Як вам показати вдячність за те, що Ісус зробив

ВЧИНКИ гримлять голосніше „Дякую Вам” ніж слова. Тому то, коли ви оцінюєте те, що Ісус зробив для вас, то будете практикувати віру в Нього, як вашого Спасителя. По суті, тільки цим учинком ви можете мати надію скористати з Ісусової жертви. Чи пам’ятаєте той вислів „практикувати віру”, який знаходиться в Єв. Івана 3:16, (НС)? Це значить щось більше ніж тільки вірити й в розумі згоджуватись з фактом, що Ісус помер за вас. Також необхідно діяти згідно з вашим переконанням.

Зверніть увагу на те, що Петро сказав своїм євреям-слухачам невдовзі після свята П’ятидесятниці 33 року н.е.: „Тож покайтеся й наверніться, щоб ваші гріхи були стерті”. (Дії 3:19, Переклад Хоменко) Це показує два різні вчинки. З одного боку, ми щиро будемо протистояти грішним нахилам нашого розуму й тіла. З другого боку, ми просимо Бога, щоб Він простив нам наші гріхи на основі Ісусової жертви.— 1 Івана 2:1, 2.

Наслідуйте Ісусів приклад

Коліна, охрещеного християнина вже 24 роки, запитали чому він був вдячний за те, що Ісус зробив. Він відповів так: „Я оцінюю Його жертву викупу, але це Його приклад найбільше допомагає мені. Його життя є взірцем для мене наслідувати Його”.

Якщо ми справді є вдячні, то чи ж не хочемо наслідувати Ісусів зразок покірності, підкорення, і саможертовної любові? Якщо ви устами відповідаєте, „Так!” то що відповідають ваші відношення й вчинки? Наприклад, як більшість людей будуть ставитись до призначення, яке поширює правдиве поклоніння, але яке вимагає покірності й жертви від них, як-от чистити підлоги в будинку в якому збираються на християнські зібрання? Як би ви віднеслись до цього? Чи ж ви, оцінюючи Ісуса та Його небесного Отця, були б охочі виконати таку працю, яку багато людей вважають бути нижчою їхньої гідності й через яку вони почувають себе ніяково? Ісус упокорив Себе й виконував людям порівнювані послуги.— Івана 13:2—17; Филип’ян 2:7, 8.

Давайте застановимось над ще одним прикладом. Непорозуміння часто доводить до неприємних слів і образи. Що більшість людей будуть робити, коли б знайшли себе в кімнаті, повній людей, між якими є хтось, який дуже образив їх? Що ви робили б? Бувши вдячні Ісусові й Єгові, то чи ви були б охочі зробити перший крок, щоб примиритись з образником, роблячи це з тихим і лагідним духом? Ісус і Його небесний Отець зробили це з грішним людством.— Римлян 5:6—10; 1 Івана 4:9—11.

Крім того, тому що Ісус віддав Свою небесну славу, щоб стати людиною а тоді віддав Своє тілесне життя, як Відкупитель людства, то дуже послужив людству Своїм навчанням. Жодна інша людина так не вплинула на добро людства як Ісус Христос. Він був учителем без порівняння. Він навчав людей Божого Ім’я, Його особистість, наміри, волю для людських створінь.— Івана 7:45, 46.

Між видатними прикладами Його навчання є Нагірна Проповідь. У тій проповіді Ісус заявив те, що тепер звуть Золотим Правилом: „Завжди поводьтеся з людьми так як ви хочете, щоб вони з вами поводились”. (Матвія 7:12, Новий англійський переклад) Він теж показав, які були дві найбільші заповіді в Законі: ,Любити Бога Єгову всім серцем, душею, розумом, та силою, і любити ближнього свого як себе самого’. (Марка 12:29—31) Також необхідно звернути увагу на пророцтва, яких сповнення дуже ясно показує в який час ми живемо.— Матвія, розділи 24 і 25.

Ісус підтримував Своє навчання ділами, даючи нам досконалий приклад наслідувати Його. Він почав Свою службу представивши Себе повністю виконувати волю Свого Отця, а тоді на символ Свого представлення охрестився у воді. Бог послав Його на землю, щоб Він основно свідчив про правду. Саме перед Його смертю, Ісус міг сказати Своєму Отцеві: „Я прославив Тебе на землі,— довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати”, і „Я Ім’я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав”.— Івана 17:4, 6.

Ісус мав на увазі, щоб інші наслідували Його приклад. Це стає ясним з Його власних слів, а також слів Його послідовників. „Ідіть за Мною”, і, „Іди вслід за Мною”, сказав Ісус у Матвія 4:19 і 19:21. „Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його”, і, „Будьте наслідувачами мене, як і я Христа”, написали апостоли Петро й Павло.— 1 Петра 2:21; 1 Коринтян 11:1.

Щоб показати вдячність за те, що Ісус Христос зробив для вас як Великий Учитель і Зразок, то продовжуйте навчатись того, що Він навчав. Це значить, що ми мусимо регулярно студіювати Боже Слово, зокрема Християнське Грецьке Святе Письмо, в якому знаходяться Ісусові навчання. Тому, що вам потрібно допомоги зрозуміти й оцінювати читане, то було б добре постарати собі надрукований підручник для студії Біблії придатний для цієї цілі.a Також, дуже старайтесь застосовувати в щоденному житті те, що навчаєтесь. Так, необхідно мати правильні діла. Ісус сказав: „Не кожен, хто каже до Мене: ,Господи, Господи!’ увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі”.— Матвія 7:21; 4:17; Луки 4:17—21.

Поставте поклоніння Єгові на першому місці

Сьогодні більше як 1 056 000 000 людей заявляють себе бути християнами. Але які невдячні більшість цих людей є за те, що Ісус зробив для них! Ясно, багато вірять, що вони досить добре служать Богові, коли підуть до церкви два рази на рік, на головні свята так званого Християнства. Або, так як інші люди кажуть, ,Я люблю Бога, тому що вірю в Десять Заповідей’. Але скільки тих людей слухаються тих Заповідей? Досконалий закон, якого стародавній Ізраїль був під обов’язком додержувати, віддавав першість правильному поклонінню Богові Єгові, а головно Його першим чотирьом заповідям.— 2 Мойсеєва 20:1—11.

Скільки так званих християн дійсно додержуються Ісусового прикладу застосуванням принципів у Десятьох Заповідях у щоденному житті? Чи ж вони віддають Богові „особливої відданості”, так як друга заповідь вимагає? Чи, так як Ісус робив, вони об’являють людям Боже Ім’я в правильний спосіб, так як наказує третя заповідь? Правдиві християни не є тільки доброчесні, але також кладуть поклоніння Єгові на першому місці в їхньому житті.— Матвія 6:33.

Багато таких християн знають, що збиратись разом є частиною поклоніння Богові. Але чи ви вже колись подумали, що регулярно приходити на християнські зібрання є ознакою вдячності? Апостол Павло був такої думки. Він робить цей висновок у десятому розділі свого послання до Євреїв. Він теж виявляє небезпеку байдужності відносно християнських зібрань. Через таке відношення християнин може знеохотитись і стати недіяльним у добрих учинках віри. Для декотрих інших, оцінювання Божого способу на спасіння через Христа може зменшуватись. Якщо це так і вони не завернуть цього напряму, не підкріплять своєї віри, то це може довести до добровільного гріха, а навіть відступництва. Це було б таке саме як вважати Божий дар бути чимось „звичайним”, і цим ображати Єгову й Ісуса.— Євреїв 10:23—31.

Зауважте Павлову пересторогу тим, які, не тільки зневажають зібраннями, але дійсно відкидають Божий дар на спасіння. „Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає ,при двох чи трьох свідках’,— скільки ж більшої муки,— додумуєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто духа благодаті зневажив!” — Євреїв 10:28, 29.

Закон був Божий дар даний через Мойсея. Отже, Павло пригадує своїм читачам, що коли непокаяних порушників того божественного Закону карали смертю, то скільки більше заслуговують такої кари ті, хто презирливо зневажає Божий більший дар через Ісуса Христа, більшого Мойсея. Ті, хто оскверняє Сина Божого, Спасителя, і зневажає Його жертву, помруть „другою смертю” — сувора кара без надії на воскресіння.— Об’явлення 21:8; 5 Мойсеєва 13:6—10; 17:2—7.

Павло також показує, який невдячний стає добровільний грішник або відступник. Така людина щонайбільше образила Сина Божого в три способи. По-перше, вона „потоптала Сина Божого”. Така людина тепер вважає Ісуса бути її ворогом, тому що в давнину завойовники топтали їхніх завойованих ворогів, або тепер презирливо дивиться на Нього, тому що людина топче те, що зневажає. (Порівняйте з Єв. Матвія 7:6.) По-друге, така людина „кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважає”. Вона зневажає засіб (Христову кров) якою її визнано очищеною. Вона вважає ту кров, якою було затверджено Новий Заповіт, бути маловартою, неначе кров недосконалої людини, як щось несвяте. По-третє, така людина „образила духа незаслуженої ласки із зневагою” (НС). Вона зневажає Божу активну силу, добровільно противиться впливові Єгови, кажучи, що Він не має значення й таким чином не потрібний їй.— Ефесян 4:30.

Такої зневажливості можна уникнути, коли завжди будемо оцінювати Божий дар на спасіння. Християнські зібрання допоможуть нам правильно оцінювати цей дар. Тому, що Єгова й Ісус є невидимо присутні на цих зібраннях, то вдячні християни не будуть принижувати їх, так як роблять відступники, але будуть старатись як можуть, щоб регулярно приходити на них.— Порівняйте з пророцтвом Малахії 3:16; Матвія 18:20.

Отже, будьте вдячні за те, що Ісус зробив для вас. Практикуйте справжню віру в Його жертву викупу. Наслідуйте Його приклад у ваших стосунках з людьми. Поставте на першому місці в вашому житті поклоніння Його Отцеві, Богові Єгові. У цей спосіб ви можете сказати: „Дяка Богові за невимовний дар Його”, незаслуженої ласки через Ісуса.— 2 Коринтян 9:15.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 6]

Різні способи, якими можна показати вдячність Ісусу