна для християн до наслідування, і що вони берегли душ збору сумлінно, тому що вони мають віддати перелік Богу. Павло був один з того правлючого тіла, і у многих місцях він говорить про свою власть, яку Бог дав йому в зборі, щоб збудувати її а не повалити.— 1 Кор. 9:12, 18; 2 Кор. 10:8; 13:10; 2 Солун. 3:9.

32. Хто є правлючим тілом на землі сьогодні?

³² Згідно з теократичним розпорядком, то й сьогодні мусить бути правлюче тіло для збору Свідків Єгови по цілій землі. Факти показують, що воно складається із тих, що співтоваришують з Товариством Вартової Башти Біблії й Брошур. Одначе це правляче тіло двадцятого століття не є частю “вищих властей”, якими дванадцять апостолів були. Вони є предметом невидимих “вищих властей” і тільки представляють їх на землі.

33. Хто є головним Управителем? Яку класу Він тепер підніс у службі, і чи вона є частю вищих властей?

³³ Ісус Христос є невидимо присутній в Його другій пароусії і є активним Головним Управителем над своїм збором. Він Той, якого народження на землі предсказав Михея 5:2, в пророцтві яке наведено в Маттея 2:6: “І ти, Вифлеєме, земле Юдина, нічим не є гірша між управителями Юдиними; бо з тебе вийде проводар, що буде пастиром моїх людей, Ізраїля.” (НС) В уряді як Управитель із вищою властю Ісус в цій другій пароусії назначив свого невільника з класу помазанників до більше відповідальної служби і цим сповнив своє власне пророцтво: “Хто дійсно є тим вірним і розумним невільником, якого пан назначив над челяддю своєю роздавати їй харч у пору? Щасливий той невільник, коли пан його, прибувши, знайде його, що він робить так. Направду кажу вам, що поставить його над усім своїм добром.” (Мат. 24:45—47, НС) Але це не значить, що Він зробить цього “вірного й розумного невільника” клас на рівні з “вищими властями”, щоб вони ужили меча екзекуції. Тому що призначення цеї вірної класи є теократичне, отже вона повинна бути шанована і її службу радо приймати, як від “вищих властей”.

[Примітки]