Спонукані нашою „живою надією”
„Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних”.— 1 Тим. 4:10.
1. Чому Боже Слово повинно спонукувати нас до акції?
ЦЕ У Божому Слові, в Біблії, ми знаходимо потрібні „чудові слова і писання правдивих слів правди”. (Еккл. 12:10, НС, анг.) Ці слова є особливо чудові тому, що збуджують у нас живу надію — надію вічного життя під розпорядком Царства, якого Суверенний Господь Єгова так люблячо постачив через Свого Сина, Ісуса Христа. (Ів. 3:16; Рим. 15:12, 13) Так як сказав проповідник, „Слова мудрих — немов леза з ґірдизі ціпок підганяти волів”, спонукуючи своїх слухачів діяти. Слова мудрости і надії, яких читаємо в Божому Слові, повинні так само спонукувати нас, щоб у службі ми трудились справами Його праведного царства.— Еккл. 12:11.
2. На що вірні люди чекали?
2 Від часу коли Єгова дав обітницю в Едені, вірні слуги Божі чекали на той день суду в якому Месіянське насіння розчавить змієві голову. (1 Мойс. 3:15; Рим. 16:20) Це буде день суду Сатанського світу, який завершиться визволенням усіх тих, що покладали їхню надію на царство Єгови через Його Христа.— 2 Тим. 4:1, 18; Луки 21:28.
УПЕВНЕНА НАДІЯ
3. (а) Чому це є впевнена надія? (б) Що повинно спонукувати прилюдне визнання нашої надії?
3 Біблійна книга до Євреїв у 11-му розділі, подає довгий список чоловіків і жінок зразкової віри. В них була „впевнена надія сподіваного і жаданого”. Для них та надія була дійсною, і вони віднеслися до неї „чекаючи міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та Творець”. Хоч ці обітниці не здійснились в їхньому часі, „вони здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужинці й приходьки”. (Євр. 11:1, 10, 13, НС, анг.) Сьогодні, та надія не є „далеко”, бо Царство вже близько! Яку більшу причину ми маємо прилюдно звіщати нашу надію! — Мат. 24:14, 33.
4. Про що Енох пророкував, і чому ми турбуємось цим сьогодні?
4 Декотрі з тих вірних чоловіків, які тримались „певної надії жаданого” жили в часі Божого суду, так, як ми сьогодні. Єгова вживав їх, щоб дати лукавим пересторогу. Таким чином Енох пророкував відносно тих зіпсутих людей, перед Потопом: „Ось іде Господь [Єгова, НС, анг.] зо Своїми десятками тисяч святих, щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники”. (Юди 14, 15) Той суд був типовим прикладом Божого суду проти сьогоднішнього страшно безбожницького світу.
5. Який приклад вірних діл поставив Ной для нас?
5 Ной, який також пережив виконання суду Єгови проти безбожницького світу, був „проповідником праведности”. (2 Пет. 2:5) Він сильно намагався виконувати діла віри, будуючи „ковчега, щоб дім свій спасти; нею (вірою) світ засудив він”. (Євр. 11:7) Ной є гарним прикладом для нас сьогодні. Незабаром, „Божий праведний суд” здійсниться, як ті, „що Бога не знає . . . кару приймуть — вічну погибіль від лиця Господнього [Єгови] та від слави потуги Його”. Наближаючись до здійснення того суду, то цей час є найважніший час проповідувати праведність Єгови по цілому світі! — 2 Сол. 1:5—10.
6. (а) Який стародавній суд запевняє „велике горе”? (б) Як ми можемо врятуватись від того суду?
6 Між тими, які „публічно звіщали” їхню надію на Боже царство були Авраам і Сара, а також Ісак та Яків. Авраам жив в часі виконання Божого суду на Содом і Гомору. Він дуже бажав, щоб Содом був збережений від знищення, якщо б у тому місті було тільки 10 праведних чоловіків (таких, як його племінник, Лот). Зрештою, Бог сказав до нього: „Не знищу і ради десятьох”. Так як Авраам, ми сьогодні також бажаємо, щоб багато людей спаслися протягом надходячого „великого горя”. Але ні! Цей безбожницький світ треба знищити, так як Содом і Гомору, щоб очистити землю у приготовленні її для відновленого раю. Божий суд можна пережити тільки тоді, коли не будемо ставатись „частиною світу”, так, як Лот з його родиною вийшли з Содому перед вогняним знищенням того міста. Повернення назад у світ також було б згубним. „Пам’ятайте про Лотову дружину”.— Луки 17:26—32; 1 Мойс. 18:22—32; 19:15—26; Мат. 24:21; Ів. 15:19.
7. Так як Єзекіїль, який привілей ми маємо сьогодні, і що нам слід робити відносно цього?
7 Між вірною „хмарою свідків” про яку Павло описує в 11-му розділі до Євреїв, кажучи, що вона тримається „впевненої надії сподіваного і жаданого”, є „Самуїл та інші пророки”, і яку відвагу ці виявляли, коли проголошували Слово Єгови! (Євр. 11:32; 12:1) Між цими був Єзекіїль, який з Вавилону пророкував про Божий суд проти відступницького Єрусалиму — суд здійснений у 607 р. перед З.Д. Серйозність Єзекіїльового доручення стається ясна через „Слово Єгови”, яке при кількох оказіях приходило до нього. Слово було таке: „А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережений, і прийшов би меч і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового’. А ти, сину людський,— Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, і остережеш їх від Мене”. (Єзек. 33:6, 7; 3:17—21) Чи ми бачимо меча, що йде сьогодні? Чи ми оцінюємо, що теперішнє „горе” між націями безжалісно веде до Божої війни в Армагеддоні? Якщо так, то ми мусимо ,сурмити в перестерігаючу сурму’, показуючи людям дорогу до Божого царства — їхньої єдиної надії. Який великий привілей ми маємо брати участь у цій праці остерігати людей у теперішньому дні суду, так як Єзекіїль робив! — Мат. 24:3—8, 14; 25:31, 32; Об. 16:13—16.
„ЗАВЕРШИТЕЛЬ НАШОЇ ВІРИ”
8. Про давання перестороги, який гарний приклад Ісус поставив для нас?
8 Описавши велику „хмару свідків”, багато з яких проповідували пересторогу у передхристиянських часах, Павло звертає увагу на „Головного Начальника і Завершителя нашої віри, Ісуса”. Цей Син Божий також безстрашно проголошував Боже царство протягом дня суду — і той суд прийшов з знищенням Єрусалиму в 70 р. З.Д. Павло заохочує нас, бо ми також живемо у дні суду, щоб ми уважно „дивились” і „звертали увагу на” Ісусів приклад, коли є під гнітом, щоб самі „не знемоглись, і не впали на [наших] душах”.— Євр. 12:1—3, НС; Ів. 12:31.
9, 10. (а) Яка пожива була найважливіша для Ісуса? (б) До чого Ісус привчав Своїх учнів?
9 Ніхто тяжче не трудився в справах царства Єгови, як Сам Син Божий. У цьому Він наслідував приклад Свого Отця на небі, бо сказав: „Отець Мій працює аж досі,— працюю й Я”. Служіння царству було важливішим для Ісуса від матеріальної поживи, бо Він також сказав: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. . . . А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне”.— Ів. 5:17; 4:34—36.
10 Ісус тут відносився до збирання людей, які були „змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха”, і поставив нам приклад для нашої праці під час жнив, коли ходив по містах, та селах, щоб проповідувати і навчати надію Царства. Це також була праця застереження, бо Ісус, виславши Своїх 12 учнів, наказуючи їм: „А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх. Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!”— Мат. 9:35 до 10:15.
„ЩЕ БІЛЬШЕ ДІЛА ВІД ЦИХ”
11. Що надзвичайного Ісус сказав саме перед Його розп’яттям?
11 Напередодні Його розп’яття, Ісус розказав Своїм учням про Його близьку єдність з Своїм Отцем у виконуванню діл, і додав: „Поправді, Поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я; і ще більші від них він вчинить, бо Я йду до Отця”. (Ів. 14:9—12) До яких діл Ісус тут відносився? Як ці діла можуть бути більші від тих, яких виконував Сам Син Божий, Який працював в єдності з Своїм Отцем?
12. З чого Ісус сказав ці „більші діла” будуть складатись?
12 Кілька днів пізніше, після Його смерти і воскресення ,Ісус з’явився Своїм учням у Галілеї, і показав їм, що ці „більші вчинки” будуть, кажучи: „Ідіть же тому і зробіть учнів з людей всіх народів, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я наказував вам. І ото! Я буду з вами всі дні аж до закінчення системи”. На протязі 40 днів Ісус продовжав вчити учнів про царство Боже, а тоді, саме перед Його вознесенням на небо, Він сказав їм: „Та ви приймете силу, як дух святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і у всій Юдеї та Самарії, та аж до останнього краю землі”.— Мат. 28:16—20, НС (анг.); Дії 1:3—8.
13. Яке „ґрунтовне свідоцтво” відбулось за часу апостолів?
13 Таким чином, Ісус говорив про велику працю проповідування і навчання, яка мала поширитися до всіх частин землі. Ця кампанія проповідування почалась після вилиття святого духа на учнів у дні П’ятдесятниці, з благословенням Єгови. Цим проповідуванням далось „досконале свідоцтво”, про яке часто згадує біблійна книга Дії Апостолів. Один з тих, що брав провід у цій роботі був апостол Павло, який з часом сказав старшим християнського збору в Ефесії: „Я не стримувався звіщати вам речі, які були корисні і навчати вас прилюдно і від дому до дому. Але я грунтовно свідчив євреям і грекам, щоб вони покаялись перед Богом і ввірували в нашого Господа Ісуса Христа”.— Дії 20:20, 21, 24, НС (анг.); 2:40; 10:42; 23:11; 28:23.
14. (а) Як проповідування розширилось до 70 р. З.Д.? (б) Як проповідники дивились на „благочесну побожність”?
14 Ті християни в першому столітті взялися до роботи перестерігати людей і навчати їх „доброї новини”, так, щоб євреї були добре повідомлені про загрозливе знищення Єрусалиму,— яке то знищення прийшло дуже нагло у 70 р. З.Д., так, як Ісус був пророкував. (Мат. 23:37, 38; 24:15—22) Як час зближався на здійснення того суду, то апостол Павло міг написати, що надія „доброї новини” вже була „проповідана всьому створінню під небом”. (Кол. 1:23) Справді, це ,досконале свідоцтво’ принесло навіть ще „більші діла”, яких Ісус виконував! А хто були ті вісники? Це були покірливі чоловіки і жінки, які поставили благочесну побожність на перше місце в їхньому житті. З апостолом Павлом, вони могли сказати: „Благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього і майбутнього. . . . Бо на це ми і працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який всім людям Спаситель, найбільше ж для вірних”. (1 Тим. 4:8—10) Бог рясно благословив їхнє ,грунтовне свідоцтво’ і ,більші діла’.
СУЧАСНІ СВІДКИ
15. Як діяльність Свідків Єгови різниться від діл релігій так званого Християнства?
15 У цьому останньому дні суду безбожницького світу, який то суд почався, коли „призначений час поганам” закінчився у 1914 р. З.Д., то великий натовп свідків покрив цілий світ проголошенням ім’я Єгови та Його царства. Так зване Християнство не схвалює цього способу свідкувати про їхню надію, так само, як релігійні провідники зневажали Ісуса та Його апостолів. (Луки 21:24; Ів. 7:45—52; Дії 5:27—29) Свідки Єгови не покладаються на кількох добірних священиків, яких видають релігійні семінарії, щоб представляти їх з кафедрів, або по телебаченню або радіо. Навпаки, вони самі є товариством проповідників, більше, як два мільйони осіб, проповідуючи людям особистим контактом з ними. Від дому до дому, по публічних місцях, неформально, вони звіщають надію „доброї новини”, яка наповнила їхні серця. (Дії 5:42; 20:20, 21; 1 Пет. 3:15) Вірно, вони звіщають пересторогу, що цей світ уже є в його дні суду і зустрічає скорботу велику, „якої не було з первопочину світу аж досі й не буде”.— Мат. 24:21, 22.
16. Яких осіб Єгова вибрав для Його праці сьогодні?
16 Отже, за сучасних часів, з допомогою духа, Свідки Єгови виконали ,більші’ — далекосяжні — діла від Ісусових діл, коли Він був на землі. За це вони не приймають собі честі. Швидше, вони тішуться, що особисто можуть бути такими особами, про яких Павло описував: „Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити. Так, щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло”. (1 Кор. 1:26—29) Часто, це покірний Свідок Царства, „немудрий” за світським поглядом, але багатий на віру, зворушує серця тих, що слухають його.
ВИСЛОВЛЮЮЧИ НАШУ „ЖИВУ НАДІЮ”
17. (а) В гармонії з Псалмом 145:10—14, то як Єгова благословляв Своїх людей протягом 1979 службового року? (б) Які видатні звіти ви зауважуєте на супровідній карті?
17 Протягом 1979 службового року, Єгова чудово благословляв свідоцтво Своїх людей по цілому світі, допомагаючи їм знову виконувати ,більші діла’ в обличчі заборон, переслідувань і економічних труднощів. Знову, велике свідоцтво було дане імені Єгови та Його царству, так як супровідний звіт показує.
18. (а) Що сталось відносно хрещення? (б) Як царська служба видала плід? (в) Що звіт спогаду смерті Ісуса Христа 1979 р., показує, і які є наші надії відносно тих, що прибули на нього?
18 Видатна точка у цьому звіті є число тих, що охрестились минулого року, 113.672 — бувши 19.6 відсотків збільшення від минулого року. Також було збільшення у числі Свідків на полі діяльности, у годинах посвячених царській службі, повторних відвідинах на зацікавлених осіб, у біблійних студіях проваджених по домах таких покірних людей. Ці біблійні студії видають плід, так, як можна бачити з того, що найбільше число осіб прибуло на найважливіше річне зібрання — Спомин Христової смерти — де загальна сума 5.323.766 було присутніх, 4.4 відсотків більше від минулого року. Наша надія є, що тих троє мільйонів несвідків, які прибули на Спомин, будуть робити поступ до ,публічної заяви для спасіння’.— Рим. 10:8—10.
19. (а) Які захоплюючі звіти ви зауважуєте у піонеруванні? (б) В які способи піонерська служба додає до ,більших діл’?
19 Нас тішить продовжаючий ріст повночасних „піонерських” проповідників Царства, де в середньому служило 127.558, що є 10.5 відсотків збільшення над 1978 р. Вони внесли велику частку до досягнення тих „більших діл” у цьому „часі кінця”, і багато з них отримали велике благословення і були підбудовані для їхньої роботи через двотижневі піонерські школи, які відбуваються по цілому світі. (Дан. 12:4) Багато записуються до повночасного „регулярного піонерування”. Тільки у серпні, 896 записались до цієї служби в Сполучених Штатах, і 777 в Японії. Дуже багато країн звітують найбільше число в „допоміжному піонеруванню”— поширююча діяльність на один або кілька місяців — і це підбадьорює збори до ,більших діл’.
20. (а) Яке заохочення ми повинні знайти у звіті на 1979 рік? (б) Отже, як ми повинні поводитись відносно нашої „живої надії”?
20 В цілости, 1979 річний звіт служби повинен потішати всіх Свідків Єгови. Він повинен спонукувати всіх до ,більших діл’ поки ще маємо час. Він повинен збуджувати нас „тримати непохитне визнання надії”, щоб через Ісуса ми завжди „приносили Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять”. (Євр. 10:23; 13:15) Так, нехай наша „жива надія” завжди буде дійсна для нас!
[Таблиця на сторінках 12—14]
СВІТОВИЙ ЗВІТ СВІДКІВ ЄГОВИ 1979 СЛУЖБОВОГО РОКУ
(Дивіться підшивку)