Виключення — як дивитись на нього

„О Єгово, . . . хто буде проживати в Твоїй святій горі? Той, хто ходить у невинності й практикує праведність”.— Псалом 15:1, 2, НС (анг.).

1, 2. Як ми знаємо, що Бог надіється на те, щоб Його поклонники підтримували Його рівні?

ЄГОВА є праведний й святий. Хоч Він є милосердний й довготерпеливий з недосконалими людьми, то Він сподівається, щоб Його поклонники відображували Його святість і старались підтрумувати Його праведні рівні.— Псалом 103:8—14; 4 Мойсеєва 15:40.

² Ізраїльтянина, який навмисно порушував Божі накази, як-от накази проти відступництва, перелюбу або душогубства, мали відрізати, стратити. (4 Мойсеєва 15:30, 31; 35:31; 5 Мойсеєва 13:1—5; 3 Мойсеєва 20:10) Така строгість у підтримуванні Божих розсудливих та справедливих рівнів була добра для всіх ізраїльтян, бо помагала тримати збір чистим. Така строгість теж стримувала осіб від поширювання зіпсуття між людьми, на яких спочивало Боже ім’я.

3. Який був стан єврея виключеного з синагоги?

³ В першому столітті нашої ери, євреї під римським правлінням не мали влади накладати смертну кару. (Івана 18:28—31) Але єврея винуватого в порушенні закону могли виключати від синагоги. Як наслідок цього суворого покарання, інші євреї уникали ту виключену особу. Кажуть, що вони навіть не вели з нею комерційних справ, хіба тільки продавали їй потреби на життя.a — Івана 9:22; 12:42; 16:2.

4, 5. Як християнський збір мав поводитись з непокаяним грішником?

⁴ Коли сформувалось християнський збір, то він заступив єврейський народ і тепер на ньому спочивало Боже ім’я. (Матвія 21:43; Дії 15:14) Відповідно з цим, тепер можна правильно сподіватись, щоб християни підтримували праведність Єгови. Апостол Петро написав: „Але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: ,Будьте святі,— Я бо святий’ ”. (1 Петра 1:14—16) Єгова любить Своїх людей і хоче охороняти чистість християнського збору. Тому Він намітив основні вимоги, щоб відкидати або виключати ту особу, наполягаючу ходити шляхом, який збезчещує Бога й піддає збір небезпеці.

⁵ Апостол Павло порадив: „Людини єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся, знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив”. (Тита 3:10, 11) Так, духовні старші як-от Тит, перше стараються любовно помогти кривдникові. Якщо він не послухається їхньої допомоги й таки наполягає „грішити”, то вони мають владу скликати комітет старших, щоб „судити членів товариства”. (1 Коринтян 5:12, Сьогоднішня Англійська версія) Любов Бога й чистість Його людей вимагає, щоб члени того „товариства”, збору, відкидали таку людину.

6. Чому це правильно й властиво виключати непокаяних грішників?

⁶ У першому столітті з’являлися такі кривдники. Гіменей й Олександр були такими, і „розбились у вірі”. Павло сказав: „Яких я передав Сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога”. (1 Тимофія 1:19, 20) Виключення тих двох чоловіків була сувора кара, або дисципліна, дисциплінарне стягнення, яка може навчити їх не зневажати святого й живого Бога. (Порівняйте Луки 23:16, де часто вживається оригінальне грецьке слово, яке часто перекладають „дисципліна”.) Це відповідно, щоб таких зневажаючих передати Сатані, в темряву сатанинського світу.— 2 Коринтян 4:4; Ефесян 4:17—19; 1 Івана 5:19; порівняйте Дії 26:18.

Як поводитись з виключеними

7, 8. Як ми можемо вирішити як нам поводитись з виключеною особою?

⁷ Проте, можуть виникати деякі питання відносно того, як ми повинні поводитись з колишніми членами, які тепер є виключені. Вдячно, в Його Слові, Бог постачив відповіді й провід, які ми можемо бути певні є досконалі, праведні та справедливі.— Єремії 17:10; 5 Мойсеєва 32:4.

⁸ В одному моменті чоловік у коринтянському зборі практикував неморальність і очевидно не хотів покаятись. Павло написав, щоб цього чоловіка ,вилучити з-поміж вас’, бо він був неначе мала розчина, яка може зіпсувати цілу масу. (1 Коринтян 5:1, 2, 6) Але, коли його виключили, то чи ж з ним тоді слід поводитись так як із звичайною світською особою, з якою християни можуть зустрітись у сусідстві, або в щоденному житті? Зауважте, що Павло сказав.

9. Що Павло радить про стосунки з неправедними особами взагалі?

⁹ „Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,— але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу”. (1 Коринтян 5:9, 10) Цими словами Павло реалістично признавав, що більшість людей з якими ми зустрічаємось у щоденному житті, ніколи не знали й не підтримували Божого способу. Вони можуть бути перелюбники, користолюбці або ідолопоклонники, отже вони не є особи, яких християни вибирали б для регулярного й близького товаришування. Однак, ми живемо на цій планеті серед людства і можемо бути поблизу них при роботі, в школі, в сусідстві.

10, 11. Чому християнам слід інакше поводитись з виключеним грішником?

¹⁰ У наступному вірші, Павло протиставить цей стан з способом у який християнам слід поводитись з тим, хто колись був християнським „братом”, але його виключили із збору через злочин: „А тепер я писав вам не єднатися [„не товаришувати”, Сьогоднішня Англійська Біблія] з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п’яниця, чи хижак,— і з такими навіть не їсти”.— 1 Коринтян 5:11.

¹¹ Виключена особа не є така як людина світська, яка не знала Бога й не жила побожним життям. Краще, вона знала правду й праведність, але покинула той шлях і так нерозкаяно грішила, що її треба було виключити за це. Отже, з нею слід інакше поводитись.b Петро каже як ці колишні християни різняться від „звичайної людини”. Апостол сказав: „Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються,— то останнє буває для них гірше першого. . . . бо їм трапилося за правдивою приказкою: ,вертається пес до своєї блювотини’, а ,помита свиня йде валятися в калюжу’ ”.— 2 Петра 2:20—22; 1 Коринтян 6:11.

12. (а) Чому „виключення” є відповідне слово? (б) Згідно з історією, то як визнаючі Християнство поводились з грішниками в ранніх часах?

¹² Так, Біблія наказує християнам, щоб вони не товаришували з особою, виключеною із збору. Отже „виключення”— це є відповідне слово, якого Свідки Єгови вживають на вилучення, а тоді уникнення такого непокаяного кривдника. Коли вони відмовляються товаришувати з виключеною особою, духовно, а також по-товариському, то це відбиває їхню вірність до Божих рівнів і слухняність до Його наказу в 1 Коринтян 5:11, 13. Це є відповідне до Ісусової поради, щоб на таку людину дивитись так само як євреї того часу дивились на „поганина”. Очевидно, якийсь час після смерті апостолів, то визнаючі Християнство підтримували цю біблійну процедуру.c Але скільки церков сьогодні підкоряються ясним Божим наказам відносно цього?

Ті, які самовільно відступаються

13. Що слід робити з особою, яка ослабла духовно й вже перестала служити Єгові?

¹³ Християнин може ослабнути духовно, можливо тому що не студіював Божого Слова регулярно, через особисті проблеми, або переслідування. (1 Коринтян 11:30; Римлян 14:1) Такий може перестати ходити на християнські зібрання. Що ж тепер робити? Пам’ятайте, що апостоли були покинули Ісуса вночі Його арешту. Однак, Христос наполягав на Петра: „Як навернешся, зміцни браттю свою [який теж був покинув Ісуса]”. (Луки 22:32) Отже, з любові християнські старші та інші можуть відвідувати ослаблених і тих, які вже перестали служити Богові. (1 Солунян 5:14; Римлян 15:1; Євреїв 12:12, 13) Але коли особа зрікається обов’язків християнина й самовільно відступає, то це є інакша справа.

14. Як особа може самовільно відступити від збору?

¹⁴ Людина, яка колись була правдивим християнином може зрікатися правди, кажучи що вона вже не вважає себе бути Свідком Єгови, або не хоче, щоб її знали як Свідок. Коли трапиться так, то людина зрікається свого становища як християнин, і свідомо відлучує себе від збору. Апостол Іван писав: „Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами”.— 1 Івана 2:19.

15, 16. (а) Як інакше особа може самовільно відступати? (б) Як християнам слід дивитись на й поводитись з самовільними відступниками?

¹⁵ Або, людина може зрікатись свого місця в християнському зборі своїми власними вчинками, як-от коли пристає до якоїсь організації, якої мета суперечить Біблії, отже, тепер підпадає під суд Бога Єгови. (Порівняйте Об’явлення 19:17—21; Ісаї 2:4.) Коли б християнин вирішив приставати до тих, яких Бог не схвалює, то це було б відповідно для збору признати це коротким оголошенням, що така людина самовільно відступається й вже не є Свідком Єгови.

¹⁶ Особи, які роблять себе „до нас не належних”, коли добровільно зрікаються віри й переконання Свідків Єгови, то це відповідно тоді дивитись на них і поводитись з ними так як з особами виключеними за злочин.

Кооперуючи із збором

17, 18. Що є включено в нашій кооперації із збором у справах виключення?

¹⁷ Хоч християни втішаються духовною дружбою, коли дискутують про або досліджують Біблію з їхніми братами або зацікавленими особами, то не хочуть товаришувати з виключеним грішником (або з кимсь, хто добровільно зрікся віри та переконання Свідків Єгови й самовільно відступився). Виключену особу ,відкинено’, вона стала „самоосуджена” через „гріх”, а члени збору приймають і підтримують Боже рішення. Проте, виключення натякає щось більше ніж, щоб з такою особою не товаришувати духовно.— Тита 3:10, 11.

¹⁸ Павло писав: „Не єднатися з тим . . . , і з такими навіть не їсти”. (1 Коринтян 5:11) Обід — це час розваги й дружби. Отже, тут Біблія забороняє товариську дружбу, як-от ходити з виключеною особою на розважливі прогулянки або вечірки, ігри бейсболу, поїздки до пляжу чи до театру, або сідати з нею до обіду.d Спеціальні проблеми, які виникають коли родич є виключений, обговорюються в наступній статті.

19. Чому часами здається трудно підтримувати виключення, але чому це є важливим підтримувати його?

¹⁹ Деколи християнин може відчувати себе під великим натиском, щоб ігнорувати цю біблійну пораду. Його власні хвилювання можуть створювати тиски, або тиск можуть створювати знайомі. Наприклад, на одного брата наполягали, щоб він одружив двох виключених осіб. Чи ж можна розсуджувати, що така послуга є тільки добрий вчинок? Хтось може так відчувати. Але чому виключені бажають його послуги, замість послуги мера або інших цивільних служителів? Чи його вибирають тому, що він як вісник Божий, є спроможний подати шлюбну пораду з Божого Слова? Піддатись таким тискам значило б мати дружбу з цією парою, з особами виключеними із збору за їхню непобожну поведінку.— 1 Коринтян 5:13.

20. Як нам слід відноситись, якщо це комерсант-колега є виключений?

²⁰ Виникають ще інші проблеми відносно комерційних діяльностей або роботи. Що коли б ви працювали для чоловіка виключеного із збору, або наймали таку людину? Що тоді робити? Якщо ви є зобов’язані контрактом і маєте фінансові обов’язки продовжувати таку комерційну спорідненість на якийсь час, то справді вам тепер слід інакше відноситись до виключеної особи. Часом буде потрібно обговорювати з нею справи які стосуються до вашого заняття або мати контакт при роботі, але з нею не слід проводити духовні дискусії або товаришувати. Таким чином ви доводите вашу слухняність Богові й це є охороною для вас. Також, це може навівати на неї, скільки гіркого досвіду цей гріх спричинив їй.— 2 Коринтян 6:14, 17.

Чи говорити з виключеною особою або з особою, яка самовільно відступається?

21, 22. Яку пораду Писання подають відносно говорення до виключеної особи?

²¹ Чи підтримувати Божу праведність і Його розпорядок для виключення значить, що християнин зовсім не повинен говорити з виключеною особою, навіть не сказати до неї „привіт”? Декотрі цікавились знати про це, беручи до уваги Ісусову пораду, щоб любити наших ворогів і не ,вітати тільки братів’.— Матвія 5:43—47.

²² Дійсно, в Своїй мудрості, Бог не старався повністю висвітлювати кожне можливе становище. Нам потрібно зрозуміти те, що Єгова говорить про поводження з виключеною особою, бо тоді можемо підтримувати Його погляд. Через апостола Івана, Бог пояснює:

„Кожен, хто робить переступ та не пробував в науці Христовій, той Бога не має . . . . Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його. Хто бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його”.— 2 Івана 9—11.

23, 24. Чому це розумно уникати говорити до виключених осіб?

²³ Апостол який дав цю розумну пересторогу був Ісусовим близьким другом і добре знав, те що Христос був сказав про привітання інших. Він теж знав, що загальний привіт того часу був „мир”. Бувши відмінним від якогось особистого „ворога” або світської людини, яка має владу й противиться християнам, то виключена особа або самовільний відступник, який старається поширювати, або оправдувати свої відступницькі думки, або продовжує ходити непобожно, певно не є особа, якій ви бажали б „мир”. (1 Тимофія 2:1, 2) І ми всі знаємо з власного досвіду, що звичайний „привіт” може бути першим кроком, який розвивається в розмову, навіть у дружбу. Чи ж ми хотіли б брати той перший крок з виключеною особою?

²⁴ ,Але що коли здається, що така особа вже покаялась й її тепер потрібно підбадьорити?’ дехто цікавиться знати. В Божому зборі є розпорядок як поводитись в такій ситуації. Надзирателі збору служать як духовні пастирі й захисники отари. (Євреїв 13:17; 1 Петра 5:2) Якщо виключена особа або самовільний відступник питає, або виявляє доказ, що бажає вернутись назад до Божої ласки, тоді старші можуть поговорити з нею. Ласкаво вони можуть пояснити їй, що її слід робити й трохи відповідно напучувати. Вони можуть поводитись з нею на основі фактів про її колишні гріхи й відношення. Інші члени збору не мають такої інформації. Отже, коли б хтось відчував, що виключена особа або самовільний відступник уже ,покаявся’, то чи ж такий розсудок не може засновуватись на уяві замість на акуратній інформації? Якщо надзирателі переконались, що така особа вже покаялась і приносить плід гідний покаяння,e то її тоді приймуть назад у збір. Коли так станеться, то решта членів збору можуть дружньо привітати її на зібранні, прощати їй, потішати її й підтвердити їхню любов до неї, так як Павло напучував Коринтян робити з тим чоловіком, якого були прийняли назад у коринтянський збір.— 2 Коринтян 2:5—8.

Не беручи участі в лихих учинках

25, 26. Що Бог рекомендує про те коли б хтось став „учасником” з виключеною особою?

²⁵ Усім вірним християнам потрібно брати до серця серйозну правду, яку Бог натхнув Івана написати: „Хто бо вітає його [виключеного грішника, який поширює помилкове вчення або продовжує в непобожній поведінці], той участь бере в лихих учинках його”.— 2 Івана 11.

²⁶ Багато коментаторів так званого Християнства протестують відносно тих слів у 2 Івана 11. Вони кажуть, що це є ,нехристиянська порада, яка суперечить вдачі нашого Господа’, або що вона заохочує нетерпимість. Одначе ці почуття походять від релігійних організацій, які не пристосовують Божого наказу, щоб „вилучити лукавого з-поміж себе самих”, які рідко, якщо коли виключають навіть загальновідомих кривдників з їхніх церков. (1 Коринтян 5:13) Їхня „терпимість” не є біблійна, не є християнська.— Матвія 7:21—23; 25:24—30; Івана 8:44.

27. Як християнин може стати „учасником” і з якими наслідками?

²⁷ Але це не є неправильним бути вірним праведному й справедливому Богові Біблії. Він каже, що буде приймати в Його святу гору ,тільки тих, хто в невинності ходить, і чинить праведність, і говорить правду. (Псалом 15:1—5) Якщо християнин і зв’язав би свою долю з кривдником, відкиненим Богом і виключеним, або який самовільно відступив, то це було б таке саме як би казати ,я теж не хочу місця в Божій святій горі’. Якщо старші зауважать у когось такий напрям через його регулярне товаришування з виключеною особою, то вони любо, а також терпеливо будуть старатись помогти йому знову розвинути Божий погляд. (Матвія 18:18; Галатів 6:1) Вони будуть напучувати його й, якщо потрібно, ,суворо докоряти йому’. Вони хочуть допомогти йому залишитись ,у Божій святій горі’. Але, якщо він таки не перестане товаришувати з виключеною особою, то таким чином робить себе ,учасником (підтримує або бере участь) у лукавих учинках, і його тоді необхідно вилучити із збору, виключити.— Тита 1:13; Юди 22, 23; порівняйте 4 Мойсеєва 16:26.

Вірні Божому поглядові

28. Як ми можемо виявляти нашу вірність до погляду Єгови?

²⁸ Вірність до Бога Єгови й Його постачань — це джерело щастя, тому що всі Його способи є праведні, справедливі й добрі. Це теж є правда відносно Його розпорядку виключати непокаяних кривдників. Кооперуючи з тим розпорядком, ми можемо довіряти Давидовим словам: „Знайте, що Єгова напевно відзначить Свого вірного”. (Псалом 4:4, НС, анг.) Так, Бог відзначає, шанує й провадить тих, хто є вірні Йому й Його способам. Між багатьма благословеннями, яких ми одержуємо від такої вірності є радість бути між тими, яких Бог схвалює й приймає ,в Його святу гору’.— Псалом 84:11, 12.

ЧИ ПРИГАДУЄТЕ СОБІ ЦІ ПИТАННЯ?

Коли євреїв виключали з синагоги, то як з ними поводились?

Яку різницю Павло показав у нашому поводженні з

(1) неморальними світськими особами?

(2) неморальними особами виключеними із збору?

Як християнам слід дивитись на особу, яка самовільно відступає від збору?

„Виключення” натякає закінчення якої спорідненості?

Чому християни не вітають або не говорять до виключених осіб?

Відносно виключення, то що нам необхідно робити, щоб залишитись у ,Божій святій горі?’

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 14]

„Навіть не їсти з виключеною особою