Цінність біблійного родоводу

ВИ МОЖЛИВО почали читати Біблію від Першої Книги Мойсеєва до Об’явлення (Апокаліпсис) і дуже захопились тим, що читали. Але коли дочитались до книг Хроніки й побачили вірш за віршем та розділ за розділом імен унесених до родовідного списку, яких то імен трудно вимовляти й які нічого не значуть для вас, то можливо сказали: ,Навіщо ж поміщати такий родовід? Навіщо ж таких нудних подробиць?’

Це правда, що читання таких родоводів може бути одноманітним. Одначе, ці родоводи мають дуже важливу цінність. Чому? По-перше, вони підтримують вірогідність Біблії. Вони поміщають доказ, що Бог бажає, щоб люди вклонялись Йому духом та ПРАВДОЮ, а не мов якомусь вигаданому або уявленому богові. (Івана 4:23, 24) Чи ж не правда, що коли чуєте або читаєте про якусь подію, то бажаєте знати імена та місця? Ви зараз питаєте, Хто? Де? А коли знаєте такі подробиці, то зараз пізнаєте правду сказаного або написаного. Також, маючи цю інформацію під руками, то ви можете переглянути більше подробиць, щоб підтвердити сказане, звертаючись до інших частин Біблії або світської історії. Коли б Біблія була вигадкою або написана обманщиками, то напевно не поміщала б таких подробиць. Але ці подробиці в Біблії сходяться з іншими оповіданнями, роблячи Біблію одну з’єднану одиницю. Там бачимо чесний запис дійсних історичних фактів.

Крім цього, треба пам’ятати, що Єврейські Писання були конституцією, законом і офіційним документом для єврейських людей. Біблія була головний архів єврейського народу. Багато родоводів складались з інших юридичних записів, тому що по містах тримали офіційний запис народжень у тій околиці й ці становлять частину дійсної історії.— Луки 2:1—5.

Помагає розпізнати Месію

Родоводи у Біблії є важливі ще з іншої причини. Тобто, вони помагають нам розпізнати Месію. Коли Ісус Христос появився, то Він не проголошував ,Це Я — Месія (або Христос)’. (Івана 5:31—37) На протязі віків багато інших осіб привласнювали собі месіанство, але без вірчих грамот. Тільки проста заява не вистачає, щоб люди покладали віру в когось. Між багатьма доказами, що Ісус був Месія, то родовідні записи, яких євреї тримали по своїх власних містах свідчать, що Він походив з правильної родини — від царя Давида через покоління Юди. (Луки 2:1—6) Ісус сказав, що Він був ПРАВДА, сповняючи все те, що Єврейські Писання говорили про Нього,— а навіть Його родовід.— Івана 14:6.

Потребу записувати родоводи можна бачити з першого пророцтва, в якому Бог передсказав „насіння”, або потомка, який визволить людство. (1 Мойсеєва 3:15) Коло років з 2.000 пізніше, через Авраамову велику віру Бог зробив з ним обітницю, що те насіння прийде через його родину. (1 Мойсеєва 22:17, 18) З часом, лінію обітниці звузилось до Юдинного покоління, одного з дванадцятьох синів Якова й правнука Авраама, а тоді до родини царя Давида. (1 Мойсеєва 49:10; 2 Самуїлова 7:8, 12—16) Ісусове народження як чоловік задовольнило всі ці вимоги, бо Його походження визнано бути з покоління Юдинного і що Він був Сином Давида.— Матвія 9:27; 2 Тимофія 2:8; Євреїв 7:14.

Записи священицької родини є важливі

Крім тримати запис тільки царської родини через Давида, Євреї мусили тримати запис потомків Аарона, з плем’я Левієвого. Це тому, що їхнє священство мало походити з того плем’я. (2 Мойсеєва 28:1—3; 4 Мойсеєва 3:5—10) Багато родовідного запису у Кн. Хроніки поміщає цю інформацію. До його смерті, Давид зробив розпорядок для Левитів служити в храмі. (1 Хроніки, розділи від 24 до 27) Коли ізраїльтяни вернулись з поневолення в Вавілоні, то ці записи були дуже важливі, для відновлення священства й служби в храмі. Книги Хроніки описують ці розпорядки, яких Давид був зробив і разом з книгами Ездри та Неемії, показують як поклоніння знову було відновлене за таким самим зразком. Суворо дотримували такий родовід. Це можна бачити в тому, що деяким чоловікам, думаючим, що вони походили з священицької родини не дозволяли служити в храмі, аж поки ці не доказали їхній родовід.— Неемії 7:64, 65.

Отже, такі родоводи підтримують правдивість Біблії. Ездра, який написав книги Хроніки, наводить коло двадцять офіціальних джерел на яких грунтуються його записи. Це були публічні записи, а не якісь нереальні твори письменників з націоналістичними або самолюбними намірами. Але як нам користати з таких родоводів сьогодні?

Показують, що всі народи походять від одного чоловіка

Родоводи в Біблії помагають нам у ще інші способи. Вони доказують твердження апостола Павла, що „Бог створив з одного чоловіка кожну націю, щоб жити на всій поверхні землі” (Дії 17:26, НС, анг.) Біблія дуже ясно показує, що Адам і Єва були батьки всієї людської раси. (1 Мойсеєва 1:28; 3:20) Родовід їхніх потомків через їхнього сина Сифа тягнеться до самого Потопу. (1 Мойсеєва, розділи 5 і 7) Тоді, Ноєва родина (всього вісім осіб) пережила Потоп і збільшилась на 70 родин з яких походить населення цілого світу.— 1 Мойсеєва розділ 10.

Викуп одним чоловіком

По черзі, ця інформація показує як один чоловік міг стати батьком людської раси, а інший віддати Своє життя на викуп, щоб спасти людство. (Матвія 20:28; Івана 11:49—52) Бо, так як „останній Адам”, Ісус може відкупити людство, цінністю Своєї жертви, і таким чином стати „Вічним Отцем” тих, які вибирають користати з Його викупу. Коли б було багато первісних батьків людства, то один чоловік не міг би послужити як викуп.— 1 Коринтян 15:45; Ісаї 9:6; 53:10.

Хронологічні доби

Інші користі з біблійного родоводу, хоч є цінні, правдоподібно не є такі важливі. У деяких книгах Біблії, їх уживається засновувати довжину хронологічних діб. Наприклад, у Першій кн. Мойсеєва, розділи 5 і 7:6, 11 показується, що від творення Адама до Потопу було 1.656 років. Потім, у 11-му розділі знаходимо відрізок часу 427 років довжини від Потопу до угоди з Авраамом.— 1 Мойсеєва 12:4.

Без таких записів не було б можливо вирахувати скільки років людство вже живе на землі. Біблія не показує скільки часу забрало творити тварини, або довжину попередніх епох творення. Хоч дослідники Біблії не можуть бути певні скільки часу минуло до появлення людини на землі, то можуть дуже акуратно вирахувати, що від початку Божих стосунків з людством досі є коло 6.000 років.a

Позірні суперечності

У додатку цьому, родоводи помагають нам зрозуміти дещо неясні справи. Наприклад, здається, що Самуїл був Єфремлянин, так як показує 1 Самуїлова 1:1, де батька Самуїла, Елекана, названо Єфремлянин. Коли це так, то здається, що тут щось не сходиться, тому що Самуїл служив у скинії, помагаючи первосвященикові Ілії, також носив ефоду, одяг, який означав службу в храмі.— 1 Самуїлова 2:11, 18.

Родовід у 1 Хроніки 6:4—13 допомагає нам з цією проблемою. Тут поміщається потомки Левія, так як знаходимо в 4-му вірші. У віршах 12 і 13 поміщається Елкана та Самуїла. Це значить, що Самуїл був Левит, отже міг служити в скинії. Його батька звали Єфремлянином тому, що він мешкав у Раматаїм-Цофімі, або Рамі, у території поклоніння Єфрема. Це є таке саме як би сьогодні називалось когось лондонцем, тому що він живе в тому місті якийсь час, однак міг народитись в якійсь іншій місцевості.

Пророче сповнення

Щодо сповнення пророцтва, то маємо пророчу угоду, яку Єгова зробив з Пінхасом, сином первосвященика Елеазора, про „священство до часу необмеженого для нього й його потомків”. (4 Мойсеєва 25:13, НС, анг.) А як же ця обітниця сповнилась?

Здається, що первосвященство продовжувалось у родині Пінхаса аж до часу первосвященика Ілії, потомка Ітамара, дядька Пінхаса. Така зміна в священстві правдоподібно була потрібна через якусь тимчасову нездатність родини Пінхаса. Але цар Соломон усунув Евіятаря, потомка Ітамара, тому що цей пристав до Адонії, сина царя Давида у зусиллі перебрати іудейський престол, коли цар Давид захворів. (1 Царів 1:1—14; 2:26, 27) Він призначив Садока, потомка Пінхаса, на первосвященика на його місце. (1 Царів 2:35) Так як історія показує, то здається, що первосвященство продовжувалось у цій родині багато років.

Розпізнавання осіб

Часто родоводи помагають нам засновувати спорідненність між деякими особами. (1 Мойсеєва 35:21—26) Ми також тішимось, коли збентежені тотожністю якоїсь особи про яку читаємо довідуємось, що можемо розпізнати між особами однакового ім’я, тому що біблійний родовід часто подає імена батька, матері, брата, чи сина, або показує з якого міста або околиці та особа походить.— Луки 6:14; Дії 12:12; Матвія 10:2—4; Марка 15:43; Дії 5:37; 1 Самуїлова 17:4, 58; 1 Мойсеєва 11:29; 28:9.

Євреї потребували для законних справ

Інші цінності родоводів є такі: Євреї користувались ними для затвердження племінних споріднень, для розподілення Обіцяної Землі і вирішування родинних споріднень для особистої спадщини. Родоводи ототожнювали найближчого родича, який мав законну відповідальність одружуватись з вдовою брата, щоб продовжувати його ім’я. Цей найближчий родич також мав відкупити свого родича з рабства, і стати месником крові над душогубом.— 5 Мойсеєва 25:5, 6; 3 Мойсеєва 25:47—49; 4 Мойсеєва 35:19.

Отже, хоч родоводи можуть здаватись бути складні, то таки можемо бути вдячні за те, що їх збережено для тих, які жили в древніх часах, як також для тих, які сьогодні бажають зрозуміти Боже Слово.

[Примітки]