Предвидження сумісне із вільною волею

“Знаю бо задуми їх, що вже й тепер в серці їх, перш ніж я привів їх у землю, що обітовуючи клявся, про неї.”— 5 Мойсея 31:21, АТ.

1. Як пресвитеріянське навчення заперечує вільну волю чоловіка?

ТІ, що вірують у призначену судьбу чоловіка не заперечують, що люди є вільні моральні чинники, однак їх власне навчення напевно заперечує це. Чи слідуючі слова з їх видання не рабують дійсного значіння їх твердження, що чоловік є вільний бажати добра? “Чоловік, через його упадок в стан гріха, стратив всі здібности волі до всякого духового добра в супроводі спасення.” Але коли Бог втручується, щоб навернути того безрадного грішника, він “дає йому змогу вільно рішати і чинити, те що є духово добре”.a Бог обітує “дати всім тим, що є призначені на життя, Його Святого Духа, щоб зробити їх охочими і здібними вірувати”.b Отже ті, що не є призначені, не мають вільної волі або здібності вірувати. Подібно, Бог “відновляє і сильно визначає їх волю” щоб зробити людей “охочими і здібними” відповісти на його поклик.c Навіть по розпочатті правого шляху “збереження святих залежить, не від їх власної волі, але від змінности призначеного вибрання”.d І де ж є вільна воля поодиноких осіб яку б знайти в їх зізнанні, що Бог “править всіма Його сотворіннями; розказує їм, і всю їх активність”?e Коли ж Бог “незмінно призначив все що стається”, і щоб показати свою суверенну силу над деякими “призначив їх на ганьбу й гнів”, і щоб показати свою ласку до інших призначив їх на життя “без жадного передбачиння віри добрих діл”, тоді як про це можна арґументувати, що там немає “насильства заподіяного волі сотворіння”? Однак такий є калібер льоґіки призначення. Отже й не дивно, що вони зрекаються всякого розсудження справи і відносять до їх доктрини як “про високу тайну призначення”.f

2. В якім згляді пресвитеряне папугують Фарисеїв?

² Зперед предвічності Бог мав призначити всякому, що бере місце, і призначив судьбу всього людства і ангелів на вічне життя або вічну смерть, однак роблячи це, не нарушив вільної волі жадного сотворіння.g Щоб погодитись з таким пляном, Єгова мусів сотворити кожну одиницю в такий спосіб, щоб вона автоматично робила так, як Він предвидів для неї робити. Це ставить тих, що вірують в призначену судьбу чоловіка, в той самий доктринальний човен з Фарисеями, про котрих Йосефус написав: “Коли ж вони вирішують, що всі річи зроблені судьбою, вони не відобрали свободи від людей по їх вподобі; а що вони розуміють, що вподобалось Богу зробити успосібнення, що чого він забажає те є виконане, але так, що чоловік може діяти чесно або злобно.”h Із повищого ясним є, що ті, що вірують в призначену судьбу чоловіка, служать тільки устами особистій вільній волі, коли ж доктринально заперечують її у всіх практичних діяннях.

ЯК ЄГОВА ФОРМУЄ НАС

3. Що деякі твердять, і як вони підтримують їх твердження?

³ Деякі будуть твердити, що Бог Єгова формує чоловіка в такий спосіб, щоб примусити його в якийсь напрям поведінки, нарушує свободу волі сотворіння або вибору, і цим чином робить річи згідно з божественним предвидженням річей. Вони наводять текст, що говорить про Єгову, як великого Ганчаря а про людей як безрадну грязь, яку він зформує по своїй вподобі. Також вони вказують на час, коли Бог затвердив Фараона, котре то затвердження привело Фараона до знищення в Червонім морю. Чи можуть ці случаї бути згармонізовані з поодинокою свободою волі? Заложуючи основи для твердих відповідей, розгляньте деякі точки відносно зміни або формування людського ума.

4. Як вість від пятьох змислів сягає ум, і що тоді стається?

⁴ Люди знають багато про ум, але багато більше вони не знають. Однак помішання факту й теорії дає цьому основному поглядові про умову функцію. Коли світло входить в око воно зміняється на елєктрику занім воно дістанеться до сірої матерії мозкової кори. Коли звук входить до уха він сягає сіру матерію як елєктричні імпульси. Подібно й вість приходить до мозку від змислів нюху, смаку і почування, доходять до кори мозку як елєктрична течія. В середині кори сірої матерії є біла матерія мозку, і через неї сіра матерія пересилає елєктричну вість, щоб сполучити з іншими клітинками або ґрупами клітинок в іншій секції сірої матерії. Ось так коли вид секції бачить загрозу він пересилає вість до мотора секції, щоб заставити потрібну москульну акцію, чи то до битви чи до утечи. Отже в усіх інших умових процесах сіра матерія повідомляє ріжні части роблячи це через наставлення кругообігу крізь білу матерію.

5. Що дальше кидає світло на діяння ума і його чудовість?

⁵ Кожна думка, кожна акція є зарекордована як елєктрична стежка через білу матерію. Якщо це є стара ідея або частий акт, тоді вона вживає попереднього кругообігу, зміцняє і скріплює його ще більше. Тому то повторення наставляє думки сильно в умі, а повторені акції стають навичкою. Вони приходять легко опісля, і тяжко їх позбутися. Нові думки і нові вчинки вимагають установлення, нового кругообігу, що є більше трудніще. При народженні ум людської дитини є майже чистий, тільки кілька кругообігів там є, такі як інстинкт щоб ссати і кілька інших основних зразок потрібних для існування. Але він не є несписаний на довго. Пять змислів заливають їх вісти, і, як роки минають, жахлива плутанина кругообігів згромаджується більше, як це обраховують науковці, чим всі сполучення телєфонічних дротів, виміни телєфонів і приймачів в існуванні. Один вчений вирахував, що “людський мозок має достаточний склад здібности памятати пядесять разів так забагато інформації, як цілий зміст в сім міліонових томах в Бібліотиці Конґресу”. Направду чоловік є “жахливо й чудово сотворений”! (Пс. 139:14) Як же уважні ми повинні бути, щоб приймати праві думки, чинити праві вчинки, наставляти властиво кругообіги, щоб наші умові дроти не поперехрещувались й замотались лихими думками і вчинками!

6. Як люди і звірята ріжняться в цім аспекті, і що робить чоловіка чим він є?

⁶ Коли б ми не посідали вільної волі, але замість того наш напрям був установлений для нас, тоді ми не мали б сили формувати наших думок згідно з нашими бажаннями, згідно з річами, які ми вибрали прийняти в розум. Ми були б більші як сотворіння інстинктивні, як нижчі звірята. Їх розум не є так несписаний як людський при народженні; більшість з їх кругообігів вже є там, і вони можуть додати тільки кілька опісля. Вони є ближче наперед предзначеної судьби при народженні, як люди. Вони головно поступають по Богом данім інстинкті. Чоловік, з другої сторони, виробляє свою власну думку. А що кожний один робить це відмінно, тому кожний один є з окремою виказаною персональністю. Це бо думки й акти особи, що роблять його чим він є. Бог Єгова так сказав: “Бо як він думає в умі своїм, таким він є.” (Прип. 23:7, Ро) Із серця, котре часто представляє ум, виходять слова й діяння. (Мат. 12:34; 15:19) Отже те, що людина думає, каже і робить є головно кермоване умом. Щоб змінити себе, переформувати себе, треба змінити свої думки; бо ж як вона думає, такою вона і є.

7. Який приказ дано людям, і чому і як можуть вони зберігти його?

⁷ Тому що люди в цім старім вмираючім світі думають і говорять і роблять зло, бо такі невіруючі є посудиною гніва і прямують на знищення, і тому що вони мусять бути переформовані на посудину хвали Єгові, якщо вони хочуть утічи бути поторощеними як посудина ганчаря Царською палицею в Армаґедоні, важлива заповідь для них є: “І не приладжуйтесь до ладу цього, а переображуйтесь обновленням ума.” (Йоана 3:36; Рим. 12:2, НВ) Якщо вони перетворять їх уми, тоді вони є відмінні особи: бо ж як вони думають, такими вони є. Вони мусять занехати старі кругообіги в їх розумі із інтриґ й пропаґанди, жадоби й неморальностей старого світу нехай завмирають через невживання, а замінити їх новими кругообігами через збудовання правого думання, і вчинками за порадою нового світу Єгови. Коли ж так, то вони будуть переформувані в нову персональність: “Щоб відложити вам давного чоловіка, який підкоремний вашому минувшому житті, що тліє в похотях лукавих; . . . та обновіть свій ум й одягніться в нового чоловіка, створеного по волі Бога в праведності і святості правди.” “Скинувши з себе давного чоловіка з його звичаями, і одягнувшись у нового, що обновляється акуратним знанням по образу Того, хто сотворив його.”— Ефес. 4:22—24; Колос. 3:9, 10, НВ.

8. Чому можна сказати, що Єгова може перемінити людей без силування їх?

⁸ Отже це при помочи акуратного знання про Єгову і Христа, людина сотворіння зроблена з пороху або глини може бути переформована, змінена з посудини гніва на посудину відповідну для божественного милосердя. (Йоана 17:3) З другої знов сторони, ця інформація, замість перетворити людей народжених під гнівом і прокляттям посудину слави, то вона затверджує декого у ще більшу посудину гніва, навіть провадить їх до вбивства. (Йоана 8:37—45; Діян. 7:54—60; 2 Тим. 3:8) Деж знаходиться свідоцтво, що посудина затверджуєся на гнів або перетворюється їх у посудину для милосердя? В Божому Слові, Біблії. Отже через своє Слово Єгова робить людей більше впертими або зміняє їх на свої славні слуги, і це без жадного силування сотворінь, а радше скільки сотворіння само бажає співдіяти. Це так як хтось, що отримає листа від певного чоловіка що заставить ту одиницю змінити її думку, і як наслідок та одиниця каже: “Той чоловік змінив мою думку.” Однак там не було силування; одиниця змінилась по своїй власній волі.

9. Як Римлян 9:21—24 треба розуміти, і які інші тексти показують, що це розуміння є правдиве?

⁹ Це із цим розумінням, що під словами Римлян 9:21—24 (НВ) треба застановитись: “Що? Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, і другу на нечесть? Коли ж, Бог хотячи показати гнів свій і явити силу свою, щадив у великому довготерпінні посуди гніва, відповідні на погибель, і щоб явити багацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу, іменно, нас, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поганів?” Чи не має Єгова права висказати свою вість до всіх людей взятих з того самого місця, пороху земного, і позволити зформувати за або проти Нього, після їх власної вільної волі в реакції до своєї деклярації? Певно що так і наперед Він визначив у своїм Слові, що одна кляса буде затверджена як посуд на гнів, а друга кляса буде мягка в їх думанні, коли почують правду і приймуть її і перероблять їх думки в гармонії з її утвердженням, і цим стануться посудом милосердя. Що сама одиниця може, своїм власним чином в гармонії з волею Єгови, зробити себе “посудом для чесного вжитку” то це виразно сказано в 2 Тимотея 2:20—22: “У великому ж домі не тільки посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і інші на честь, а інші на нечесть. Оце ж коли хто очистить себе від цього, буде посудиною на честь, освяченою і потрібною владиці, на всяке добре діло наготовленою. Від похотей молодечих утікай; побивайся за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем.” Казати, що Єгова силує людей бути добрими або злими не є по писанням. Він формує нас своїм Словом, на добро, якщо ми позволимо Йому.

10. Як Бог затвердив серце Фараонове без нарушення вільної волі?

¹⁰ Тепер застановімся над суперечними текстами, де Єгова каже: “Я ж зроблю запеклим серце Фараонове, і намножу знамення мої і дива мої в Египецькій землі. І не послухає вас Фараон.” (2 Мойс. 7:3, 4) Єгова в дійсності не затверджував серця Фараонового, так щоб Фараон втратив свою вільну волю в цій справі. Його серце затверділо задля вістки висказаної йому Мойсейом і Ароном. Це спричинило його до реакції в запеклій завзятості й злобі. А що вість Мойсея і Арона висказана була дійсно вість Єгови, той звіт каже, що це Єгова затвердив його серце. Продовжання Божого милосердя до нього через усунення пораз за поразами не змякшило Египецького управителя, але як це звичайно буває в случаї з упертими і тиранами ця терпимість робила тільки Фараона більше нетерпимим, і вивела наперед більше його уперті характеристики. В 2 Мойсея 8:15 наслідок ізвільнення показаний: “Коли побачив Фараон, що є пільга, і закаменіло серце його.” І знов по звільненні порази: “Та запекло було серце в Фараона ще і того часу.” (2 Мойс. 8:32) Також 1 Самуїла 6:6 каже: “Египтяне й Фараон затвердили їх серця.” Чи це не каже, що Фараон затвердив своє власне серце? Так, бо це точно що сталося. Це тільки каже, що Єгова вчинив так тому, що як Фараон віднісся до вістки Єгови. Милосердє показане до такого зарозумілого люду служить тільки, що вони накопичували більше гніва проти себе. (Рим. 2:4, 5) Це не є незвичайним для лукавих людей пояснювати довго-терпіння Єгови як знак ослаблення і цим статись більше встановленим в їх злих дорогах, думаючи, що час обрахунку ніколи не прийде. “Суд над лихими вчинками не хутко судиться; через те й не лякається серце людське чинити зло.” (Еккл. 8:11) Серце ж Фараона було наставлене так.

11. Як сама Біблія тлумачить подібні ситуації, доказуючи погляди, що це не є приватне тлумачення?

¹¹ Закид, що такий погляд про затвердження серця Фараонового є приватне пояснення, не може бути доказом, бо ж сама Біблія пояснює подібні вискази. В Ісаїї 6:10 Єгова каже Ісаїї: “Бо запеклося серце в цього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима й не почути ушима; й не второпаються серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив.” Тут Бог не розумів, щоб Ісаїя дійсно йшов і запікав їх серця і затулював їх уші і заперав їх очі, щоб сперти навернення; але Він предсказував, що такий буде наслідок вістки, яку Ісаїї було сказано йти і говорити до людей, що самі люди покажуть заперті очі і глухі уші і запеклі серця, що вони не навернуться і не звернуть до Єгови за оздоровленням духово. Та вість висказана зробила ці бунтівники несприйнятливими, тому вона не вгодила їм, а що це Ісаїя доручив її, він, так казали, вчинив ці річи для них. Але що вони це вчинили самі собі, то це показує неменша власть як самий Ісус, бо Він наводив це пророцтво як сповнення над бунтівниками за його днів; Він сказав: “Затверділо бо серце народу цього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили”. Роки пізніще Павло наводив ті самі слова. Хоч в пророцтві Ісаїї воно говорить наче Ісаїя робив це, то Ісус і Павло показують, що це самі люди зробили, а не Ісаїя.— Мат. 13:14, 15; Діян. 28:25—27, НВ.

12. Хто робить людські стежки простими, люди чи Бог?

¹² Ще інший случай цього є де Божим слугам дано приказ “тримайте й робіть прості стежки ногам вашим”, і ще десь інде сказано відносно Єгови: “Він простуватиме стежки твої.” (Прип. 3:6, АТ; Жид. 12:13, НВ) Хто робить стежки простими? Ті що вірують у призначену судьбу чоловіка, кажуть, що це Бог робить, а не люди, і стараються доказати через наведення Єремії 10:23: “Й не здоліє сам про себе чоловік давати напрям ступам своїм.” Чоловік самий не здоліє зробити це, але Єгова зробить це для нього, та не через призначену судьбу чоловіка, але через Його Слово: “Як держатиме чисто парень стежку свою? Коли дбатиме про неї після слів твоїх.” “Слово твоє світильником перед ногами моїми, і світло на стежці моїй.” (Пс. 119:9, 105) Це ви, що найбільш з нашої власної волі “тримаєте стежки простими для ваших ніг”, але коли ж ви можете зробити це тільки в послушеньстві до Божого Слова, то є також правильно сказати, що Єгова “буде робити прямими ваші стежки” при помочі Його Слова.

ПРЕДВИДЖЕННЯ НЕ Є НАРУШЕННЯ ВІЛЬНОЇ ВОЛІ

13. Що показує Єгови силу предвидженням?

¹³ Бог Єгова може пронекнути внутрішні думки ума, і предвидіти напрям, який буде взятий не тільки поодинокими людьми але і клясами також. (1 Сам. 16:7; Ефес. 3:20; Жид. 4:12) Він сотворив розум, що справляє чоловіка, знає його складні операції, і може відразу спостерегти нахил чоловічого ума й знати до чого той нахил ума кінцево допровадить. Він взяв якраз таку міру чоловічого розуму перед Нойовим потопом, і знайшов його непоправним. (1 Мойс. 6:5, АТ) Занім Ізраїльтяни увійшли в землю Канаан, Єгова дав свідоцтво проти них для будучого поручення, щоб Він предвидів, до чого їх умова диспозиція допровадить і проти цього вони були перестережені: “Знаю бо задуми їх, що вже тепер в серці їх, перш ніж я привів їх у землю, що про неї клявся.” (5 Мойс. 31:21) Він також знав наперед і описав наперед як пересторогу для нас слабости людські в тих останніх днях цього старого світу; також існування “великої громади” що буде служити Йому. (2 Тим. 3:1—5, 13; Одкр. 7:9, НВ) Отже Єгова предвидів, що більшість з людства сьогодні пропаде з Сатаною в Армаґедоні, і що тільки мала часть стане по його стороні і буде жити. (Ісаїї 24:6; Єрем. 25:33) Отже він предвидів судьбу міліонів як клясу, отже це невелика річ він предвидить кінець поодиноких осіб. Однак на загал Він обмежив своє предвидження до кляси радше чим до поодиноких одиниць.

14. Які є деякі суперечности відносно предвидження, однак що вказує що вільна воля одиниць є схоронена?

¹⁴ Предвидження, без певних попередніх обставин по котрих вирішувати б льоґічні наслідки сподівані, рівнається до тієї самої річи, що вірування в призначену судьбу. Ті що вірують у призначену судьбу чоловіка не погоджуються, бо ж кажуть, що призначення не є на підставі жадної предвидженої роботи поодиноких осіб, бо це зробило б призначення далі залежним від будучої роботи, і цього вони не приймуть. Однак інші твердять, що Бог предвидів, що деякі поодинокі особи з огляду на занепад внутрішних обставин мусять упасти, щоб божественне предвидження було доказом як правдиве. Але й це, що Боже предвидження, що більшість пропаде в Армаґедоні, виключає всяке широке навернення до благородности. Їх аналіза не може сягнути корення в тій справі. Це значить, що вживання Його предвидження засноване на певних існуючих обставинах, не сповняє предвидження. Це, що Він вживає його є блаженна служба для людей, бо ж це уможливлює дати пересторогу в Його Слові. А що це головно відноситься до кляси без призначення долі одиницям, то це уможливлює одиницям поставити себе у вирятованій меншій клясі і оминути знищення більшої ґрупи. Щоб спастися, одиниця мусить бути не після Короля Якова Версії “призначена на вічне життя”, але після модерного тлумачення “правильно успосіблена на життя вічне”, і така особиста диспозиція не є дотикнена предвидженням. (Діян. 13:48, НВ; Ро; ЕД) Внутрішні думки одиниці, її стан серця і діла є підставою на котрій суд і судьба спочиває. (Одкр. 2:23, НВ) Інакше, чому б Єгова мав випрубовувати особи, і чому б Диявол лютився як лев, щоб пожерти вірних? Питання про невинність сталося б беззначення, недійсне.

15. Які ілюстрації відносно безжиттєвих річей показують, що предвидження не робить річей припадковими?

¹⁵ Щоб пояснити, як таке умове предвидження само собою не нищить незалежного діяння, застановіться над прикладами ограниченого ужиття, яким покористуються людські сотворіння. Отже австроном може предсказати коли певна комета буде летіти по небесах, або коли настане затемнення сонця або місяця. Чи його предвидження відвідин комети або затемнення сонця спричинить що такі річи стануться? Інжінєр може розуміти мости, і бачити слабі укріплення, і знати, що коли тяжкий товаровий поїзд приїде, то укріплення подадуться й міст зруйнується. Та чи його знання такої слабкости поламить укріплення й завалить моста? Машиніст може вживати ікс-проміння, щоб побачити заховані хиби в стальовій частині машини і цим чином він знає, що та часть поломиться під напруженням операції. Але ж чи та часть не поломилася б безріжниці чи машиніст знає про її слабкість або ні? Ми знаємо, що сонце зійде рано, але це не наше знання цього факту, що заставить його сходити.

16. Які ілюстрації відносно оживлюючих річей доказують ту саму точку?

¹⁶ Або возьмім ілюстрацію оживлюючих річей. Ми знаємо, що кіт бавиться з мишею, а пес гонить за зайцем. Ми знаємо це, тому що ми маємо знання про кота й пса. Але ж наше знання не спричиняє цього. Коли б ми і нічогісенько не знали про коти й пси в присутності миші й зайці, то однак забавка і божевільне гонення таки взяло б місце. Ви можливо знаєте когось, що є алькоголик, і знаєте, що коли він просить грошей від когось, то він витратить їх на напиток. Але ваше предвидження цього не заставить його чинити це. Якщо ви маєте близьких приятелів і пізнаєте про їх ввічливість або умові нахилення або дивацтва, ви часто знаєте наперед, що вони будуть робити серед певних обставинів. Але ваше предвидження завдяки внутрішнього знання їх персональности не силує їх так робити, чи не так? Вони це роблять з їх власної вільної волі, без наставлення й непримушені вашим предвидженням, чи не так? Ви можливо знаєте, як сварливі народи Сходу й Заходу поступлять серед певних обставин, але ви не будете думати, що це через вас вони сваряться?

17 Чому це не є льоґічно винувати Бога за те, що Він читає людські уми?

¹⁷ Отже чому винувати Бога за те, що його предвидження відкрило для нього? Він знає, що знаходиться в людськім умі, як він діє, і знає його нахили до злого або доброго. Але це, що він може читати ум чоловіка і видить яким шляхом він піде, не робить його відвічальним за те, що знаходиться в тім умі, небільше чим ми є відвічальні за те, що ми читаємо в книжці. Це той, що написав книжку є відвічальний за її зміст, і також особа, що нагарбує невластиві думки є відвічальна за них. Тієї думки не помістив там Бог, не більш чим ми кладемо думку в надруковану книжку яку читаємо. І як ми можемо читати або здержуватись від читання тієї книжки, так Єгова може дивитись або здержуватись дивитись в наш ум, може предвидіти напрям куди наш ум справить нас або повздержати від себе. У всякім випадку, ми є сотворені вільної моралі чинники і вживаємо ту свободу як подобається нам.

АДАМА СОТВОРЕНО “ДУЖЕ ДОБРЕ”

18. Чому Єгова сотворив чоловіка, і яка ілюстрація вказує що та ціль могла здійснитись більше як би чоловік був чинником вільної волі?

¹⁸ Декотрі, вперто шукаючи звернути вину на Бога, критикують Його за сотворення чоловіка з вільною моральною волею, кажучи як би Він був не сотворив так, то чоловік ніколи не був би поринув у зло. Їх розсудження є дуже мілке. Єгова сотворив чоловіка для Своєї втіхи, а вірний чоловік мав віддати славу Богу. (Пс. 35:27; 147:11; 149:4; Одкр. 4:11) І це здібність вільної волі в чоловікові, що велико сприяє на славу Єгови. Це зображено в відповідальностях чоловіка, котрому дано панування над землею, як це Бог має його над юніверсом. Чоловік може зробити механічного пса, накрутити його, і глядіти як він скаче навкола, знаючи акуратно що він буде робити. Він не посідає волі, будучи обмежений механічним нарисом. Він може забавляти на час, але ж він не є такою втіхою як живий пес. Живий пес має до певної міри волю вибору, і коли ми вживаємо того панування над ним і вишколюємо його, то цим набуваємо приємності з того. Пес може бути навчений робити штуки, або виконувати цінну службу, яку сповняє овечий пес. Ми задоволені, тому що той пес не слухає нас тільки з мусу й не може робити інакше. Воно дає нам приємність коли він слухає нас із вільного вибору, показуючи привязання до нас. Але коли він бунтується проти нашого навчення, як це овечий пес робить часами і стається вбивцем, тоді ми не маємо втіхи з нього і змушені знищити його, тому що він мильно вживає своєї сили вибору.

19. (а) Отже чому чоловікові дано вільний моральний чинник, і як він був схоронений? (б) Як це, що Бог сотворив чоловіка для своєї втіхи, нівечить вірування кальвіністів згори призначену судьбу?

¹⁹ В такий самий спосіб чоловіче властиве вживання вільної волі приносить втіху Богу. Єгова має багато сотворінь без вільної волі, як от зорі і планети, котрі механічно сповняють Його закони руху і тримаються їх призначених орбітів; а навіть нижчі звірята, а головно насікоми, є дещо механічно в акції, бо ж вони кормуються головно інстинктом замість розсудком. Чоловік мав бути чимось інакшим, чимось вищим, чимось відповідно настановлений над решта земним сотворінням, щоб він властиво панував над ними, як вірний слуга Єгови. Щоб сотворити його “вельми добре” для такого призначення, Єгова сотворив чоловіка в образ Божий, з чеснотами справедливости, любови мудрости й сили. (1 Мойс. 1:26—31) А механічний чоловік, який без вільної волі був би таким, міг мати силу, але йому бракувало б інших божественних чеснот. Справедливість указує на здібність вибирати між добром а злом. Мудрість обнимає між іншими річами інтелєґентність, якої потрібно щоб зробити добрий вибір. Любов показуємо через послушеньство до приказів Творця, і це треба робити свобідно й охочо, щоб бути дійсною радістю для отримуючого. (1 Йоана 5:3) Бог дав чоловікові ці прикмети, і вказівки як їх властиво вживати, а навіть додав сумління, щоб воно кермувало коли сумнів вирине що є правда а що мильне. (Рим. 2:12—16) Але коли чоловік збунтується, тоді він є знищений, як той пес, що станеться вбивцем. Так Єгова міг був сотворити робота замість чоловіка, але він не був би дав йому більше приємности чим механічний пес дає нам. Отже як ми воліємо живого пса замість механічного, так Єгова бажав живих людей як вільних моральних людей. І принагідно, тому що Єгова сотворив всі річи, включаючи й людей, для своєї вподоби; і тому що Він не тішиться смертю людей, то Він заледви чи призначив судьбу многим вмирати занім сотворив їх. Такі сотворіння не принесли б Йому втіхи, і були б нарушенням Його висказаного принципу відносно творення тільки ради Його вподоби.— Езек. 18:23, 32; 33:11.

20. Помимо деяких миркачів, що показує, що чоловік не бажав би іншого чим бути сотворінням вільної волі?

²⁰ Ті що нарікають що вони сотворені з вільною волею не хотіли б інакше. Вони не хотять бути машиною, а то й живою комашкою, що руководиться тільки інстинктом, що живе в механічний спосіб згідно з оточенням, позбавлені розумової здібності, і не можуть зробити вирішення або боротись із непредбачиними змінами в обставинах. Будучи людьми вони не були б раді позбутися їх вільної волі, як це стається коли людина йде до вязниці, має мало до казання де вона йде, що робить, як вона живе, і так далі. Навіть люди Сатанського світу є обгородженні і їх вільна воля є обмежена до міри. Вони є увязненні зопсутою системою, їх уми зформовані бісовською пропаґандою, духово засліплені фальшивою реліґією, фізично привязані до бюра або фабричного виробу, а їх носи наче на прикрім точилі, щоб заплатити довг в призначений речинець і інші нагромаджені облєґації під системою, яка реґементує людство, щоб легше використати їх. Люди боруться й вмирають за свободу. Вони хочуть свободи почитання тепер, але деякі противляться тому, що Бог дав її Адамові і Еві. Та пара надужила їх свободи; отже деякі кажуть, що вони не повинні були мати її ніколи. Багато людей надуживають свободу почитання сьогодні; чи це причина заперечувати її зовсім?

21. За що ми повинні бути вдячні, і ревно робити що?

²¹ Ми є вільні моральні чинники, дякувати Єгові за це. Ми не є автомобілями при кермі котрих сидить Бог і кермує на праву або мильну сторону, кермуючи поза нашу силу контролі. Він не провадить нас якоюсь віддаленою контролею в небесах, як от люди поганяють авто або пливучий корабель або літак при помочи контролі на віддаль. Ми не призначені, щоб йти цією дорогою або тією, як от маріонетка з шнурками і які Бог сидить і потягає, щоб задоволити свої примхи. Він сотворив нас людьми, а не маріонетками, не машиною. Замість верзти нісенітниці проти Бога, ми повинні уживати її право, в гармонії з божественними вимогами, і цим запевнити собі життя вічне.

22. Що деякі кажуть, але що ілюстрація показує, що вони помиляються?

²² Коли Єгова проголосив своє земне сотворіння, включаючи й чоловіка, як “вельми добре” то це значило перфектність: “Діла Його є звершенні.” (5 Мойс. 32:4) Однак дехто каже, як би Адам і Ева були перфектні, не були б вжили ложно їх свободи волі і вибору. Але так воно не є. Машина може бути плянована, з безхибного матеріялу, знаменито майстерна, і всуспіль з її інструкціями, щодо палива відповідного і пересторога супроти нижчої якости палива. Тепер же, коли б навмисно ужити невідповідного палива на перекір вважних інструкцій фабриканта і машина стала занечищена і зруйнована, чи може фабрикант бути винуватий за видання нижчої якости машими? Поправді, не може. Це так було з Адамом і Евою. Їх уми були перфектні. Їх тіла були перфектні. Їх потрібна пожива для ума й тіла була перфектна. Їм дано виразну і перфектну інструкцію яке паливо брати а яке відкинути. Тоді Сатана при помочи змія підгадав зміну палива, кажучи, що вона дасть їм більше сили, дасть їм підйом, зробить їх як боги. Отже Ева взяла неправе паливо і сталась занечищена. Вона дала трохи Адамові і він став занечищений. Обоє згрішили поза можливість полагодження; вони стали добровільно непослушними до інструкції. Правду сказано про них: “Тільки це я знайшов, що Бог сотворив людство правим, та люди пустились на всякі мерзоти!”— 1 Мойс. 2:16, 17; 3:1—6; Еккл. 7:29, Фентон.

23. Яка була спроба в Едені до міряня або ілюстрації?

²³ Коли б Адам і Ева не могли вживати їх вільного морального чинника неправо, тоді вони не були б дійсно вільними. Бог поставив їх на просту спробу, щоб зобачити як вони будуть вживати її, щоб вирішити їх святість. Це було питання про святість, а не фізичної перфектності. Бог знав, що вони були перфектні, і як це значило, що вони не могли відпасти, Він ніколи не був би поставив їх на спробу, знаючи що задля їх перфектності вони не могли впасти. Покриваючий херувим був звершений доки не знайшлась беззаконність в йому. (Езек. 28:15) Його звершеність не схоронила його від упадку. Його брак святости от що принесло йому упадок. Сьогодні деякі люди вирішують чинити добро і служать Богу у святості, але це не робить їх перфектними. Так і Адам і Ева вибрали чинити зло і стались несвятими, але це не значить, що вони були неперфектними з початку. Це тільки значить, що люди є вільні моральні чинники, можуть самі вирішувати собі, і їх право вживати цю здібність не є справа перфектності, але святості. Отже спроба в Едені не була, щоб змірити перфектність або неперфектність, але щоб виявити святість або несвятість.

24. Як люди Єгови мусять показати тепер святість?

²⁴ В цих послідних днях лукавства люди Єгови мусять указати святість. Вони не можуть занечистити їх уми нечистою умовою поживою із стола пропаґанди цього старого світу, але мусять годуватись товстими річами, які Єгова постачає. (Ісаїї 25:6; 28:8) Уми мусять бути вичищені і перероблені, умові кругообіги зформовані думками цього старого світу й акції треба усунути а нові поставити після нового світу специфікацій. При помочи приватної студії реґулярно, через вчащання на всі мітінґи реґулярно, і через зайняття у всіх нарисах роботи проповідування реґулярно умові кругообіги стаються запущенні глибоко, і такі добрі активности стають навичкою, і не є зовсім для поборювання коли умові кругообіги слабнуть і завмирають тому що вживані тільки деколи. Ради добра нас самих і інших, зробіть їх сильними! — 1 Тим. 4:16.

25. Які є ріжні впливи вістки, коли проповідувано в територіях, і чому глина є відповідним символом на людей?

²⁵ Інші ради добра котрих ми мусимо старанно проповідувати знаходяться в територіях. Коли вість досягне їх, як вони будуть взаємно діяти? Чи їх ум як гнучна глина, буде витиснений правдою, позволить себе переробити нею, станесь згідним із справедливими Біблійними принципами, буде переформований на дорогу святості Єгові? Або чи та вість впаде на ум що відперає її, затверджуєсь проти неї, противиться її, висміває і глузує з неї у даремнім змаганні, щоб показати світську вищість? Глина є добрий символ, бо щоб формувати гарну посудину, то треба доброї якости глини, змелено на мілко, щоб не була з твердими грудками пересякла водою, легко гнуча, щоб затримала свою форму і не розсунулась з форми, і не потріскала коли випалювана. Подібно так, люди мусять бути з правої якости почви, не брутальні або непристойні або тверді й вперті смуги в них, але були просяклі водою правди, гарної-якости, гладкі, гнучі, смирні, легко для формування на подобіє Христа, і тоді ніколи не подаватись взад або занепасти до першої форми або тріснути під вогняними спробами переслідування, які прийдуть. (Мат. 13:23; Жид. 10:39; 1 Петр. 2:21; 4:12) Єгова, через своє Слово проголошене його свідками, буде формувати обидві посуди на славу й посуди на гнів. Коли Свідок скаже господареві, що нема вічних мук, тоді та особа може відповісти, “Ти потішив мене!” Другий господар може кричати, “Ти розлютив мене!” Отже це вість що дійсно заставляє їх протидіяти, один відмінно від другого. Це вість, що робить свідків запахом для одної особи, а брудним одором для інших, що формує одну посудину на гнів, а другу посудину на милосердє.— 2 Корин. 2:14—16, НВ.

26. Чого ми повинні бути певні, і які питання зустрічає кожна особа зокрема?

²⁶ Про це нехай всі будуть певні. Ми позволимо Богу переформувати нас або зробити нас без форми. Ми станемось посудиною милосердя і пристосуємося до впливу формування його Слова, або ми затверднимо як посуди гніва і будемо принижені до безформного розбиття залізною палицею Його Царя. (Пс. 2:6—9) Питання перед кожною особою є: Чи ми постановили остатись посудиною гніва, або зреформуватись на посудину милосердя? Ми є вільні моральні чинники маючи силу відповісти по нашій волі, не перешкоджені призначенням і не примушені предвидженням.

[Примітки]