Поклоняйтесь Богові в його спосіб

ЧИ ВИ зауважили ознаки цього релігійного протиріччя:

„У цьому 1980-му десятилітті більше людей навернуться до Християнства ніж за цілої ранішньої історії, і за всього часу більше християн відступають від організованого Християнства”’.— Сідней „Morning Herald” з 21-го липня, 1979 р.

Цей австралійський рапорт, заснований на дослідженні 50-ох головних релігій й 9.000 „християнських” груп відкрив, що люди вже покидають їхні церкви найбільшою кількістю. Ви можливо знаєте багато людей, котрі колись були досить релігійні й ходили до церкви, але тепер уже перестали ходити.

Однак, багато осіб, відчуваючи внутрішню потребу поклонятись Богові, пристають до якоїсь релігії, часто до релігії, котра зворушує їхнє хвилюваня, можливо заохочує їх „спасатись”.

Ви також маєте Богом-вселену потребу поклонятись вашому Творцеві. Але, як ви повинні робити це? Який є Його спосіб поклоніння?

ЯК ВИ МОЖЕТЕ ЗНАТИ?

Звичайно, це Бог, не якась людина або церква, Який повинен вирішувати, що є правда й яке є правдиве поклоніння. Ісус сказав жінці, котра належала до першостолітньої релігійної громади: „Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись”. (Івана 4:24) Це також стосується до нас сьогодні.

Так, щоб догодити Богові, то нам потрібно сердечного й щирого нахилу до правдивого поклоніння. Ми також повинні шукати правди й старатись погоджуватись з нею. Це значить поводитись згідно з правдою відкритою в Божому Слові, замість наслідувати звичайні традиції або навіть релігійні вчення, котрі суперечать біблійній правді.

У вирішуванні, чи релігія — навіть ваша власна церква, або якась популярна віра в вашому сусідстві — погоджується з правдою, то можна переглянути багато різних сфер. Але навіть коли переглянемо тільки три сфери, то це може допомогти вам поклонятись Богові в Його спосіб. Зауважте:

ЗАГАЛЬНА ВІРА — АЛЕ ЧИ ЦЕ ПРАВДА?

Одно загальне вчення про котре більшість релігій по цілому світі навчають є, що людина має в собі невидиму душу, котра переживає смерть тіла й безсмертно живе, як дух. Чи ви признаєте це вчення? Часто воно є пов’язане з думкою, що душа померлої людини йде до неба в часі смерті. І що вона є позаді дуже поширеної турботи про „духи” померлих родичів або примар. Encyclopaedia Britannica каже: „Віра в людську безсмертність у якійсь формі є майже всесвітня”. Ви мабуть знаєте це.

Але це дуже придатно, що енциклопедія каже „майже всесвітня”. Чому? Тому, що стародавні євреї та ранні християни не вірили, що люди мають безсмертні душі.

Вас можливо здивує чути це, бо багато людей думають, що ця церковна доктрина походить з Біблії. Проте, зауважте це:

Згідно з Писанням, то Сатана Диявол був перший, котрий говорив неправду кажучи, що людина не помре, коли згрішить. (1 Мойсеєва 3:1—4) Коли наші оригінальні людські батьки таки померли, і після цього всі люди вмирали, то може бути більше обманним, ніж казати, що ,в дійсності, вони не є мертві — тільки їхнє тіло є; а їхня душа живе безсмертно’? Так, вчення про безсмертність людської душі має нахил продовжувати брехню Сатани й це довело мільйони людей боятись померлих.

Просто кажучи, Писання вчать, що ваша душа є ви. Ми знаходимо натяк цього в тім, що Біблія говорить про Адама. Творець сформував тіло з пороху, а тоді дав йому життя й дихання потрібне підтримувати те життя. З яким наслідком? Адам стався „живою душею”. (1 Мойсеєва 2:7) Йому не було дано душу. Адам був душею.— Порівняйте 1 Коринтян 15:45.

Погоджуючись з цим, Біблія вчить, що душа (особа) може вмерти. Дивіться до Єзекіїля 18:4. Чи це значить, що коли якась особа помре, то вже не думає, не відчуває? Точно так. По суті, Екклезіястова 9:5 інформує нас: „Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають”.

Чи ж це значить, що вже більше нема надії для наших померлих родичів та друзів? Ні, бо в Біблії маємо приклади в яких Бог повертав померлих осіб назад до життя, воскрешав їх. Наприклад, ви можливо вже знаєте, що Бог воскресив Ісуса Христа до духовного життя третього дня після Його смерті. (Дії 10:39, 40; 1 Петра 3:18) На основі цього й споріднених біблійних обітниць, ми можемо чекати на час, коли Бог воскресить тих осіб, що є в Його пам’яті.— Дії 17:31; 24:15.

Коли вдумаєтесь про цю справу, то можете бачити, що вчення про безсмертність душі, яке більшість релігій навчають, прямо суперечить тому, що Біблія вчить. Отже, запитайте себе: ,Що це значить для мене? Чи мені конечно треба змінитись, щоб поклонятись Богові в Його спосіб, правдою?’

ПОВЕДІНКА ТАКОЖ Є ВКЛЮЧЕНА

Ісус Христос дав нам додаткову поміч, щоб ототожнити Божий спосіб поклоніння йому. Він сказав Своїм послідовникам: „По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”. (Івана 13:35) Чи ж більшість церков сьогодні дійсно заохочують усіх своїх послідовників показувати таку саму любов, яку Ісус мав?

Наприклад, ранні християни були випробувані щодо правдивої любови, коли від них вимагали, щоб вони записувались до або служили при римській армії. Вони бажали коритись урядовим законам, але не могли робити цього, коли це значило порушувати Божі закони, як-от Його закон, щоб не вбивати. (Матвія 22:21; Дії 5:29) Крім того, Бог був сказав Своїм людям: „І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни”.— Ісаї 2:4.

Проте, подумайте про положення, яке вибирають церкви в нашому часі, а також їхні священики та попи. На своє власне виправдання, вони схвалювали і благословили війну, війну в якій католики вбивали католиків, а протестанти вбивали протестантів. Це не є Божий спосіб!

„ЦІННОСТІ ТА НАСИЛЬСТВО В АУШВИТЦІ”

У своїй книжці під тією назвою, польський соціолог Анна Павельчинська зауважила, що в нацистській Німеччині „Свідки Єгови бездіяльно обстоювали їхнє переконання, противлячись всякій війні та насильству”. З яким наслідком? Вона пояснює:

„Ця мала група ув’язнених була непохитною ідеологічною силою, і вони виграли свою боротьбу проти Нацизму. Німецька група цієї секти була неначе маленький острів неослабного опору існуючий в серці нації охопленої жахом, і в тому самому безстрашному дусі, вони діяли в концтаборі в Аушвитці. Вони заслужили пошану їхніх співв’язнів . . . тюремних службовців, а навіть офіцерів Таємної Служби. Всі знали, що жоден Свідок Єгови не буде слухатись наказу, який противиться його релігійному переконанню”.

БОЖІ МОРАЛЬНІ РІВНІ

Як третя сфера в нашому дослідженні, щоб вирішити, який є Божий спосіб поклоніння, ми повинні звернути увагу на те, чи релігійна група підтримує Його моральні рівні, або чи вона пропускає злочин.

Ісус трудився, щоб допомогти грішним особам, включаючи п’яниць і статево неморальних. Його учні мали те саме робити. (Матвія 9:10—13; 21:31; Луки 7:36—48; 1 Коринтян 6:9, 11) І Біблія показує, що навіть після того, коли особи покаялися й сталися християнами, то декотрі з них таки можуть поповнити серйозний гріх. (Галатів 6:1) Наприклад, один чоловік у християнському зборі стародавнього Коринту стався перелюбником.— 1 Коринтян 5:1.

Коли християнин вернувся знову практикувати гріх, то інші християни мали старатись привернути його назад до Божої ласки та духовної сили. (Якова 5:13—16) Але, що коли б хтось непокаяно практикував гріх? Боже Слово каже про того чоловіка в Коринті, або про котрого-небудь подібного до нього:

„Не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п’яниця, чи хижак,— із такими навіть не їсти! . . . Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих”.— 1 Коринтян 5:11—13.

Отже, якщо великий грішник відмовиться прийняти допомогу й покаятись, то його конечно треба вилучити або виключити з правдивого християнського збору. Може це приголомшить його й він схаменеться. Однак, чи так станеться чи ні, то це Богом-скероване виключення із збору буде охороняти щирих християн.— 1 Коринтян 5:2—8.

Але, чи по знаних вам церквах відбувається таке дисциплінування? Або, чи це не правда, що більшість тих церковників, які явно практикують гріх, далі приймають, як частина групи?

На першій сторінці нігерської газети недавно було сказано:

„Майже одна третя одружених римо-католицьких чоловіків в архієпархії Лусака мають наложниці в їхніх домах . . . Рапорт, заснований на дослідженні архієпіскопом Манюїлом Мілінгою каже, що в 3.225 з 10.903 католицьких родин є наложниці”.— 14-го вересня, 1980 р.

Відмовляючись наслідувати Божий наказ, щоб виключати непокаяних грішників, то церкви цим спричиняють людей думати, що вони теж можуть грішити й не будуть покарані за це. Або вони можуть відвернутись від релігії.— Екклезіястова 8:11.

Один молодий хлопчина написав слідуючий лист до газети:

„Я не люблю ходити до церкви через те, що там бачу людей, котрі я знаю є п’яниці, плетухи, брехуни та шахраї, і вони приходять до церкви кожної неділі, моляться та співають гімни. Я не поважаю лицемірів, яких наша церква є повна”.— Палм Біч ”Post-Times” з 27-го травня, 1979 р.

Ясно, Бог не може схвалювати осіб або церков, котрі породжують такий плід і не поклоняються Йому „в дусі та в правді”.— Івана 4:24; Матвія 7:15—20.

ЩО ВИ БУДЕТЕ РОБИТИ?

Ми переглянули тільки три сфери. Але з цього перегляду є ясно, що коли ми хочемо поклонятись Богові в Його спосіб, то може бути, що нам конечно потрібно змінити своє переконання й способи, так як зробив апостол Павло та багато інших, котрі стались правдивими християнами. Відлучити себе від релігій, які не поширюють Божий спосіб поклоніння є дуже важливим. По суті, Бог наказує нам, щоб ми ,виходили з них якщо не бажаємо мати спілку з їхніми гріхами й одержати частину кар приходячих від Бога’.— Об’явлення 18:4, 5; 2 Коринтян 6:14—18.

Свідки Єгови серйозно цікавляться пристосовувати їхнє життя до Божого Слова, і таким чином поклонятись Творцеві „в дусі та в правді”. Вони дуже хотіли б також допомогти вам у вашому бажанні поклонятись Богові в Його спосіб.