Трійця — чи ви повинні вірити в неї?

ЧИ ВИ щиро вірите в Трійцю? Сотні мільйонів людей в так званому Християнстві вірять у неї. Ви можливо завжди думали, що ця доктрина грунтується на Біблії. Чи ви вже точно знаєте, що це є Трійця? Чи ви розумієте це віровчення? Чи ви можете пояснити його?

Символ віри Афанасія, одно з найдавніших цілковитих заяв про Трійцю, пояснює її так:

„Божество Отця, Сина, і Святого Духа є одно: слава є однакова, величність співвічна... Отець є всемогутній, Син є всемогутній, і Святий Дух є всемогутній... Отже, Отець є Бог, Син є Бог, і Святий Дух є Бог. Однак, немає трьох Богів, тільки один... У цій Трійці жодин не є перший або другий; жодний не є більший або менший від другого. Але всі три особи є співвічні вкупі, і співрівні”.

Отже, згідно з догматом про Трійцю, то Отець, Син і Святий Дух є рівносильні, рівновладні й рівновічні. Але вирішальне питання є таке: Чи Ісус Христос з Його апостолами вірили в Трійцю й чи вони навчали про неї? Коли ми є переконані, що вони вірили в неї й навчали людей про неї, то мусимо примиритись з кількома запитаннями, які приводять до замішання.

У Марка 13:32, Ісус Христос сказав: „Про день же той чи про годину [коли Бог виконає Свій суд] не знає ніхто, ні анголи на небі, ні Син,— тільки Отець”.a (Дивіться на заголовок „Чому їх немає?” в обводі на сторінці 7.) Але якщо Отець і Син є рівносильні, то як це, що Син не знає того, що Отець знає? ,В Ісуса було дві природи’, дехто буде відповідати. ,Тут Він говорить як людина’. Однак, коли б це й було правда, то що ж сказати про „Святого Духа”? Якщо цей Дух є третя особа триєдиного Бога, то чому ж вона не знає? Міцність ланцюга є тільки така як його найслабіша ланка. І „Святий Дух” є частиною триєдиного ланцюга.

Подібно цьому, перед цим Ісус був сказав: „Не знає ніхто, хто є Син,— тільки Отець, і хто Отець — тільки Син”. (Луки 10:22) І знову, що ж сказати про „Святого Духа”? Якщо Дух є свідомою частиною „божества”, рівносильного з Отцем та Сином, то чому ж він не знає?

Більше як 20 років після смерті Ісуса й його сходження на небо, апостол Павло написав: „ ,Хто розум Господній [Отця] пізнав, який би його міг навчати?’ А ми маємо розум Христів”. (1 Коринтян 2:16) Як же це можливо мати „розум Христів” і однак не знати „розуму Господнього” — якщо Отець і Син є рівносильні?

У кн. Приповістей 8:22—24 читаємо: „ГОСПОДЬ створив мене спочатку Його творіння, першим з Його давніх чинів. Відвіку я був установлений, перед початком землі. Коли ж не було глибин я був породжений”. Раннім християнам було дуже відомо, що цей вірш стосується до Христа. Так як дослідник догмату про Трійцю, Едмунд Г. Фортман, пише: „Павло пристосовував цей уривок [Приповістей 8:22—31] до Божого Сина. Захисники цієї догми користувались цим уривком доказувати поганам, а також євреям, раніше існування Слова та Його приходу на землю й Його роль у творінні”. (Порівняйте Колосян 1:15—17; Об’явлення 3:14) Але якщо Ісус мав обмежений початок, бувши „створений”, „установлений”, „породжений”, давно перед Його народженням на землі, то як же Він може бути рівносильний з Отцем у вічності? Крім того, тільки створіння (тобто, хтось, який мав початок) може казати: „Живу я Отцем”.— Івана 6:57.

Ісус повторно звертався до Отця кажучи „Мій Бог” — навіть після Його повернення до небесної слави. (Матвія 27:46; Івана 20:17; Об’явлення 3:2, 12) Тільки нижча особа, поклонник, може відноситись до іншої особи як „Мій Бог”. Але як це, що Отець ані раз не звертається до Свого Сина як „Мій Бог”? І як це, що ми ніколи не читаємо, щоб Отець або Син звертались до „Святого Духа”, як „Мій Бог”?

Чи ж ви не казали б, що ці запитання викликають думку?

Чому не було реакцій?

Якщо ми думаємо, що Ісус Христос вірив та навчав, що Він був рівний Богові, то тут щось іншого приводить до замішання: Як це, що ми ніде не читаємо в „Новому Заповіті” про наслідки, які обов’язково виникали б з такого навчання? Які ж наслідки?

По-перше, подумайте як таке вчення впливало б на Ісусових учнів. Спочатку, вони правдоподібно вірили, що Ісус був тільки людиною. (Порівняйте з Єв. Марка 6:3.) Потім, в якомусь часі, припустім, що Ісус виявив Себе бути самим Богом. Як би вони ставились до цього? Як би ви були ставились до цього, коли б несподівано знайшли себе стоячого поруч Бога?

Говорячи про таку можливість, Ендрюс Нортон, один з старших професорів у Гарвардській школі богослів’я в 19-му столітті, сказав: „Яким же невимовним здивуванням ми були б охоплені!” І коли б людина дійсно взнала, що вона стояла перед фізичною присутністю Бога, „то як вона завжди говорила б про це найбільш переконливою мовою, коли б їй трапилась нагода говорити про нього!”

Але, щиро кажучи, чи ж ми бачимо таку дивну протидію Ісусових учнів у читанні Євангелій? ,Тому то Ісус поступово виявляв їм цю правду’, дехто може казати. Але як це, що навіть у посланнях „Нового Заповіту”, написаних роки після Ісусової смерті та воскресіння, нічого не згадується про такий подив? Чи ж не дивно?

Крім цього, виникали б ще інші необхідні наслідки, коли б Ісус був навчав, що Він був Богом. Для євреїв, які вірили, що „ГОСПОДЬ... ГОСПОДЬ один”, то це було б Богозневага піддавати думку, що Христос був рівний Богові, як друга особа Трійці. (5 Мойсеєва 6:4) З цього виникає двоє запитань.

(1) Як це, що письменники „Нового Заповіту” повторно не пояснюють, не з’ясовують, не ілюструють і не обороняють це неймовірне вчення на користь віруючим євреям? Жодне інше навчання не вимагало б докладнішого пояснення!

(2) І як це, що ми не знаходимо, невіруючих євреїв, які дуже жорстоко й гарячково протистояли Християнству, накидаючихся на доктрину, яка для них викликала б огиду? Жодна інша доктрина не була б більш дискусійною!b

Тому то професор Нортон спостерігав:

„Здається, що тоді як інші запитання багато меншої ваги (як наприклад, обрізання поганських новонавернених) ставали темами такого великого сумніву й суперечок, що влада самих апостолів ледве засновувала правду, то цей догмат [про Трійцю], такий незвичайний, такий огидний, такий незрозумілий, внеслось мовчки й дуже нерішуче прийнялось без огиди, без опору, або непорозуміння”.

Дивно, без будь-яких перебільшень!

Чому ж письменники „Нового Заповіту” не пояснили це? Чому єврейські противники не накидались на цей догмат? Тому, що ні Ісус ані Його апостоли не навчали того, що тепер взагалі вірять у так званому Християнстві — Трійцю! Звідкіля ж походить цей догмат про Трійцю?

Трійця — ганьба Богові?

,Хоч Письмо не навчає про Трійцю, то її пізніше прийнялось через традицію’, хтось може сперечатись. Однак, як це погоджується з Павловими словами написаними до Галатів 1:8; „Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили,— нехай буде проклятий”?

Біблія перестерігала про відступництво від правдивого Християнства, кажучи: „Що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів”. (1 Тимофія 4:1) Тому що, згідно з Новою католицькою енциклопедією, вчення про Трійцю не розвинулось повністю аж у „останній чверті 4-го століття”, то ми питаємо: Чи це можливо, що догмат про Трійцю виникнув через відступлення від правдивого Християнства? Чи Трійця дійсно може бути ,наукою демонів’?

Певно, що вирішальний фактор у цьому буде плід цього вчення. Коли євреї обвинувачували Ісуса за те, що в Нього був ,демон’, то Ісус відповів: „Не маю Я демона, та шаную Свого Отця”. (Івана 8:49) Що ж сказати про вчення про Трійцю? Чи воно приблизило вас до Бога Біблії? Чи воно шанувало Бога й приблизило людей до Нього? Що факти показують?

„Вчення про Святу Трійцю дуже трудно пояснити, і ніхто не розуміє його”, признає католицький священик Роберт І. Ганнон. Для того, щоб мати якусь основу на віру, то мислячі люди вимагають пояснення, які задовольняють логічний ум. Чи ж з поняттям про Бога, якого то поняття неможливо пояснити, не є щось неправильного? Чи Бога можливо шанувати поняттям, якого „ніхто не розуміє”? Правдиві християни мусять знати Бога, якому вони вклоняються. Тут немає місця на таємницю! — Івана 17:3.

Також, замість приближувати людей до Отця, то догмат про Трійцю зайняв Його місце. У протестантській традиції, через учення про Трійцю, то позиція Отця вже стала майже цілком невідома. Запитайте кого-небудь хто спадає їм на думку коли вони кажуть „Хваліть Господа!” І майже завжди вони будуть відповідати, „Ну, певно, що Ісус Христос?”

Ближче до Бога — чи до Марії?

У римсько-католицькій традиції, цей результат погіршується обожанням Марії, як „Матір Божа”, „Посередниця всіх ласк”, „Співвідкупителька людини” і „Цариця неба” — всі є логічні висновки навчання про Трійцю! Так як пояснює Нова католицька енциклопедія: „Марія справді є Матір Божа, якщо задовольниться дві умови: Що вона дійсно є матір Ісуса і що Ісус дійсно є Богом”.— Курсив наш.

Показуючи до якої міри Отця вже відштовхнули в тінь, то Арнолд Тойнбі в своїм творі Приступ історика до релігії цитує французького гугенота П’єра Бейла з 17-го століття, і висміює думку, що Бог передав Марії всесвіт:

„Від того дня далі, Бог уже в ніщо не вмішувався, але покладався, за все, на пильність Марії; що кільком ангелам далось наказ повідомити Землю про цю зміну в уряді, для того щоб людство знало до кого й яким приступом воно мало звертатись своїм благанням у майбутності; і що вони... не мали звертатись до Діви Марії, як до посередниці або як до підлеглої цариці, але мали звертатись до неї як до суверенної й цілковитої імператриці всіх речей”.

У протилежності цьому, Бог Єгова вимагає виключної відданості! (2 Мойсеєва 20:5) „Я нікому не віддам Своєї слави”, він перестерігає.— Ісаї 42:8, Переклад Дуея.

Отже, що факти показують? Це: Що догмат про Трійцю не прославляв Бога й не приближував людей до Нього. Замість цього, цей догмат дуже зобразив Бога в фальшивому світлі. З цього ж стає ясно, що відповідальні за розвиток цього догмата вже були відступили від правдивого Християнства.

Звідкіля походить цей догмат?

Дійсно, триєдині боги вже існували давно до Християнства,— бувши загальними в древній єгипетській і вавілонській міфології. Але як ця думка вдерлась у так зване Християнство? Твір Історія Християнства, виданий Петром Еклером, пояснює:

„Якщо Християнство запанувало над поганами, то це також є правда, що поганство зіпсувало Християнство. Чиста віра в одного Бога перших християн, (які відрізнялись від їхніх співєвреїв тільки вірою, що Ісус був обіцяний Месія,) було змінене, Римською Церквою, на незрозумілу догму про Трійцю. Збереглось багато поганських догматів, вигаданих єгиптянами і обожаних Платоном, як гідні віри”.

„Гідні віри”? Чи ви погоджуєтесь з цим? Ісус Христос виразно сказав, що Його правдиві учні мусять „поклонятись Богові... в правді”. (Івана 4:23, 24) Так, наше поклоніння мусить погоджуватись з правдою знайденою в Божому Слові, Біблії. Це значить приймати Ісуса Христа, як „Сина Божого”, а не як Бога-Сина! (Івана 20:31; 1 Івана 4:15) Це вимагає, щоб ми рішуче відкидали всі поганські релігійні брехні. Журнал, якого ви тепер читаєте вже протягом більше як сто років, допоміг мільйонам щирим людям поклонятись ,в правді’ єдиному Богові, „Єгові Суверенному Господеві”.— Псалом 140:8, Переклад Нового Світу.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 6]

Як це, що ми не знаходимо, що невіруючі євреї не накидаються на доктрину, яка для них викликала б огиду?

[Рамка на сторінці 7]

Чому їх немає?

Відносно певного часу на „Велике Горе”, то в Матвія 24:36 читаємо, згідно з Авторизованим перекладом, або Перекладом короля Якова: „Але про той день і годину не знає жодна людина, ні, ані ангели на небі, але тільки Мій Отець”. Зауважте, що тут немає слів „ні Син” незважаючи на те, що вони знаходяться в багатьох інших перекладах. Чому їх тут немає? Очевидно, цей вірш турбував прихильників Трійці! Бо як же Син не міг знати те, що Отець знає — якщо Вони були рівносильні? Говорячи про Матвія 24:36, то Сінаїтський і Александрійський кодекси, видані опікунами британського музею, пояснює: „Сінаїтські і Ватіканські [біблійні рукописи] додають: ані Син після слова небі, які то слова здається були поміщені в оригінальних рукописах, але були викреслені через страх, що не зрозуміється доктрини”.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Зображення Трійці в 14-тій столітній католицькій церкві Св. Петра в Таньон, Франції

[Ілюстрація на сторінці 8]

Чи ви знали, що триєдині боги існували давно перед Християнством?