Блаженні ті, хто пильнує!

„Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони!” — ЛУКИ 12:37.

1. Чому слуги Єгови завжди ,чекали Його’, але що можна запитати про церкви так званого Християнства?

„ЄГОВА — Бог правосуддя. Щасливі всі ті, хто надію на Нього кладе”. (Ісаї 30:18, НС) Ще відтоді, коли Єгова оголосив невдачу змія й визволення через обітоване Насіння, Його вірні слуги жили в надії сповнення тієї обіцянки. (1 Мойсеєва 3:15) Але, чи теологи так званого Християнства допомагають членам їхніх церков пильнувати того остаточного визволення від Сатани та його насіння?

2. Чому „народи” повинні чекати „Шіло”?

² У своєму останньому пророцтві, Яків передсказав, що Насіння обіцянки прийде через плем’я Юдине. Назвавши те Насіння символічним ім’ям Шіло, Яків сказав, що „Йому буде послух народів”. Згідно з грецьким Перекладом септуагінта, Шіло буде „надією народів”. (1 Мойсеєва 49:10) „Народи” ще більше повинні чекати того Шіло, тому що Єгова був сказав Авраамові, дідові Якова: „Всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе”. (1 Мойсеєва 22:18) Але перше те Насіння, Шіло, або Месія, мало зійти на землю між потомство Авраама й народитись у Юдиному племені.

Пильнуючий єврейський останок

3. Що Лука говорить про чекання єврейського народу в 29-му році н.е., і чи історія доказує це?

³ Єврейський історик Лука каже, що „у п’ятнадцятий рік панування Тиверія Кесаря [29-му році н.е.]”, „усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана [Хрестителя], чи то він не Христос [єврейське, Ма·шіʹах, Месія]?” (Луки 3:1, 15) Чи світська історія доказує те, що Лука говорив? Нове англійське видання Історія єврейського народу за часів Ісуса Христа, автор Еміль Шурер, питає: „Чи ж ця надія [Месіанська] завжди була живою серед народу?” На відповідь, твір каже: „В останніх передхристиянських століттях, а зокрема в першому н.е., ця надія знову дуже ожила, так як показує псевдопіграфа [єврейська апокаліпсична література], Кумран [писання суспільств Мертвого моря], Йосиф і Євангелія рішуче говорять про видіння записані в книзі пророка Даниїла... дуже впливали на оформлення месіанської ідеї”.

4, 5. (а) Чому євреї сподівались Месії в той час, і як це підтверджено? (б) Якого Месії багато євреїв чекали, і кому Єгова виявив прихід правдивого Месії?

⁴ Коментуючи про Матвія 2:2, один вчений написав: „У цей час сподівались з’явлення якоїсь видатної персони в Іудеї. Євреї дуже чекали приходу Месії. Вираховуючи час згаданий в Даниїловому пророцтві (розділ 9, вірші 25 до 27), вони знали, що вже настав час на прихід Месії”. Також можна сказати, що римські історики Светоній й Таціт, як також єврейські історики Йосиф і Філо, згадують цю надію. Французький Підручник Біблії, автори Бак’юс і Вігуру (том 3, сторінка 191), підтверджують це, і кажуть: „Люди знали, що сімдесят тижнів років у Даниїловому пророцтві вже кінчались; ніхто не дивувався, коли Іван Хреститель почав оголошувати, що Боже Царство вже наблизилось”.

⁵ Отже, маємо історичний доказ на те, що євреї чекали приходу Месії, або обітованого Насіння, і що ці надії грунтувались на сповненні пророцтва про час.a (Даниїла 9:24—27) Правда, більшість євреїв у першому столітті належали до різних сект іудаїзму й сподівались політичного Месії, який, так як каже Коротка єврейська енциклопедія, „знищить ворогів Ізраїлевих і заснує еру досконалого миру та досконалості”. Але останок вірних євреїв чекав на правдивого Месію. Між цими були Захарій й Єлисавета, батьки Івана Хрестителя, як також Семен, Анна, Йосип і Марія. (Матвія 1:18—21; Луки 1:5—17, 30, 31, 46, 54, 55; 2:25, 26, 36—38) Тим особам, а не релігійним провідникам іудаїзму, Єгова підтвердив те на що Даниїлове пророцтво часу допомагало їм чекати, тобто, на прихід обітованого Насіння, або Месії, „як настало виповнення часу”.— Галатів 4:4.

Ранні християни пильнували

6. Як батьки виховували молодих євреїв, і як це допомогло декотрим ставати Ісусовими учнями?

⁶ Йосип і Марія знали, що та дитина Ісус, яку вони виховували, мала стати Месією. Говорячи про Його виховання, Нова британська енциклопедія каже: „Правдоподібно Ісус виростав у побожності, яку практикувалось удома, а також у синагозі (студіювали Біблію, слухались Закону, молились і чекали остаточного приходу Месії)”. Інші діти, вірного єврейського останку, виростали в Месіанській надії, і через цю надію декотрі негайно послухались Ісусового поклику й стали Його учнями.— Марка 1:17—20; Івана 1:35—37, 43, 49.

7. (а) Чи Ісус навчав, що Царство було щось у особистих християнах? (б) Чого християни повинні пильнувати?

⁷ При кінці Своєї земної служби, Ісус навчив Своїх учнів чекати Його майбутньої „присутності” і приходу Його Царства. Британська енциклопедія каже: „Ісус чимало говорив про ці традиційні теми — кінець світу, остаточний суд, і Божий Новий Світ — які то слова зберігаються в євангельській традиції. Отже, Ісус ніяк не перемінював Царство Небесне на виключно релігійний досвід особистої людської душі й не давав єврейській есхатологічній надії значення еволюційного процесу властивого світові або мети, якої добивається людським зусиллям... Він Сам не мав, і не заохочував, надії на державного Месію... Він також не допомагав зелотам прискорювати прихід Божого Царства”. Ні, Ісус дав християнам ознаку, яка складається з багатьох рис, по якій вони перше пізнають зближаюче знищення Єрусалима, а тоді, багато пізніше, ,ознаку Його присутності й закінчення ладу’.— Матвія 24:3 до 25:46; Луки 21:20—22.

8. Як ми знаємо, що Ісус не вірив, що Він незабаром одержить Своє Царство, отже що Він порадив Своїх послідовників робити?

⁸ Вільнодумці, а навіть декотрі теологи так званого Християнства заявляють, що ранні християни вірили, що Христова парусія, або присутність, мала відбутись у їхній час. Декотрі навіть піддають думку, що Ісус Сам вірив, що незабаром одержить Своє Царство. Але в Його притчах про таланти й міни, Ісус показав, що „по довгому часі” Він вернеться в царській силі й розрахується з Своїми рабами, яким Він доручив Своє майно. (Матвія 25:14, 19; Луки 19:11, 12, 15) І в Своєму пророцтві про ,ознаку Його присутності й закінчення ладу’, Він признав, що „ані ангели небесні, ані Син,— лише Сам Отець” знав „день і годину” в який то час прийде кінець. Він додав: „Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш”.— Матвія 24:3, 14, 36, 42.

9. Чи апостол Павло натякав, що Христова присутність мала відбутись в його час? Поясніть.

⁹ Про те чи ранні християни вірили в неминучість Христової присутності, один довідникb каже: „Припущення, що Павло сподівався скорої парусії в 1 Солунян, не є цілком обгрунтоване. Так рано як у 1 Солунян 5:10 Павло говорив про можливість своєї смерті. Не слід відкидати можливості, що коли Павло каже ,ми’ в 1 Солунян 4:15 і 17, то ототожнював себе з останнім родом не припускаючи, що він сам належав до того роду”. В своєму другому листі до Тимофія, Павло ясно каже, що він не мав надії одержати нагороди аж поки прийде „той день”, день у якому Христос „виявиться” в Його Царстві, коли буде судити „живих і мертвих”.— 2 Тимофія 4:1, 8.

10. Як правильне пильнування зберегло життя іудейських християн у першому столітті?

¹⁰ Чекаючи присутності Ісуса Христа й приходу Його Царства, християни мали пильнувати. Тому що іудейські християни пильнували, то могли пізнати ознаку, яку Ісус був дав на прийдешнє знищення Єрусалима. (Луки 21:20—24) Коли Сестій Галл прийшов і оточив Єрусалим у 66-му році н.е., то пильнуючі християни втекли з міста а також з навколишньої території, коли він несподівано, і незрозуміло їм чому, відступив з своїм військом. Згідно з ранніми церковними істориками Гегесіпом, Євсевієм і Епіфанієм, іудейські християни знайшли сховок на другому боці Йордану в місцевості Пелла. Духовна пильність зберегла їх від смерті або поневолення, коли римська армія повернулась у 70-му році нашої ери під генералом Титом і знищила Єрусалим. Як ті християни десь тішились через те, що пильнували!

Християнська надія після 70-го року н.е.

11, 12. Яке було правильне відношення для християн після знищення Єрусалима в 70-му році н.е., і як це мало охороняти їх?

¹¹ Тому що Ісус буде присутнім „по довгому часі”, то яке було правильне відношення для християн після знищення Єрусалима в 70-му році н.е. і протягом століть аж до часу кінця? Чи християнська надія мала охолонути? Ні! Троє послань апостола Івана й Об’явлення, або Апокаліпсис, писались після 70-го року н.е. В його першому посланні, Іван перестерігає проти „антихриста”, і наказує християнам зоставатись у єдності з Христом тоді як чекали Його „присутності” і Його з’явлення. (1 Івана 2:18, 28; 3:2) У всіх трьох посланнях Іван перестерігає проти відступництва. А Об’явлення, від самого початку аж до кінця, орієнтується на Христовому приході в славі Свого Царства, з Його передостаннім висловом: „Амінь. Прийди, Господи Ісусе”.— Об’явлення 22:20.

¹² Християни мали спрямовувати свою орієнтацію на парусію. Це значить, що день за днем вони мали жити в надії Христової „присутності”. Ернест Бенц, професор церковної історії, пише: „,Останнє’ стало першим, щодо негайності для вірних у ранній церкві. Центральний зміст їхньої віри й надії був прихід Божого Царства”. Коли б Царство й не прийшло в їхньому житті, то правильна надія християн таки буде охороняти їх від духовної дрімоти й втягнення в світ Сатани.— 1 Івана 2:15—17.

13, 14. Які два крайні погляди існували між відступницькими християнами в другому й третьому століттях нашої ери?

¹³ Правда, коли відступлення розвивалось по смерті апостолів, то розвивались і неправильні поняття про близькість Христового приходу в Його Царстві. У своїм творі Рання церква й світ, С. Й. Кад’ю каже: „Іреній [в другому столітті н.е.] і Гіпполит [пізно в другому й спочатку третього століть н.е.] обидва думали, що це було можливо досить точно вирахувати час, у якому мав прийти кінець”. Дехто, не мавши правильної хронології, думав, що 6000 років людської історії вже кінчались, і що прихід сьомого тисячоліття вже був близько. Певно, вони помилялись. Але вони принаймні старались бути духовно пробудженими.

¹⁴ З другого боку, більшість відступницьких християн стали байдужими й загубили надію на Царство. Теологічний словник Нового Завіту каже: „Під впливом філософії Платона й етик стоїків, християнські апологи [„отці” церкви в другому й спочатку третього століть] мало користувались поняттям про Боже Царство. Наскільки вони мали есхатологію, то в ній панувала ідея досконалості особистого християнина... Грецькі поняття про безсмертя, вічне життя й знання, були важливіші від біблійних понять про [Царство Боже]... Подібно в Орігена [185 до 254 рр. н.е.],.. майже немає місця на біблійну звістку про Боже Царство”.

15. З розвитком відступництва, яке було відношення авторитетних церков до навчання про „Останні Події”?

¹⁵ В основному, таке то відношення існувало протягом століть між так званими християнськими церквами. Британська енциклопедія виявляє: „З часу римського імператора Константина (який помер у 337-му році) розуміли, що політичне визнання Християнства було здійсненою надією на Христове Царство. Футуристична [занепадницький напрям, який заперечує реалізм] есхатологія продовжувалась у придушених підпільних сектах”. „До Реформації в 16-му столітті, єретичні групи... обвинувачували римську церкву в зраді оригінальної есхатологічної неминучої надії”.

,Блаженні ті, що пильнують’

16. Які групи появились у 19-му столітті, і що декотрі вірили?

¹⁶ Тому, що „більш авторитетні християнські церкви” уже не пильнували Христової присутності й Його приходу в царській силі, то мусили пильнувати ті, так як церква називає їх „єретичні групи”. У 19-му столітті з’явилось кілька таких груп по країнах у яких звичайні люди мали Біблію й могли студіювати її. Авторитетні церкви для яких навчання про „Останні Події” вже загубило своє значення, зневажливо називали такі групи бути Адвентистами або Тисячолітниками, тому що вони чекали Христового другого приходу й вірили, що Христос мав царювати тисячу років. Багато цих груп сподівались, що Христос повернеться на Землю, щоб заснувати на ній Його тисячолітнє Царство. Декотрі з них вираховували, що Христос мав повернутись у 1835-му році (Ірвеніти, в Англії), 1836-му році (послідовники Бенгелія, в Німеччині), у 1843-му році (послідовники Міллера, в Сполучених Штатах) і в 1889-му році (група менонітів у Росії).

17, 18. Як віднеслись головні церкви так званого Християнства, але що Ісус сказав Він буде сподіватись, коли ,прийде’?

¹⁷ Звичайно більш „авторитетні християнські церкви” тішились, коли ці передрікання доказались неправдиві. Католицька, ортодоксальні й головні протестантські церкви не робили такої помилки. Для них, навчання про „Останні Події” не мало „значення”. Вони вже давно перестали „пильнувати”.— Марка 13:37.

¹⁸ Однак, Ісус сказав Своїм учням: „Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони!.. Хто ж тоді вірний й мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!” — Луки 12:37—43.

19, 20. (а) Яка група з’явилась у 1870-их роках, і чому вона відступила від інших груп? (б) Який журнал став офіційним органом цієї групи, і як він допомагав усе більше й більше правдивим християнам?

¹⁹ Між так званими єретичними групами, які чекали ознаки Христового повернення пізно в 19-му столітті був клас, який збирався студіювати Біблію під керівництвом Чарлза Русселя з Пітсбургу, Сполучених Штатів. Руссель писав: „Від 1870 до 1875 року був час постійного росту пізнання та любові Бога й Його Слова... Проте, у той час ми тільки почали розуміти Божий план, і розучуватись улюблених помилок... Ми дуже сумували через помилку других Адвентистів, які сподівались тілесного повернення Христа”.

²⁰ Руссель з його друзями відразу зрозуміли, що Христова присутність буде невидима. Вони відлучились від інших груп, і в 1879 році почали друкувати духовний харч у Сіонській Вартовій Башті й віснику Христової присутності. З першого року його видання, цей журнал звертав людям увагу на основі здорової біблійної хронології, що 1914 рік буде дуже важливим. Отже, коли в 1914 році почалась Христова невидима присутність, блаженні були ці християни, через те що пильнували! Протягом більше як століття, цей журнал, який тепер називається Вартова Башта — оголошуючи Царство Єгови, допоміг чимраз зростаючому числу правдивих християн „пильнувати” і „бути пробудженими”. (Марка 13:33) У наступній статті будемо обговорювати, як вони зробили це.

[Примітки]

Запитання для перегляду

◻ Який є доказ, що в першому столітті євреї сподівались приходу Месії?

◻ Як пильнування допомогло іудейським християнам?

◻ Як відступництво вплинуло на християнські надії?

◻ Якого раба Христос буде сподіватись, як буде наближатись час кінця?

◻ Яка група християн задовольнила цим вимогам, і за допомогою якого хурналу?

[Ілюстрація на сторінці 12]

Видавці цього журналу завжди пильнували