Червень

Викупна жертва Христа вже сьогодні приносить нам благословення. Наприклад, на підставі викупу Єгова прощає наші гріхи. Він не зобов’язаний це робити. Тим не менш, Бог пробачає нам. Чому? Бо сам цього дуже хоче (Пс. 103:3, 10—13). Декому здається, що він не гідний Божого прощення. Але насправді ніхто з нас його не заслуговує. Павло сказав, що «не достойний називатися [апостолом]». Та все ж він додав: «Завдяки Божій незаслуженій доброті я є тим, ким є» (1 Кор. 15:9, 10). Коли ми розкаюємось, Єгова прощає нас не тому, що ми цього заслуговуємо, а тому, що любить нас. Якщо тебе мучить почуття нікчемності, пам’ятай, що Єгова дав викуп не за досконалих людей, а за розкаяних грішників (Луки 5:32; 1 Тим. 1:15). w25.01 26, 27, абз. 3, 4

Ми не вирішуємо, що говоритимуть і робитимуть інші люди, але вирішуємо, як будемо діяти у відповідь. І часто найкраще рішення — відпустити образу. Чому? Тому що ми любимо Єгову, а він хоче, щоб ми пробачали. Той, хто виношує злобу, більш схильний до необдуманих вчинків і може навіть зашкодити своєму здоров’ю (Присл. 14:17, 29, 30). Позбуваючись злоби, ми не даємо їй отруювати наше серце. По суті, ми робимо собі подарунок, адже завдяки цьому можемо залишити все позаду і знову радіти життю. Один зі способів побороти негативні почуття — дати собі достатньо часу на відновлення. Це як з буквальною травмою. Навіть отримавши медичну допомогу, людина не приходить до норми відразу. Так само може знадобитися час, щоб загоїлися наші емоційні рани і ми змогли від усього серця простити свого кривдника (Еккл. 3:3; 1 Пет. 1:22). Моліться до Єгови і просіть, щоб він допоміг вам простити. w25.02 16, 17, абз. 8—11

До «початкових вчень» належать вчення про каяття у гріхах, віру в Бога, хрещення і воскресіння (Євр. 6:1, 2). Усі вони дуже важливі і є основою християнства. Саме про них апостол Петро розповідав натовпу в день П’ятидесятниці (Дії 2:32—35, 38). Не прийнявши цих вчень, людина не може стати послідовником Христа. Павло казав, що той, хто заперечує воскресіння, по суті, зрікається християнської віри (1 Кор. 15:12—14). Все ж нам не слід задовольнятися лише основними істинами з Божого Слова. Окрім початкових вчень, нам потрібна тверда духовна їжа. До неї належать не тільки біблійні закони, а й принципи, які підказують нам, як мислить наш Бог. Щоб отримати користь від твердої їжі, ми маємо досліджувати Боже Слово, роздумувати над тим, що ми в ньому читаємо, і старанно застосовувати набуті знання. Роблячи все це, ми вчимося приймати рішення, які Єгова схвалює. w24.04 5, абз. 12, 13

Бог нагадав Йоні, що ніневітяни навіть не могли «відрізнити правильне від неправильного» (Йони 1:1, 2; 3:10; 4:9—11). Пізніше Ісус згадав їх, розповідаючи людям про справедливість і милосердя Єгови. Що Ісус мав на увазі, коли сказав, що ніневітяни воскреснуть «у час суду»? Пригадаймо, що в Івана 5:29 він говорив про «воскресіння суду». Воно відбудеться під час Ісусового Тисячолітнього правління, коли до життя повернуться не тільки праведні, а й неправедні (Дії 24:15). І для неправедних це буде «воскресіння суду» — Єгова та Ісус спостерігатимуть за ними, щоб побачити, чи вони слухняні і чи застосовують те, чого їх навчають. Якщо хтось із воскреслих ніневітян не захоче приєднатися до чистого поклоніння, його чекатиме обвинувальний вирок (Ісаї 65:20). А для всіх тих, хто вірно служитиме Єгові, вирок буде виправдальним. Вони матимуть можливість отримати вічне життя (Дан. 12:2). w24.05 5, абз. 13, 14

Милосердя Ісуса було відображенням милосердя його Батька (Ів. 14:9). Ісусові слова та вчинки доводили, що його співчутливий, милосердний Батько любить людей і хоче допомогти їм у боротьбі з гріхом. Ісус докладав зусиль, щоб у грішників з’явилось бажання змінитися і стати його послідовниками (Луки 5:27, 28). Ісус знав, що має віддати своє життя в жертву. Він неодноразово говорив своїм послідовникам, що його зрадять і стратять на стовпі (Матв. 17:22; 20:18, 19). Але його викупна жертва мала покінчити з гріхом світу. Крім того, Ісус говорив, що, віддавши своє життя, він «приверне до себе всіляких людей» (Ів. 12:32). Грішні люди, які повірять в Ісуса і будуть іти його стопами, зможуть отримати схвалення Єгови. Їх буде нарешті «визволено від гріха» (Рим. 6:14, 18, 22; Ів. 8:32). Тому Ісус з власної волі мужньо прийняв мученицьку смерть (Ів. 10:17, 18). w24.08 5, абз. 11, 12

Згадайте, що ви відчули, коли познайомилися з правдою з Божого Слова. Ви дізналися, що ваш небесний Батько дуже вас любить; що він хоче, аби ви приєдналися до великої сім’ї його служителів; що він пообіцяв покласти край болю та стражданням; і що у вас є надія знову побачити близьких, які померли. І це далеко не вичерпний перелік (Марка 10:29, 30; Ів. 5:28, 29; Рим. 8:38, 39; Об’яв. 21:3, 4). Напевно, ці істини зігріли ваше серце (Луки 24:32). Ви полюбили правду і тепер не можете тримати її при собі. (Порівняйте Єремії 20:9.) Коли любов до біблійних істин переповнює наше серце, ми не можемо мовчати (Луки 6:45). Ми почуваємося так само, як Ісусові учні, які сказали: «Ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули» (Дії 4:20). Ми так сильно любимо правду, що хочемо ділитися нею з усіма і кожним. w24.05 15, абз. 5; 16, абз. 7

Народ Єгови відомий тим, що ревно проповідує добру новину. Ми робимо це, бо любимо нашого небесного Батька і хочемо допомогти нашим ближнім краще з ним познайомитися. Але є ті, для кого проповідування — це справжнє випробування. Причини можуть бути різні. Хтось дуже сором’язливий і невпевнений у собі. Декому ніяково приходити до людей без запрошення. Хтось боїться, що його не будуть слухати або навіть накричать на нього. А хтось з дитинства навчений уникати напружених ситуацій. Цим братам й сестрам важко проповідувати незнайомцям. Якщо ти впізнав себе, не засмучуйся. Те, що тобі бракує впевненості у собі, говорить про твою скромність і про те, що ти не хочеш привертати до себе зайвої уваги чи з кимось сперечатися. Цілком нормально і те, що тобі не хочеться мати справу з розгніваними людьми. Нікому не приємно, коли на нього зляться, особливо якщо він хоче зробити іншим добро. Але не сумнівайся: твій небесний Батько чудово знає, яку боротьбу ти ведеш, і хоче тобі допомогти (Ісаї 41:13). w24.04 14, абз. 1, 2

Коли читаєш Біблію, не варто намагатися застосувати всі поради нараз. Будь поміркованим. Спробуй такий підхід: склади список всього, над чим тобі треба попрацювати, тоді вибери одну-дві цілі, а решту відклади на потім. З якої цілі краще почати? Наприклад, з тієї, яку тобі буде найлегше досягти. Або ж взятися за те, що варто змінити в першу чергу. Поставивши перед собою ціль, проведи дослідження за допомогою наших публікацій. Молися до Єгови, проси, щоб він давав тобі «і бажання, і силу діяти» (Філ. 2:13). А тоді переходь від теорії до практики. Досягнувши першої цілі, ти, скоріш за все, відчуєш більше стимулу взятися за наступну. До того ж, якщо тобі вдасться зробити зміни в одній сфері або розвинути якусь одну рису, можливо, подальші зміни даватимуться набагато легше. w24.09 6, абз. 13, 14

Можливо, тебе досі тривожать спогади про те, що ти завдав комусь болю. Що тоді робити? Щиро вибачся і доклади всіх зусиль, щоб виправити ситуацію. Молися за людину, яку ти скривдив, проси, щоб Єгова її підтримав. Він може допомогти і тобі, і цій людині відновити душевний спокій і служити йому з радістю. Вчися на своїх помилках і дозволяй Єгові далі тобою послуговуватися. Згадай пророка Йону. Отримавши від Бога наказ піти до Ніневії, він втік у протилежному напрямку. Єгова виправив Йону, і той зробив висновки зі своєї помилки (Йони 1:1—4, 15—17; 2:7—10). Бог не розчарувався у своєму пророкові, а дав Йоні ще один шанс піти до Ніневії. Цього разу Йона без зволікань послухався. Він не дозволив, щоб почуття вини завадило йому прийняти це завдання (Йони 3:1—3). w24.10 8, 9, абз. 10, 11

Єгова не просто скасовує наші борги, тобто гріхи, він їх стирає. Уявіть собі документ, в якому записаний борг людини. Позикодавець вирішує його скасувати і перекреслює написане. Але під закресленням цифри все одно видно. Зовсім інша річ, якщо написане стерти. У давнину чорнило виготовляли із суміші вугілля, деревної смоли і води, тому текст можна було легко прибрати мокрою губкою. В результаті він повністю зникав, і неозброєним оком не можна було нічого побачити. Таким чином борг переставав існувати. Як же приємно усвідомлювати, що Єгова повністю стирає наші гріхи! (Пс. 51:9). w25.02 10, абз. 11

Ми впевнені, що Єгова бачить, коли з нами поводяться несправедливо, і все розставить на свої місця. Така впевненість допоможе зносити несправедливе ставлення. Залишивши справу в руках Єгови, ми не дозволимо, щоб у нашому серці затаївся гнів або почуття образи. Інакше ми можемо реагувати на несправедливість надто болісно, втратити радість і навіть наразити на небезпеку наші стосунки з Єговою. Звичайно, нам не під силу досконало наслідувати Ісусів приклад. Деколи ми можемо робити або говорити те, про що пізніше шкодуємо (Як. 3:2). А іноді несправедливість залишає в нашому серці такі глибокі рани, що вони не загояться до кінця цього злого світу. Не сумніваймося: Єгова знає, що́ ми переживаємо. Ісус, який не раз страждав через несправедливість, теж добре розуміє наші почуття (Євр. 4:15, 16). Ми надзвичайно вдячні за дієві поради Єгови, які допомагають нам мудро реагувати на несправедливість. w24.11 6, абз. 12, 13

Завдяки вірі в Ісуса людина може «отримати вічне життя» (Ів. 3:16—18, 36; 17:3). Багато євреїв не прийняли Ісусового вчення. Вони запитали його: «Який ти покажеш нам знак, щоб ми повірили тобі?» (Ів. 6:30). Також вони згадали, що за днів Мойсея їхні прабатьки отримали манну, яку можна порівняти до хліба (Неем. 9:15; Пс. 78:24, 25). Як бачимо, люди і далі думали лише про буквальну їжу. А коли Ісус пізніше говорив про «правдивий хліб з неба», який, на відміну від манни, міг дати вічне життя, вони навіть не розпитали, що він мав на увазі (Ів. 6:32). Люди були настільки зосереджені на своїх фізичних потребах, що знехтували духовними істинами, які Ісус намагався їм донести. w24.12 5, 6, абз. 10, 11

Вивчаючи природничі науки у школі, ваша дитина може звернути увагу на різноманітні форми. Наприклад, форма кожної сніжинки відповідає геометричній структурі, відомій як фрактал. Фрактальні структури трапляються і в інших об’єктах природи. А хто створив закони, завдяки яким утворюються такі красиві форми? Хто є автором такого витонченого дизайну і дивовижного порядку у Всесвіті? Чим більше ваша дитина буде задумуватися над такими питаннями, тим міцнішою ставатиме її віра в те, що все створив Бог. В міру дорослішання дитини ви можете ставити їй питання на кшталт: «Якщо Бог нас створив, то чи не логічно припустити, що він і нам дав закони, за якими треба жити?». Тоді покажіть, що такі закони містяться в Біблії і що, дотримуючись їх, ми будемо щасливими. w24.12 16, абз. 8

Під Божим натхненням апостол Павло у своєму листі до коринфян пояснив, що грішника, який не кається, слід вилучити зі збору (1 Кор. 5:13). Як брати і сестри мали до нього ставитись? Павло сказав, щоб вони «перестали товаришувати» з ним. Що він мав на увазі? Далі він написав: «З таким навіть не їжте» (1 Кор. 5:11). Спільне споживання їжі може легко стати кроком до ближчих стосунків. Тож очевидно, що Павло застерігав коринфян, щоб вони не проводили з грішником час. Це захистило би збір від шкідливого впливу (1 Кор. 5:5—7). Крім того, побачивши, що одновірці уникають тісного контакту з ним, чоловік міг усвідомити, як сильно він засмутив Єгову. Йому стало би соромно, і це могло б спонукати його покаятись. w24.08 15, абз. 4, 5

Кожного року ізраїльтяни відзначали День примирення. У цей день первосвященник приносив тварин у жертву за народ. Звичайно, тварина не рівноцінна людині, тому такі жертви не очищали від гріха повністю. Але якщо ізраїльтяни каялися у своїх провинах і приносили жертви, які вимагав Єгова, він охоче їм пробачав (Євр. 10:1—4). Приношення за гріх нагадували ізраїльтянам про те, що вони недосконалі. Що Єгова зробив, аби покрити гріхи людей? Він послав свого улюбленого Сина на землю, де той «був принесений в жертву раз і назавжди, щоб понести гріхи багатьох» (Євр. 9:28). Ісус віддав «своє життя як викуп за багатьох» (Матв. 20:28). w25.02 4, абз. 9, 10

«Звичайно, дух бадьорий, але плоть слабка» (Матв. 26:41б). Сказавши ці слова, Ісус виявив розуміння до своїх учнів. Він знав, що вони недосконалі. Але Ісус також хотів їх застерегти, щоб вони не були самовпевненими. Раніше тієї ж ночі учні запевняли Ісуса, що нізащо його не покинуть (Матв. 26:35). І вони справді хотіли залишатися вірними своєму Господу. Однак учні навіть не уявляли, як важко буває опиратися тиску. Тому Ісус сказав їм слова, записані в сьогоднішньому вірші. На жаль, учні не прислухалися до цієї поради. Пригадаймо, що сталося, коли Ісуса заарештували. Перед його учнями постав вибір: або залишитися зі своїм Господом, або втекти. Вони не були готові до цього випробування і зрештою зробили саме те, чого присягалися не робити,— покинули Ісуса (Матв. 26:56). w24.07 14, абз. 1, 2

Адам і Єва втратили найдорожче — стосунки зі своїм Батьком, Єговою. На самому початку вони належали до Божої сім’ї (Луки 3:38). Однак Адам і Єва були вигнані з неї, через те що порушили наказ Єгови. Це сталося ще до того, як у них з’явилися діти (Бут. 3:23, 24; 4:1). Тому нам, їхнім нащадкам, потрібно примиритися з Богом (Рим. 5:10, 11). Іншими словами, ми маємо налагодити з ним стосунки. В одному довіднику сказано, що грецьке слово, яке тут перекладено як «примиритися», також може означати «перетворити ворога на друга». Як не дивно, саме Єгова зробив перший крок до примирення. У чому він полягав? Для того щоб грішні люди змогли примиритися з Богом, потрібне було відшкодування — рівноцінна плата за те, що втратив Адам. І Єгова його надав. Він приніс жертву для примирення. w25.02 4, абз. 7, 8

Апостол Павло зазначив, що грішникові «достатньо докору, який він отримав від більшості братів» (2 Кор. 2:5—8). Коли чоловіка, який мав статеві стосунки зі своєю мачухою, вилучили зі збору, він усвідомив, що йому необхідно покаятися (1 Кор. 5:1). Іншими словами, повчання досягло своєї мети, і в ньому більше не було потреби (Євр. 12:11). Тому Павло заохотив збір «з готовністю простити й потішити цього чоловіка», а також «запевнити його у своїй любові». Зверніть увагу, Павло хотів, щоб чоловіка не просто прийняли назад у збір, а щоб йому і словом, і ділом показали, що його по-справжньому простили і дуже люблять. Завдяки цьому брат відчув би, що у зборі йому раді. w24.08 15, абз. 4; 16, 17, абз. 6—8

Хто як не апостол Павло міг дати пораду, як залишатися витривалим. Він нагадав християнам, що у скрутні часи потрібно покладатися не на себе, а на Єгову. Павло сміливо говорив: «Єгова — мій помічник, я не буду боятися» (Євр. 13:6). Сьогодні деякі з наших одновірців теж зазнаю́ть переслідувань. Ми можемо підтримувати їх своїми молитвами і, коли з’являється можливість, надавати практичну допомогу. Однак Біблія чітко каже, що «всі, хто хоче виявляти відданість Богу і жити в єдності з Христом Ісусом, також будуть переслідувані» (2 Тим. 3:12). Тому всім нам треба готуватися до майбутніх подій. Вже тепер повністю покладаймося на Єгову і будьмо впевнені, що він допоможе нам витримати будь-яке випробування. А у визначений час Бог «дасть полегшення» всім своїм вірним служителям (2 Фес. 1:7, 8). w24.09 12, 13, абз. 17, 18

Що допомогло коринфянам? (2 Кор. 10:4, 5). На них вплинуло Боже Слово і могутній святий дух (Євр. 4:12). Серед коринфян, які прийняли добру новину про Христа, були пияки, злодії і гомосексуалісти. Однак їм вдалося змінити своє життя так, щоб воно відповідало високим нормам Єгови (1 Кор. 6:9—11). Коринфяни не стали думати, що порвати з порочним життям буде занадто складно. Вони доклали величезних зусиль, щоб стати на вузьку дорогу, яка веде до вічного життя (Матв. 7:13, 14). Можливо, ти хотів би охреститися, але для цього тобі треба позбутися поганої звички чи грішної схильності. Не здавайся, продовжуй боротьбу. Проси в Єгови святого духу, який допоможе тобі опиратися неправильним бажанням. w25.03 6, абз. 15—17

Проси Єгову, щоб він допоміг тобі зрозуміти його погляд на ту чи іншу ситуацію. Єгова пообіцяв давати нам мудрість, щоб ми могли розпізнавати, яке рішення буде йому до вподоби. І цю мудрість він «усім дає щедро та без дорікання». Попросивши в Єгови керівництва, будь уважним, щоб не пропустити його відповідь. Уяви, що ти загубився в незнайомому місті і підходиш до когось місцевого, щоб запитати дорогу. Чи ти підеш собі далі, не давши людині й слова сказати? Звичайно, що ні. Ти уважно слухатимеш її пояснення. Так само після того, як ти попросив мудрості в Єгови, варто «вислухати» його відповідь — знайти біблійні закони та принципи, які стосуються твоєї ситуації. Наприклад, вирішуючи, чи йти на вечірку, можна було б розглянути, що Біблія каже про буйні гулянки, погане товариство і про необхідність ставити інтереси Царства вище, ніж власні (Матв. 6:33; Рим. 13:13; 1 Кор. 15:33). w25.01 16, абз. 6, 7

Ісая показав, яка є різниця між тими, хто в духовному раю, і тими, хто за його межами. Єгова щедро благословляє своїх служителів. Ми маємо святий дух, Боже Слово і вдосталь духовної їжі, тому можемо «їсти», «пити» і «тішитися». (Порівняйте Об’явлення 22:17.) Цього не скажеш про тих, хто не живе в духовному раю. Вони «голодують», їх «мучить спрага» і «покриває сором». Ці люди не можуть задовольнити своїх духовних потреб (Ам. 8:11). Єгова щедро забезпечує свій народ усім необхідним, у тому числі духовною їжею (Йоіла 2:21—24). Він дав нам Біблію, публікації, вебсайт, зібрання та конгреси. Нам нічого не бракує. Кожного дня ми можемо «їсти» і «пити» досхочу. w24.04 21, абз. 5, 6

Якщо ти хочеш запропонувати комусь зустрічатися, можна поговорити з людиною особисто (десь, де ви не будете самі) або по телефону. Прямо скажи їй, що вона тобі подобається і що ти хочеш ближче познайомитись (1 Кор. 14:9). Якщо потрібно, дай час на роздуми (Присл. 15:28). Якщо ж тобі відмовлять, постався до цього з повагою. А що, як перший крок зробили до тебе? Напевно, людині було нелегко на це відважитись, тож постався до неї з добротою і повагою. Якщо тобі треба подумати, так і скажи. Але постарайся не затягувати з відповіддю (Присл. 13:12). Якщо тебе не цікавлять стосунки з цією людиною, то поясни це тактовно і водночас прямо. Якщо ж ти не проти ближче познайомитися, тоді, перш ніж почати зустрічатися, обговоріть, як кожен з вас уявляє собі період залицяння. Може виявитися, що ви маєте зовсім різні погляди на це питання. w24.05 23, абз. 12, 13

Коли Давиду, мабуть, ще не було й 20-ти, він опинився в ізраїльському військовому таборі. Давид побачив, що ізраїльтяни налякані, бо філістимський велетень Голіаф щодня їм погрожував і насміхався з ізраїльського війська (1 Сам. 17:10, 11). Воїни злякалися, бо повністю зосередилися на велетні і на його словах (1 Сам. 17:24, 25). А Давид бачив повну картину. Він розумів, що Голіаф кидає виклик не просто ізраїльському війську, а «війську живого Бога» (1 Сам. 17:26). Давид в першу чергу думав про Єгову. Він був упевнений, що Бог, який допомагав йому раніше, допоможе йому і тепер. Ні на мить не сумніваючись у Божій підтримці, Давид виступив проти Голіафа і, звичайно ж, його переміг! (1 Сам. 17:45—51). w24.06 21, абз. 7

Уявімо, яким було б наше життя, якби ми не служили Єгові. Такі роздуми допоможуть нам не зійти з праведного шляху, і нам буде завжди «приємно наближатись до Бога» (Пс. 73:28). У ці останні дні ми стикаємося з різними труднощами. Але нам не потрібно лякатись, тому що ми стали «рабами живого й правдивого Бога» (1 Фес. 1:9). Він дбає про нас і завжди готовий нам допомогти. Єгова в усі часи підтримував своїх служителів: як раніше, так і тепер. Попереду нас чекає найстрашніше лихо в історії людства. Але ми не самі. Тож будьмо сміливими і пам’ятаймо: Єгова — наш помічник, нам немає чого боятися (Євр. 13:5, 6). w24.06 25, абз. 17, 18

У Біблії згадується більш ніж 40 ізраїльських царів. Навіть дуже праведні царі робили погані вчинки. Пригадаймо Давида. Єгова сказав про нього: «Мій слуга Давид... служив мені всім серцем і робив лише те, що правильне в моїх очах» (1 Цар. 14:8). При цьому Давид мав стосунки з заміжньою жінкою і організував вбивство її чоловіка (2 Сам. 11:4, 14, 15). З іншого боку, багато неправедних царів робили хороші вчинки. Яскравим прикладом цього є Реговоам. В очах Єгови «він робив зло» (2 Хр. 12:14). Однак коли Бог наказав йому дозволити десяти племенам Ізраїля відділитися від його царства, Реговоам послухався. Також він укріпив багато міст, щоб захистити народ від ворогів (1 Цар. 12:21—24; 2 Хр. 11:5—12). На якій підставі Єгова деяких царів вважав вірними, а деяких ні? Судячи з усього, він оцінював, яке в людини серце, чи вона щиро кається у своїх гріхах і як вона ставиться до правдивого поклоніння. w24.07 20, абз. 1—3

А що, як серйозний гріх вчиняє неповнолітній охрещений вісник — особа до 18 років? Тоді рада старійшин подбає, щоб два старійшини порозмовляли з ним та його християнськими батьками. Старійшини з’ясують, що́ батьки вже зробили, щоб допомогти своїй дитині розкаятись. Якщо дитина прислуха́ється до порад батьків і змінює своє мислення та поведінку, то двоє старійшин можуть вирішити, що немає потреби передавати справу далі. Вони знають, що саме батьків Єгова наділив обов’язком з любов’ю виправляти своїх дітей (Повт. 6:6, 7; Присл. 6:20; 22:6; Еф. 6:2—4). Час від часу старійшини спілкуватимуться з батьками, щоб переконатися, що неповнолітньому віснику надається потрібна допомога. А що, як неповнолітній охрещений Свідок не кається і продовжує грішити? У такому разі з ним та його християнськими батьками зустрінеться комітет старійшин. w24.08 24, абз. 18

Нам приємно отримувати подарунки, але ще приємніше самим їх дарувати. Так Єгова зробив нас творцями свого щастя. Ми можемо стати значно щасливішими, якщо шукаємо нагод виявляти щедрість. Як же чудово, що Бог наділив нас такою здатністю! (Пс. 139:14). Оскільки Біблія каже, що давання приносить радість, зовсім не дивно, що Єгову в ній названо «щасливим Богом» (1 Тим. 1:11). Він найперший і найвеличніший Дарівник. «Завдяки йому,— сказав апостол Павло,— ми живемо, рухаємося та існуємо» (Дії 17:28). «Кожен добрий дар, кожен досконалий дарунок» походить саме від Єгови (Як. 1:17). Без сумніву, кожен з нас хотів би бути щасливішим. А для цього нам важливо наслідувати щедрість Єгови (Еф. 5:1). w24.09 26, абз. 1—4

Розглянувши всі вимоги для служіння старійшиною, дехто зі служителів збору може подумати: «Я, мабуть, ніколи в житті не стану старійшиною». Але пам’ятай, що ні Єгова, ні його організація не очікують, що ти виявлятимеш ці риси досконало (1 Пет. 2:21). Крім того, своїм могутнім святим духом Єгова обов’язково допомагатиме тобі їх розвивати (Філ. 2:13). Якщо ти хочеш покращитись у якійсь конкретній сфері, молись про це до Єгови, зроби це темою особистого вивчення і проси порад у старійшин. Продовжуй робити поступ. Проси Єгову, щоб він навчав і формував тебе. Тоді ти приноситимеш ще більше користі в служінні Богу та своїм братам і сестрам (Ісаї 64:8). Нехай Єгова рясно благословляє зусилля, яких ти докладаєш, щоб стати старійшиною! w24.11 25, абз. 17, 18

Навіть якщо ми провели в служінні вже багато років, нам не слід вважати, що Єгова зобов’язаний виявляти нам милосердя. Звісно, він дуже цінує все, що ми робили для нього. Але жертва його Сина — це дар, а не плата за наші послуги. Якби ми стверджували, що заслужили милосердя або якогось особливо поблажливого ставлення, то, по суті, говорили б, що Христова смерть була непотрібною. (Порівняйте Галатів 2:21.) Апостол Павло знав, що Божу прихильність неможливо заслужити якимись вчинками. Чому ж тоді він так багато робив у служінні? Щоб виразити свою вдячність за незаслужену доброту Єгови (Еф. 3:7). Подібно до Павла, ми теж ревні в служінні, але не тому, що хочемо заслужити Боже милосердя, а тому, що хочемо виразити свою вдячність за нього. w25.01 27, абз. 5, 6