«Судове слідство». Чи це біблійна доктрина?

ДВАДЦЯТЬ друге жовтня 1844 року було днем великих сподівань для близько 50 000 чоловік на східному узбережжі Сполучених Штатів Америки. Їхній духовний провідник Вільям Міллер казав, що в цей день повернеться Ісус Христос. Міллерити, як їх назвали, чекали по своїх місцях зібрань аж до ночі. Настав світанок, але Господь так і не прийшов. Утративши ілюзії, вони повернулись додому й відтоді почали називати той день днем «великого розчарування».

Але розчарування незабаром перейшло в надію. Молода жінка на ім’я Елен Гармен переконала групку міллеритів, що Бог виявив їй у видіннях, що їхні підрахунки були правильні. На її думку, в цей день таки відбулась важлива подія — тоді Христос увійшов у «святеє святих небесної святині».

Трохи більше як через десять років адвентистський проповідник Джеймс Уайт (який одружився з Елен Гармен) створив вислів, щоб описати характер Христової праці з жовтня 1844 року. У періодичному виданні «Огляд і вісник» (англ.) за 29 січня 1857 року Уайт сказав, що Ісус розпочав «судове слідство». І це залишається стрижневим віруванням коло семи мільйонів тих, хто називає себе адвентистами сьомого дня.

Проте деяких високоповажаних вчених-теологів Церкви адвентистів сьомого дня (АСД) турбує питання, чи вчення про «судове слідство» є біблійною доктриною. Чому вони переглядають цю доктрину? Якби ви були адвентистом сьомого дня, це питання турбувало б і вас. Але розгляньмо спочатку, що таке «судове слідство».

Що це таке?

На підтримку цієї доктрини наводиться вірш з Даниїла 8:14. Там говориться: «Відказав він мені: «Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків,— тоді буде визнана очищеною святиня». Через фразу «тоді буде визнана очищеною святиня» багато адвентистів пов’язують цей вірш із 16-м розділом Левит. Там описується очищення святині єврейським первосвящеником у день Окуплення. Вони також поєднують Даниїлові слова з 9-м розділом Послання до євреїв, де говориться про Ісуса як про Більшого Первосвященика в небі. Один вчений-теолог АСД говорить, що таке міркування ґрунтується на методі «текстуального звіряння». Людина знаходить «певне слово, як, скажімо, слово святиня в Дан. 8:14, те саме слово в Лев. 16, те саме слово в Євр. 7, 8, 9» і стверджує, «що всі вони говорять про те саме».

Адвентисти розмірковують так: староізраїльські священики виконували щоденне служіння у храмовому відділенні, названому святинею, і це приносило прощення гріхів. Раз на рік у день Окуплення первосвященик виконував служіння у Святеє Святих (найглибше відділення храму), що приносило усунення гріхів. Адвентисти роблять висновок, що священицьке служіння Христа в небі складається з двох фаз. Перша, яка почалась його вознесінням у першому сторіччі, закінчилась у 1844 році й принесла прощення гріхів. Друга, або «судова фаза», яка почалась 22 жовтня 1844 року, все ще триває і принесе в майбутньому усунення гріхів. Як це буде здійснено?

Існує думка, що з 1844 року Ісус розслідує минуле життя всіх віруючих (спочатку померлих, потім живих), щоб визначити, чи вони заслуговують вічного життя. Це дослідження і є «судовим слідством». Після такого суду гріхи тих, хто пройшов це випробування, згладжуються з пам’ятних книг. Але, як пояснила Елен Уайт, імена тих, хто не пройшов, будуть «витерті з книги життя». Отже, «долю усіх буде вирішено — чи то життя, чи смерть». У цей час буде очищена небесна святиня і сповняться слова з Даниїла 8:14. Цього навчають адвентисти сьомого дня. Але в часописі АСД «Адвентистський огляд» (англ.) визнається: «Терміна судове слідство у Біблії немає».

Бракує лінгвістичного зв’язку

Це вчення турбує деяких адвентистів. «Історія виявляє,— говорить один оглядач,— що віддані керівники з-поміж нас зазнають душевних мук, обмірковуючи наше традиційне вчення про судове слідство». В останні роки, додає він, коли теологи взялися «досліджувати численні підвалини нашого узвичаєного розуміння святині», такі муки почали переростати в сумніви. Перегляньмо дві з них.

Перша підвалина: 8-й розділ Даниїла пов’язують з 16-м розділом Левит. Цю підвалину послаблюють дві основні проблеми — мовні особливості й контекст. Спочатку розгляньмо мовні особливості. Адвентисти вважають, що ‘очищена святиня’ з 16-го розділу Левит є прообразом ‘очищеної святині’ з 8-го розділу Даниїла. Ця аналогія здавалася прийнятною, поки перекладачі не побачили, що словом ‘очищений’ помилково перекладали форму єврейського дієслова цадак («бути праведним»), ужиту в Даниїла 8:14. Професор теології Ентоні А. Гокема зауважує: «Дуже прикро, що це слово переклали як бути очищеним, бо єврейське дієслово, яке зазвичай перекладають словом очищений [та·ге́р], тут взагалі не вживається»a. Воно вживається в 16-му розділі Левит, де форми дієслова та·ге́р перекладаються як «очистить» і «станете чисті» (Левит 16:19, 30). Отже, д-р Гокема доходить правильного висновку: «Якби Даниїл мав на увазі очищення, що здійснювалося в день Окуплення, то замість [дієслова] цадак він вжив би тагеер [та·ге́р]». Проте слова ца·да́к немає в Левит, а та·ге́р — в Даниїла. Тут бракує лінгвістичного зв’язку.

Що виявляє контекст?

Тепер розгляньмо контекст. Адвентисти вважають, що Даниїла 8:14 є «контекстуальним острівцем», який не має нічого спільного з попередніми віршами. Але чи у вас складається таке враження, коли ви читаєте Даниїла 8:9—14 у супровідній рамці «Даниїла 8:14 у контексті»? Дев’ятий вірш змальовує агресора, малий ріг. Вірші 10—12 говорять, що цей агресор нападе на святиню. У 13-му вірші запитується: ‘Доки продовжуватиметься ця агресія?’ А 14-й вірш (Хом.) відповідає: «Аж до двох тисяч трьох сот вечорів та ранків; тоді святиня ввійде в свої права [«святе місце буде конче приведене у свій належний стан», НС]». Зрозуміло, 13-й вірш ставить запитання, на яке дається відповідь у 14-му вірші. Теолог Десмонд Форд говорить: «Відірвати слова Дан. 8:14 від цього вигуку [«Докіль?» у 13-му вірші] — це з екзегетичного погляду те саме, що виходити в море без якоря»b.

Чому адвентисти виривають 14-й вірш з контексту? Щоб уникнути небажаного висновку. З контексту видно, що осквернення святині, про яку згадується в 14-му вірші, спричинене діяльністю малого рога. А втім, доктрина про «судове слідство» говорить, що осквернення святині зумовлюється діяльністю Христа. За цією доктриною, він переносить гріхи віруючих у небесну святиню. Отже, що стається, коли адвентисти приймають і доктрину, і контекст? Д-р Реймонд Ф. Каттрелл, адвентист сьомого дня і колишній співредактор «Біблійних коментарів АСД» (англ.), пише: «Казати собі, що таке тлумачення Даниїла 8:14 АСД вписується в контекст,— це ототожнювати малий ріг з Христом». Д-р Каттрелл відверто визнає: «Ми не в стані поєднати контекст з поясненням адвентистів». Отже, щодо вчення про «судове слідство» Церкві адвентистів потрібно було зробити вибір — прийняти або доктрину, або контекст Даниїла 8:14. На жаль, вона обрала перше й відкинула останнє. Не дивно, говорить д-р Каттрелл, що обізнані біблеїсти звинувачують адвентистів у «вичитуванні в Писанні» того, чого неможливо «взяти з Писання»!

У 1967 році д-р Каттрелл підготував для суботньої школи працю з книги Даниїла, яку розіслав по цілому світі до церков АСД. У ній говорилося, що вірш Даниїла 8:14 таки пов’язаний з контекстом і що ‘очищення’ не стосується віруючих. Варто зазначити, що в цій праці зовсім не згадувалося про «судове слідство».

Гідні уваги відповіді

Наскільки адвентисти усвідомлюють, що ця підвалина занадто хистка, щоб підтримувати доктрину про «судове слідство»? Д-р Каттрелл запитав 27 провідних теологів адвентизму: «Які лінгвістичні або контекстуальні підстави ви можете навести для поєднання 8-го розділу Даниїла з 16-м розділом Левит?» Що вони відповіли?

«Усі двадцять сім підтвердили відсутність будь-яких лінгвістичних або контекстуальних підстав для застосовування Дан. 8:14 до події, прообразом якої був день Окуплення, і до судового слідства». Він запитав їх: «Чи у вас є якісь інші підстави для такого поєднання?» Більшість теологів-адвентистів сказали, що у них немає жодних інших підстав, п’ятеро відповіли, що вони зробили таке поєднання, бо це зробила Елен Уайт, а двоє сказали, що вони взяли за основу доктрини «щасливий випадок» у перекладі. Теолог Форд зауважує: «Такі висновки, запропоновані елітою наших учених, насправді доводять, що наше традиційне вчення стосовно Дан. 8:14 недоказове».

Чи допоможе Послання до євреїв?

Друга підвалина: Даниїла 8:14 пов’язують з 9-м розділом Послання до євреїв. «Усі наші ранні праці, пояснюючи Дан. 8:14, посилаються на Євр. 9»,— говорить теолог Форд. Це поєднання було зроблено після «великого розчарування» в 1844 році. У пошуках керівництва міллерит Хайрам Едсон кинув свою Біблію на стіл так, щоб вона впавши розгорнулась. Яким був результат? Йому відкрився 8-й і 9-й розділи Послання до євреїв. Форд говорить: «Що могло б бути відповіднішим і символічнішим для твердження адвентистів, що в цих розділах є ключ до значення 1844 року й Дан. 8:14?!»

«Це твердження є вирішальним для адвентистів сьомого дня,— додає д-р Форд у своїй книжці «Даниїла 8:14, день Окуплення й судове слідство».— Тільки в Євр. 9... можна знайти докладне пояснення суті... такої важливої для нас доктрини про святиню». Так, 9-й розділ Послання до євреїв — це той розділ у «Новому Завіті», що пояснює пророче значення 16-го розділу Левит. Але адвентисти також говорять, що Даниїла 8:14 — це той вірш у «Старому Завіті», який пояснює те саме. Якщо обидва положення правдиві, то між 9-м розділом Євреїв і 8-м розділом Даниїла також повинен існувати зв’язок.

Десмонд Форд зауважує: «Коли читати Євр. 9, то відразу стають очевидними певні речі. Там немає прямого посилання на книгу Даниїла і, безсумнівно, жодного на Дан. 8:14... У цілому цей розділ є застосуванням Лев. 16». Форд говорить: «В єдиній книзі Нового Завіту, де обговорюється суть служіння у святині, неможливо знайти нашого вчення про святиню. Це визнають відомі адвентистські автори по цілому світі». Отже, друга підвалина також занадто хистка, щоб підтримувати цю проблематичну доктрину.

Проте цей висновок не новий. Уже багато років, говорить д-р Каттрелл, «біблеїсти Церкви чітко усвідомлюють екзегетичні проблеми, на які наштовхується наше традиційне тлумачення Даниїла 8:14 і Євреїв 9». Коло 80 років тому впливовий адвентист сьомого дня Е. Дж. Ваґґенер написав: «Адвентистське вчення про святиню, в тому числі про «Судове Слідство»... фактично є запереченням окуплення» («Віросповідання», англ.). Понад 30 років тому ці проблеми було представлено Генеральній конференції, керівництву Церкви АСД.

Проблеми й безвихідь

Генеральна конференція призначила «Комітет з проблем у книзі Даниїла». Він мав підготувати звіт про те, як вирішити проблеми, пов’язані з Даниїла 8:14. Чотирнадцять членів комітету п’ять років вивчали це питання, але так і не змогли запропонувати одноголосного рішення. У 1980 році член комітету Каттрелл сказав, що більшість членів комітету схиляється до думки, що тлумачення адвентистами Даниїла 8:14 можна «вважати задовільним» на підставі ряду «припущень», і що про ці проблеми «слід забути». Він додав: «Пам’ятайте, назва комітету — Комітет з проблем у книзі Даниїла, але переважна більшість його членів пропонувала забути проблеми й мовчати про них». Це стало б рівносильним «визнанню, що у нас немає відповідей». Тому меншість відмовилася підтримувати погляд більшості, і не було зроблено офіційного звіту. Ці доктринальні проблеми залишились невирішеними.

Говорячи про цю безвихідь, д-р Каттрелл каже: «Проблема, пов’язана з Даниїла 8:14, усе ще існує, бо ми й досі не хочемо примиритися з тим фактом, що перед нами стоїть справжня екзегетична проблема. Це питання існуватиме доти, доки ми удаватимемо, нібито немає ніякої проблеми й доки вперто триматимемо голову — як усі, так і кожен зокрема — в піску своїх упереджених поглядів» (з англійського журналу «Спектр», який видає Спілка адвентистських форумів).

Д-р Каттрелл заохочує адвентистів «ще раз уважно переглянути основні припущення і принципи екзегези, на яких ми спираємось у своєму поясненні цього місця в Біблії, яке для адвентизму є необхідним». Ми заохочуємо адвентистів дослідити доктрину про «судове слідство», щоб з’ясувати, чи її підвалини твердо ґрунтуються на Біблії, чи стоять на сипких пісках традиціїc. Апостол Павло дав мудре заохочення: «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!» (1 Солунян 5:21).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 27]

Даниїла 8:14 у контексті

ДАНИЇЛА 8:9 «Від одного з них виріс другий, маленький ріг, що став незмірно великим, на південь, на схід і на славний край. 10 І піднявся аж до небесного воїнства й скинув на землю частину воїнства й зір, і розтоптав їх. 11 Він піднявся аж до начальника воїнства й забрав у нього повсякчасну жертву й перевернув місце його святині, 12 тож на повсякчасну жертву був покладений гріх, і правду кинуто на землю; він учинив так, і йому пощастило.

13 І я почув, як один святий говорив, а другий святий сказав тому, який говорив: Докіль триватиме видіння про скасовану повсякчасну жертву, про гріх руїнницький, поставлений там, і святиню та потоптане небесне воїнство? 14 А той йому: Аж до двох тисяч трьох сот вечорів та ранків; тоді святиня ввійде в свої права [«святе місце буде конче приведене у свій належний стан», НС]» (Переклад Хоменка).