Багатобічна городина

Від „Пробудись!” кореспондента в Австралії

ЧИ ВИ б хотіли посадити городину, яка постачала б вам та вашій родині їжу аж до 20 років? І що коли б вона росла й її не треба пересаджувати, ані багато оброблювати? І чи вам не подобалося б, коли б ця городина родила б, коли решта городини вже перестає рости? Така багатобічна городина (asparagus) є спаржа! І для родини в якій є п’ять членів, то потрібно лише 12 рослин.

Чи ви цікавитесь знати про її поживні користі? У спаржі є кількості кальцію, фосфору, натрію, калію та заліза, як також вітаміни А, Б₁, Б₂, Ц та ніасін — усі потрібні для здорової дієти. І це є добра причина чому треба поміщати спаржу у домашньому городі!

Ще відколи стародавні єгиптяни перше обробляли цього смачного члена королівської лілії, то ця городина дуже прикрашала меню тодішніх людей. Римляни записували інформацію показуючи, як вирощувати цю рослину ще до 200 р. перед З.Д.

Хоч багато думають, що спаржа є звичайна городина, то інші кажуть, що вона є смачний предмет розкоші. Хоч переважно її продається у консервованій формі, то свіжі паростки також є дуже смачні. Вирощують білу, як також зелену спаржу, але зелену правдоподібно є краще садити в домашньому городі, тому що вона має вищу поживність та кращий смак.

Коли садиться білу спаржу, то верхівки треба засаджувати в ровах і тоді підгортати, щоб вибілити паростки ще перед тим, як вони будуть виростати з землі. Зелену спаржу не потрібно підгортати. Паростки зрізується, коли вони є сім до дев’ять дюймів (18—23 сантиметрів) вище землі.

Вирощування спаржі

Спаржу можна вирощувати з насіння, або з верхівок і їх можна купити від розплідників. Цікаво зауважити, що рослина чоловічого роду видає більший врожай, як жіночого. Різницю між цими двома можна бачити у другому році, коли жіночий рід видає насіння. Спаржа не є обмежена рости лише в якійсь одній землі. Проте, земля мусить бути пориста (а особливо, коли є дуже тяжка) і треба добре підливати, коли піскова.

Коли приготовляєте землю, то змішуйте тваринний гній або хімічне добриво з землею. Верхівки треба садити 30 дюймів (76 сантиметрів) один від одного, засаджуючи їх на маленькій купі землі у ровах 8 дюймів (20 сантиметрів) глибокі і 12 дюймів (30 сантиметрів) широкі. (До розсадника треба ще раніше додати добриво і добре розмішати.) Тоді верхівки треба покрити землею два дюйми (5 сантиметрів), і землю треба добре оброблювати аж поки не з’являться перші паростки. Як рослина росте, то рови треба поступово засипати. Коли садите білу спаржу, то вали треба підгортати 9 до 12 дюймів (23 до 30 сантиметрів).

Коли землю добре удобриться, то рослина на поверхні буде подібна до папоротів, а під землею розвиваються здорові верхівки. Дуже важним є, щоб у розсаднику не було бур’яну, і бур’ян треба часто виполювати, як рослина росте. Проте, вживання отрути може пошкодити рослині, якщо вживається її більше, як раз на рік.

Збираючи врожай

Засадивши грудку спаржі, то тепер треба мати терпеливість. Паростки не треба зрізувати першого року. Треба, щоб верхівки перше підкріпилися. Другого року їх можна трошки зрізати — не більше, як два тижні. А третього року можете втішатися плодами своєї праці.

Переглядайте грядки кожного дня на протязі збирання врожаю. Спаржа дуже скоро росте, і коли паростки довго стоять, то будуть дуже тверді при корені. Щоб зрізувати білу спаржу, то треба запускати ніж у горбок 8 або 9 дюймів (20—23 сантиметрів) нижче поверхні землі, тоді, як вершок лише прорветься крізь землю. Зелену спаржу зрізується саме під землею, коли паросток виросте 7 до 9 дюймів (18—23 сантиметрів) вище землі і перед тим ніж лушпини на кінці почнуть розлускуватися.

З дозрілої грядки урожай можна збирати продовж 3-ох місяців і при кінці того часу паростки будуть змінюватися. Тепер вони виглядатимуть, що не ростуть більше, і це є ознака, щоб більше не збирати врожай, щоб дати їм змогу докінчити свій цикл розвитку. Пізно в осени або на початку зими, треба зрізати зростання подібне до папороті, що росте на поверхні землі, яке не має жодної поживної користі, саме перед тим, як насіння цілком дозріє. Це зростання можна або спалювати або змішувати з землею на добриво. Цей ріст на поверхні землі дає корінням нагоду підкріпитися, щоб добре росло наступного року.

Готування до столу

„Що будемо їсти?” Ця багатобічна городина може бути саме та потрібна річ, щоб відповісти на те звичайне питання. Чи хочете приготувати скору легку закуску чи миску гарячого супу, то спаржа може задовольнити ваш смак. Варіть повільно на парі вживаючи трохи води до якої треба додати солі та оцету. Зварена спаржа є дуже смачна й її можна їсти саму, подавати з гарячим хлібом або сухариками, або в салаті. Щоб зробити городину приємнішу на вигляд, то не зрізуйте кінці. Коли будете уважно варити, то вони не відпадають. Ви можливо схочете варити паростки кінцями догори, тому що нижні кінці треба довше варити.

Чи на дворі зимно? Коли так, то можливо миска гарячого супу буде краще смакувати від холодної поживи. Щоб прикрасити обід, то можна зварити поживний суп, уживаючи коло 8 унцій (227 грамів) спаржі звареної в 1^1/2 пінті (.71 літрі) води до якої, коли хочете, можна додати покришеної цибулі, селери та ріпи. Коли городина стане м’якою (коло 30 хвилин), тоді її треба видушити через сито, щоб перетворити у рідину. Тепер до неї треба додати 1^1/2 унцій (43 грам) муки і 2 унцій (58 грам) масла, а також 1 пінту (.47 літра) молока і варити п’ять хвилин, щоб загустити. Тоді посолити і поперчити до смаку. Тепер подавайте гарячий суп прикрашений покришеною петрушкою.

Коли почуєте питання „що будемо їсти?” то можливо схочете подумати про спаржу. Може бути, що ця багатобічна городина стане поживним та смачним додатком до вашого меню.