Землетрус ударив Фріюлі
Від “Пробудись!” кореспондента в Італії
“ЦЕМЕНТОВАНА підлога почала страшно трястися. Я старався встояти на ногах, але нарешті впав на підлогу так, як багато інших. Гуркіт ставав все більш і більш голосніший, немов уламки падали на нас. Раптом світла загасли і між нами почалася паніка. Маленькі діти плакали і кричали: ‘Тату! Тату!’”
Такими словами Анаклето Мартин з Ґемона, Італії, описав головний струс спустошаючого землетруса, який вдарив місцевість Фріюлі 6-го травня 1976 р. Фріюлі займає коло 2.767 квадратових миль (7.166 квадратових кілометрів) у північній Італії. Ця місцевість є частиною області Юдін.
Землетрус потряс 117 громад. Багато соток померло і зруйновання майна було трагічне. Коло 100.000 осіб загубили свої доми. Деякі хати попадали; а інші залишилися в такому поганому стані, що їх треба було порозбивати. Бачили як один чоловік стояв перед своїм наполовину-розбитим домом, тримаючись руками за голову і плакав, “Двадцять п’ять років! Двадцять п’ять років!” Він працював двадцять п’ять років і складав гроші, щоб міг збудувати свій дім. Тепер він був зруйнований.
Якщо б ви пережили землетрус, коли гуркотіння перестало б, то що б вам прийшло на думку? Подякувавши Богові за те, що ви залишилися живим, правдоподібно ви почнете думати про вашу родину і про любих друзів. Чи вони також залишилися живими? Так думали Свідки Єгови після землетруса. Подорожуючий вісник, що обслуговує кілька зборів у Фріюлі околиці повідомляє:
“О 6-ій годині наступного ранка новини показували, що землетрус був катастрофічних пропорцій, Я поїхав автом до містечок і сел по яких мешкали наші брати. О 8-ій годині я поїхав до Юдін, столиці провінції. Більша частина міста була покинена; його мешканці шукали сховку по недалеких околиць. Юдін не було дуже пошкоджене. Довідавшись, що всі Свідки Єгови в тому місті були живі і що з ними все було гаразд, я тоді поїхав до Сан Данієлу.
“Там я зустрів Ліно Кулота, старший місцевого збору. Він запевнив мене, що всі Свідки у тому місті були живі, хоч деякі загубили свої доми і мусіли мешкати на вільному повітрі. По дорозі до Ґемони, дальше на північ, я переїхав Осоппо, де знав мешкало чотири родини Свідків. Влади ізолювали це село. Одначе, мені вдалося заїхати до дому Амабілі Тандоя. Його дім не впав хоч був трохи пошкоджений. Тандоя, проте, не було вдома, і це був знак, що він був живий.
“Кругом я бачив розпачливий стан. В мене викликало жах, як я дивився на людей, що викопували наполовину живих осіб із руїн. Багато інших не були такі щасливі.
“Я рушив до містечка Ґемона, між місцевостями, яких трус найбільше вдарив. Як повелося моїм співхристиянам цієї околиці? У місто було неможливо заїхати автомобілем, тому що руїни завалили всі вулиці. Я лишив автомобіль і рушив пішком. Я пізнав місце положення Залі Царства по католицькій церкві, яка була недалеко. Але церква лежала розбита. Дім з одного боку церкви був частинно розбитий, а другий дім цілком розпався.
“Я знав, що Заля Царства, до якої Свідки Єгови були зійшлися на зібрання, коли землетрус ударив, стояла на другому розі вулиці. Я не думав, що багато з них залишилися живими. Я пішов до Залі з великим переляком. Тоді я побачив її! Будинок, в якому містилася Заля Царства ще стояв, а все навколо його розпалося. Навіть книжки ще залишилися на полицях. У Залі не було Свідків. Але це показувало, що тут також усі залишилися живими”.
Коли трус ударив
Епіцентр землетруса був у Толмеззо. Ренато Абрамо, предсідник збору Свідків Єгови в тому місті оповідає, що сталося: “Наша Заля Царства знаходиться на першому поверсі нового, трьох-поверхового будинка. Коли землретрус ударив, то ми, як звичайно, зійшлися на зібрання в четвер вечером, з двадцятьма чотирьма присутніми.
“Зібрання вже почалося, коли ми відчули перше трясіння. Той струс був малий. Коли трясіння закінчилося, Маурізіо Россі крикнув: ‘Ходіть сюди!’ звертаючи нам увагу на балку, підтримана залізобетоновим стовпом”.
“Другий трус був багато гірший. Раптом світла загасли. Думки про смерть або страждання під руїнами прийшли мені на думку. Я запитав себе: ‘Де перший відламок ударить мене? Чи в голову? Чи в ліве або праве рамено? Чи в бік?’ Я зажмурив очі і молився до Єгови. По суті, ми всі стали молитися. Ми молилися наголос і це дуже заспокоїло нас усіх. Хоч було ясно, що ми знаходилися у великій смертній небезпеці, то ми набирали потіхи з біблійної обітниці про воскресення.— Ів. 5:28, 29; Дії 24:15.
“Але саме тоді, коли здавалося, що все завалиться на нас, трус закінчився. Радіючи, що залишилися живими, ми побігли на вулицю і рушили до недалекого табору. Там ми запалили вогонь і переночували на вільному повітрі”.
Приходить допомога
Наступного дня почала приходити допомога до цієї спустошеної місцевости. Не лише італійці, але люди з сусідніх країн добровільно зголошували свої служби. А Свідки Єгови в Трієсті зробили розпорядок привозити одяг, вбрання і гроші своїм співхристиянам, які постраждали від цієї катастрофи. В Юдін влаштували центр допомоги, де один старший віддав свій дім для цієї цілі. Відділ Вартової Башти Біблії й Брошур у Римі заснував комітет доглядати цю роботу. “Це було зворушуюче видовище”, сказав один доброволець. “Свідки зі всіх близьких зборів, а навіть з Австрії і Німеччини прийшли помагати”.
З дуже розбитого села Ґемона, Анаклето Мартін оповідає: “Брат Монторі вернувся до свого приміщення на верху Залі Царства. Він поміг вісімдесятилітньому батькові власника зійти на вулицю і до безпечного місця за містом. Інші Свідки рятували осіб, які були прибиті руїнами завалених хат. Слідуючого ранку ми всі розійшлися побачити чи лишилося щось з наших домів. Наступного дня наші християнські брати з недалеких околиць почали привозити нам допомогу. Між речами були дуже-потрібні намети”.
Ренато Абрамо з Толмеззо розказує: “Тому що труси не переставали, то здавалося, що розумна річ для нас була лишатися на вулицях. Я натягнув свій намет і незабаром ми дістали ще один. Деякі з нас ночували в наметах, а інші по автах. Слідуючого понеділка ми дуже зраділи, коли побачили тягарове авто з надписом ‘Допомога від Вартової Башти’. Це були Свідки, які привезли нам харч, намети, ліки і ковдри. Тепер ми мали намети для себе, інших Свідків і сусідніх сел, а також для сусідів з якими ми були раді поділитися всім, що мали”.
Подорожуючий представник описує слідуюче про центр допомоги в Юдін: “До хати привозили так багато речей, що було трудно все це записувати. Жвавість Свідків із інших міст та країн помагати дійсно дотикала серця. Між речами навіть були пелюшки для немовлят. Дві сестри служили за тлумачів для Свідків із Австрії і Німеччини. Зворушені оціненням, ми випитували, як нам віддячитися всім тим, що приїхали так далеко допомагати нам. Може б ви з’їли тарілку макаронів? Це було найменше, що ми могли зробити для них”.
Щось важнішого
Серед метушні доглядати потреб один одного — їжу, одяг, сховок та інші матеріальні потреби, Свідки Єгови з Фріюлі місцевості цікавилися чимось, яке вони вважають є багато важніше. З Ґемони приходить цей звіт:
“Ми приїхали перевозити крісла та інші меблі з Залі Царства до Сан Данієл і 16-го травня, у великій ангарі (щось подібне для приміщення стоянки літаків), яку брати збудували, ми зійшлися на біблійний виклад і студію Вартової Башти”. Ренато Абрамо розповідає про Толмеззо околицю: “У першій неділі по землетрусові ми зійшлися на перше зібрання під наметом”. Звіт від відділу Товариства Вартової Башти в Римі каже: “Майже всі збори цієї околиці могли зійтися на свої регулярні зібрання в неділю по землетрусі. В одній околиці чотири великі намети, поміщаючи коло 100 осіб, послужили, не тільки за приміщення, але також за Залю Царства”.
А як цей землетрус впливав на Свідків Єгови в Фріюлі? Їм забракнуло приміщення. Доми коло шістдесят чотирьох родин або попадали або були так зруйновані, що їх треба було повалити.
З другої сторони, ані один Свідок Єгови не помер, ані був серйозно поранений. Один старший, що брав участь у роботі допомогти дуже гарно висловив їхнє відношення: “Я маю надію, що такий випадок більше не повториться. З другого боку, я був радий помагати страждаючим людям. Ми чекаємо засновання, в недалекій майбутності, Божого нового порядка, де вже не буде більше страждання, нещастя, ні смерти”.— Об. 21:3—5.
[Вставка на сторінці 5]
“В мене викликало жах, як я дивився на людей, що викопували наполовину живих осіб із руїн. Багато інших не були такі щасливі”.
[Вставка на сторінці 6]
“Будинок, що поміщав Залю Царства ще стояв, а все навколо було зруйновано”.
[Вставка на сторінці 6]
“Дуже хвилюючо було побачити як свідки із близьких зборів, а навіть з Австрії і Німеччини приходили помагати”.
[Карта на сторінці 5]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
АВСТРІЯ
ТОЛМЕЗЗО
ГЕМОНА
ОСОППО
САН ДАНІЄЛ
ЮДІН
ДЕ ЗЕМЛЕТРУС УДАРИВ