Чи релігія і політика мають іти рука в руку?

По цілому світі чимало людей, які стверджують, що є послідовниками Ісуса Христа, займають активну політичну позицію. Дехто поширює свої релігійні і моральні цінності, підтримуючи певних політиків чи політичні партії. У свою чергу політики використовують питання моралі чи актуальні соціальні проблеми як засіб здобуття прихильності віруючих людей. Релігійні лідери нерідко обіймають політичні посади. У деяких країнах християнство отримало статус державної релігії.

Як ви вважаєте: чи мають послідовники Христа брати участь у політиці? Відповідь стає очевидною, якщо взяти до уваги приклад самого Ісуса. Він сказав: «Я дав вам приклад, щоб ви чинили так, як я» (Івана 13:15). А який приклад дав Ісус щодо політики?

Чи Ісус брав участь в політиці?

Ні. Ісус тримався осторонь політичних питань цього світу.

Ісус не прагнув здобути політичну владу. Коли Сатана Диявол запропонував Ісусу владу над «усіма царствами світу», тобто людськими урядами, Ісус відмовився (Матвія 4:8—10)a. Іншого разу, помітивши, що Ісус має прекрасні лідерські здібності, люди намагалися втягнути його в політику. Біблія розповідає: «Тоді Ісус, знаючи, що його збираються схопити і зробити царем, знову пішов сам на гору» (Івана 6:15). Ісус не піддався на вмовляння тих людей, він рішуче відмовився брати участь у політичних справах.

Ісус не займав жодної позиції у суперечливих політичних питаннях. Наприклад, за днів Ісуса євреї були невдоволені податками, які вимагала римська влада, і вважали це несправедливим тягарем. Однак Ісус сказав їм: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Марка 12:13—17). Ісус залишався нейтральним у цьому політичному питанні, але дав зрозуміти, що податки, накладені римською владою (яку представляв кесар), потрібно сплачувати. В той же час він показав, що послух до влади має бути відносним: людина не повинна віддавати державі те, що по праву належить лише Богові, скажімо, цілковиту відданість і поклоніння (Матвія 4:10; 22:37, 38).

Ісус розповідав про небесний уряд — Боже Царство (Луки 4:43). Він не втручався в політику, тому що знав: Боже Царство — а не земні уряди — вирішить проблеми людства і зробить життя на землі таким, як задумав Бог (Матвія 6:10). Ісус чітко розумів, що Боже Царство не діє через людські уряди; воно замінить їх (Даниїла 2:44).

Чи перші християни брали участь у політиці?

Ні. Ісус сказав своїм учням: «Ви не належите до світу», і вони слухалися цієї вказівки (Івана 15:19). Перші християни наслідували Ісуса і не втручалися в політичні справи цього світу (Івана 17:16; 18:36). Але була одна справа, в якій вони були дуже активні: перші християни ревно виконували Ісусів наказ проповідувати і навчати людей про Боже Царство (Матвія 28:18—20; Дії 10:42).

Для християн першого століття служіння Богу було найважливішою справою в житті. А втім, вони розуміли, що повинні поважати світську владу (Дії 5:29; 1 Петра 2:13, 17). Вони слухалися її законів і сплачували податки (Римлян 13:1, 7). Хоча християни були політично нейтральними, вони користувалися правовим захистом та іншими послугами, які надавала держава (Дії 25:10, 11; Філіппійців 1:7).

Християнський нейтралітет у наші дні

Біблія чітко вказує, що ні Ісус, ні перші християни не втручалися в політику. Свідки Єгови є християнами, тому теж політично нейтральні. І така їхня позиція в усіх країнах світу. Наслідуючи християн, які жили в першому столітті, вони також виконують Ісусів наказ — проповідують «добру новину про Царство» (Матвія 24:14).