Союз радянських соціалістичних республік

КІЛЬКА рапортів прийшло до Товариства постачаючи доказ про факт, що наші брати в Росії є вірні й що вони підтримували добру роботу відважно, проповідуючи Царство Боже. Хоч порозкидані від одного кінця Росії до другого, свідки Єгови в цій великій території навчали “овець” про правду з Божого Слова. Це був рік гарячого пересліджування, бо комуністичний уряд в Союзі Радянських Соціалістичних Республік постановив собі розчавити тих, котрі почитають Бога Єгову. Але Єгова є міцніщий й чудесною силою свого святого духа він підтримав своїх слуг у супереч переважаючого натиску ворогом.

Описуючи досвід про відважну роботу вісників, естонська тижнева газета Свобідний Естонський Світ з 29-го червня, 1961 р., помістила артикул згадуючи, що свідки Єгови є заборонена релігійна організація в Радянськім Союзі й в Естонії, котра знаходиться під Радянським Союзом, але що це не було можливо припинити їх роботу. Кажуть, що вони відбували державні конвенції, про котрі комуністична поліція аж пізніще довідувалася. Одна з цих конвенцій, на котру прибуло більше як сто свідків, відбулася в старім будинку пять миль від П . . . . . залізничної станції в Естонії.

Їх противники ненавмисно признали великий запал цих вісників. Російська газета Новоє Рускоє Слово, видана в місті Ню Йорк на 12-го грудня, 1960 р., описала рапорт про сесію Найвищого Совєту з Російської Радянської Республики на листопад, в котрім найвищі начальники з організації Комуністичної Молодежі мали багато казати про небезпеку “релігійного підземного руху.” Між іншими речами, він сказав: “Недавно можна було ясно побачити, що релігія й її слуги беруть активний провід в розширенню буржуазької ідеології. В цій справі є потрібно розділити ріжні секти; найперш з цих є Єговісти, котрі уважають себе людьми без країни.”

Запеклі способи були вжиті, щоб зламати вірність слуг Бога Єгови. Вісників заскаржують в так-званих спів-робітничих судах,які складаються з фабрицьких робітників або рільників, урядників та інших начальників партії. Коли вони публично не відкинуть організацію, тоді їм загрожують втратою роботи, розподілом домів, пенсії, й так далі. Одного брата недавно відослали до табору примусової праці, за те, що він відважно обороняв свою позицію.

Там є такі табори, в котрих цілі групи вісників є увязнені за їх вірний стан до Божого царства. Начальники жорстоко збиткуються над ними, навіть гірше як над злочинцями. Їх примушують тяжко працювати і дають погану їжу. Їм не дозволяють писати листи або отримувати пакунки. Декотрі з них вже довгий час служили в концентраційних таборах під Гітлєром, кілька років під Сталіном, а тепер знову служать в брудних таборах — все це за правду.

Одну сестру привели перед суспільний суд, щоб присилувати її покинути організацію. Був присутній гурток жінок. На коли голова суду закінчив свої загрози проти неї, всі жінки почали кричати: “Ці вороги людські повинні бути загнані в море!” Сестра твердо але потихо відповіла: “Я посвятила себе служити Богові, котрий править всесвітом, і я ніколи не покину його під жадними обставинами. Коли хочете, то можете мене морити голодом до самої смерти, але я не покину своєї віри, і я не буду погоджуватися з ніким в справі віри.” Її відпустили й більше не турбували.

Протягом минувшого року наші брати в Росії через вірну витривалість й завзятість і добрими ділами, знову подали велике свідоцтво. Навіть самі комуністи додали в свій спосіб до розголошення імя Єгови в їх власній країні через їх жахливу кампанію пропаганди проти Божих слуг.

ПОЛЬЩА

Противники Божого царства в Польщі показали великий апетит і бажають поглинути всіх тих, котрі не підкоряються їх правлінню. Цей комуністичний уряд дуже цікавий знищити свідків Єгови в Польщі. В цій країні є постійний напад проти Божих людей й здається, що намір уряду є, винищити роботу й заглушити голос правдивих поклонників Бога Єгови. В супереч цьому зусиллю ті, котрі є зовсім посвячені Богові Єгові, побиваються в проповідуванню доброї новини й мають много цікавих досвідів.

Вісники дуже палко віднеслися до поклику проповідувати в призначених і непризначених територіях. А щодо непризначених територій, то вони наймали автобуси і троки, щоб покрити так багато території як лише можливо. Власти довідувалися про ці екскурсії аж після закінчення території. Много щирих господарів у цих територіях сердечно привітували вісників і запрошували їх пообідати з ними. В многих місцях розпочали біблійні студії.

Декотрі вісники наймили кілька шатер на місяць, і групи переживали в них, беручи вакації й в тім самім разі проповідували. Дозрілі брати надзирали над цією роботою. Коли закінчили одну територію, то вони зараз забиралися в другу. З подякою до цієї добре-обдуманої ідеї, то й “цілком заборонені” території дістали свідоцтво. Вони мали много цікавих досвідів з людьми доброї волі, котрі навіть не знали, що інші релігії існували опріч католицької.

Два старші брати перший раз зайшли в непризначену територію, щоб вісім днів проповідувати в ній. Вони діставали свої обіди й кожної ночі знаходили місце переспати, по школах, з суддєю в селі, ба навіть з противниками правди вони мали нагоду говорити про правду до пізна в ночі. Вони працювали в одинадцятьох селах і не обминули ані одного дому. Вони працювали вісім годин кожного дня, ходячи по яких двадцять миль на день. Вернувшись назад, вони були наповнені радістю й запалом. Вони також отримали много адрес на поновні відвідини.

Один вісник працював в полі із зацікавленою людиною, старшою католицькою жінкою. Зробивши помилку, вони зайшли в католицьку церкву. Священик пізнавши, що вони були свідки, замкнув двері й зараз покликав ще двох священиків в кімнату. Коли сестра давала своє свідоцтво, відносячись до Біблії, один священик приступив до неї й копнув Біблію ногою так, що вона впала в кутик кімнати. Сестра тоді потихо звернулася до зацікавленої жінки, кажучи: “Бачиш сама як священики трактують Боже Слово.” Їх поступ так огидив цю жінку, що вона не хотіла більше мати нічого до діла з ними. Священики зрозумівши свою поразку, задзвонили за поліцією, щоб заарештувати вісника, котрого вони замкнули в церкві. Але поліцайський офіцер не хотів прийти, кажучи священикам, що вони або нехай слухають її або нехай випустять. Певно, що цей досвід був дуже заохочуючий для цієї зацікавленої жінки.

Протягом перших десять місяців минувшого року, більше як 150 людей були заскаржені до суду за свою вірність і послушенство до їх Творця. Більше як сто вісників ще чекають на свій суд, більше як половина з цих є заарештовані. Загально їх “злочин” був, що вони посідали біблійну літературу або учащали на христіянські зібрання.

В суді позивальний адвокат зробив цю заяву: “Свідки Єгови підмивають теперішній суспільний порядок. Вони не голосують, відмовляються шанувати прапор і не служать при війську. Свідки Єгови перешкоджають теперішньому порядку так само як перші христіяни. Римський імператор не міг терпіти їх, і так ми сьогодні не можемо терпіти свідків Єгови.”

О як правдиві є слова псальміста: “Ангел Єгови чатує кругом боящися його; і визволяє їх.” Ми стоємо в страху перед нашим вічним Богом, бо він навчав, годував, хоронив й обороняв нас, щоб ми могли кооперувати в єдності з його випробованим слугою “вірним і розумним слугою,” котрого порада та інструкції були світильником для нас і зброя проти звернення від божественних принципів.

СХІДНА НІМЕЧЧИНА

Під найбільше пекучими обставинами, свідки Єгови далі поступали вперед, проповідуючи новину про засноване царство Бога Єгови під Ісусом Христом як єдину надію на мир. Вони є певні, що ні теперішні речі або будучі не зможуть розділити їх від служби й любови до Бога й ближнього.

Молода жінка-робітник великого підприємства в Східній Німеччині одного разу ввечері після роботи пійшла собі на прохід і сіла на лавку, на котрій вже сидів вісник зі своєю дитиною. Милуючись роботою природи, вона сказала до них, “Ах, це так гарно тут!” “Але оскільки краще це буде, коли ціла земля буде перетворена в рай“,- була відповідь. Опісля цієї розмови вісник подав повне свідоцтво відносно Божого нового світа. При роботі на другий день ця молода жінка розповідала свій досвід жінці, котра посідала відвічальну позицію. Це так сталося, що ця начальниця була донька сестри в правді, котра недавно наслідувала пораду Товариства, щоб розпочати бібілійну студію з родиною, отже вона почала з нею. Ця молода жінка сказала, “я і спати не могла минулої ночі. Трудно повірити в такі речі.” “Та чому?” була відповідь. “Коли Бог робить такі заяви в своїм Слові, то він і сповнить їх.” “Чи ти також віриш в це?” запитала вона. Донька була дуже рада, що на перший раз вона тепер могла говорити про її нову надію. Вона запросила цю молоду жінку, щоб вона відвідувала її й навчилася більше.

Не лише слова, які слуги Бога Єгови говорять, але також і особисте поводження є спосіб котрим зацікавлені люди навертаються до дороги життя. В однім новім підприємстві голова доставчого відділу приступив до одного з робітників і сказав, “Ти є собі дивна людина. Ти цілком інакший від усіх інших робітників.” “Що ти маєш на думці?” запитав брат. “Ну, коли ти позичеш щось, то й віддаєш його. І коли щось зломиться ти скажеш мені, але не кидаєш в коробку, як це інші роблять.” Це була добра нагода для брата й він почав давати коротке але корисне свідоцтво. Того самого вечора чоловік розказав жінці, що він чув. Вони запросили, щоб брат відвідав їх, що він і зробив. А наслідок: нова біблійна студія!

Священики в державнім Христіянстві далі відограють свою ролю як новочасні письменники та фарисеї, пробуючи стримувати людей, щоб вони не навчалися правди. Сестра з одного собору в Західнім Берліні мала цікавий досвід в цім змислі, коли представляла спеціальне число журнала Авейк! про католицьку церкву на поновних відвідинах. Ця молода жінка сказала їй, що одного разу священик і черниця відвідали їх і побачили дві копії Вачтавер на столі в їх кімнаті. Священик пояснив, що це був один з найбільших гріхів читати літературу свідків Єгови. Він сказав їй, щоб вона висповідалася коли лише могла. На другий тиждень вона пійшла сповідатися й її привітали багатослівним обвинувачуванням проти свідків Єгови й заборонили їй читати їх літературу. Жінка відповіла, що вона не бачила причини на це. Вісник лише розповідав їй про гарну райську землю. Священик відповів, що така річ була лише собі вигадка, зовсім фантазія. Її відповідь була: “Але я сама читала про це в Біблії.” Священик потім аргументував, що воно буквально не значило це. Вона запитала його яку надію він мав подати. Він робив дещо загального філософування й закінчив: “Ну, а потім ми лежимо в гробі. Наша душа іде до неба, але ми з того нічого не користаємо, бо ми мертві.” На цім ця молода жінка вже досить чула. Вона сказала вісникові, що вона вже не буде більше ходити до церкви, але коли б священик знову повернув, то вона буде мати готове своє спеціальне число Авейк! подати йому. Зараз почалася домашня біблійна студія.

При закінченню служебного року було около 265 вісників по тюрмах в Східній Німеччині за те, що вони вірно стояли за правдою; 46 з цих були арештовані протягом минувших дванадцять місяців. Вони служили засудження більше як пять років пересічно на одну особу. Рапорти показують, що навіть там вони не піддаються в добрих ділах, але помагають своїм співвязням набути духовної свободи протягом їх тілесного увязнення.

Нехай Єгова далі дає потрібну силу своїм слугам, щоб вони далі держалися його любови. Нехай їх любов до нього й до їх співхристіян поборює усякі жорстокі напади Сатани, цього лукавого світа й грішного тіла, на вічну славу Богу Єгові й на їх визволення в поблагословлений новий світ праведности.— Рим. 8:38, 39.