Поважаймо рішення одне одного

1, 2. Чому в однакових ситуаціях християни приймають різні рішення?

ЧИ ВАС колись засуджували за прийняте рішення? А може, і ви критикували одновірця за його вибір? Скоріш за все, більшість з нас відповість ствердно на обидва запитання.

² У тому, що в однакових ситуаціях християни приймають неоднакові рішення, немає нічого дивного. Усі ми різні. Кожен має власну точку зору. На нас впливає наше минуле, життєвий досвід, виховання і оточення. Але не можна допускати, щоб розбіжності в поглядах підривали мир і єдність у зборі (Еф. 4:3).

3. Яке бажання може в нас виникнути, якщо одновірець приймає рішення, яке нам не подобається?

³ Коли хтось із християн приймає рішення, яке нам не подобається, може з’явитися бажання змусити його передумати. Або ж може виникнути спокуса розповісти іншим про своє занепокоєння. Зазвичай спонуки в нас хороші: ми любимо наших братів та сестер і бажаємо їм тільки добра (Присл. 17:17). Ми не хочемо, щоб вони потім жалкували про своє рішення або щоб воно зіпсувало їхні стосунки з Єговою.

4, 5. Якою має бути наша реакція, якщо одновірець приймає не таке рішення, яке прийняли б ми?

⁴ Чи треба казати одновірцю, що його рішення здається нам неправильним? В якихось випадках так, а в якихось ні. Якщо він збирається порушити біблійний закон, ми не будемо мовчати. Ми любимо свого одновірця, тому постараємося застерегти його від неправильного кроку (Присл. 27:5, 6). Але часто про порушення Божого закону не йдеться, людина просто приймає не таке рішення, яке прийняли б ми. У такому разі треба керуватися провідним віршем цієї статті і не засуджувати брата чи сестру (Рим. 14:1).

⁵ І все ж нам може бути складно визнати право одновірця прийняти рішення, яке він вважає за потрібне. У цій статті ми обговоримо, чому важливо поважати вибір інших і що це означає на практиці. Але спочатку розгляньмо декілька ситуацій, в яких ми схильні критикувати чужі рішення.

У ЯКИХ СИТУАЦІЯХ МИ СХИЛЬНІ ЗАСУДЖУВАТИ ІНШИХ

6, 7. У яких ситуаціях ми схильні засуджувати інших?

⁶ Як уже говорилося, під впливом виховання чи минулого ми можемо стати досить категоричними в деяких питаннях. Нам може здаватися, що всі довкола поділяють нашу думку. Але це далеко не завжди так. Розгляньмо кілька ситуацій. Ситуація 1: Свідком стає чоловік, батько якого зловживав алкоголем. І ось він приходить на гостину і бачить, що його одновірці п’ють спиртне. Брат шокований і каже, що так робити не можна. Ситуація 2: сестра перемогла серйозну хворобу. Потім вона дізналася, що такий самий діагноз поставили іншій сестрі. Бажаючи допомогти, вона наполягає, щоб та погодилася на те саме лікування, що й вона, наприклад дотримувалася визначеної дієти, приймала певні ліки чи народні засоби. Ситуація 3: до пізнання правди брат був дуже релігійним, але тепер не хоче мати нічого спільного зі лжерелігією. Дізнавшись, що одновірець пішов на похорон до церкви, він надзвичайно обурюєтьсяa.

⁷ Ситуація 4: брат виростав у часи, коли було прийнято, щоб чоловіки голилися, а жінки приходили на офіційні заходи в платтях чи спідницях. Брат знає, що тепер Керівний орган не вбачає нічого поганого в тому, щоб брати носили бороди, а сестри вдягали брюки на зібрання і в служіння. Все ж він наполягає, що для християн це неприйнятно. Ситуація 5: старійшина знав брата, який вчився в університеті і потім перестав служити Єгові. Дізнавшись, що молодий брат з його збору збирається здобути вищу освіту, старійшина починає переживати й намагається відмовити від цієї ідеї і брата, і його батьків.

8. а) Через що одні батьки можуть критикувати інших? б) До чого може призвести критичне ставлення до інших?

⁸ Розгляньмо приклад, який стосується батьків. Ситуація 6: намагаючись виховувати своїх дітей згідно з волею Єгови, батьки встановлюють для них правила (Еф. 6:4). Однак не всі батьки роблять це однаково. Хтось дозволяє своїм дітям набагато більше, ніж інші. Наприклад, у деяких сім’ях діти пізніше повертаються додому, можуть грати у відеоігри, в яких немає насилля, або з раннього дитинства користуються смартфоном. Через це дитина з сім’ї, в якій більше правил, скаржиться, що її батьки надто суворі, і питає: «Чому іншим можна, а мені ні?». В результаті одні батьки починають критикувати інших. Ми навели лише кілька можливих ситуацій. Незгоди можуть виникнути з будь-яких питань. Комусь може не подобатися, як інший витрачає гроші, наскільки часто їздить у відпустку чи які вибирає розваги. Однак варто пам’ятати, що наша точка зору не повинна бути важливішою, ніж єдність у зборі.

9. Яка в нас усіх мета і чого ми не повинні робити? (Дивіться також ілюстрацію.)

⁹ Хоча рішення християн у деяких питаннях можуть відрізнятися, це не означає, що хтось із них однозначно правий, а хтось однозначно помиляється (Рим. 14:5). Біблійний заклик бути однодумними стосується норм Єгови, а не смаків чи особистих справ (2 Кор. 13:11). Це як з вибором маршруту. До одного пункту призначення веде багато доріг, і ми можемо вибрати ту, яка нам по силах і яка більше подобається. Християни приймають різні рішення в питаннях особистого вибору, але мета в нас усіх одна — догодити Єгові. Тому не судімо одне одного (Матв. 7:1; 1 Фес. 4:11).

ЧОМУ СЛІД ПОВАЖАТИ ОСОБИСТИЙ ВИБІР ІНШИХ

10. Якого права ми не маємо і чому? (Якова 4:12).

¹⁰ Біблія показує, що є цілий ряд причин, з яких ми маємо поважати рішення інших. Розгляньмо кілька з них. У нас немає права судити інших у питаннях особистого вибору. (Прочитайте Якова 4:12.) Воно належить Єгові — досконалому Законодавцю і Судді. Лише він встановлює норми і правила, якими ми маємо керуватися. Тому брати і сестри відповідальні не перед нами, а перед Єговою (Рим. 14:10). Ми не уповноважені оцінювати чи критикувати рішення інших, спираючись на свої поглядиb.

11. Як сприяти єдності у зборі? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹¹ Єгова вимагає від нас єдності, а не однаковості. Наш Бог любить різноманіття. Ми це бачимо в тому, яким він створив світ. Наприклад, немає двох однакових сніжинок, а з понад восьми мільярдів людей на землі не буде двох ідентичних за зовнішністю і характером. Єгова хотів, щоб усі ми відрізнялися одне від одного, а не були клонами. При цьому він вимагає, щоб серед нас панувала єдність. Тому не дозвольмо нашим відмінностям спричинити розбрат. Мир та єдність у зборі важливіші, ніж особисті погляди і смаки (Рим. 14:19).

ЩО ОЗНАЧАЄ ПОВАЖАТИ ПОГЛЯДИ ІНШИХ

12, 13. Про що варто подумати, якщо здається, що хтось «ступив на хибний шлях»? (Галатів 6:1). (Дивіться також інформацію в рамці «Коли ви вважаєте, що хтось неправий».)

¹² Коли хтось приймає рішення, які вам не подобаються. Варто задуматися: людина «ступила на хибний шлях» чи просто вибрала не той шлях, який вибрали би ви? Якщо вона і справді порушує біблійну вказівку, поставте собі ще одне запитання: чи в мене достатньо зрілості, щоб дати їй продуману, основану на Біблії пораду, чи це ліпше зробить хтось інший, наприклад старійшина? Припустімо, ви є тим, хто може допомогти людині. Тоді постарайтеся говорити з нею лагідно, по-доброму. (Прочитайте Галатів 6:1.) Однак найчастіше проблема не в тому, що людина «ступила на хибний шлях», а в тому, що у вас просто різні погляди. У такому випадку не ставте під сумнів мотиви одновірця і не критикуйте його рішення. Поважайте його право на вибір (Рим. 14:2—4).

¹³ Ось приклад. Ви з другом пішли кудись поїсти. Чи будете ви наполягати, щоб друг замовив ту саму страву, що й ви? Ні. Ви поважаєте його право вибрати те, що йому хочеться. Зрештою, його вибір мало на вас впливає. А уявіть, якби друг змушував вас замовити те саме, що й він. Вам би це не сподобалось. Так само й в житті: не варто нав’язувати іншим свої погляди. Нехай вони самі приймають рішення. У цьому і буде виражатися наша повага.

14. Що варто враховувати, щоб не порушити миру в зборі? (1 Коринфян 8:12, 13).

¹⁴ Коли ви самі приймаєте рішення. Постарайтеся врахувати почуття братів і сестер. Тоді ви не порушите мир і гармонію у зборі. (Прочитайте 1 Коринфян 8:12, 13.) Можливо, те, що ви збираєтеся зробити, «дозволено». Але якщо ваш учинок занепокоїть братів і сестер, то чи буде він «корисним»c? (1 Кор. 10:23, 24). Краще поступитися своїм правом (Рим. 15:1). Однак хіба ми щойно не говорили, що інші мають поважати наш вибір? Так, мають. Але нам усім слід пам’ятати вказівку з Римлян 12:18: «Наскільки це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми». Отже, ми маємо робити все від себе залежне, щоб зберігати мир і не ображати нічиїх почуттів.

15. Який внесок в мирну атмосферу роблять старійшини? (1 Коринфян 4:6).

¹⁵ Старійшини поважають рішення інших. Старійшини роблять свій внесок у мирну атмосферу збору, коли не виходять «за рамки написаного» в Біблії. (Прочитайте 1 Коринфян 4:6.) Це також означає не виходити за рамки основаних на Біблії вказівок, які містяться у наших публікаціях. Іншими словами, старійшини не повинні встановлювати правила в питаннях особистого вибору. А якщо одновірець просить про допомогу, не слід давати пораду, спираючись лише на свій досвід. Потрібно спиратися на Боже Слово (Ісаї 48:17, 18).

16. Як старійшині слід ставитися до рішення ради старійшин?

¹⁶ Крім того, старійшинам важливо поважати колективні рішення ради старійшин. Якщо брати помолилися про святий дух, вникнули в біблійні вказівки і на їх основі прийняли рішення, кожен старійшина повинен його підтримувати, навіть якщо його думка відрізняється (Еф. 5:17). І, звичайно, старійшини ретельно дотримуються вказівок з Біблії та наших публікацій і не перекручують їх. Наприклад, вони не виривають речення з контексту, щоб довести свою правоту.

17. Яким буде наш збір, якщо ми поважаємо одне одного?

¹⁷ Як уже згадувалося, усі ми різні, кожен з нас має свою думку і свої смаки. Різноманіття — це добре! Наші культурні особливості і різні характери збагачують збір, у ньому є місце кожному. Нехай наші відмінності не розділяють нас. Сприяймо миру, стараймося не зачіпати нічиїх почуттів, поважаймо право інших приймати рішення в особистих питаннях. Тоді в нашому зборі буде тепла, сердечна атмосфера (Пс. 133:1; Матв. 5:9).