Апостол Іван бориться проти відступників
НЕДОВГО по його заснуванні в дні св’ята П’ятидесятниці 33 р., християнський збір мусив боротись проти фальшивих вчителів. Проте, апостоли, бувши мов запобіжна сила, стримувала бунт проти здорового християнського вчення і практики. Але, так рано як коло 51 р., почали з’являтись відступники. Християнський апостол Павло тоді написав до співхристиян у зборі Солуниці: „Уже діється таємниця беззаконня”.— 2 Солунян 2:7.
При кінці першого століття, останній живий апостол Іван бачив багато більше відступників ніж було у зборі до 51 р. В його натхненному листі, написаному коло 98 р., він сказав: „Остання година! А що чули були, що антихрист іде,— а тепер з’явилися багато антихристів,— і з цього ми пізнаємо, що остання година настала”. (1 Івана 2:18) Апостольська доба вже кінчилась. Відступництво від правдивого Християнства тепер стало явне.
А що старий апостол Іван зустрічав тієї „останньої години”? Одна з помилок, яку він мусив виявити стосувалася до способу в який Ісус Христос прийшов. Наприклад, був один єврей на ім’я Серінтей, який навчав наступне: Дсус не народився від діви, але був позашлюбний син Йосипа через Марію. Однак, Він був мудріший, більше праведний і міг краще розрізняти за інших людей. В часі Його хрещення, Христос, у формі голуба, зійшов від Всевишнього. Тоді, коли Христос відійшов, Ісус помер і воскрес до життя. Але Христос, бувши духовний, не потерпів’. Таким чином Серінтей заперечував, що Христос прийшов з неба, щоб народитися як чоловік, і відкупити людство.
Отже, вартим уваги є те, що в його Євангеліє, як також у першому натхненному листі, апостол Іван підкреслює, що Слово, Син Божий, Христос, дійсно стало чоловіком. Ми читаємо: „І Слово [Яке було з Богом у небі] сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як однородженого від Отця”. (Івана 1:14) „Що було від початку, що ви чули, що бачили власними очима, що розглядали і чого руки наші торкались,— про слово життя,— а життя з’явилось і ми бачили і свідчимо і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало і з’явилось нам, що ми бачили і чули — про те ми звіщаємо”.— 1 Івана 1:1—3.
Котрий-небудь християнин, хто читає або слухає цих слів зараз зрозуміє, що вони виявляють фальшиву догму таких відступників як Серінтей. Чоловік Ісус справді був Христос, однороджений Син Божий. Спочатку, перед творенням всесвіту, Він був з Отцем у невидимих небесах. Старий апостол писав свій лист з особистого досвіду. Іван знав, що Христос не був такий, щоб Його присутність не було можливо встановити відчуттям. Апостол особисто перебував з „словом життя”, якому Отець був дав життя-даючу силу і через якого вічне життя є можливе.
Апостол Іван чув голос Ісуса Христа і спостерігав Його день за днем. Іван ходив з Ним, обідав з Ним і бачив як Він відпочивав. Певна річ, що слухати і бачити може бути мимовільне, означаючи, що особа, якої почуття збуджується не вибирає навмисно. Це може бути причина чому Іван бере цю справу крок дальше, показуючи, що він уважно оглядав „слово життя”. Так, апостол був вибрав серйозно, уважно та із задоволенням дивився на Сина Божого. Те, що Іван чув і бачив не було якийсь привид. Він своїми власними руками торкався Сина Божого.— Порівняйте з книгою Луки 24:39; Івана 20:25, 27.
А з яким наміром апостол Іван боровся проти відступництва і виявляв правду про Ісуса Христа? Ось це його відповідь: „Щоб і ви мали спільність з нами. Спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість”.— 1 Івана 1:3, 4.
Згідно з цими словами, апостол Іван бажав, щоб його співхристияни були так само переконані про Ісуса Христа, як він сам і решта апостолів, які також бачили, слухали та торкалися Сина Божого. Іван бажав, щоб вони разом з апостолами, мали участь у радощах, які приходили через близьке товаришування з Ісусом Христом. Отже, намір усього того про що Іван писав був, щоб помогти співхристиянам продовжувати зазнавати радість, яка приходить в наслідок похвального стану перед Богом Єговою й Ісусом Христом.
З другого боку, відступники позбавляли б християнам ту радість. Правильно апостол Іван виявив їх, поставивши безперечний доказ, що Христос справді був прийшов у тілі.
, Це дуже переконує, що ми ніколи не повинні применшувати чистоту християнського вчення. Спотвореним поглядом відносно Ісуса Христа і Його Отця неможливо зазнавати радості від близького споріднення з ними. І особи, які не мають схваленого стану перед Богом і Христом підпадають під суд. (2 Солунян 1:6—10) Це повинно справляти враження на всіх тих, хто заявляє бути християнином а саме, про важливість переглядати своє власне переконання і діяльність у світлі Писання, щоб упевнитися, що на них не впливають такі відступницькі вчителі, які почали появлятися по смерті апостолів. Тоді, наслідуючи приклад апостола Івана, правовірні мусять обороняти правду і виявляти релігійну помилку. Їхнє життя, а також і життя тих, хто слухає їх, залежить від цього.— 1 Тимофія 4:16.