Божі вимоги спочивають на слугах

1. Як слуги доказують їх любов до Пастиря, щасливо?

ЧИМ Господь збирає більше й більше овець у свою кошару, Він щедро дбає про їх всі потреби через призначення слуг, які з любови помагають стадові йти Господньою дорогою. Про таку Теократичну дорогу описується в Біблії. Треба памятати, що апостол Петро дістав сильний натиск в його серцю й умі потребу, щоб доказати його любов до Христа через кормлення й опіку над Господніми вівцями. Петро ніколи не забув цеї правди, бо через трицять літ опісля він щиро напоминав інших слуг Господніх, щоб і вони доказали їх любов через кормлення “овець”. Цей лист Петрів, як і прямі заповіди Христові, які Він дав слугам взагалі, були схоронені для інструкції й керовництва тих, що мають особливші відповідальности в Теократичній орґанізації сьогодні. Отже добре було б, щоб слуги студіювали цю пораду й ділали згідно з нею. Сказав Ісус: “Коли це знаєте, то блаженні ви, коли робити мете це.”— Йоана 13:17; Филип. 4:9.

2. Хто це “старші” яким Петро каже кормити стадо?

² “Старших між вами молю, як і я їх брат старший,”— ось так Петро починає свою пораду. (1 Пет. 5:1, Ам. Перек.) Ті “старші” (по грецьки: пресвитерос) не відносяться до “вибраних старших”, які стали такими через звичайне голосовання в деяких зборах по гарячій політичній кампанії. Петро відноситься до старших в христіянській дозрілости, до тих, що доспіли й добре вправлені в Теократичнім законі й орґанізаційних вимогах. Це не конечно відноситься до старих тілом і умом або тих, що були дуже довго у правді, а радше до тих, що дозріли й розвинулися духово. Тимотей, хоч був молодиком, у двацятім році віку, однак він був духово розвинений, отже в цім значінню — старший. Це такі дозрілі одиниці, що є вибрані до більше відповідальних становищ, як слуги для Господніх овець. Отже чи то ви назначені опікуватися справами Царства як зборовий слуга у конґреґації Господніх людей або якимось помічником слугою доглядати за якимось іншими орґанізаційними справами, то добре булоб, щоб ви особливше завважали, що Петро говорить, бо він говорить як ваш старший брат, повно дозрілий слуга Господень.

3. Як такі старші приймають свої завдання, як слуги?

³ “Старших між вами молю, яко товариш-старший і свідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись: пасіте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволі, ані для поганої користі, а з доброго серця; ані пануйте над народом, а взором будьте стада.” (1 Пет. 5:1—3) Ви що є слугами не повинні приймати становищ “примусово”, “неначе воно було накинуте на вас” (Ам. Переклад), “з відразою” (Веймот), або “тому що ви є змушені це робити”. (20-го століття Новий Завіт) Радше, приймайте такі завдання “охотно”, добровільно, з пильністю й чуйностю, раді й веселі мати привилей служити в якій небудь мірі, в якій Господь може ужити вас. Отже хто шукає уряду слуги, той шукає доброї річи. Вони мусять також приняти й відповідальности, що йдуть з ними.— 1 Тим. 3:1.

4. Що ті, що не почуваються відподними, повинні робити, і памятати кого?

⁴ Але що має робити той, що приняв становище і чується невідповідним сповнити ті завдання? Що він має роботи? Відповідь є проста: Приймайте таке становище як від Господа, і моліться о Божого духа й силу, щоб вона помогла вам виконати роботу вірно й зручно. Памятайте, що гнів Єгови був запальний проти Мойсея, коли він протестував, що він був невідповідний для того становища. Призначений Богом як особливший слуга і свідком, щоб йти перед лукавого Фараона Египетського, Мойсей в суті речи відповів: “Хто, я, Господи? Я ж не можу говорити! ліпше пішли когось іншого!” (2 Мойс. 4:10—14) Памятайте також справу Еремії. Коли він був призначений на Господнього слугу й пророка, Еремія підніс руки до гори і крикнув: “О Господи, я ж — дітвак; лучше пішли когось іншого!” (Ерем. 1:6, 7) В обидвох тих случаях, нарікаючи, що вони були невідповідними для призначеного становища, значило те саме, що сказати Господеві, що Він зробив помилку у виборі їх.

5. Що пояснює, що слуги не потребують вишколу в колєґії або в семінарії?

⁵ Мало з Господніх слуг укінчили студії вищих шкіл, і були вишколені й відповідні для виконування завдань, які падуть на слуг в Господній орґанізації. (1 Кор. 1:26—29) Многі є рільниками, будівничими, рибаками і робітниками у фабриках через фах і вишкіл. Але пригадайте це, що Ной не був вибраний для його особливої роботи через те, що він був фаховим будівничим кораблів. Мойсей не був вибраний через те, що він був красномовним оратором, який міг переконати й перемогти могутнього Фараона при помочи хитрої мови. Апостоли не були назначені, як особливші міністри й слуги Господні через те, що вони покінчили високу рабінську школу теольоґії. Мойсей і Давид і Амос були чабанами по заняттю. (2 Мойс. 3:1; Псалма 78:70—72; Амоса 7:14, 15) Петро і Андрей і інші апостоли навчились бути рибаками. (Марка 1:16—20) Лука знов був лікарем по фаху. (Кол. 4:14) І Ісус, Вождь-Слуга Господень, був помічником теслі через вишкол нім Він був помазаний. (Мат. 13:55) У кожному одному з тих случаїв, то це святий дух або активна сила Єгови, що помогла їм приняти й виконувати їх нові становища, як Господні особливші слуги. Вони розвивали ті дари, які вони приймали, і Господь благословив їх. Той самий дух Божий буде на кожному слузі Господньому сьогодні, якщо він охочо прийме своє припоручене завдання і пильно виконує його, стараючись вірно виконувати приписані задачі.

6. Ради якої цілі слуги не повинні уживати “овець”? Чому ні?

⁶ Петро перестеріг тих, що є слугами між стадом Божим, щоб вони не приймали заняття у зборі ради “поганої користі”, “не ради підлої любови до наживи” (1 Пет. 5:2, Ам. Перек.), “не в надії на брудну наживу”. (Новий Перек. Кнокса) Слуги Божого стада не мають стригти вовни з овець або кормити себе замість кормити стадо. Вони не мають обдирати стадо, як от злодії приходять, щоб “украсти, і вбити, й погубити.” (Йоана 10:10) Вони не мали приняти таку поставу або наслідувати грішний напрям духовенства Христіянства, що любить наживу, і котре знущається й вигублює “овець”, розбиває стадо, а навіть рабує й пожирає доми вдів, щоб вдоволити свою грішну й захланну жажду. (Мат. 23:14; Марка 12:40; Луки 20:47) Не зробіть помилки: якщо який слуга в Господній кошарі чатяє на своїх братів або в інший спосіб іде шляхом беззаконня, тоді святі ангели Доброго Пастиря негайно викинуть негідного злочинця там, де його зуби почнуть скриготати та дзвонити. Якщо він не покається, то його конець буде той самий, що ложних пастирів: вічне знищення! — Мат. 13:41, 42.

7. Чому слуги не повинні панувати над стадом?

⁷ Тому то й Петро перестерігає своїх співслугів, щоб вони не були “наставниками” над Божим насліддям, як от горді сектанські пастирі панують над їх стадом. “Ані не пануйте над тими, що у вашій опіці, але взором будьте для стада,”— така є апостолова порада. (1 Пет. 5:3, Поп. Стан. Вер.) Будучи слугою, чи ви є надуті своєю високою думністю? Чейже вашої позиції не порівнати з Мойсейовою, який очолював великий народ або збір людей, що числивсь на міліони. Чому ж тоді ваше високе оцінення себе має надуватися, коли оце сказано: “А Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усі люди, що були на землі”? (4 Мойс. 12:3) Якщо який слуга думає, що він є так важний і повинен знаходитися на підвисшеному місці понад своїми братами, щоб йому піддавали честь і пошани, тоді нехай він перечитає що Павло писав: “Коли бо хто уявляє себе, що він щось, то він обманює себе, бо він — ніщо.” (Галат 6:3, Мофат) Нехай та думка, що слуга є чимось, не входить у вашу голову. Не будьте пануючим наставником або злющим диктатором над “вівцями”. Не забувайте, що ті “вівці” належать до когось іншого. Вони не є ваші “вівці”. Вони — “мої вівці”, каже Добрий Пастир, і називаючи їх кожну по імени “вони знають Його голос”. Вони “не знають голосу чужих”; отже, коли ви промовите до них по грубіянські, голосом чужинця, то вони не відповідять. (Йоана 10:3—5) Отже смирність і покора — це право правлючи Господньою отарою; і всі в ній, включаючи і слуг, мусять сповняти такий закон. Всі мусять наслідувати звершений приклад смирности й покори, яку мав Христос, Начальник Пастир. “Усі ж один одному корячись, смирностю підпорожіться; бо Бог гордим противиться, смирним же дає благодать. Смиріться ж під сильну руку Божу.”— 1 Пет. 5:5, 6.

ПРИКЛАДИ ДЛЯ СТАДА В ЖИТТЮ Й РОБОТІ

8. Які вимоги для надзирателів Павло написав Тимотею?

⁸ Апостол Павло в своїх листах до Тимотея і Тита поставив вимоги, які слуги й надзирателі в Теократичній орґанізації мусять стрінути. “Треба ж епископу [по грецьки: епіскопос, надзиратель] бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, ціломудрум [розумним, думаючим] чесним, гостинним, навчаючим [що може навчати]; не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем [не захланним про брудну користь]; своїм домом щоб добре правив, дітей держав у слухняности [під контролею] з усякою повагою.” (1 Тим. 3:2—4, Ам. Стан. Вер.) Дальше, Павло продовжав: “Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати? не новохрещеним [не новозаінтересованим], щоб розгордившись, не впав в суд дияволський. Треба ж йому й сьвідкування добре мати від осторонніх, щоб не впав у ганьбу і був зловлений через обмовників.” (1 Тим. 3:5—7, Амер. Перек.) Ніхто з нововірців не повинен бути назначений на надзирателя, але той, що указує зріст й доспілість; той, що вповні посвятився Богу й Його службі, отже той, що охрестився через занурення у воду.

9. Які вимоги Павло написав йому щодо помічників слуг?

⁹ Подавши подробиці вимог, які надзирателі Господнього стада мусять посідати, Павло дальше указує Тимотею, що помічники слуги мусять стрінути той самий високий рівень в дусі й життю. “Також і Помічникам-Урядником [по грецьки: діяконос; слуги в стаді Божому] треба бути поважними і прямими людьми, щоб не вживали багато вина й не здирствували, але мали тайну віри в чистій совісти. І про таких же треба перше впевнитися, а потім нехай служать, якщо нічого противного проти них нема. Жінкам так само треба бути чесними, не до осуди, тверезими, вірними у всьому. (Фива, будучи такою жінкою, була назначена бути слугою у зборі Кенхреях — Римлян 16:1). Помічниками Урядниками повинні бути вірні чоловіки, які правлять добре своїми дітьми і своїми домами. Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобуває й велике довіря через віру, що в Христі Ісусі.”— 1 Тимофія 3:8—13, 20-го століття Нов. Завіт, 1904 вид.

10. Які вимоги щодо надзирателів Павло написав до Тита?

¹⁰ В своїм листі з інструкціями до Тита, апостол Павло дав подібну пораду відносно тих, що їм повинно датися відповідальність дбати про стадо Боже на острові Крет. “На те зоставив я тебе в Криті, щоб остальне довів до ладу і настановив по всіх городах пресвитерів, як я тобі повелів. Вони повинні бути люди непорочні, що є вірними мужами, яких діти є христіянами і котрі ніколи не були докорені за розворотність, або непокору. На Предсідника-Урядника, як Божого доморянина, повинен бути чоловік чеснот без докору; не самовільним або гнівливим, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання, а був гостинний, любив добре, мірний, праведний, преподобний, вдержливий, щоб державсь вірного слова по науці, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докорити противних.”— Тита 1:5—9, 20-го століття Новий Завіт.

11. Відносно чого слуги повинні бути взірцями для стада?

¹¹ Якщо слуги мають бути властивими взірцями для їх братів в церкві Божій, то вони мусять безнастанно й згідно приносити “овочі духа”, що є “любов, радість, довготерпіння, лагідність, доброта, віра.” (Галат 5:22) “Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всіх, навчаючим, незлобним, щоб лагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміння правди.” (2 Тим. 2:24, 25) “Будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусі, у чистоті. Доки прийде, пильнуй читання, утішення, науки. Не занедбай твого дарування. . . Про це дбай, в цьому пробувай, щоб успіх твій явний був всіх. Пильнуй себе і науки; пробувай у цьому; це бо роблячи, і сам спасешся і ті, що слухають тебе.” (1 Тим. 4:12—16, Ам. Перек.) І тому що Тимотей йшов за цею порадою, і тому що Павло самий те робив, що проповідував, тому Павло міг звернути увагу Солунянам на це, як він і Тимотей і Силуан були властивими взірцями між ними. “Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами . . . . а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобитися нам.”— 2 Солунян 1:1; 3:7—9, Діяґлот.

12. Отже яке напоминання Вартова Башта дає слугам?

¹² Слуги, наслідуйте взірець Начальника Пастиря в життю! Наслідуйте апостолів! Покажіть вашим братам добрі приклади у слові й ділі! Бувайте вірні, сталі, реґулярні, тихі, щирі, розумні, покірні, смирні, миротворці, вірогідні, витривалі, сердечні. Понад усе, покажіть любов. З любовю і великим милосердям, ніжно й довготерпеливо знаходіть Господні “інші вівці” загублені, і знайшовши їх, корміть їх. Покарм — це важна річ. Каже мудрий чоловік: “Марноту й неправду держи далеко від мене; ні злиднів ні багацтва не давай мені, а живи тільки щоденним хлібом.” (Прип. 30:8, Ам. Стан. Вер.) Цього потрібного покарму достарчає добрий і праведний Пастир через одкриття Божого Слова, котре, коли хто їсть, має обіцяне вічне життя. (Йоана 6:68) “Уста праведного — це джерело жизні, . . . Праведного уста навчають многих.” (Прип. 10:11, 21) Корміть не тільки духово худі “вівці”, які ви знайдете на полю, але також, слуги, корміть і опікуйтеся стадом якого ви є частю. “Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас дух святий настановив сторожами.”— Діян. 20:28, Мофат.

13. Як слуги покажуть себе правдивими пастирями, не наємниками?

¹³ Господні назначені слуги не є наємниками. Вони є правдивими пастирями й сторожами “овець”. Наємники не дбають про “овець”; і коли хижі вовки нападуть, щоб їх роздерти і вбити, то вони втікають, щоб спасти свої шкіри. (Йоана 10:12, 13) Знов правдиві пастирі боруться за овець, не проти них, але, як Добрий Пастир, вірні слуги охочо ставлять добро своїх братів на переді своїх власних вигодів. Вони навіть готові положити їх власне життя за своїх братів, і радо терплять невигоду, щоб помогти слабшим в їх трудностях. Якщо благовістники спричинять тягар для себе і для слугів, тоді слуги, без огірчення, радо із любови до слабших членів, дають поміч і пільгу як найлучше вони можуть серед таких обставинів. (Гал. 6:1, 2, Ам. Перек.) Не як наємники і ложні пастирі Христіянства, слуги в Теократичній орґанізації духово скріпляють недужих, сціляють слабих, перевязують ранених, привертають загублених, шукають за заблудшими ягнятами. (Езек. 34:4) Це воля Божа, щоб ані одно ягня не пропало.— Мат. 18:10—14.

14. Чому так багато вимагається від слуг? За те які будуть нагороди?

¹⁴ Якщо це здається забагато домагатися від слугів, то це тому, що їм багато дано блаженних привилеїв у службі з руки Господньої. По правилу, то кому багато дано, то й багато вимагається. (Луки 12:48) Майте на увазі це, що ваша відповідальність є до Великого Пастиря й Начальника Пастиря, і ту службу, яку ви зробите вашим братам, рахується за обслугу Господеві. Ті “вівці” є Господні. Тож не будьте лінивими слугами або безкорисними рабами, щоб вас Він не викинув не тільки з уряду як слугу, але “в надвірну темряву”, де вже не буде нагоди дістати життя. (Мат. 24:48, 51; 25:26) Вірність у виконанню завдань це те, що приносить добрі наслідки, наслідки у формі нагороди, нагороди тепер і в будучім віку для слугів і для стада. Як довго слуги і “вівці” слухають їх Господа голосу і наслідують Його, там буде спільна радість і утіха, та й скорий поступ зробиться до того славного нового світа вічного мира й добробуту, в якому вже не буде хижих звірів, пустих країн і висохлих потоків. Що за блаженна судьба тепер є наша! Що за славна будучність лежить перед нами! Сполучивши твої голоси й серця в подяці й хвалі Єгови, ми співаємо: “Ми, люди твої й стадо твого пасовиська, будемо вічно прославляти тебе, звіщати хвалу твою з роду в рід.”— Пс. 79:13.

[Вставка на сторінці 156]

“У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати”.— Діяння 20:35.