Скеровуйте новозацікавлених до Божої організації
„Братство любіть”.— 1 ПЕТРА 2:17.
1, 2. Що, крім доктрин, християнські вчителі навчають?
ВЧИТЕЛЬ має обов’язок передавати людям факти. Але добрий вчитель робить щось більше від цього. Він передає студентам цінності, допомагає їм розуміти важливість того, що він навчається й показує йому, як найкраще користуватись тим знанням. Зокрема це правда про християнського вчителя. Правда, він мусить навчати „Божу правду”. (Римлян 1:25) Але це включає щось більше ніж тільки знання доктрин. Біблія заохочує нас навчати людей боятись Єгови, як також добрості й розсудливості.— Псалом 34:12; 119:66.
2 Ісус згадав інші справи, яких необхідно навчати: „Робіть учнів з людей всіх народів... навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів”. (Матвія 28:19, 20, НС) ,Усе те, що Я вам заповів’ значить брати участь у всесвітньому проповідуванні пророкованого на наш час. (Матвія 24:14) І ми мусимо звертати увагу наших біблійних студентів на щось інше. На що? Щоб дізнатись відповіді на це запитання, подумайте про службу апостола Павла й зауважте щось важливого в його навчанні.
Павло — організатор
3. Що Павло робив, коли навчав новозацікавлених у Коринті?
3 Протягом його перших відвідин Коринта, то незважаючи на опозицію євреїв, багато людей слухали апостола Павла. Павло не навчав цих новозацікавлених тільки особисто. Ми читаємо: „Вийшовши звідти [єврейської синагоги], він прибув до господи одного, на ім’я Тити Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою”. (Дії 18:7) Той дім став місцем у якому нові учні збирались на поклоніння. Згодом Павло зорганізував їх у збір.— 1 Коринтян 1:2.
4. Що незабаром зорганізувалось у Ефесі, коли Павло почав навчати?
4 Пізніше Павло прибув до Ефесу, в якому він те саме робив. Павло навчав зацікавлених людей особисто, „від дому до дому”. (Дії 20:20) Він також зараз робив розпорядок для тих нових учнів збиратись. Він „виділив учнів [від євреїв], і щодня проповідував у школі одного Тирана”. (Дії 19:9) Згодом цих християн, теж, зорганізовано в збір в якому служили призначені старші.— Дії 20:17, 18.
5. Що ранні християнські вчителі робили з новозацікавленими як тільки можливо?
5 Ясно, коли нові люди приймали правду в першому столітті, то їх не залишалось. Їх збиралось у збори. Ці люди дуже тішились підбадьорюванням від урядового тіла в той час. Дозрілі брати, такі як Павло й Варнава, жертвували багато часу навчати в цих новоформованих зборах і „благовістили разом з іншими багатьма Слово Господнє [Єгови, НС]”. (Дії 15:30—35) Чому? Чому не залишати тих нових учнів покладатись на їхнє новонавчене сумління, щоб воно керувало їх чинити правильне?
Чому збори?
6. Чому ранні християни організувались у збори?
6 На це чимало причин, деякі ми тут згадаємо. По-перше, коли людина стає християнином, вона вже не має багато спільного із світом. (Івана 17:14, 15) Якби таких людей залишалось відокремленими, то вони будуть почувати себе дуже самотніми. Але, у громаді із співхристиянами в місцевому зборі, інші християни підкріплять їх триматись осторонь світу. Крім того, Ісус сказав, що Його послідовники будуть „єдине”. (Івана 17:11) Ту єдність зокрема можна було зауважувати у зборах. Ісус також сказав: „По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”. (Івана 13:35) Щоб між християнами ця любов стала людям видимою ознакою, то вони мусили гуртуватись у суспільства. Ці суспільства були місцеві християнські збори, в яких християни наглядали один одного духовно, а також фізично. (Филип’ян 2:4) Наприклад, допомогу вдовам, про яку Павло дискутує з Тимофієм ясно організовано через збори.— 1 Тимофія 5:3—10.
7. (а) Чому Павлові слова до Євреїв 10:24, 25 є важливі? (б) Яка була роль християнських зборів у першому столітті в справах проповідування?
7 Отже, Павло прямо заохочував християн підтримувати місцевий збір, коли сказав: „І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих вчинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той”. (Євреїв 10:24, 25) Крім того, видатне проповідування доброї новини Царства в першому столітті ясно виконувалось в організований спосіб через збори. (Римлян 10:11—15) Тому то, святий дух скерував старших у зборі Антіохії послати Павла й Варнаву, як місіонери до непризначених територій, і Павло погодився з владою старших єрусалимського збору, коли ці призначали йому територію проповідувати в ній.— Дії 13:1—3; Галатів 2:8—10.
Місцеві збори сьогодні
8, 9. З яких же причин ми, теж, повинні скеровувати зацікавлених людей до місцевого збору?
8 Що ми сьогодні можемо навчитись з цієї історії? Що ми, теж, повинні скеровувати новозацікавлених людей до місцевого християнського збору. Сьогодні, так як за Павлового часу, Християнство не є релігією ізоляціоналізму (відособленості). „Хто відокремлюється, той шукає сваволі”, перестерігає книга Приповістей. (Приповістей 18:1, НС) З другого боку, „Хто з мудрими ходить, той мудрим стає”. (Приповістей 13:20) Новим учням потрібно духовного, морального й хвилюючого заохочення, якого християнський збір подає. Вони мусять зазнати любов співхристиян, службу старших і приємну єдність через яку бути християнином стає таким радісним, а також винятковим досвідом.— Псалом 133:1.
9 Сьогодні, також, всесвітнє проповідування доброї новини Царства організується головно через місцеві християнські збори. (Матвія 24:14) Отже, коли ми навчаємо нових учнів їхнього обов’язку брати участь у тій праці, то мусимо скеровувати їх до місцевого збору й показати їм, як кооперувати з тим збором.
Міжнародне братерство
10. Згадайте кілька віршів, які вказують на міжнародну єдність християн у першому столітті.
10 Проте, апостол Павло скеровував нових учнів, не тільки до місцевого збору. Він сказав в його посланні до Ефесян: „Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання”. (Ефесян 4:4) Було тільки одно „тіло”, всесітнє, а не кілька порозкиданих, місцево незалежних зборів. Ісус також мав на думці живих членів цього „тіла” на землі, коли говорив про „вірного й мудрого раба”, уповноваженого ,давати поживу’ своїм „челядникам”. (Матвія 24:45—47) Особисті християни по цілому світі мусять признати владу цього „раба”, якщо хочуть щоб він ,годував’ їх. Наслідок цього буде міжнародне товариство християн.
11. (а) Що Петро назвав цю міжнародну організацію християн? (б) Яким розпорядком підтримувалось догматичну єдність християн у першому столітті? Як Павло показав, що він визнавав цей розпорядок?
11 Тому то апостол Петро говорив про всіх християн його дня як „ціле товариство братів”. (1 Петра 2:17, НС) Вони були міжнародне „товариство” (грецьке, аделфотес, „братство”). Нові учні ставали частиною, не тільки місцевого збору, але також цього міжнародного братства. Збори підтримували контакт одні з одними. (Колосян 4:15, 16) Коли виникали догматичні питання, то християни не вирішували їх особисто. За авторитетною відповіддю, вони звертались до старших єрусалимського збору, які в той час служили як світове урядове тіло. (Дії 15:2, 6—22) Павло сам признав догматичну владу того тіла. Хоч він навчився правди через спеціальне відкриття від Ісуса Христа, то все-таки, подорожував у Єрусалим пояснити їм добру новину, яку він проповідував ,чи не дарма змагаюся я чи змагався’.— Галатів 1:11, 12; 2:1, 2, 7—10.
12. Які інші практики ще більше зв’язували „ціле товариство братів”?
12 Підтримувати єдність думки й вчинку „цілого товариства” братів, то посилалось таких подорожуючих служителів як Тимофія, Тита та Епафродита, відвідувати збори й підкріпляти їх, і між ними поширювались послання, як-от послання писані Павлом, Петром, Яковим, Іваном і Юдою. Тому що існувало таке братерство, то коли багатішим християнам інших місцевостей донеслась потреба їхніх братів в Іудеї в тяжкий час, Павло міг — через збори — організувати нужденним допомогу. (1 Коринтян 16:1—4) Особисті християни теж підбадьорювались, коли вчули про витривалість і віру ,цілого братства по світі’.— 1 Петра 5:9.
Скеровуйте нових учнів до „цілого товариства”
13. Які є подібності всесвітнього „цілого товариства братів” у першому столітті з сьогоднішнім?
13 Чи сьогодні, теж, є подібне „ціле товариство братів”? Справді що є. „Вірний й мудрий раб” ще існує і досі має відповідальність ,давати поживу’ своїм „челядникам”. (Матвія 24:45—47) Так як за Павлового часу, Урядове Тіло представляє цей „раб”-клас і керує всесвітнім проповідуванням „доброї новини”. Міжнародну єдність сьогодні також підкріплюється листами й друкованою літературою від цього Урядового Тіла, як також дозрілими вчителями, які обслуговують збори. Отже, коли людина навчиться правди, то вона навчається ставати частиною місцевого збору, а також відчуває, що вона є частиною ,цілого товариства братів’, всесвітнього. Християнський вчитель має відповідальність допомагати своєму студентові товаришувати із збором. Як можна робити це?
Допомагаючи іншим любити „ціле товариство”
14. Які способи ви знайшли успішними казати студентам Біблії про місцевий збір, а також міжнародну організацію Божих людей?
14 Християнський вчитель може сказати своєму студентові про збір і міжнародне братерство, а тоді він може показати йому. Як же він може сказати їм? Тут подаємо деякі способи, яких досвідчені вчителі корисно вживали: Призначайте час до або після біблійної студії обговорювати збір і його біблійну важливість, а також „вірного та мудрого раба” й спосіб яким він служить нам сьогодні. Розказуйте їм про Зал Царства й зібрання, які відбуваються в ньому. Розкажіть їм про цікаві речі, яких ви навчаєтесь на тих зібраннях. У ваших молитвах до і після студії, згадуйте місцевий збір, а також міжнародне братерство.
15. В які гарні способи можна показати зацікавленим збір і міжнародну організацію?
15 Але, як можна показати студентові все це? Ось деякі корисні способи: Коли тільки можливо, запрошуйте інших членів збору приходити з вами на студію, щоб студент знайомився з новими друзями. Це є дуже важливим для нього знати, що тих друзів, яких він загубить у старому ладі заступиться новими в ,цілому товаристві братів у світі’. (1 Петра 5:9; Матвія 19:27—29) Повністю вживайте брошуру Свідки Єгови в двадцятому столітті (анг.). У брошурі описується сучасну міжнародну організацію Свідків Єгови й поміщається кілька гарних малюнків великих конвенцій, Залів Царства, зібрань, проповідування тощо. Тут студент побачить широчінь діяльності „цілого товариства братів”. Також, у 23-му розділі книжки Ви можете жити вічно в Раю на землі (анг.) поміщаються кольорові малюнки сьогоднішньої Божої організації.
16. (а) Що ми повинні робити, як тільки можливо з нашими студентами Біблії? З яких біблійних причин? (б) Як ми можемо скористати з відвідин обласного або районного надзирателя, щоб допомогти нашим студентам Біблії стати частиною Божих людей?
16 Також пам’ятайте, Павло, знайшовши зацікавлених людей, зараз організував зібрання в Ефесі. (Дії 19:9, 10) Він сказав коринтянському зборові, що коли „ввійде якийсь невіруючий чи сторонній” на організоване християнське зібрання, то „таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: ,Бог справді між вами’ ”. (1 Коринтян 14:24, 25) Так само сьогодні, чим скоріше студент почне товаришувати з місцевим збором, то тим скоріше він зрозуміє де дійсно знаходиться правда. З цієї причини, християнські вчителі запрошують своїх студентів приходити на зібрання в зборі й на великі конвенції, якомога швидше. Якщо потрібно, вони вступають по новозацікавленого й привозять його на зібрання. Коли збір відвідує сьогочасний „Тит” або „Епафродит”, обласний чи районний надзиратель, то вони познайомлюють студента з ним і його дружиною, навіть запрошують ці гості засідати на їхню біблійну студію.
17. Отже, яка є важлива частина нашого обов’язку навчати й робити учнів? (Матвія 28:19, 20) Як наші студенти користають з цього?
17 Всесвітній збір помазаних Єговою — „стовп і підвалина правди”. (1 Тимофія 3:15) Щоб новозацікавлені користали з тієї „підвалини”, то мусять приєднуватись до соток тисяч покірних людей, які товпляться товаришувати з цими помазаними. (Захарія 8:23) Сьогодні ці покірні складають міжнародне братерство з більше як два з половиною мільйона чоловіка, і приймати правду значить товаришувати з тим міжнародним братерством. Коли новозацікавлені стають частиною того братства, тоді підбадьорюються й втішаються охороною, яку воно подає їм. Вони втішаються братерською любов’ю співхристиян і мають нагоду показати їм свою власну. (Євреїв 13:1) Це також значить, що вони стають частиною незліченного міжнародного натовпу, який переживе прийдешнє велике горе в вічність взаємної щасливої дружби. (Об’явлення 7:9—17) Отже, тоді як навчаєте ваших біблійних студентів доктрин, то не забувайте скеровувати їх до „цілого товариства братів” і навчайте їх любити його.— 1 Петра 2:17, НС.
Чи ви пам’ятаєте
◻ Що Павло робив з новозацікавленими в Ефесі й Коринті?
◻ Як цим чином Павло давав користь новим студентам?
◻ Крім навчати біблійних студентів доктрин, до чого ми повинні бути готові представити їх?
◻ В які практичні способи це можна зробити?
[Ілюстрації на сторінках 20, 21]
Нових студентів щиро приймається в „ціле товариство братів”