Каяття провадить назад до Бога
„Божа добрість провадить тебе до покаянна”.— Римлян 2:4.
1, 2. Що ми повинні оцінювати щодо гріха й Божого погляду?
МИ ВСІ можемо підбадьорюватись словами псалмописьменника Давида:
„Щедрий і милосердний Господь [Єгова, НС, анг.], довготерпеливий і многомилостивий.
Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими.
Як жалує батько дітей, так Господь [Єгова, НС, анг.] пожалівся над тими, хто боїться Його,
бо знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох”.— Псалом 103:8, 10, 13, 14.
2 Навіть хоч Бог визнає, що ми всі є грішники, то Він хоче помагати нам бувши охочий прощати. (Псалом 32:1, 2) Але наше поняття Бога не було б акуратне, коли б ми не приймали ввесь Його погляд відносно гріха. Тоді як Псалом 103 запевняє нас, що Єгова „всі провини [твої] Він прощає”, то там також показує наші обов’язки, кажучи: „А милість Господня [Єгови, НС, анг.] від віку й до віку на тих, хто боїться Його, . . . що пам’ятають накази Його, щоб виконувати їх!”— Псалом 103:3, 17, 18.
3. Чому каяття є дуже важливим?
3 Якщо людина вчинить серйозний гріх, не хоче покаятись і шукати Божого отцівського милосердя, а таки грішить, то що тоді? 2 Мойсеєва 34:6, 7 описує нам Єгову. Звернувши особливу увагу на Його милість, Його повільність до гніву й охочість прощати за помилки, там додає: „Бо карає провину”. (Порівняйте 4 Мойсеєва 25:1—5; Єзекіїля 33:12, 13.) Отже, нам не слід зловживати милосердям або припускати його як щось певне. Що ж правдивому поклонникові робити, якщо він згрішить?
БЕРУЧИ КРОКИ НАЗАД ДО БОГА
4. Як ми можемо одержати прощення? (2 Хроніки 7:13, 14)
4 Християнинові, який згрішив проти Божого закону, потрібно прощення. Хто ж може простити йому? Дійсно, тільки Бог. Апостол Іван писав: „Коли ми свої гріхи визнаємо [Богові], то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої”.— 1 Івана 1:9; 2:1.
5, 6. Яка порада знаходиться в Якова 5:14—16, і чому це розсудливо для кривдника пристосовувати її?
5 У справі серйозного гріха, Бог мудро радить, що християнинові, ,визнаючому свій гріх’, слід брати ще додатковий крок. У змісті, який очевидно відноситься до духовної недуги, містячи в собі „гріх”, учень Яків писав: „Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви [старших збору НС, анг.], і над ним хай помоляться, . . . і молитва віри вздоровить недужого, і Господь [Єгова, НС, анг.] його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться”.— Якова 5:14—16.
6 Це — розсудливий крок, тому що християнин, який серйозно згрішив, є слабкий духовно й йому потрібно помочі. Він може скористати з вірної молитви „старших збору”. Також, вони можуть давати йому біблійну пораду й поміч, щоб він відновився духовно. Крім того, декотрі переступи є гріхи проти християнського збору, через те, що стягають докір і смуток на Божих людей. Тому, це є ще більше відповідним, щоб такий кривдник шукав помочі в старших.— 2 Коринтян 2:10.
7. Як старших насторожується про злочин, щоб вони могли давати допомогу? (Приповістей 28:23; 29:24)
7 Це виявляє мудрість і покірність з боку того християнина, який серйозно згрішив, коли він приступає до старших з своєї власної волі. „Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний”. (Приповістей 28:13) Часом, через сором, почуття провини або відсутність щирого смутку, то грішник не приступає до старших, так як Яків радить. Коли якийсь християнин знає про його гріх, то повинен заохотити кривдника відвернутись від своєї помилки й шукати потрібної духовної помочі. Якщо кривдник таки не хоче піти до старших, то той християнин тоді мусить насторожити їх, щоб вони могли дати потрібної помочі. Всі християни повинні бажати ,навернути грішника від його блудної дороги’ й таким чином „душу його спасти від смерти”.— Якова 5:19, 20.
ДОКОРЯЮЧИ СЛОВОМ БОЖИМ
8. Як старші обходяться з справою на зібранні комітету?
8 Коли судовий комітет сходиться, щоб розсудити злочинну справу, то в молитві шукає проводу від Єгови. У спосіб, що є відповідний любим пастирям, старші тоді терпеливо обговорюють проблему або злочин з особою. (Ефесян 5:1, 2; 1 Петра 5:2, 3) Навіть коли є свідки, то щоб доказати злочин, службовий комітет таки заохочує особу відверто розказати, не тільки про свій злочин, але також про обставини, які довели до злочину й як вона відчуває про нього. (5 Мойсеєва 19:15; Івана 8:17) Чому це є потрібне?
9, 10. На судовім слуханні справи про злочин, то що старші стараються робити? (Псалом 51:15)
9 Хоч старші, які вислуховують справу, доказують провинність або переконують когось про злочин, то основно вони цікавляться помогти їхньому духовному братові, який збився з пуття. Вони бажають спонукати його до каяття, щоб „часи відпочинку [відсвіження, НС, анг.] прийшли від обличчя Господнього [Єгови, НС, анг.]”. (Дії 3:20 [3:19, Переклад Куліша]) Якщо особа не хоче признатись про свій злочин, визнати його шкідливу природу або бачити потребу каяття, тоді старші можливо будуть зобов’язані ,переконливо доказати її гріхи і відносно праведності’. (Порівняйте Івана 16:8.) Але, даючи таку побожну догану, то старшим не слід бути мстивими або жорстокими. Біблія заохочує: „Докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою”. (2 Тимофія 4:1, 2) Може бути, що строгим, але ласкавим і терпеливим докором, вони зворушать серце грішника, помагаючи йому ненавидіти злочин і таким чином привернути його назад до Бога.— Єремії 3:12, 13.
10 Ми можемо навчитись з прикладу Ездри. Він ясно виявляв євреям їхню помилку. Основно, він не робив це, щоб засоромити їх, але щоб вони перестали грішити, щоб спонукати їх ненавидіти злочин і покаятись. Вони мусили признатись перед Єговою й тоді поводитись як слід, стараючись як можуть, щоб знищити їхній злочин. (Ездри 10:7—14) Подібно, комітет, який розсуджує серйозний гріх, бажає помогти кривдникові бачити серйозність свого злочину й в серці своєму відчути потребу покаятись.— Ісаї 1:18.
„КАРТАЙ ПЕРЕД УСІМА”
11. Кому потрібно біблійного докору?
11 У зв’язку з судовими зібраннями з кривдниками, то старші пристосовують слова апостола Павла написані до Тимофія: „Картай перед усіма глядачами [дослівно, „всім на виду”] осіб, які практикують гріх, щоб інші також мали страх”. (1 Тимофія 5:20, НС, анг.) Ці кривдники є особи, які ,намагалися грішити’ (Поправлена Стендард Версія) або „продовжують у гріху” (Нова Американська Стендард Біблія) аж до часу коли їх дійсно картають.
12. Як судовий комітет пристосовує пораду в 1 Тимофія 5:20?
12 У першому столітті, Тимофій, як уповноважений представник апостола Павла, міг особисто виконувати ті написані інструкції ,всім на виду’ тих, до яких справа стосувалась, у присутності кривдника. Сьогодні, як звичайно, це комітет старших картає замість якась особа. Це є обов’язково, щоб цілий збір турбувався. При кінці зібрання судового комітету, коли провинність уже доказано, то старші подають біблійне картання відносно злочину. Перед ними є присутні свідки, які засвідчили гріх, і таких поінформованих осіб запрошують слухати біблійного картання. Таким чином картання подається „перед усіма глядачами” або ,всім на виду’. І цим чином тим „всім”, про яких згадується в 1 Тимофія 5:20, можна помогти розвинути цілющий страх відносно гріха й бачити потребу уникати гріх і обставини, які доводять до нього.
ЧИ ВІН ПОКАЯВСЯ?
13. Який виклик зустрічає старших коли вони слухають справу серйозного гріха?
13 Один з найбільших викликів для старших, які розсуджують справи злочину, є рішити, чи грішник дійсно покаявся. Вони не можуть судити тільки по вигляді. Отже, не мігши читати в серцях, вони мусять уміти добре розрізняти, бути зрівноваженими й розумними, щоб оцінювати злочин, його спорідненість до Божого закону й те, що грішник каже, а також робить.
14, 15. Чому старші повинні уважно вирішувати чи людина вже покаялась?
14 Старші не повинні поспішно робити висновок, що кривдник уже покаявся. Чому ні? Тому, що коли б вони помилково розсудили, що грішник уже покаявся, то це може шкідливо впливати на ціле стадо. Просимо зауважити протилежні біблійні приклади, включаючи кривдника в коринтянському зборі. Бувши виключений на якийсь час, його знов відновили до колишнього становища в зборі через його щире каяття. Як же братам тоді поводитись з ним? Коринтян, довіряючи розсудкові, що він уже покаявся, заохочувалось „ласкаво простити й потішати його”, ,затверджуючи їхню любов до нього’. (2 Коринтян 2:6—8) Так само сьогодні буває коли комітет робить висновок, що кривдник уже покаявся. Але, якщо комітет склав невірну думку й повернув непокаяного кривдника назад у збір, то піддавав би небезпеці моральну й духовну чистість всіх членів отари.— 1 Коринтян 5:6.
15 На що комітет повинен звертати увагу коли вирішує, чи кривдник уже дійсно покаявся? Покаяна особа не старається применшувати або оправдувати свій поганий шлях. Вона признає в своїх думках неправильність того, що вона вчинила й відчуває в серці своєму великий жаль за те, що згрішила проти Бога. (Єремії 3:25; Дії 3:19) Отже, старші, які розсуджують справу, мусять бути певні, що кривдник дійсно жаліє й сумує через його переступ.
16, 17. (а) Яка є різниця між „смутком світу” а ,побожним смутком’? (Євреїв 12:16, 17) (б) Як сльози або хвилювання впливатимуть на рішення старших?
16 Старші можливо мусять розрізняти між „смутком світським” а „смутком Бога [який] чинить каяття на спасіння”. (2 Коринтян 7:10) Особа, яка провинилась у якомусь злочині, може відчувати смуток через особисту невдачу, сором за те, що її виявили, або сумує через те, що її можливо мусять дисциплінувати. Але такий „смуток світський” не значить, що вона сумує через те, що згрішила проти Бога, або через те, що стягнула докірна Бога й Його людей, які є ознаки ,побожного смутку’. Хоч Ісав плакав зате, що згубив своє право первородства, то Єгова знав, що він не покаявся щиро. Отже, якщо людина винувата за серйозний гріх, плаче, то старші мусять старатись вирішити чи вона плаче через ,побожний смуток’. Може бути, що вона дійсно плаче. За часу Ездри, народ плакав „ревним плачем”, коли почув його щиру молитву відносно їхнього гріха, і Петро гірко плакав через те, що відрікся Ісуса.— 1 Мойсеєва 25:29—34; 27:34; Ездри 10:1; Луки 22:59—62.
17 Ці біблійні приклади показують чому старші не повинні судити тільки по тому, що людина розхвилювалась. Особи різняться хвилюючою будовою й контролем. Без різниці чи хтось плаче чи ні, то важлива річ є чи докір зворушив людині серце, чи вона мучиться духом і дуже жаліє за те, що образила Єгову й ушкодила свою спорідненість з Богом. (Псалом 51:3—6) Згідно з цим, старші можуть питати чи у молитві кривдник уже признався Єгові за свій злочин, і чи, так як Давид, просив Бога, щоб Він простив йому.— Псалом 32:3—5; 41:5; Єремії 31:19.
18. Як визнання гріха входить у цю справу?
18 Якщо кривдник добровільно признався „старшим збору”, то це може бути помічною ознакою про стан його серця. (Якова 5:14, 16) Але що коли він не признався добровільно й вони мусили доказом або через засвідчення свідків встановити справу? Його ще можливо (саме на зібранні) зворушити, щоб він визнав свій гріх. (Зауважте приклад Давидового каяття через його гріх з Вірсавією, в 2 Самуїла 12:1—13.) Комітетові слід діяти дуже обережно, особливо тоді коли мусить надто докладно докоряти кривдникові перш ніж він почав виражати деякі ознаки каяття. Вони мусять переконатись, що він уже змінився серцем, старанно бажає спростувати злочин, і що він постановив цілком уникати його в майбутньому.— 2 Коринтян 7:10, 11; Об’явлення 3:19.
19. Як покаяний кривдник повинен відчувати відносно збору?
19 Кривдникові слід сумувати за те, що він збезчестив Божий збір. Коли Давид згрішив тому що перелічив народ і потім зрозумів що був зробив, то визнав свій необачний вчинок. Тоді, коли він побачив докорінні наслідки над цілим народом, то стався спонуканий сказати: „Я ось згрішив, і пішов проти Закону. А ті вівці,— що зробили вони?” (2 Самуїла 24:10, 17) Отже, чи кривдник дійсно кається через те, що можливо стягнув докір, проблеми та смуток на збір?
„ДІЛА ГІДНІ ПОКАЯННЯ”
20-22. (а) Які „діла” або „плід” старші будуть переглядати? (б) Розкажіть як покаяний може приносити такий „плід”.
20 Апостол Павло напучував осіб, щоб вони „покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла гідні покаяння”. (Дії 26:20) Коли євреї за часу Неемії покаялись через те, що брали чужі жінки, то вони зараз чинили діла гідні покаяння. (Неемії 9:1, 2; порівняйте Йони 3:5—10.) Отже, коли старші мають справу з серйозним гріхом, то будуть цікавитись, чи кривдник ,чинить діла гідні покаяння’.— Матвія 3:8.
21 Якщо він згрішив проти людини, то чи він уже визнав свій гріх тій людині й благав її, щоб вона простила йому? Наприклад, у справі перелюбу, чи винуватий вже признався невинній подрузі й чи він благав її, щоб вона простила йому? Або якщо кривдник обманив когось, то чи він брав кроки, щоб відшкодувати його втрату? У деяких випадках неможливо зруйнувати вже зробленого, але чи є який доказ що він буде старатись, щоб хоч трохи відшкодувати? (Луки 19:8) Важливим є, до якої міри винуватий кривдник приносить ,плід гідний покаяння?’
22 Може бути, що він згрішив через ігнорування біблійної поради. Наприклад, може бути, що він регулярно розважався з світськими товаришами, а така шкідлива дружба довела до неморальності. Тепер, чи ж кривдник уже припинив таке товаришування? (Приповістей 13:20; 1 Петра 4:3, 4) Також, чи він тепер старається регулярно сходитись з Божими людьми, і чи можна бачити в нього сердечне бажання хвалити Бога як бездоганний поклонник? Жодин один з цих ,подів’ не є єдиним мірилом, щоб ним вирішувати чи грішник уже покаявся. Старші будуть цікавитись, чи він товаришує з братами, приходить на християнські зібрання й чи він запопадливо ходить у службу, маючи Божий погляд, що йому слід приносити „діла гідні покаяння”.
23. У справі повтореного гріха, то над чим комітет мусить застановитись?
23 Судовий комітет повинен дуже турбуватись, щоб тримати збір чистим і повинен діяти дуже обережно, якщо кривдник уже довгий час потаємно серйозно грішив. Те саме є правда, коли б вони мали справу з особою, яка довгий час грішила, але здається тепер уже покаялась. Вона можливо вже кілька разів грішила, але тому що здавалось вона покаялась, то кожного разу їй докорили й дозволили залишитись у зборі. Тепер вона знов згрішила. У таких випадках старші, беручі до уваги добробут цілої отари, мусять добре обдумати чи в її житті дійсно є доказ „плоду гідний покаяння”. Чи ж через спосіб її життя не було дуже сумнівно чи така людина належить до Божого збору? — Псалом 119:104; Римлян 12:9.
24. Що вирішує чи з кривдником потрібно знов сходитись? (Осії 5:4; Матвія 21:30)
24 Часами кривдник стається безсердечний або воюючий, і таки не хоче покаятись, незважаючи на щиру та терпеливу допомогу старших. (Екклезіястова 8:11) Старші не є під обов’язком повторно сходитись з таким кривдником, немов би благали або впрошували його прийти до покаяння. Але в деяких випадках, вони можуть відчувати, що це потрібно знов сходитись з ним якщо нема ясного доказу виявити його почуття, наміри та покаяння. Мавши трохи часу молитись і вдумуватись про попередню біблійну дискусію, то тепер можна буде з’ясувати сумніви про його покаяння.
25. Чому старші мають серйозну відповідальність що-до злочину?
25 Відповідальність старших вирішувати чи хтось щиро покаявся — не легка. Їм слід бути милосердними й помагати щиро-покаяним кривдникам. Однак, вони мусять вважати й не співчувати негідним цього, щоб через це в зборі не залишилась небезпечна „розчина”.— Галатів 5:9.
ПОМАГАЮЧИ ЗБОРОВІ
26. Як можна поводитись з деякими справами, коли тільки кілька осіб знають про злочин?
26 У деяких випадках болісний гріх можливо не є, і мабуть ніколи не буде загально знаний. Може бути, що тільки кілька осіб, як-от близька родина або кілька свідків знають про гріх. (Цим, хоч є „спостерігачі”, слід наказати, що це не було б любовно поширювати чутки про гріх.) Отже, як тільки судовий комітет буде упевнений, що грішник уже покаявся, тоді не потрібно більше опубліковувати справу, тому що „спостерігачі” вже чули біблійний докір у справі, а грішник покаявся.
27, 28. Чому рекомендується, щоб повідомити збір, що комусь уже докорено?
27 В інших випадках може бути, що багато осіб у зборі й/або в суспільстві є свідомі про гріх. Або гріх можливо є такого роду, що напевно з часом виявиться. З такою справою необхідно інакше поводитись. Цілий збір треба заспокоїти про те, що справу вже відповідно упорядковано. Також, збір може скористати з біблійної поради, яка поможе братам остерігатись гріха.
28 Або може бути що старші відчувають, потребу бути обережними. Наприклад, хоч кривдник уже щиро розкаявся, то можуть бути деякі вказівки на те, що в минулому він ослабив свою постанову, щоб уникати шлях який веде до гріха. Отже, турбуючись щоб хтось у зборі не став псуючим впливом, і таким чином піддав його під небезпеку, то комітет старших може вирішити, що в такому разі потрібно дати інформуючу біблійну промову.
29, 30. (а) Як старші поінформують збір? (б) Яка може бути користь поводитись з деякими справами в такий спосіб?
29 В обох цих випадках, старші збору можуть робити розпорядок, щоб обговорити цю справу на тижневому службовому зібранні, а не по інших зібраннях. На службовому зібранні можна виголосити, що судовий комітет докорив колишньому кривдникові й що він уже покаявся. Також судовий комітет може відчувати потребу запроваджувати деякі обмеження на кривдника. Обмеження можуть бути такі: Не брати участі в зібраннях, не представляти збір молитвою або, можливо, не читати біблійні вірші й відповідати на зібраннях. Якщо комітет запровадив деякі обмеження, то може повідомити старших про те чи він відчуває, що збір слід повідомити про це. У майбутньому такі обмеження можна поступово скасовувати.
30 Того ж самого вечора, але трохи пізніше, на службовому зібранні, призначений старший може виступити з суворою біблійною промовою. Непотрібно згадувати кривдника по імені або виявляти точні подробиці секретної інформації, яка виявилась на зібранні судового комітету. Але він може дискутувати про те, що Боже Слово каже про таку помилку або гріх, про його небезпеки, а також як уникати його. Ввесь збір може користати з такого біблійного застерігання.— 2 Тимофія 4:1, 2.
31. Як ми повинні відчувати про Божий погляд каяття?
31 Ми всі повинні дуже оцінювати те, що Єгова охочо приймає щире каяття. Ми не повинні „брати Божу благодать надармо”. (2 Коринтян 6:1) Коли б хтось зробив це, піддався гріхові й не хотів покаятись, то Бог наказує зборові брати суворіші кроки. Про ці будемо дискутувати в наступному номері.
[Рамка на сторінці 22]
ЩО ВИ НАВЧИЛИСЬ ПРО КАЯТТЯ?
Якщо ми серйозно згрішимо, то мусимо визнати свій гріх перед Богом і також пристосовувати пораду з Його Слова, щоб шукати помочі в „страших”.
На зібранні судового комітету, старші стараються встановити вину й помогти кривдникові покаятись.
На цьому зібранні, то ,докоряти перед усіма’ значить перед присутними свідками або тими, які знають про цей гріх.
Коли людина щиро покається, то її гріх, а також докір проти Бога й Його людей доходить до її серця.
Старші будуть звертати увагу чи є докази на „вчинки гідні покаяння”.
Хоч комітет бажає помогти кривдникові, то також цікавиться охороняти збір від зіпсуття.