Чи ви ,пускаєте ваш хліб по водах’?
ТАК як багато звичайних родин, одна пара, Свідки Єгови, живуча в південній Бразілії була занята заробітком на прожиток. Крім виховування їхніх трьох дітей, всі молодші шість років, вони теж доглядали крамницю бакалійних (харчові продукта) товарів. Проте, бувши присвяченими християнами, вони турбувались духовним добробутом їхніх дітей й двох підлітків, яких вони наймали працювати для них і які мешкали з ними. Це було дійсним викликом у 1946 р. Тоді не було таких гарних видань для молоді, і в цілому штаті Санта Катаріна було тільки вісім Свідків і тільки три в їхньому місті. Що ж їм робити?
Відповідно до поради розумного царя Соломона, щоб „хліб свій пускати по воді” (Екклезіястова 11:1), вони вирішили щедро пускати духовний хліб і щоденно докладно обговорювали денний біблійний текст поміщений в Вартовій Башті. (Річна Книжка ще не друкувалась у їхній мові.) Ціла родина, а навіть найняті робітники, збирались разом на обід, і тоді обговорювали біблійний текст на той день. Одного з родини призначали шукати журнал у якому обговорювався той текст, прочитували текст вголос і тоді всі мали нагоду роз’яснювати його. Спершу для молодих наймитів цей звичай був дивний, але вони скоро привикли до нього й почали брати участь у денних дискусіях.
Підбадьорюючі наслідки
Ця пара одержала велику нагороду за свої вірні зусилля на протязі років. Найстарша дочка, разом з її чоловіком, служили як спеціальні піонери (повночасні вісники) аж поки їм не народилась дитина, якій тепер уже є 20 років, і яка також служить повночасно. Друга дитина, син, вже майже 20 років служить Єгові повночасно. Тепер він з його дружиною служать у бразільському відділі Товариства Вартової Башти. Наймолодший син є старшим у зборі і тепер привчає свого сина ходити дорогою праведності.
А що сталось з наймитами? На протязі років багато молодих хлопців і дівчат працювали для цієї родини. Між дівчатами, Естер зараз прийняла правду і, разом з її чоловіком та дітьми, продовжує вірно проповідувати добру новину. Її найстарша дочка служила більше як десять років як спеціальна піонерка. Віталіна була вірною католичкою коли почала працювати для цієї родини. Пізніше вона признала: „Я була ,міцний горішок’ але тепер є дуже щаслива в службі Єгови. Я вже більше як десять років служу як спеціальна піонерка”. На якийсь час Марта служила в відділі Товариства Вартової Башти в Ріо-де-Жанейро. Тепер вона, з своїм чоловіком занято привчає їхні власні діти служити Єгові. Дві інших дівчині, Нелсі і Суелі, також прийняли правду й вірно служать Єгові.
А хлопці? Рудіберто і Педро служать як старші в їхніх зборах сьогодні. Абріліно з його родиною також вірно служать Єгові.
Сьогодні, коли б усі члени цієї родини зібрались разом, то було б 40 щасливих хвалителів Єгови, багато з яких служать повночасно. Який же чудовий рекорд християнської вірності й непохитності! І все це внаслідок дружнього, щасливого родинного споріднення, і тому що вони вірно прочитували і обговорювали денний текст. Справді, ця родина зазнала, що духовний хліб, щедро пущений по поверхні вод, був знову знайдений „по багатьох днях”.