Вважайте, щоб не випали

‘⁠КОЛИ мій син приволочився до кухні, ще в піжамі, хоч уже було по обіді, то я мала бажання схопити його за плечі і так потрясти ним, щоб його зуби аж заклацали. Я знала, що він пробайдикує цілий день, слухаючи ‘⁠рок⁠’ музику доки прийде йому в голову, з вибухаючою енергією, вбрати сині штани та светер і мотоциклем поїхати до міста. Мій син залишив університет. Він цілком піддався, так як ми думаємо, байдикувати все своє життя без наміру⁠’.a

Чи цей досвід цього зажуреного родича є відомий вам? Сьогодні велике число людей ‘⁠випадає⁠’ не тільки зі школи, але навіть від найбільш основних відповідальностей, такі як подружжя, родинного життя, і заробітку на життя. А яка є причина на те, що так багато осіб випадає?

Багато нарікає, що стоять немов на ступальному колесі або млину, виснажуючи життєву енергію кожного дня, але ‘⁠не досягаючи нічого⁠’. Для таких людей життя немає жодної цілі. Щоб відвернути розстроєння вони випадають з того, що називають ‘⁠система⁠’.

Чи розстроєння через гонитву за тілесними бажаннями відбиває серйозну ваду в особистості? Не завжди. Біблія признає розстроєння з більшости людських зусиль, кажучи: “Я бачив усі справи, що чинились під сонцем. І ось усе це — марнота та ловлення вітру”. (Еккл. 1:14) А про ‘⁠поступ⁠’ у цьому світі, той самий писатель Біблії каже: “І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру”! — Еккл. 4:4.

Відповідь, проте, не є випадати, або байдикувати без цілі. Люди потребують ціль в житті, щоб дало їм вартість. Біблія постачає цю вартість. І роблячи це, вона дає чудову надію на майбутність усього людства.

Чи ви знали, що Писання передсказує, що незабаром Бог знищить теперішню розстроюючу систему і замінить її новою, в якій ‘⁠правда (буде) пробувати⁠’. (2 Пет. 3:11⁠—⁠13) У той час Бог “кожну сльозу з очей їхніх [людства] зітре, і не буде вже смерти, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде”. (Об. 21:4) Чи ж це не є найкраща новина? Але коли то станеться?

На ‘⁠знак кінця⁠’, або останньої доби для теперішньої системи, Ісус передсказав небувалі війни, голод, пошесті, збільшаюче беззаконня та інші страшні горя. (Мат. 24:3⁠—⁠12, 34; Об. 6:1⁠—⁠8) Ми вже бачили, як ці події відбуваються у світовому масштабі ще від 1914 р. Разом із сповненням багато інших біблійних пророцтв у нашому дні, то сповнення цього знака, якого Ісус дав значить, що ми вже живемо більше як шістдесят один років в “останніх днях” цієї системи. (2 Тим. 3:1⁠—⁠5) Це дає людям нагоду мати чудову ціль у житті. А як це?

Тому що Ісус дальше передсказав, що “ця добра новина про царство буде проповідуватися по цілій залюдненій землі на свідоцтво всім народам; і тоді прийде кінець”. (Мат. 24:14, НС) Більше як 2.000.000 осіб у 210 країнах і морських островах уже виконують це всесвітнє свідоцтво сьогодні.

Але і вісники “доброї новини” зустрічають небезпеку випасти. А чому? Тому що вони часто зустрічають байдужність, а часами явну опозицію до їхньої вістки. Це може відбити охоту, так як одного разу сталося з Єремією, який писав: “І так сталося слово Господнє [Єгови] мені цілий день за ганьбу й посміховище. І я був сказав: ‘⁠Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити’”.⁠— Єрем. 20:8, 9.

Багато вісників “доброї новини” також знеохочуються сьогодні? У Свойому великому пророцтві про “закінчення системи” Ісус перестерігав Своїх послідовників: “На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє”. (Мат. 24:3, 9) А як вони мають відноситися до цього?

Застановіться над прикладом Єремії. Він відмовився випасти. Він знав, що люди мусіли чути Божу вістку. “І стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, і я змучивсь тримати його й більш не можу”. (Єрем. 20:9) Ісус заохочував Своїх учнів наслідувати подібний шлях, кажучи: “А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений”. (Мат. 24:13) Чи ви постановили не дозволити, щоб байдужність і опозиція сповільнили вас у служінні Богові?

Але є ще інша сторона від якої можуть прийти натиски, щоб випасти. ‘⁠А звідки⁠’? ви питаєте. Подумайте про те, що сталося з Димасом, який колись був вірний християнин і працював з апостолом Павлом. (Кол. 4:14; Филим. 24) В часі його другого ув’язнення, проте, в Римі, Павло написав Тимофійові: “Димас мене кинув”. А чому? “Бо полюбив теперішню систему (цей світ)”.⁠— 2 Тим. 4:10, НС.

Для необережних, матеріальне майно, статева неморальність та інші спокуси і так звані “свободи” цього світу, є дуже привабливими. Ці речі є такі притягаючі, що при кінці першого століття н.е., апостол Іван написав: “Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва,⁠— це не від Отця, а від світу”. (1 Ів. 2:15, 16) Чи ж сьогодні християни не є ще в більшій небезпеці випасти від служіння Богові через світові привабливості?

Крім цих речей, християни зустрічають натиски від свого власного грішного тіла, як і від надлюдських духовних лукавих сил. (Рим. 7:13⁠—⁠23; Ефес. 6:12) Справді, що дуже важна є біблійна пересторога: “Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця, невірства, що воно відступало б від Бога живого”.⁠— Євр. 3:12.

Через велику потребу вісників “доброї новини”, всі сьогодні можуть мати значну ціль в житті. Чи ви вже прийняли ту відповідальність? Якщо так, то не випадайте з неї. Краще будьте такої самої думки, як писатель Біблії, який сказав: “Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі”.⁠— Євр. 10:39.

[Примітка]