Щоденні тексти на листопад 1969 р.

Приносячи жертву через Боже ефективне священство.— Євр. 13:15.

1. А ввесь народ бачив це,— і закричали вони з радости, та й попадали на обличчя свої.— 3 Мойс. 9:24.

2. І був у нього мир зо всіх сторін його навколо. І безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою.— 1 Цар. 5:4, 5.

3. Корячися один одному у Христовім страху.— Ефес. 5:21.

4. Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа Єгови, Бога твого.— 2 Мойс. 23:19.

5. І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях.— Луки 21:25.

6. Так говорить Господь [Єгова]: “І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом.”— Іс. 66:1, 2.

7. Браття, як людина й упаде в якій прогріх, то ви, духовні виправляйте такого духом лагідности.— Гал. 6:1.

8. То народ дивувався з науки його. Бо навчав він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.— Мат. 7:28, 29.

9. Вони бо звіщають про нас, . . . і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові.— 1 Сол. 1:9.

10. Вони кажуть: “Ходіть но, та знищимо їх з-між народів, і згадуватись більше не буде імення Ізраїля!”— Пс. 83:5.

11. Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди. . . Бог бо прийняв його.— Рим. 14:1—3.

12. Він раптом за нею пішов . . . аж поки стріла розколить його печінку.— Прип. 7:22, 23, НС.

13. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, якого не бачить.— 1 Ів. 4:20.

14. А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.— Гал. 6:9.

15. І сталося тієї ночі, . . . ангел Господній [Єгови], і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п’ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві трупи! — 2 Цар. 19:35.

16. Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки.— Прип. 12:18.

17. У п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, . . . було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.— Луки 3:1, 2.

18. Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями моїми.— 4 Мойс. 18:8.

19. Любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою.— 1 Ів. 3:18.

20. А коли обмив ноги вам я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.— Ів. 13:14.

21. Юда та Ізраїль були численні, як пісок, . . . вони їли й пили та тішилися.— 1 Цар. 4:20.

22. Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, . . . і він гірший від невірного.— 1 Тим. 5:8.

23. Хто з мудрими ходить, той мудрим стає.— Прип. 13:20.

24. Від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.— Мат. 21:43.

25. Чи народжений буде народ за одним разом? — Іс. 66:8.

26. В них не можна сказати неправди Богові.— Євр. 6:18.

27. І будуть ознаки . . . і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться.— Луки 21:25, 26.

28. Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його.— Іс. 40:26.

29. Отож, людові Божому залишається суботство (спочинок).— Євр. 4:9.

30. Нову заповідь я вам даю: Любіть один одного! Як я вас полюбив, так любіть один одного й ви! — Ів. 13:34.