Перша книга Самуїла

22 Тож Давид пішов звідти+ і сховався в Адулла́мській печері.+ Коли його брати і всі домашні його батька почули про це, то прийшли до нього. 2 До Давида зібралися всі знедолені, боржники та невдоволені*, і він став їхнім ватажком. З ним було близько 400 чоловік.

3 Пізніше Давид пішов звідти у Мı́цпу, що в Моа́ві, і попросив моа́вського+ царя: «Дозволь, будь ласка, моєму батькові й матері пожити серед вас, поки я не дізнаюся, що зробить для мене Бог». 4 Тож він залишив батьків у моа́вського царя, і вони жили в нього весь час, поки Давид ховався у твердині.+

5 Згодом пророк Гад+ сказав йому: «Досить тобі ховатись у твердині. Іди в край Юди».+ І Давид пішов до лісу Харе́т.

6 Сау́л почув, що об’явився Давид зі своїми людьми. В той час Сау́л був у Гı́ві,+ він сидів зі списом на пагорбі під тамариском, а довкола нього стояли всі його слуги. 7 Він сказав їм: «Веніями́нівці, послухайте мене. Думаєте, син Єссе́я+ теж дасть вам поля та виноградники і поставить усіх вас начальниками над тисячами й сотнями?+ 8 Усі ви змовилися проти мене! Ніхто не виявив мені, що мій власний син уклав угоду із сином Єссе́я!+ Ніхто не співчуває мені і не розповідає, що мій син підбурив проти мене мого ж слугу, аби той чатував на мене в засідці, що він і робить тепер».

9 Тоді едомля́нин Дое́г,+ який був поставлений над слугами Сау́ла, сказав:+ «Я бачив, як син Єссе́я приходив у Нов до Ахімеле́ха, сина Ахіту́ва.+ 10 Той питав про нього Єгову і дав йому харчів. Він навіть віддав йому меч філісти́млянина Голіа́фа».+ 11 Після того цар відразу ж послав за священиком Ахімеле́хом, сином Ахіту́ва, і за всіма священиками, домашніми його батька, які були в Но́ві. І всі вони прийшли до царя.

12 Сау́л сказав: «Послухай, сину Ахіту́ва». Той відповів: «Так, мій пане».— 13 «Чому ти змовився із сином Єссе́я проти мене? — запитав Сау́л.— Ти дав йому хліба й меч і питав про нього Бога. Він же повстав проти мене і чатує тепер на мене в засідці». 14 Ахімеле́х відказав царю: «Чи серед усіх твоїх слуг є хтось такий же надійний*, як Давид?+ Він зять царя,+ начальник охоронців, і всі у твоєму домі шанують його.+ 15 Хіба я перший раз питав про нього Бога?+ Я б ніколи не зробив того, про що ти кажеш! Царю, прошу тебе, не винувать свого слугу і домашніх мого батька, бо твій слуга взагалі нічого не знав про все це».+

16 Але цар сказав: «Ахімеле́ху, ти неодмінно помреш+ — ти й усі домашні твого батька»,+ — 17 і звелів охоронцям*, які стояли поряд: «Підійдіть до священиків Єгови і вбийте їх, бо вони заодно з Давидом! Вони знали, що він утікач, але не розповіли мені!» Однак слуги царя не захотіли підняти руку на священиків Єгови і вбити їх. 18 Тоді цар сказав Дое́гу:+ «Убий ти священиків!» Едомля́нин+ Дое́г відразу ж пішов і вбив священиків. Того дня від його руки загинуло 85 чоловіків, які носили лляний ефо́д.+ 19 Крім того, він вигубив мечем весь Нов,+ місто священиків,— повбивав чоловіків і жінок, дітей і немовлят, а також биків, ослів та овець.

20 Але Евіата́р,+ один із синів Ахімеле́ха, сина Ахіту́ва, врятувався і втік до Давида. 21 Він розповів: «Сау́л повбивав священиків Єгови». 22 Давид сказав Евіата́ру: «Коли я побачив у той день едомля́нина Дое́га, то знав,+ що він обов’язково все розкаже Сау́лу. Це я винен у смерті всіх* домашніх твого батька. 23 Залишайся зі мною, не бійся. Хто посягає на твоє життя*, той посягає і на моє життя*. Ти під моїм захистом».+