Січень

Неможливо описати словами, яку радість відчуває подружжя, коли в них народжується дитина. Вони дуже люблять своє маля. Втім, це зовсім не означає, що вони хочуть, аби їхня дитина залишалась маленькою усе життя. Навпаки, якби минав час, а вона не розвивалась, це викликало б у батьків серйозне занепокоєння. Щось подібне можна сказати про наш духовний ріст. Єгова щасливий, коли бачить, як ми робимо перші кроки у служінні йому. Але він не хоче, аби ми вічно залишались духовними немовлятами (1 Кор. 3:1). Бог очікує, що ми ставатимемо «дорослими», тобто зрілими, християнами. Грецьке слово, яке перекладено як «дорослий», може також означати «зрілий», «досконалий» або «довершений» (1 Кор. 2:6). Щоб стати дорослою людиною, дитина має вирости фізично. А щоб стати «дорослим» християнином, треба вирости духовно. Звісно, навіть якщо ми вже досягли цієї мети, нам все одно не слід зупинятися (1 Тим. 4:15). w24.04 2, абз. 1, 3

Ким є для тебе Єгова? Мабуть, ти скажеш: «Він мій Батько, мій Бог і Друг». У Біблії Єгова постає перед нами в різних образах. Чи ти коли-небудь уявляв його як Господаря, який запрошує тебе до свого намету? Цікаво, що цар Давид порівняв вірних служителів Єгови до його гостей. Він запитав: «О Єгово, хто може бути гостем у наметі твоєму? Хто може жити на твоїй святій горі?» (Пс. 15:1). З цих слів видно, що ми можемо бути гостями самого Єгови. Спочатку Єгова був сам, більше нікого не існувало. Але потім він запросив у свій намет свого первородного Сина. Єгові дуже сподобалася його нова роль — роль гостинного Господаря. Біблія каже, що він неабияк тішився своїм Сином. А той у свою чергу повсякчас радів перед своїм Батьком (Присл. 8:30). w24.06 2, абз. 1—3

Уяви таку картину: понад 340 000 чоловіків прийшли до Хеврона, щоб зробити Давида царем над усім Ізраїлем. Упродовж трьох днів по скелястих пагорбах довкола міста розходився луною веселий гомін і пісні хвали (1 Хр. 12:39). Серед усіх цих людей був Садок. У такому великому натовпі його можна було і не помітити, але Єгова бачив у ньому щось особливе і подбав, щоб його було згадано в розповіді про цю подію (1 Хр. 12:22, 26—28). Він був священником і тісно співпрацював з первосвященником Евіатаром. Також Садок був прозорливцем: він мав здатність розуміти, у чому полягала Божа воля, і бачити те, що не було очевидним для інших (2 Сам. 15:27). А ще він був дуже хоробрим. У ці останні дні Сатана докладає неймовірних зусиль, щоб зруйнувати нашу віру (1 Пет. 5:8). Тож нам треба бути дуже мужніми, поки ми чекаємо на сповнення Божих обіцянок (Пс. 31:24). Роблячи це, наслідуймо мужність Садока. w24.07 2, абз. 1—3

Єгова створив перших чоловіка і жінку для щасливого життя. Він дав їм прекрасну домівку, поєднав їх особливим, шлюбним, союзом і доручив захопливе завдання. Адам та Єва мали наповнити землю своїми нащадками і перетворити всю планету на райський сад, такий як Едем. Бог наклав на них лише одне просте обмеження. Він застеріг: якщо вони збунтуються проти нього і свідомо порушать його заборону, то їх чекатиме смерть. Нам відомо, що було далі. Невидиме духовне створіння, яке не любило ні Бога, ні людей, спробувало схилити Адама і Єву до гріха. На жаль, вони піддалися. Замість того щоб усім серцем довіряти своєму люблячому небесному Батькові, вони згрішили. Як і попереджав Єгова, Адам та Єва пожали гіркі наслідки. З того дня вони почали старіти і згодом померли (Бут. 1:28, 29; 2:8, 9, 16—18; 3:1—6, 17—19, 24). w24.08 3, абз. 3

Єгова і його Син, Ісус Христос, хочуть, аби ми були щасливими. Автор 119-го Псалма сказав: «Щасливі ті, хто слухається його нагадувань, хто всім серцем шукає його» (Пс. 119:2). Ісус дав подібне запевнення: «Щасливі ті, хто слухає Божі слова й дотримується їх!» (Луки 11:28). Ми, служителі Єгови,— щасливі люди, адже регулярно читаємо Боже Слово і стараємося застосовувати його поради (Як. 1:22—25). Так ми догоджаємо Єгові (Еккл. 12:13). Той, хто застосовує поради з Божого Слова, має хороші стосунки в сім’ї і близьких друзів у зборі. Крім того, ми уникаємо багатьох проблем, від яких страждають ті, хто не живе за нормами Єгови. Тому ми повністю погоджуємося з царем Давидом. Згадавши у своїй пісні Божий закон, накази і присуди, він сказав: «В дотриманні їх — велика нагорода» (Пс. 19:7—11). w24.09 2, абз. 1—3

Єгова знає, через що доводиться проходити його земним служителям. Він бачить і щасливі миті нашого життя, і всі наші нещастя (Пс. 37:18). Бог пишається нами, якщо ми від усього серця йому служимо навіть тоді, коли відчуваємо сильний емоційний біль. Він завжди готовий підтримати нас і потішити. У Псалмі 147:3 сказано, що Єгова перев’язує рани «тим, у кого серце розбите». Цей вірш змальовує те, з якою ніжністю він дбає про людей, котрі зазнали емоційної травми. Що нам потрібно робити, щоб відчути його турботу на собі? Лікар може допомогти пораненій людині, але вона має старанно дотримуватися його порад. У своєму Слові Єгова запевняє у своїй любові тих, хто емоційно страждає, і з ніжністю дає їм поради. w24.10 6, абз. 1, 2

У наших публікаціях уже не раз обговорювалися випадки, коли Єгова знищував неправедних людей. Ми стверджували, що ніхто з них не має надії на воскресіння. В Біблії розповідається про те, як Єгова навів на землю Потоп, в якому загинули всі, окрім Ноя і його сім’ї. Також Бог наказав ізраїльтянам знищити сім народів, які жили в Обіцяному краю. А іншого разу Божий ангел за одну ніч убив 185 000 ассирійських воїнів (Повт. 7:1—3; Ісаї 37:36, 37). Чи дає Біблія достатньо підстав стверджувати, що всі ці люди були знищені назавжди і не мають надії на воскресіння? Ні. Надто багато фактів нам не відомі. Хоча Єгова знищив усіх тих людей, ми не знаємо, як він оцінював кожного з них зокрема. Також нам не відомо, чи всі вони мали можливість дізнатися про Бога і покаятися. w24.05 3, абз. 5—7

Ісус розповів приклад про вдову, яка постійно приходила до судді і просила винести справедливе рішення в її справі. Ісусові учні, без сумніву, добре розуміли, що відчувала ця жінка, адже у їхні дні прості люди часто стикалися з несправедливістю (Луки 18:1—5). Згадана історія близька й для нас, тому що всі ми час від часу зазнаємо несправедливого ставлення. І ми не дивуємось цьому, оскільки сьогодні у світі є чимало упереджених, жорстоких і жадібних людей (Еккл. 5:8). Однак ми не очікуємо, що нас скривдить хтось у зборі, і почуваємось збентеженими, коли таке стається. Звичайно, на відміну від тих, хто кривдить нас через нашу віру, брати і сестри не хочуть ставитись до нас несправедливо. Але вони недосконалі. Ісуса теж не раз кривдили, і ми можемо багато навчитися з того, як він реагував на несправедливе ставлення своїх противників. Зрештою, якщо ми терпеливо зносимо несправедливість з боку наших переслідувачів, наскільки більш терпеливими нам треба бути з нашими братами і сестрами! w24.11 2, абз. 1, 2

У біблійні часи люди не уявляли свого життя без хліба (Бут. 14:18; Луки 4:4). Він був настільки важливим, що слово «хліб» у Біблії іноді означає їжу загалом (Матв. 6:11; Дії 20:7, коментар у навчальному виданні). Ісус двічі використав хліб, щоб чудом нагодувати великий натовп людей (Матв. 16:9, 10). Про один з цих випадків розповідається в 6-му розділі Євангелія від Івана. Ісусові апостоли були втомлені після проповідницької подорожі. Тому вони разом зі своїм Учителем сіли в човен і попливли через Галілейське море, щоб трохи відпочити (Марка 6:7, 30—32; Луки 9:10). Зрештою вони прибули до віддаленого місця біля Віфсаїди. Але дуже скоро до них почали стікатися люди, і то тисячі. Ісус не знехтував ними, а виявив до них доброту. Він почав розповідати їм про Царство і зціляти хворих. А коли звечоріло, учні запереживали, що люди голодні. Хтось, може, і мав при собі трохи їжі, але більшості треба було б піти по довколишніх селах і щось купити (Матв. 14:15). w24.12 2, абз. 1, 2

Наші прабатьки, Адам і Єва, були досконалими і жили в прекрасному райському саду (Бут. 1:27; 2:7—9). Перед ними лежала неймовірна перспектива — вони могли цілу вічність насолоджуватися щасливим, насиченим життям. Але одного дня все змінилося: вони втратили і свою райську домівку, і можливість жити вічно. Яку спадщину Адам і Єва залишили своїм дітям? У Біблії сказано: «Через одного чоловіка [Адама] у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, і так смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили» (Рим. 5:12). Ми успадкували від Адама гріх, наслідком якого є смерть. Він подібний до величезного боргу, який ніхто з нас не спроможний сплатити (Пс. 49:8). Ісус порівняв гріхи до боргів (Матв. 6:12; Луки 11:4). Можна сказати, що кожного разу, коли ми грішимо, наш борг перед Єговою збільшується. Якби цей борг залишився неоплаченим, звільнити від нього нас могла б тільки смерть (Рим. 6:7). w25.02 2, 3, абз. 2, 3

Ми вважаємо за честь розповідати іншим про Боже Царство, адже це дозволено не всім. Наприклад, коли демони починали говорити, що Ісус є Божим Сином, він змушував їх замовкнути (Луки 4:41). Сьогодні проповідувати разом з нами можуть тільки ті, хто відповідає встановленим вимогам. Усвідомлюючи, наскільки почесне завдання нам доручено, ми стараємось проповідувати за будь-якої зручної нагоди. Наша мета така ж, як в Ісуса,— сіяти в серця людей насіння правди і старанно його поливати (Матв. 13:3, 23; 1 Кор. 3:6). Наслідуючи Ісусів приклад, організація Єгови робить усе, що в її силах, аби якомога більше людей дізнались, як звати Бога. Не останню роль у цьому відіграє «Переклад нового світу», в якому ім’я Єгови займає належне йому місце. Цей переклад повністю або частково доступний понад 270 мовами. w24.04 9, абз. 8, 9

Деякі щасливо одружені брати мають звичку кожного дня показувати своїй дружині, як сильно вони її люблять (1 Ів. 3:18). Часто почуття виявляються у дрібницях: можна взяти дружину за руку або ніжно її обійняти. Також можна надіслати повідомлення, наприклад: «Скучив за тобою» або «Як твій день?». А ще час від часу свою любов можна виразити, подарувавши квіти, листівку з теплими словами або якийсь інший подарунок. Роблячи все це, чоловік віддає дружині пошану і зміцнює свій шлюб. Якщо чоловік шанує дружину, то буде її підбадьорювати і піднімати їй настрій. Наприклад, він не забуватиме дякувати їй за підтримку і за все, що вона для нього робить (Кол. 3:15). Щира похвала зігріватиме її серце. Вона почуватиметься захищеною і знатиме, що чоловік кохає її та шанує. w25.01 11, абз. 15; 13, абз. 16

15-й Псалом закінчується обіцянкою: «Людина така ніколи не похитнеться». Цими словами Давид пояснює, чому Єгова ставить перед нами вимоги. Він хоче, щоб ми були щасливими. Якщо ми будемо дотримуватися вказівок з цього псалма, Єгова нас благословлятиме і захищатиме. Кожного, хто став гостем Єгови, чекає прекрасне майбутнє. Вірні помазанці житимуть у небесних «оселях», які їм приготував Ісус (Ів. 14:2). А ті, хто має земну надію, вже невдовзі побачать сповнення слів, записаних в Об’явлення 21:3. Ми всі надзвичайно радіємо, що можемо бути друзями Єгови і залишатися гостями в його наметі цілу вічність! (Пс. 15:1—5). w24.06 13, абз. 19, 20

Що таке слава? У Біблії це слово може стосуватися будь-чого, що робить особу величною, вражаючою. Єгова яскраво продемонстрував свою славу невдовзі після того, як звільнив ізраїльтян з єгипетського рабства. Уявіть цю картину: багатомільйонний народ зібрався біля підніжжя гори Сінай, «щоб зустрітися з правдивим Богом». Гору огортає густа темна хмара. Раптом під ногами ізраїльтян здригається земля — починається сильний землетрус (який, судячи з усього, супроводжується вулканічною активністю). Спалахують блискавки, б’ють громи, повітря пронизує оглушливий звук рога (Вих. 19:16—18; 24:17; Пс. 68:8). Неважко здогадатися, наскільки враженими були ізраїльтяни, коли Єгова показав свою славу таким могутнім чином. Сьогодні ми приносимо славу Єгові, розповідаючи іншим про його неймовірну силу і прекрасні риси. Також ми прославляємо Бога, коли визнаємо, що всіма своїми досягненнями завдячуємо йому (Ісаї 26:12). w25.01 2, 3, абз. 2, 3

Одного разу деякі видатні чоловіки з ізраїльського народу зазіхнули на владу Мойсея. Вони заявили: «Уся громада [а не тільки Мойсей] свята, і Єгова перебуває серед усієї громади» (Чис. 16:1—3). Хоча це правда, що в очах Єгови «уся громада» була свята, провідником народу він призначив Мойсея. Нарікаючи на Мойсея, ті бунтівники нарікали на самого Єгову, і їх зовсім не цікавило, що він про це думає. Єдине, що їх цікавило,— це влада і визнання. В результаті Єгова знищив як ватажків заколоту, так і тисячі тих, хто їх підтримав (Чис. 16:30—35, 41, 49). Цей випадок показує, що Єгові дуже не подобається, коли хтось виступає проти встановленого ним порядку. w24.07 11, абз. 11

Сьогодні більшість людей не вірить у те, що кінець цього злого світу дуже близько. Дехто навіть насміхається з нас, коли ми про це розповідаємо (2 Пет. 3:3, 4). Оскільки багатьох подробиць Біблія не розкриває, нам треба зміцнювати свою віру в те, що у визначений час кінець обов’язково прийде і що Єгова нас захистить. Також нам потрібно зміцнювати віру в те, що сьогодні Єгова веде свій народ, послуговуючись «вірним і розсудливим рабом» (Матв. 24:45). Цілком можливо, що під час великого лиха ми будемо отримувати конкретні вказівки, від послуху яким залежатиме наше життя. Тому нам важливо вже тепер поглиблювати свою довіру до братів, які беруть провід в організації Єгови. Якщо нам важко слухатися їхніх вказівок зараз, то навряд чи ми будемо робити це під час великого лиха. w24.09 11, абз. 11, 12

Батьки-християни усвідомлюють, що дитина не буде вірити в Бога тільки тому, що в нього вірять вони. З часом вона може запитувати себе: «Звідки я знаю, що Бог існує? Чи Біблії дійсно можна довіряти?». Цікаво, що Боже Слово прямо заохочує нас «використовувати свою здатність мислити» і «все перевіряти» (Рим. 12:1; 1 Фес. 5:21). Тож як вам допомогти дитині зміцнити свою віру? Заохочуйте дитину особисто переконатися, що Біблія правдива. Коли у вашої дитини з’являються запитання, використовуйте ці нагоди, щоб навчити її користуватися нашими знаряддями для пошуку, як-от «Індексом публікацій Товариства “Вартова башта”» і «Пошуковим довідником для Свідків Єгови». У «Пошуковому довіднику» дитина може знайти тему «Біблія» і підзаголовок «Натхнена Богом». Там міститься матеріал, який допоможе їй переконатися, що Біблія — це не просто книга, написана людьми, а «слово Бога» (1 Фес. 2:13). w24.12 14, 15, абз. 4, 5

Як старійшинам наслідувати Ісуса? Вони повинні навчати братів, у тому числі юних, щоб ті могли виконувати більше обов’язків. Старійшинам не варто очікувати від інших досконалості. Натомість їм слід з любов’ю наставляти братів і так допомагати їм здобути більше досвіду, стати смиренними, надійними та охоче служити іншим (1 Тим. 3:1; 1 Пет. 5:5). Ісус наказав своїм учням не лише проповідувати, а й навчати людей. Учні могли думати, що це завдання їм не під силу, але Ісус не сумнівався, що в них усе вийде. Він був настільки в них впевнений, що сказав: «Як Батько послав мене, так і я посилаю вас» (Ів. 20:21). w24.10 16, абз. 15; 17, абз. 17

Давид був видатним царем. А ще він був музикантом, поетом, воїном і пророком. На його долю випало чимало випробувань. Роками він переховувався від Саула, який хотів його вбити. А коли він уже правив, рідний син зазіхнув на престол в Ізраїлі, і Давиду довелось утікати. Давид пройшов через багато труднощів, він не раз помилявся, але все-таки не зрадив Єгову, залишився йому відданим до кінця. Єгова любив Давида — цей чоловік був йому «до вподоби». Тож до порад Давида варто прислухатися (1 Цар. 15:5). Давид дав останні настанови своєму сину Соломону. Соломон мав стати наступним царем і за дорученням Єгови побудувати храм (1 Хр. 22:5). Перед Соломоном стояли нелегкі завдання. Що Давид йому порадив? Він підкреслив, що успіх прийде до Соломона, тільки якщо він буде слухатися Єгови (1 Цар. 2:2, 3). w24.11 10, абз. 9—11

Чоловік, який знущається над дружиною фізично або словесно, повинен зробити ряд кроків, щоб відновити стосунки з нею і з Єговою. По-перше, визнати, що він має серйозну проблему. Від Божих очей ніщо не сховається (Пс. 44:21; Еккл. 12:14; Євр. 4:13). По-друге, припинити знущання над дружиною і змінити свою поведінку (Присл. 28:13). По-третє, визнати свою провину і щиро вибачитися перед дружиною та Єговою (Дії 3:19). Також чоловік має благати, щоб Єгова дав йому бажання змінюватися і силу контролювати свої думки, мову та вчинки (Пс. 51:10—12; 2 Кор. 10:5; Філ. 2:13). По-четверте, діяти у згоді зі своїми молитвами і вчитися ненавидіти образливу мову та насилля в будь-яких проявах (Пс. 97:10). По-п’яте, негайно звернутися по допомогу до старійшин збору (Як. 5:14—16). По-шосте, скласти план дій, який допоможе уникати неправильної поведінки в майбутньому. w25.01 11, абз. 14

Чи ти любиш Бога Єгову, якому завдячуєш усім, що маєш, і навіть власним життям? А чи хотів би ти довести Єгові свою любов? Найкращий спосіб зробити це — присвятити йому своє життя і засвідчити цей крок хрещенням. Після цього ти станеш частиною Божої сім’ї. Твій Батько і Друг буде вести тебе й оберігати, адже ти належатимеш йому (Пс. 73:24; Ісаї 43:1, 2). Крім того, присвячення та хрещення відкриють перед тобою шлях до прекрасного вічного життя (1 Пет. 3:21). Можливо, щось все-таки стримує тебе від хрещення. Знай, що ти не один. Мільйони людей свого часу мусили зробити великі зміни у мисленні та поведінці, щоб відповідати вимогам для хрещення. Тепер вони із завзяттям і радістю служать своєму Богу Єгові. w25.03 2, абз. 1, 2

У Біблії гріхи часто порівнюються до важких тягарів. Ось як описав свої гріхи цар Давид: «Провини мої накотилися на мою голову, вони як важкий тягар, який я не в силі нести» (Пс. 38:4). Але в Псалмі 25:18 і 32:5 сказано, що Єгова звільняє нас від цього тягаря. Єврейське слово, перекладене там як «простити», буквально означає «підняти; віднести». Воно зображає Єгову як силача, який підіймає великий тягар з наших плечей і несе його геть. Ще один образ показує, наскільки далеко Єгова відносить наші гріхи. У Псалмі 103:12 сказано: «Як далеко від заходу схід, так віддалив він від нас наші переступи». Схід завжди лежить якнайдалі від заходу. Ці сторони світу ніколи не сходяться. Іншими словами, Єгова забирає наші гріхи і несе їх так далеко, як тільки це можна уявити. Яка ж підбадьорлива думка! w25.02 9, абз. 5, 6

Через якийсь час після Ісусового вознесіння на небо апостол Петро зцілив чоловіка, який був кульгавий від народження (Дії 1:8, 9; 3:2, 6—8). Це чудо, звичайно ж, викликало ажіотаж, і до Петра збіглося багато людей (Дії 3:11). А що він? Чи Петро насолоджувався хвилиною своєї слави? Не забуваймо: він виховувався в культурі, в якій становищу надавалося великого значення. Все ж Петро смиренно віддав усю славу Єгові та Ісусу, сказавши: «Завдяки Ісусовому імені та нашій вірі в його ім’я цей чоловік, якого ви знаєте й бачите, сповнився силою» (Дії 3:12—16). Кожен з нас може, так само як Петро, розвивати в собі смиренність. Ми робимо добро, тому що любимо Єгову і людей, а не тому, що хочемо, аби нами захоплювались. Якщо ми з радістю трудимось для Єгови та одновірців,— навіть коли знаємо, що це залишиться непоміченим,— то ми по-справжньому смиренні (Матв. 6:1—4). w25.03 10, 11, абз. 11, 12

Щоб у тебе було більше мотивації йти в служіння, нагадуй собі, що так ти виявляєш любов до Єгови і до ближніх (Матв. 22:37—39). Лише уяви, як приємно Єгові спостерігати за тим, як ти проповідуєш. А скільки радості відчують люди, які почнуть вивчати з тобою Біблію! І не забувай, що, роблячи людей учнями, ти рятуєш їм життя (Ів. 6:40). А що, як з тих чи інших причин ти не можеш виходити з дому? Це не означає, що в тебе вже немає нагод виявляти любов до Єгови і до ближніх. Розгляньмо приклад Самюеля і його дружини Даньї. Під час пандемії COVID-19 вони були змушені весь час сидіти вдома. Але подружжя не перестало проповідувати. Вони дзвонили по телефону й писали листи, а біблійні вивчення проводили за допомогою програми Zoom. Обставини Самюеля та Даньї дуже їх обмежували, але вони робили що могли і отримували від цього радість. w24.04 18, абз. 15, 16

Хоча щасливим можна бути і без шлюбу, багато християн — як молодих, так і не дуже — прагнуть знайти собі пару. Звичайно, перш ніж почати з кимось зустрічатися, треба добре підготуватись. Чи тебе можна назвати емоційно і духовно зрілою людиною? Чи ти можеш себе забезпечувати? (1 Кор. 7:36). Також тобі треба визначитись, яку людину ти хочеш бачити поряд із собою. Інакше ти ризикуєш прогледіти того, хто міг би тобі підійти, або почати зустрічатися з тим, хто тобі не підходить. Звичайно, твій пошук має обмежуватись лише охрещеними християнами (1 Кор. 7:39). Але й серед них не кожен стане для тебе хорошою парою. Тож запитай себе: «Які в мене життєві цілі? Які риси повинен мати мій майбутній чоловік або дружина? Наскільки мої вимоги реалістичні?». w24.05 20, абз. 1, 3

Як вам ставитися до того, що в період залицяння між вами виникають непорозуміння? Якщо ви час від часу сваритеся, чи це означає, що ви не підходите одне одному? Необов’язково, адже немає двох людей, які на все дивляться абсолютно однаково. Вміння поступатися і доходити згоди якраз і є запорукою міцного шлюбу. Тож по тому, як вам зараз вдається залагоджувати суперечки, можна побачити, наскільки успішним буде ваш шлюб. Запитайте себе: «Чи ми можемо спокійно і з повагою обговорювати гострі питання? Чи ми охоче визнаємо свої помилки і чи готові змінюватися? Чи ми швидко поступаємося одне одному? Чи з готовністю просимо вибачення і прощаємо?» (Еф. 4:31). А втім, якщо хлопець з дівчиною сваряться через кожну дрібницю, то навряд чи це зміниться після одруження. Тож, якщо ти бачиш, що людина тобі не підходить, припини з нею зустрічатися. Так буде краще для вас обох. w24.05 29, абз. 12

Якщо ми хочемо бути хорошим прикладом для інших, нам слід непохитно відстоювати Божі норми і всі свої рішення ґрунтувати на біблійних принципах. А щоб міцно стояти в правді, нам необхідно поглиблювати свої знання про Єгову і укріпляти віру. Нам треба бути рішучими та стійкими і не дозволяти фальшивим вченням та ідеям, які пропагує цей світ, збити нас з ніг (Еф. 4:14; Як. 1:6—8). Тоді ми зможемо допомогти нашим одновірцям в їхніх випробуваннях (1 Фес. 3:2, 3). Старійшини повинні бути скромними у звичках, розсудливими, організованими і поміркованими. Такі чоловіки справляють стабілізуючий вплив на інших, «міцно тримаючись правдивого слова» (Тита 1:9; 1 Тим. 3:1—3). Як турботливі пастирі, вони ніжно дбають про овечок Єгови і заохочують їх — як словом, так і ділом — регулярно відвідувати зібрання, проповідувати і досліджувати Боже Слово. А коли брати і сестри стикаються з проблемами, старійшини допомагають їм не тривожитись і зосереджуватись на Єгові та його обіцянках. w24.06 31, абз. 16—18

Під час свого служіння Ісус розповідав людям про те, наскільки його Батько милосердний і готовий прощати. Пригадаймо притчу про блудного сина. Цей юнак вирішив піти з дому. Якийсь час він вів розпусне життя, але одного дня опам’ятався і повернувся назад. Як на це відреагував його батько? Він «ще здалека побачив його і побіг йому назустріч, обійняв його і поцілував». Юнак хотів піти до батька в наймити, але той з теплотою назвав його своїм сином і радо прийняв у сім’ю. Батько сказав: «Мій син загубився, але знайшовся» (Луки 15:11—32). До свого приходу на землю Ісус безліч разів бачив, як Єгова великодушно пробачав розкаяним грішникам. Хто як не він міг так зворушливо зобразити свого милосердного Батька — Єгову! w24.08 11, абз. 11, 12

Розсудливий християнин старається приймати рішення, беручи до уваги погляд Єгови. Він переконаний, що в його житті немає нічого важливішого за добрі стосунки з небесним Батьком. Такий християнин тверезо себе оцінює і визнає, що не може знати всього. Він покладається не на себе, а на Єгову і тому часто молиться до нього. Ми розуміємо, що треба завжди шукати його допомоги — навіть коли здається, що нам вистачить власних сил і здібностей. Отже, кожного разу, коли стоїмо перед важливим рішенням, звертаймось до Єгови за порадою. Тоді він побачить, що ми повністю йому довіряємо. Ми вдячні Єгові за те, що він створив нас зі здатністю наслідувати його риси (Бут. 1:26). Звичайно, ми не можемо робити це ідеально (Ісаї 55:9). w25.03 11, абз. 13; 13, абз. 17, 18

Не робіть поспішних висновків. Якщо хтось не висловлює вдячності за наш добрий учинок, запитаймо себе: «Чи ця людина дійсно невдячна, чи просто забула подякувати?». Або ж могли бути інші причини, чому наш учинок не викликав такої реакції, якої ми сподівались. Буває, що людина відчуває глибоку вдячність, але їй важко її висловити. Іншим незручно отримувати допомогу, особливо якщо в минулому вони самі багато робили для інших, а тепер не можуть. Якщо ми по-справжньому любимо наших братів і сестер, то не будемо спішити засуджувати їх, а й далі з радістю робитимемо для них добро (Еф. 4:2). Будьте терпеливими. Говорячи про щедрість, цар Соломон сказав: «Кидай свій хліб на воду, бо через багато днів ти знову його знайдеш» (Еккл. 11:1). Як бачимо, може минути багато часу, перш ніж людина відреагує на наш добрий учинок. w24.09 30, абз. 18, 19

Іноді у зборі робиться оголошення про те, що якомусь віснику винесено докір. У такому разі ми продовжуємо з ним спілкуватися, адже розуміємо, що він розкаявся і покинув грішну поведінку. Цей вісник залишається частиною збору і потребує підбадьорливого спілкування з одновірцями (Євр. 10:24, 25). Але зовсім інша річ, якщо людину вилучають зі збору. З нею ми «перестанемо товаришувати» і «навіть не їстимемо» (1 Кор. 5:11). Чи це означає, що ми будемо повністю ігнорувати вилучену людину? Не обов’язково. Звичайно, ми не станемо проводити з нею час. Але, керуючись своїм навченим Біблією сумлінням, християнин може вирішити запросити її на зібрання, наприклад якщо йдеться про родича або когось, з ким він раніше дружив. w24.08 30, абз. 13, 14