Чому так багато “християнських” сект?

ТОМУ що є тільки одна Біблія, ви можливо дивувалися, то чому є так багато релігійних сект, які заявляють наслідувати її. Деякі особи стараються відповісти на те питання, кажучи, ‘всі дороги ведуть до одного місця’.

Але це не є правда в дійсному житті. Не всі дороги ведуть до одного міста, а особливо якщо деякі дороги перехрещують одні одних, а інші ідуть лише в одну протилежну сторону.

Коли б добре переглянути релігії так званого Християнства, то зараз можна бачити, що ‘дороги’ цих різних сект перехрещують одні одних і розходяться цілком в протилежні сторони. По суті, ці різниці є такі великі, що часто виринають боротьби, навіть великі війни, через незгоду про науку або практику. Справді, коли вони воюють і вбивають один одного, то вони не можуть бути з одного стада, ані вони не помагають один одному спасатися.

ЄДНІСТЬ ВТРИМАНА У РАННЬОМУ ХРИСТИЯНСТВІ

Проте, у християнському зборі за першого століття не було різних сект, які змагалися б одна з одною за набуття більше членів або щоб запанувати над людьми. Апостоли не говорили, що люди можуть вірити в що їм захочеться, вибираючи ‘дорогу’, яку зроблять самі для себе, або наслідувати своїх славних осіб і далі залишатися правдивим Божим збором. Християни мали бути з’єднані і в мирі з Богом та Його Сином Ісусом Христом, як і один з одним. (2 Кор. 13:11) Апостол Павло писав про неправильний погляд, через який появилися секти в Коринтянському зборі. Він сказав:

“Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній! Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки. А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Христів. Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви хрестились?”— 1 Кор. 1:10—13; порівняйте Филип’ян 1:27.

А що ж тоді сталося, що так звані християни поділилися на різні секти? Чи ми можемо догодити Богові, коли приєднаємося до котрої-небудь із них? Чи Біблія помагає нам бачити як такі секти почалися, і чи вона показує їхню долю?

БУНТ

Відповідь на ці питання знаходимо у словах апостолів. З Писання стає ясно, що сектанство вже старалося появитися за часу апостолів, але через сильну духовність апостолів і тому, що вони сильно трималися принципів, яких Христос навчив їх, то цим вони припинили розділення. Апостоли тримали збори сильними і з’єднаними. Одначе, вони повторно перестерігали, що прийде розкол, відступництво. Павло звернув увагу на це, коли писав до збору у Солуниці. Той збір помилявся думаючи, що “день Єгови”— день для Нього знищити цю світову систему — вже був під руками. Вони думали собі, що вже не будуть переслідувані і незабаром дістануть небесну нагороду.

Але апостол написав їм: “Хай ніхто жодним способом вас не зведе! Бо той день [“день Єгови”] не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль”.— 2 Сол. 2:3.

Що це значить “відступлення”? Чи це значить лише статися байдужим і відпасти від християнської віри та практик? Ні. Слово “відступлення” має багато більше значення. Грецьке слово, яке тут уживається значить “відступати”, “відходити”, “вилучати”. Моффат переводить те дієслово у 1 Тимофія 4:1 і каже: “Деякі люди збунтуються проти віри”.

І 2 Солунян 2:3, вищенаведжений апостол сказав (за перекладом Римо-Католицької Єрусалимської Біблії), що “день Єгови” “не може прийти, аж поки не відбудеться Великий Бунт, і аж поки не появиться Бунтівник, загублений”. Поправлений Стендард Переклад каже: “Бо той день не прийде, аж поки перше не буде бунт”. Моффатів переклад і Нова Англійська Біблія, також уживають слово “бунт” у цьому вірші.

БУНТ ПРОТИ КОГО?

Проти кого справляється цей бунт? Проти деяких церковних влад? Певна річ, що за днів апостолів деякі особи викликали їхню владу на виклик, коли старалися завести бунт. Але вони бунтувалися в дійсності проти Бога, бо вони ставили на виклик не тільки владу, але також науку, стараючись завести роз’єднання у Божий збір. Коли хтось вибирає невірний шлях, виступає проти слова Єгови або Його розпорядку, то він дійсно виступає проти самого Бога. Опис цього бунтівницького розвиття показує, що бунт був проти Бога Єгови.

Чи той бунтівник “беззаконний чоловік”, є дійсний чоловік? Ні, бо жоден чоловік не може жити такий довгий час, якого вимагає сповнення цього пророцтва. Погоджуючись із цим поясненням маємо Американський Переклад, який вживає вислів ‘утілення непокірности. . . що є присуджений на знищення”.

Цей “бунтівник” не називається “Антихрист”, хоч він стає антихристом, у згоді з тим, що апостол Іван говорить у 1 Івана 2:18, 22. Він відкидає владу Отця, Бога Єгови, отже це значить, що він також зрікається Христа, Божого Сина і помазаного царя. Отже, в дійсності він є проти Бога. Його називається “син погибелі”, а це значить, що він є засуджений на цілковите знищення. Це знищення прийде у “дні Єгови”. У тому “дні” він буде цілком виявлений.— Порівняйте Івана 17:12.

З КИМ ВІДСТУПЛЕННЯ ПОЧАЛОСЯ

А де почнеться те відступлення? Апостол Павло відкрив це, коли сказав старшим Ефесії на його останній подорожі до Єрусалиму. Він перестерігав їх: “Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть. Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою”.— Дії 20:28—30.

Пізніше, апостол Петро писав християнам, пригадуючи їм, що “були й неправдиві пророки [у жидівському народі], як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх... І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться. І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними”.— 2 Пет. 2:1—3.

Павло також сповіщав своєму співдругові Тимофійові про надходяче відступлення. Сильними словами він умовляв Тимофія тримати відповідне поводження у зборі, про високі кваліфікації для надзирателів, про потребу сильно заохочувати, про направлення злочинців і щоб тримати чисту біблійну науку. Павло перестерігав: “А дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів”.— 1 Тим. 4:1.

Тому що апостол говорив до “старших” або “надзирателів”, кажучи, що “із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене”, то з цього стає ясно, що відступлення почнеться з так званими релігійними провідниками християнського збору, з-поміж тих, що були призначені “доглядати” збір Божий. Вони будуть “фальшиві вчителі”, стараючись “учнів тягнути за собою”, (роблячи Христових учнів їхніми власними) і так витворюючи “згубні єресі”. Це будуть люті “вовки”, які не будуть “щадити стада”.— Дії 20:29, 30.

СУЧАСНІ НАСЛІДКИ

Ми можемо подивитися на релігійних провідників так званого Християнства і запитати: Хто вже зробив і далі робить так? Хто, через свої релігійні науки, зрікся небесного “власника, який викупив їх”? Котрих релігійних провідників можна виннити за “розпусту”, які дозволяли її між своїми стадами, так, що “дорогу правди” “зневажається”? Які релігійні провідники жадають майна людей по їхніх соборах, а тоді ‘використовують їх фальшивими словами?’

Духовний і моральний стан між людьми так званого “Християнства” доказує, що так сталося між сектантськими релігійними провідниками. І через їхній пожадливий гордий, матеріялістичний погляд та вчинки, вони стягнули на себе ненависть людей по “поганських” країнах, і не лише на себе та свої стада, але також на Боже Слово, Біблію. І за це вони будуть мусіли відповісти перед Богом.

Звертаючи увагу на ці факти стається ясно чому у так званому Християнстві є так багато релігійних сект. Для нашої власної безпеки і добробуту нам треба знати правду про них. Цю правду про стан провідників так званого Християнства перед Богом відкривають слова апостола Павла про “беззаконника”. Коли ми застановимося над його словами, то це поможе нам зрозуміти небезпеку у філософії, що ‘всі дороги ведуть до одного місця’. Вони поможуть нам побачити хто той “беззаконник” є та його долю. З цією метою, наступні числа Вартової Башти будуть дискутувати слова апостола в 2 Солунян 2:3—12.

[Запитання для вивчення]

1-3. Чому вислів, ‘Усі дороги ведуть до одного місця’, не є правильний, а особливо в справі правдивої релігії?

4. Який був стан збору у першому столітті щодо сектів?

5, 6. (а) Що апостол Павло сказав, коли сектанство пробувало проявитися у коринтянському зборі? (б) Тому що між зборами у першому столітті, бачимо єдність, то які питання виринають, коли подивимося на стан так званого Християнства сьогодні?

7, 8. Що спонукало апостола Павла написати до солунянського збору про відступлення, і що він сказав про нього?

9, 10. Що це значить відступлення, і як різні переклади передають цю думку?

11. Проти кого є це відступлення або бунт?

12. Чи “беззаконник” є дійсний чоловік? Чому?

13. Як “беззаконник” є проти Бога, як і проти Христа?

14-16. Як Павло і Петро виявляють джерело того “беззаконника”?

17. Як є ясно, що відступлення мало початися з “пастирями” християнського збору, і як вони витворять роздільні секти?

18, 19. Де сьогодні ми можемо бачити доказ відступлення, і який був його наслідок?

20. Як можна скористати, коли будемо дальше застановлятися над словами апостола Павла до Солунянського збору в 2 Солунян 2:3—12?